14 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2961/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Українського державного університету науки і технологій
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025
(головуючий - Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.01.2025
(суддя - Король М.П.)
у справі №914/2961/22
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна
заінтересована особа - Український державний університет науки і технологій
про стягнення 95 364,21 грн,
1. У зв'язку з відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.07.2025.
Історія справи
2. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 у справі № 914/2961/22, яким стягнуто з Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна (ідентифікаційний код юридичної особи 01116130, 49010, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Лазаряна, будинок 2) (далі - боржник, ДНУЗТ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 25558625, 79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Галицька, будинок 1) (далі - стягувач) 94 563,92 грн заборгованості (з оплати орендної плати та неустойки) та 2 460,16 грн в рахунок відшкодування судового збору.
3. Український державний університет науки і технологій (далі - УДУНТ) звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.
4. Заява обґрунтована, зокрема, тим, що УДУНТ відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів від 31.03.2021 №258-р «Про утворення Українського державного університету науки і технологій» є правонаступником всього майна, прав та обов'язків боржника.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2025, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, у задоволенні заяви Українського державного університету науки і технологій про заміну боржника у виконавчому провадженні відмовлено.
6. Судові рішення мотивовано тим, що процедуру реорганізації в повному обсязі не завершено, відсутні докази передачі матеріальних прав та обов'язків від боржника до правонаступника, зокрема, щодо виконання судового наказу від 11.07.2023 у справі № 914/2961/22, отже, заява про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 914/2961/22, подана в порядку ч.1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є передчасною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Український державний університет науки і технологій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
8. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження не врахували правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 04.11.2020 у справі № 922/817/18, від 16.06.2020 від 910/5953/17, від 20.01.2022 у справі № 922/347/21. Судами не надано належної оцінки тому, що УДУНТ є саме правонаступником боржника відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів від 31.03.2021 №258-р «Про утворення Українського державного університету науки і технологій», а тому є очевидним те, що до УДУНТ перейшли всі права та обов'язки боржника у справі.
9. Крім того, скаржник зазначає, що судами належним чином не досліджено Акт приймання - передачі, складений та затверджений Міністерством освіти і науки України 04.10.2021.
10. Скаржник вказує, що судами неправильно застосовано положення ст. 334 (далі - ГПК України).
11. Крім того, судами не враховано, що у іншій справі № 904/1425/22 судом здійснювалась заміна сторони у виконавчому провадженні, а саме замінено Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна на УДУНТ, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів від 31.03.2021 №258-р «Про утворення Українського державного університету науки і технологій».
Позиція Верховного Суду
12. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
13. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
14. Як вбачається з матеріалів справи, у справі постало питання наявності підстав для заміни боржника на його правонаступника, в порядку ст. 334 ГПК України, під час здійснення виконавчого провадження.
15. Відмовляючи у задоволенні заяви УДУНТ про заміну сторони у виконавчому проваджені суди зазначали про те, що:
- з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна (ідентифікаційний код юридичної особи 01116130, 49010, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Лазаряна, будинок 2) знаходиться в «стані припинення», тобто не припинено і відомості про це відповідно не внесені;
- з Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені В. Лазаряна, не є можливим встановити факт переходу певного обсягу прав та обов'язків відповідача у даній справі до Українського державного університету, що є обов'язковим для встановлення правонаступництва юридичної особи, а тому, заява Українського державного університету науки і технологій є передчасною.
16. Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
17. Питання заміни сторони її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.
18. Відповідно до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
19. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
20. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
21. Водночас, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни сторони виконавчого провадження внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
22. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
23. Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
24. Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин 1- 3, 5 статті 334 ГПК України, відповідно до яких у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.
25. Стаття 52 ГПК України міститься в розділі І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов'язків тощо. Натомість стаття 334 ГПК України міститься в розділі V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов'язаних з примусовим виконанням судових рішень.
26. Отже, норми статті 334 ГПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
27. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 922/3979/21 зазначив:
« 8.12. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
8.13. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
8.14. Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
8.15. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
8.16. Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
8.17. В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
8.18. У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).
8.19. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
8.20. У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
8.21. Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.
8.22. Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
8.23. Верховний Суд вчергове констатує, що чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.
8.24. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
8.25. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
8.26. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій у сукупності обставини, зазначені в розділі 6 цієї постанови, в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 та вищезазначеним щодо статті 6 Конвенції.
8.27. Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 922/817/18.»
28. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21; від 04.11.2020 у справі № 922/817/18, від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, на неврахування яких судами попередніх інстанцій вказує скаржник у касаційній скарзі.
29. Судами попередніх інстанцій не було в повній мірі проаналізовано положень вищезазначеного законодавства, обставин за яких відбувається заміна сторони правонаступником, та практики Верховного Суду щодо застосування вказаних положень законодавства.
30. Як вказувалось, розглядаючи заяву УДУНТ у справі суди обмежились лише посиланнями на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Дніпровського національного університету залізничного транспорту, та відхилили як неналежний доказ акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені В. Лазаряна.
31. Судами не було досліджено та оцінено інформацію, викладену у самому розпорядженні Кабінету Міністрів від 31.03.2021 №258-р «Про утворення Українського державного університету науки і технологій», як і не проаналізовано Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.04.2021 №464 «Про утворення Українського державного університету науки і технологій».
32. На вказані порушення судів під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні звертає увагу Суду скаржник у касаційній скарзі.
33. Тоді як, згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
34. Тоді як, положеннями частини 1 статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
35. Отже, рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
36. Разом з цим, вказавши у судових рішеннях про те, що з наданого УДУНТ акту неможливо встановити факт переходу певного обсягу прав та обов'язків відповідача у даній справі до УДУНТ, що є обов'язковим для встановлення правонаступництва юридичної особи, суди не врахували, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво.
37. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності. При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
38. Водночас, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями.
39. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18, які в повній мірі не враховано судами.
40. Тоді як за положеннями частини 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
41. Згідно з положеннями статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
42. Отже, відмовивши у задоволенні заяви УДУНТ щодо заміни сторони у виконавчому провадженні суди фактично позбавили боржника права виконати судове рішення у справі у строки та порядку встановленому у законі.
43. Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
44. Таким чином знайшли підтвердження доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18, від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.
45. Суди розглядаючи заяву УДУНТ про заміну сторони у виконавчому провадженні, неправильно застосували положення вищезазначених норм матеріального та процесуального права, не надали належної оцінки доводам сторін, не дослідили докази, наявні у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви боржника є передчасними.
46. Водночас Верховний Суд позбавлений можливості перевірити наведені обставини справи, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
47. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано положення вищезазначених норм матеріального і процесуального права, не в повній мірі встановлено обставини справи, а тому наявні підстави для часткового задоволення скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
49. Ураховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
50. Під час нового розгляду справи судам необхідно урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
51. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційну скаргу Українського державного університету науки і технологій необхідно задовольнити частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 у справі №914/2961/22 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Українського державного університету науки і технологій задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 у справі №914/2961/22 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.Р. Кібенко
О.О. Мамалуй