8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2371/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків
до Дочірнього підприємства "Управління механізованих робіт", м. Харків
про стягнення 100 577,11 грн.
без виклику учасників справи
Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Управління механізованих робіт" (надалі - відповідач) про стягнення 100577,11грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
На підтвердження позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач у період з 21.03.2019 по 25.07.2019 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 0,8436га, розташованою за адресою: м.Харків, пров.Зерновий, 10, яка належать територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.
Ухвалою від 14.07.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.
Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною 1 статті 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки відповідач станом на 14.07.2025 не мав зареєстрованого електронного кабінету, ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена судом за адресою його місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61124, м.Харків, пров.Зерновий, буд.10. Однак дана ухвала була повернута до суду з довідкою поштової установи від 20.07.2025 про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 20.07.2025, а тому він мав право подати відзив не пізніше 04.08.2025. Однак відповідач своє право на подання відзиву не реалізував.
У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Рішенням Харківської міської ради від 17.04.2019 №1547/19 ДП "Управління механізованих робіт" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,8436 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2" (майстерня з адміністративним корпусом), літ. "Б-2" (майстерня), літ. "В-1" (прохідна), літ. "Г-1" (комора) строком до 01.05.2024.
На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ДП "Управління механізованих робіт" укладено договір оренди землі від 17.07.2019 №б/н.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №430614812 від 10.06.2025 право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6310136900:05:004:0037) площею 0,8436 га з 26.07.2019 зареєстровано за ДП "Управління механізованих робіт" на підставі договору оренди землі від 17.07.2019 №б/н (номер запису про інше речове право: 32618276, дата державної реєстрації: 26.07.2019).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №430614572 від 10.06.2025 право власності на нежитлові будівлі: літ. "Г-1" площею 10,4 кв.м., літ. "В-1" площею 15.0 кв.м., літ. "А-2" площею 1915,7 кв.м., літ."Б-2" площею 1466,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано з 28.03.2018 по теперішній час за ДП "Управління механізованих робіт" (код ЄДРПОУ: 24281009) на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 28.03.2018 №б/н; протоколу загальних зборів від 20.04.2017 № б/н.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0003248202019 від 03.06.2019 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:004:0037 складає 0,8436 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 21.03.2019.
Таким чином, ДП "Управління механізованих робіт" з 21.03.2019 по 25.07.2019 використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:05:004:0037, площею 0,8436 га за адресою: м. Харків, пров. Зерновий, 10 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. "Г-1" площею 10,4 кв.м., літ. "В-1" площею 15.0 кв.м., літ. "А-2" площею 1915,7 кв.м., літ. "Б-2" площею 1466,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Окружною прокуратурою листом від 24.07.2024 за № 54-111-3826вих-24 повідомлено про виявлені порушення Харківську міську раду.
05 серпня 2024 року головним спеціалістом сектору Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. у порядку ч.2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер 6310136900:05:004:0037, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Зерновий, 10.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:05:004:0037 площею 0,8436 га за адресою: АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі: літ. "А-2" (майстерня з адміністративним корпусом), літ. "Б-2" (майстерня), літ. "В-1" (прохідна), літ. "Г-1" (комора) право власності на які, на даний час, зареєстроване за ДП "Управління механізованих робіт".
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 18.07.2024 № 14357/5/20-40-24-05-11 ДП "Управління механізованих робіт" має у користуванні земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Зерновий, 10, площею 0,8436 га з кадастровим номером 6310136900:05:004:0037 на підставі договору оренди №32618276 терміном дії з 26.07.2019 по 30.04.2024. За даними податкових декларацій з плати за землю платником задекларовано до сплати за вищевказану земельну ділянку за січень-квітень 2019 року 39906,48грн земельного податку, за травень-грудень 2019 року 286702,52грн. орендної плати. Податкові зобов'язання по платі за земельну ділянку за 2019 рік підприємством сплачено. За даними інтегрованої картки платника ІКС "Податковий блок" за земельну ділянку сплачено з 01.01.2019 по 31.12.2019 43247,0грн. земельного податку, 251300,0грн. орендної плати. У січні 2020 сплачено 35900,0грн орендної плати (податкове зобов'язання грудня 2019 року).
Листом від 28.08.2024 за № 6083/0/225-24 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради надано розрахунки суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м.Харкова з порушенням вимог законодавства. Зокрема, відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів ДП "Управління механізованих робіт" за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:05:004:0037 за період з 21.03.2019 по 25.07.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 35837,82грн. (який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 10751345 грн, ставки річної орендної плати - 4%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1). Розмір безпідставно збережених ДП "Управління механізованих робіт" коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить: 149131,57грн - 48551,46грн = 100577,11грн.
У зв'язку з цим, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 ЦК України просить стягнути з ДП "Управління механізованих робіт" 100577,11грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
За таких обставин, відповідач повинен відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.
При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
Суд також зазначає, що за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6310136900:05:004:0037) зареєстрована в державному земельному кадастрі 21.03.2019, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.06.2019 №НВ-0003248202019. Датою державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку є 26.07.2019, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.06.2025 №430614812).
В той же час, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
З дня набрання чинності (01.01.2013) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Розділу II Перехідних та прикінцевих положень вказаного Закону землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
У державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;
які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
Таким чином, в силу вищевказаних приписів чинного законодавства територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради є власником усіх земель в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Тобто право власності позивача на вищевказані землі, до яких відноситься і спірна земельна ділянка прямо встановлено вищенаведеними (спеціальними щодо територіальних громад) нормами земельного законодавства.
При цьому, відповідно до пункту 5 Розділу II Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Отже спеціальною нормою щодо реєстрації прав на землі комунальної власності прямо встановлено, що процедура реєстрації права територіальної громади на земельні ділянки відбувається лише у випадку передачі земельної ділянки:
- у власність
- або у користування.
Обов'язковості проведення такої реєстрації в інших випадках чинним законодавством не передбачено, а тому відсутні підстави вимагати її здійснення від Харківської міської ради перед подачею позовів про стягнення з власників нежитлових будівель безпідставно збережених коштів в порядку статті 1212 ЦК України, до яких відноситься і спір у даній справі.
Нездійснення державної реєстрації жодним чином не позбавляє позивача права на землі, що розташовані в межах м.Харкова та не належать до приватної або державної власності.
За таких обставин, суд вважає достатнім встановлення факту присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, а також наявності у позивача законного права власності на неї для того, щоб вважати цю земельну ділянку об'єктом цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначив, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі № 911/488/18. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Отже земельна ділянка, яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування належних йому будівель, є об'єктом цивільних прав з 21.03.2019.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що відповідач з 28.03.2018 правомірно володіє нежитловими будівлями літ. "Г-1" площею 10,4 кв.м., літ. "В-1" площею 15.0 кв.м., літ. "А-2" площею 1915,7 кв.м., літ."Б-2" площею 1466,7 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 4 статті 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже з 28.03.2018 у відповідача виникло право власності на вказані об'єкти нерухомості.
В той же час, у період з 21.03.2019 по 25.07.2019 відповідач використовував земельну ділянку під належним йому нерухомим майном за відсутності відповідного договору оренди з Харківською міською радою.
Розмір збережених відповідачем коштів у період з 21.03.2019 по 25.07.2019 в сумі 100577,11грн. було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.03.2019 № НВ636/0/45-19 та з урахуванням інформації ГУ ДПС у Харківській області щодо фактично здійсненої відповідачем плати за користування земельної ділянки 6310136900:05:004:0037.
Суд погоджується із методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на нормах Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Положення про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м.Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте відповідач доказів сплати вказаних у позові грошових коштів суду не надав.
У зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення 100577,11грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог прокурора.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Управління механізованих робіт" (61124, м.Харків, пров.Зерновий, буд.10, код 24281009) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) 100577,11грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Управління механізованих робіт" (61124, м.Харків, пров.Зерновий, буд.10, код 24281009) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, код 02910108) 2422,40грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "14" серпня 2025 р.
Суддя М.В. Калантай