8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1367/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Харківської митниці Державної митної служби України (61005, м. Харків, вул. Миколаївська, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код ЄДРПОУ 37874947)
про стягнення коштів
за участю учасників справи:
позивача - Козуб О.І.
відповідача - Кухарєва І.А.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України прямі збитки у розмірі 13 610 424,04грн, збитки від інфляції в розмірі 6 441,94грн, 3% річних в розмірі 1 909,80грн, а також понесені позивачем всі судові витрати. За попереднім (орієнтовним) розрахунком сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається із витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 100 000,00грн. Документи на підтвердження судових витрат будуть надані позивачем протягом 5 днів з дня винесення рішення.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів чи доказів, які б підтверджували його позицію щодо завдання йому шкоди у вигляді реальних збитків. Як вважає відповідач, аргументи позивача побудовано на припущеннях та є теоретичними. Харківська митниця наголошує про відсутність всіх необхідних складових цивільного правопорушення, що свідчить про безпідставність позову про стягнення збитків. Тобто позивачем не доведено належними та допустимими доказами вини відповідача, отже, не доведено повного складу правопорушення, як необхідної умови для застосовування відповідальності у вигляді збитків. Складові збитків не обґрунтовані, надані позивачем у позові розрахунки фактично свідчать про його намір безпідставного збагачення за рахунок Державного бюджету.
Факти та обставини, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, на його думку, свідчать про відсутність самих збитків у позивача з вини Харківської митниці, оскільки саме на підставі постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання, відбулася конфіскація на користь держави вилучених згідно з протоколом про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022 предметів порушення митних правил; накладено штраф на користь держави в розмірі 15 031,86грн, а також витрати Харківської митниці за зберігання предмету правопорушення у розмірі 1 129,00грн. Тому відсутня одна з основних складових деліктної відповідальності державного органу - самі збитки, що виключає відповідальність за нормами ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України. Відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та наслідками, про які заявляє позивач.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму прямих збитків, відповідач з посиланням на постанову Верховного Суду України від 25.06.2018 № 910/13889/17 зазначає про те, що дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов'язання. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, пов'язані з виконанням судових рішень, у яких держава виступає суб'єктом стягнення коштів, а не боржником у грошовому зобов'язанні, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо реальних збитків, які сплачені позивачем на користь ТОВ "Декостар" згідно з договором відповідального зберігання, відповідач вказує на те, що позивачем не надано ані акту виконаних робіт до договору відповідального зберігання № 29/11(ЗУ) від 29.11.2022, ані документу, що підтверджує здійснення оплати за послуги зберігання на розрахунок зберігача.
Наданий позивачем акт надання послуг від 31.12.2024 № 373 не відповідає п.4.3 договору, оскільки містить інформацію щодо загальної вартості послуг в розмірі 2 013 595,00грн із зазначенням офіційного курсу євро до гривні станом на 31.12.2024 - 43,9266грн за 1 євро.
Також відповідач не погоджується із позовними вимогами в частині стягнення реальних збитків на суму 11 564 961,80грн, пов'язаних з тим, що у період з 29.11.2022 по 31.07.2024 позивач не мав можливості використовувати технологічні лінії у своїй господарській діяльності. Як зазначає відповідач, позивачем вказана загальна сума збитків в розмірі 11 564 961,80грн, проте не наданий детальний розрахунок цих збитків. Отже, Харківська митниця зауважує, що обґрунтовуючи заявлені збитки, позивач у своїх аргументах посилається на теоретичні припущення отримання доходу.
Позивачем не доведено протиправність (неправомірність) поведінки відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також вжиті позивачем заходи для отримання заявлених збитків.
Разом з тим, відповідач зауважує, що він жодним чином не має відношення до господарських операцій позивача і робити висновок, що конфісковані предмети за рішенням суду, яке набрало законної сили, призвели до реальних збитків позивача у розмірі 11 564 961,80грн є неправильним.
Харківська митниця також звертає увагу на розумність та співмірність збитків відносно вартості обладнання, яке за оцінкою позивача складає 9 600,00грн, сумі заявлених збитків 13 618 775,78грн.
Оскільки в позовній заяві не наведено жодного доказу вини Харківської митниці щодо спричинення шкоди позивачеві та покладення стягнення на відповідача, останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначену позивачем в позові суму судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс і яку очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 100 000,00грн, відповідач вважає значно завищеною, недоведеною та необґрунтованою.
Позивач у відповіді на відзив, не погоджуючись із доводами відповідача, зазначає про те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність лише трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Положення ст.ст.1173, 1174 ЦК України не передбачають обов'язкової наявності вини для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади.
Позивач звертає увагу на те, що відповідач не заперечує той факт, що у справі № 520/10937/23 судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена неправомірність дій відповідача, а саме: Харківська митниця прийняла протиправне рішення про визначення коду товару № КТ-UА807000-0093-2022 від 15.11.2022р. та безпідставно склала картку відмови № UA807200/2022/000198. Саме протиправні дії відповідача, на думку позивача, призвели до збитків, які він зазнав, так як протиправне рішення відповідача про визначення коду товару мало своїм безпосереднім наслідком безпідставне демонтування відповідачем обрізних дискових пил з відповідними дисками з технологічних ліній "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок", у зв'язку з чим вони опинились у непрацездатному стані і до теперішнього часу не здатні реалізувати технологічний цикл виготовлення товарного брусу з тирсо-клеєвої маси.
Безпосереднім наслідком прийняття відповідачем протиправного рішення про визначення коду товару № КТ-UА807000-0093-2022 від 15.11.2022 стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил і подальша конфіскація у дохід держави безпідставно демонтованих відповідачем обрізних дискових пил з відповідними дисками.
Як зазначає позивач, протиправність (неправомірність) поведінки відповідача, як заподіювача шкоди, встановлена рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 520/10937/23, яке залишено без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024. Так:
- наявність шкоди та її розмір - позивач зазнав реальних збитків (штрафи, витрати, конфіскація майна та інше) у зв'язку з можливістю використовувати це майно в своїй господарській діяльності за звичайних обставин, якби право позивача не було порушене відповідачем (розрахунок наведено у позовній заяві);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою - шкода, завдана позивачу, є об'єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача, що підтверджується висновками судових експертів за результатами проведення інженерно-механічного та товарознавчого дослідження № 19756/19757 від 07.07.2023, складеного Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса".
Твердження відповідача, що під час прийняття рішення про визначення коду товару від 15.11.2022 № КТ-UA807000-0093-2022 його дії і саме рішення є правомірним, так як він керувався саме документами, представленими до митного оформлення позивачем, на думку позивача, не можуть прийматися до уваги з огляду на те, що зазначені обставини вже були предметом дослідження судом в межах провадження в адміністративній справі № 520/10937/23, в якій брали участь ті ж самі сторони, що і у цій справі. А враховуючи те, що рішення відповідача про визначення коду товару № КТ-UА807000-0093-2022 від 15.11.2022 у зазначеній справі визнано судом протиправним, то цей факт не підлягає доказуванню.
Як вважає позивач, за умови дотримання відповідачем передбачених законодавством процедур митного оформлення позивач не зазнав би ніяких збитків, так як задекларований ним товар "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" у кількості трьох одиниць не був би розукомплектованим і залишився б у працездатному стані, а позивач міг би безперешкодно його використовувати у своїй господарській діяльності.
Посилання відповідача, що на час винесення судом постанови Київським районним судом м. Харкова від 01.03.2023 рішення про визначення коду товару № KT-UA807-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022 було чинним, не має ніякого значення для вирішення спору у цій справі і ніяким чином не виправдовує протиправні дії відповідача. Рішенням адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 520/10937/23 встановлено факти, які свідчать про відсутність об'єктивної сторони вчинення позивачем адміністративного правопорушення у вигляді недекларування товарів, а, навпаки, встановлена протиправність дій відповідача під час митного оформлення товару щодо штучного відокремлення двох складових частин та окремого надання цим двом складовим частинам іншого коду УКТЗЕД.
Звинувачення відповідачем позивача у його недобросовісності і суперечливості поведінки, останній вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Єдиним належним доказом щодо реальної вартості конфіскованих у позивача предметів правопорушення є висновок № 142000-3500-0109 від 23.12.2022, згідно якого вона становить 15 031,86грн. Із зазначеним висновком про оцінку позивач повністю погоджується, він ніким не оскаржений і на цей час є дійсним, а відтак позивач заявив про відшкодування йому завданих збитків, пов'язаних з вилученням у нього майна (дискові пили марки "Воhаі" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та диски марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць) саме в розмірі 15 031,86грн.
Позивач також не погоджується із запереченнями відповідача щодо неправомірності нарахування 3% річних та збитків від інфляції, вважає ці твердження помилковими, посилаючись на те, що положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як для відновлення порушених прав держава повинна відшкодувати позивачу матеріальні втрати від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов'язання грошових зобов'язань з повернення грошових коштів, сплачених позивачем до бюджету, а також з вартості конфіскованого у нього майна.
Заперечуючи проти акту надання послуг від 31.12.2024 № 373 відповідач не вказав у чому полягає невідповідність і з яких підстав цей доказ є неналежним. Розрахунок витрат за зберігання відповідачем не спростовано і виконано у повній відповідності з чинним нормативним актом, яким керувався і сам відповідач.
Щодо відсутності доказів оплати позивачем послуг за відповідальне зберігання, належного йому обладнання, за договором відповідального зберігання № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022, позивач посилається на те, що для вирішення судом спору щодо стягнення збитків з особи, яка порушила право, не має значення сплатила потерпіла особа ці кошти фактично чи зобов'язана їх сплатити у майбутньому, так як згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідачем жодним чином не спростовано розрахунки збитків, які зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача.
Що стосується заперечень відповідача стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач посилається на те, що у позові зазначено лише орієнтовний їх розмір і на цей час позивачем не подано жодного доказу на їх підтвердження. Конкретну суму судових витрат та документи на їх підтвердження будуть подані протягом 5 днів з дня винесення рішення, у зв'язку з чим заперечення відповідача з цього приводу на цей час є безпідставними і передчасними.
Відповідач надав суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких посилається на те, що не всі понесені витрати можуть бути кваліфіковані як збитки, які підлягають відшкодуванню за правилами глави 25 ГК України.
На переконання Харківської митниці збитки, зазначені у позовній заяві є явно необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, вартість конфіскованого товару складає 9 600,00грн. При чому конфіскація на користь держави зазначених товарів відбулась на підставі постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023, що набрало законної сили. Відповідач наголошує, що у позовній заяві не наведено жодних переконливих доказів того, що збитки завдано саме в розмірі 13 610 424,04грн.
Позивач не вчинив всіх залежних від нього дій для того, щоб робота екструдера не зупинялась на такий тривалий проміжок часу.
Харківська митниця зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Водночас, відповідач вважає, що ним надано докази, які свідчать про відсутність в діях відповідача обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість стягнення з нього збитків, доведеність відсутності його вини та протиправності діяння.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.
На адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Головне управління зазначає, що не порушувало прав позивача та діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як зазначає третя особа, витрати виконавчого провадження до Державного бюджету не зараховуються, а використовуються територіальними органами Міністерства юстиції саме для покриття витрат органів державної виконавчої служби, згідно ст.42 ЗУ "Про виконавче провадження".
Крім того, третя особа вважає, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватись приписи ч.2 ст.625 ЦК України оскільки між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, а порядок нарахування та повернення сплачених до бюджету платежів регулюється спеціальним законодавством, що підтверджується висновком Верховного Суду від 20.01.2016 у цивільній справі № 6-2759цс15, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних не підлягають задоволенню.
Водночас, Державний бюджет України на 2025 рік (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі, судові витрати можуть бути стягнуті винятково зі сторони у справі, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, а не з Державного бюджету України.
Також третя особа, з посиланням на висновки Верховного Суду, зазначає, що позивач без належного правового обґрунтування у своїй вимозі об'єднав два механізми щодо стягнення коштів державного бюджету та боржника (державного органу), сформулювавши його всупереч нормам Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
На підставі викладеного просить суд в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 17.07.2025 судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.07.2025 о 10:30.
24.07.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 14.08.2025 о 09:30, про що постановлено протокольну ухвалу.
Після перерви судове засідання продовжено.
Позивач в судовому засіданні повністю підтримує позовні вимоги, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач проти позову заперечує повністю, просить суд в його задоволенні відмовити.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
З метою здійснення господарської діяльності Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович (позивач) за контрактом № 2808/2021 від 28.08.2021 придбав обладнання "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" у кількості 3-х одиниць згідно із інвойсом від 26.08.2022 та додатком № 1 від 28.08.2021 до цього контракту.
09.11.2022 позивачем до митного поста (далі м/п) "Барабашово" Харківської митниці для митного контролю та оформлення була подана електронна митна декларація (далі - ЕМД) № 22UA807200003918U7 на товар № 2 "Машини та механiчнi пристрої спеціального призначення, в iншому мiсцi не зазначенi, екструдер - Екструдер для виготовлення бруса з деревних опилок - 3 компл. Призначений для пресування деревних опилок заздалегідь змішаних з клеєм…" код товару згідно з УКТ ЗЕД 8479301000, стосовно вирішення питання правильності класифікації вищевказаного товару. Технічні характеристики: розмір 8159*940*1800, вага - 1300кг. Потужність 24 кВт. Максимальний тиск гідравлічної системи - 10МПа. Постачається в частково розібраному стані для зручності при транспортуванні», виробник товару - ZHENGZHOU CHRYSO IMPORT & EXPORT TRADING CO., LTD., заявлений код товару згідно УКТЗЕД - 8479301000 (ставка мита 0%).
Відправник товару - ZHENGZHOU CHRYSO IMPORT & EXPORT TRADING CO., LTD (Китай), одержувач - Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович Україна.
В результаті проведеного Харківською митницею Державної митної служби України (відповідач) митного огляду вказаного товару встановлено, що товар № 2 з обох боків має дискову пилку марки Bohai модель 8011D, яку можливо зняти з товару, та пильні диски у кількості 6 шт. Результат огляду зафіксовано Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.11.2022 ЕМД № 22UA807200003918U7.
У зв'язку з виявленими невідповідностями опису та кількості товарів заявлених у ЕМД № 22UA807200003918U7 та фактично наявним, м/п "Барабашово" був направлений запит до відділу класифікації товарів управління адміністрування митних платежів від 14.11.2022 № 11, щодо визначення коду товару.
В зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих комплектацію пилки марки "Bohai" модель 8011D стосовно наявності у комплекті до пилки змінних різальних дисків, данні диски відповідач класифікував та прийняв рішення про визначення коду товару № КТ-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022, яким класифікував відокремлені частини Екструдера за кодом 8467223000 (Дискова пила марки "Bohai" модель 80110"), як ручний інструмент з вмонтованим електричним двигуном, та за кодом 8202310000 (Диски марки "Coldtol"), як диски для циркулярних пил, виготовлені зі сталі, що мають по краях зубці.
Оскільки в діях позивача вбачалось порушення митних правил, а саме, недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, відповідач відмовив позивачу в оформленні ЕМД від 09.11.2022 № 1M40ДЕ 22UA80720000391807, про що видав картку відмови № UA807200/2022/000198 та за даним фактом відносно позивача 23.11.2022 відповідачем складений протокол про порушення митних правил № 0348/80700/22 за ч.1 ст.472 МК України з вилученням частини товару № 2, а саме дискових пил марки "Bohai" модель 80110" в кількості 6 одиниць та дисків марки "Coldtol" в кількості 6 одиниць.
На залишок товару № 2 "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" (у розукомплектованому стані) позивач 28.11.2022 оформив митну декларацію за № IM40ДЕ 22UA807200004488U6 та у зв'язку із його непрацездатністю та неможливістю його використання у своїй господарсько-виробничій діяльності за Договором № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022 передав вищезазначені технологічні лінії на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Декостар".
Справа про порушення митних правил була передана на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.
01.03.2023 постановою Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/1146/23 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 15 031,86грн. Конфісковано на користь держави вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022 предмети порушення митних правил, а саме: дискові пили марки "Bohai" модель 8011D являє собою ручний інструмент з вмонтованим електричним двигуном у кількості 6 шт та диски марки "Goldtol" являють собою диски для циркулярних пил, виготовлені зі сталі, що мають по краях зубці у кількості 6шт, які зберігаються на власному митному складі митного органу. Стягнуто з позивача витрати відповідача за зберігання предмету правопорушення у розмірі 1 129,00грн, а також судовий збір в розмірі 536,00грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19.04.2023 у справі № 953/1146/23 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України змінено, виключивши висновки суду та скасовано рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору. В решті постанову Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 залишено без змін.
На даний час постанова Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 є виконаною, про що свідчать постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2023 (ВП № 7208420) Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постанова від 19.01.2024 (ВП № 72049194) Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
11.05.2023 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування рішення Харківської митниці про визначення коду товару № КТ-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022, картки відмови та про зобов'язання відповідача повернути позивачу вилучені у нього дискові пили марки "Bohai" модель 80110" в кількості 6 одиниць та диски марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць.
За результатами розгляду адміністративної справи № 520/10937/23 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024, позов в частині визнання протиправними та скасування рішення Харківської митниці про визначення коду товару № КТ-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022 та картки відмови № UA807200/2022/000198 задоволено, рішення про визначення кодів товару скасовано.
При цьому, зазначеним рішенням адміністративного суду відмовлено позивачу у задоволенні його позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути вилучені у позивача дискові пили марки "Bohai" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та диски марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць на тій підставі, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 набрала законної сили та відповідно до п.9 ст.129 Конституції України є обов'язковою до виконання.
З огляду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024, представник позивача адвокат Козуб О.І. звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023, якою притягнено до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.472 МК України.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 відмовлено у прийнятті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.472 МК України.
В подальшому позивач вдруге звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2024 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 відмовлено.
Обидві постанови суду обґрунтовані тим, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не визначені порядок і право осіб на перегляд постанови у справі про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами, а відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку, іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06.05.2024 у справі № 953/1146/23 повернуто без розгляду апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2024, оскільки постанова судді, прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами перегляду, не може бути предметом апеляційного оскарження.
З огляду на вказані вище обставини, позивач вважає, що оскільки судовими рішеннями у справі № 520/10937/23 встановлено порушення відповідачем ст.19 Конституції України та порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів, визначений Митним Кодексом України, Законом України "Про Митний тариф України", саме протиправні дії та рішення відповідача призвели до штучного відокремлення шляхом демонтування невід'ємних складових конструктивних елементів технологічної лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок", внаслідок чого ці лінії в кількості трьох одиниць, які належать позивачу, є розукомплектованими, до теперішнього часу перебувають у непрацездатному стані та не здатні реалізувати технологічний цикл виготовлення товарного брусу з тирсо-клеєвої маси, що унеможливлює використання господарській діяльності.
Як зазначає позивач, внаслідок протиправних дій відповідача, він зазнав реальних збитків, які складаються з його витрат по зберіганню розукомплектованих ліній "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" у період з 29.11.2022 по 31.12.2024 на суму 2 013 595,34грн, а також витрат, пов'язаних з тим, що у період з 29.11.2022 по 31.07.2024 він не мав можливості використовувати технологічні лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" (у кількості трьох одиниць) у своїй господарській діяльності для виготовлення товарного брусу з тирсо-клеєвої маси у зв'язку з перебуванням їх у непрацездатному стані на суму 11 564 961,80грн.
Окрім цього наслідком протиправних дій відповідача стало безпідставне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил з накладенням штрафу в розмірі 15 031,86грн та конфіскацією дискових пил марки "Bohai" модель 8011D" (6 одиниць) та дисків марки "Goldtol" (6 одиниць), як предметів правопорушення на суму 15 031,86грн, а також стягнення з позивача 1 503,18грн виконавчого збору та 300,00грн витрат на проведення виконавчих дій, сплачених позивачем 30.06.2023 на користь держави у виконавчому провадженні № 72084520.
Як зазначає позивач, вартість конфіскованих у нього предметів правопорушення на суму 15 031,86грн, визначена ним за результатами дослідження товару, вилученого у справі про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.12.2022, спеціалістами СЛЕД згідно з спеціальними засадами оцінки майна і майнових прав, порядком обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, та методикою визначення вартості товарів на минулу дату, та встановлено що вартість вилученого товару за протоколом про ПМП № 0348/80700/22, з посиланням на висновок № 142000-3500-0109 від 23.12.2022.
На суму адміністративного штрафу, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та на вартість конфіскованих у позивача предметів правопорушення, позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 1 909,80грн та збитків від інфляції в розмірі 6 441,94грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Предметом позову у даній справі є стягнення 13 610 424,04грн збитків, які складаються з: 15 031,86грн адміністративного штрафу, 1 503,18грн виконавчого збору, 300,00грн витрат на проведення виконавчих дій, сплачених позивачем 30.06.2023 на користь держави у виконавчому провадженні № 72084520, 15 031,86грн вартості конфіскованих у позивача предметів правопорушення (дискових пил марки "Bohai" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та дисків марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць), визначеної станом на 23.12.2022, 2 013 595,34грн реальних збитків (витрат позивача, пов'язаних із зберіганням розукомплектованих ліній "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" у кількості трьох одиниць у період з 29.11.2022р. по 31.12.2024), які сплачені позивачем на користь ТОВ "Декостар" згідно договору відповідального зберігання № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022 на підставі акту надання послуг № 373 від 31.12.2024 та 11 564 961,80грн реальних збитків (витрат, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права), пов'язані з тим, що у період з 29.11.2022 по 31.07.2024 він не мав можливості використовувати технологічні лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" (у кількості трьох одиниць) у своїй господарській діяльності для виготовлення товарного брусу з тирсо-клеєвої маси у зв'язку з перебуванням їх у непрацездатному стані, а також 6 111,94грн інфляційних втрат та 1 909,80грн 3% річних.
За приписами ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.2, ч.1 ст.170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні положення про відшкодування шкоди визначено у главі 82 Цивільного кодексу України.
За загальними положеннями, наведеними у ст.1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Суд наголошує, що ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України.
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст.22 Цивільного кодексу України).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади (його посадових чи службових осіб) має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Так, як вже було встановлено судом, відповідач через незаявлення позивачем за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, відмовив позивачу в оформленні ЕМД від 09.11.2022 № 1M40ДЕ 22UA80720000391807, про що видав картку відмови № UA807200/2022/000198 та за даним фактом відносно позивача 23.11.2022 відповідачем складений протокол про порушення митних правил № 0348/80700/22 за ч.1 ст.472 МК України з вилученням частини товару № 2, а саме дискових пил марки "Bohai" модель 80110" в кількості 6 одиниць та дисків марки "Coldtol" в кількості 6 одиниць.
Справа про порушення митних правил була передана на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, за результатами розгляду якої 01.03.2023 Київським районним судом м. Харкова ухвалено постанову у справі № 953/1146/23, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 15 031,86грн, конфісковано на користь держави вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022 предмети порушення митних правил, а саме: дискові пили марки "Bohai" модель 8011D являє собою ручний інструмент з вмонтованим електричним двигуном у кількості 6 шт та диски марки "Goldtol" являють собою диски для циркулярних пил, виготовлені зі сталі, що мають по краях зубці у кількості 6шт, які зберігаються на власному митному складі митного органу. Стягнуто з позивача витрати відповідача за зберігання предмету правопорушення у розмірі 1 129,00грн, а також судовий збір в розмірі 536,00грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19.04.2023 у справі № 953/1146/23 постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України змінено, виключивши висновки суду та скасовано рішення щодо стягнення з Василевського В.Я. судового збору. В решті постанову Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 залишено без змін.
На даний час постанова Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 є виконаною, про що свідчать постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2023 (ВП № 7208420) Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постанова від 19.01.2024 (ВП № 72049194) Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Питання законності дій Харківської митниці було предметом розгляду справи № 520/10937/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця Василевського В.Я. до Харківської митниці.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024, позов в частині визнання протиправними та скасування рішення Харківської митниці про визначення коду товару № КТ-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022 та картки відмови № UA807200/2022/000198 задоволено, рішення про визначення кодів товару скасовано.
При цьому, зазначеним рішенням адміністративного суду відмовлено позивачу у задоволенні його позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути вилучені у позивача дискові пили марки "Bohai" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та диски марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць на тій підставі, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 набрала законної сили та відповідно до п.9 ст.129 Конституції України є обов'язковою до виконання.
Зазначене рішення в передбаченому законом порядку набрало законної сили 01.02.2024.
В даному рішенні Харківський окружний адміністративний суду, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскаржувані позивачем рішення Харківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визначення коду товару № КТ-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2022/000198 є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України. При цьому, підставою для відмови позивачу у задоволенні його позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути вилучені у позивача дискові пили марки "Bohai" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та диски марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць стало те, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 набрала законної сили та відповідно до п.9 ст.129 Конституції України є обов'язковою до виконання.
Таким чином, фактичні обставини в частині, що стосується протиправності дій відповідача щодо прийняття рішення про визначення коду товару № КТ-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022 та складання картки відмови № UA807200/2022/000198) як такі, що в силу імперативних вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 520/10937/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в зв'язку з відповідними діями Харківської митниці щодо прийняття рішення про визначення коду товару № КТ-UA807000-0093-2022 від 15.11.2022 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2022/000198, на позивача за постановою Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 15 031,86грн та конфісковано на користь держави вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022 предмети порушення митних правил.
Київським районним судом м. Харкова під час розгляду матеріалів про порушення митних правил у відношенні громадянина України Василевського Віктора Яковича у справі № 953/1146/23 (постанова суду від 01.03.2023) встановлено, що за результатами дослідження товару, вилученого у справі про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022, відповідно до висновку № 142000-3500-0109 від 23.12.2022, наданого спеціалістами спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень згідно з спеціальними засадами оцінки майна і майнових прав, порядком обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, та методикою визначення вартості товарів на минулу дату, вартість вилученого товару за протоколом про ПМП № 0348/80700/22 складає 15 031,86грн.
На даний час постанова Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 є виконаною, про що свідчать постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2023 (ВП № 7208420) Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постанова від 19.01.2024 (ВП № 72049194) Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Таким чином, враховуючи те, що саме через протиправні дії відповідача на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 15 031,86грн та конфісковано на користь держави вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022 предмети порушення митних правил, постанова Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 у справі № 953/1146/23 є виконаною, про що свідчать постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2023 (ВП № 7208420) Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постанова від 19.01.2024 (ВП № 72049194) Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, позивачу спричинено збитки на загальну суму 31 866,90грн, з яких: 15 031,86грн адміністративний штраф, 1 503,18грн виконавчий збір, 300,00грн витрати на проведення виконавчих дій, сплачені позивачем 30.06.2023 на користь держави у виконавчому провадженні № 72084520, 15 031,86грн вартість конфіскованих у позивача предметів правопорушення (дискових пил марки "Bohai" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та дисків марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць), визначеної станом на 23.12.2022.
Частиною 2 ст.30 Митного кодексу України встановлено, що шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) сформульовано висновки, відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovaand Pine v. The Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19 (п.56), поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов'язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Тож державні органи, виконуючи покладені на них обов'язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові матеріальні і репутаційні ризики. Зважаючи на зазначену практику ЄСПЛ та встановлені у цій справі обставини, стягнення з державного бюджету завданої позивачу шкоди є логічним наслідком непослідовної та необґрунтованої діяльності державного органу Харківської митниці Державної митної служби України.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивачем на підставі належних і допустимих доказів доведено наявність в діях Харківської митниці усіх трьох елементів цивільного правопорушення, передбаченого ст.1173 Цивільного кодексу України, а саме неправомірність дій та рішень Харківської митниці; наявність шкоди, яка полягає у понесених позивачем збитках у вигляді 15 031,86грн адміністративного штрафу, 1 503,18грн виконавчого збору, 300,00грн витрат на проведення виконавчих дій, сплачених позивачем 30.06.2023 на користь держави у виконавчому провадженні № 72084520, 15 031,86грн вартості конфіскованих у позивача предметів правопорушення (дискових пил марки "Bohai" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та дисків марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць), визначеної станом на 23.12.2022; причинний зв'язок між неправомірними діями Харківської митниці і заподіяною шкодою.
Таким чином заперечення відповідача стосовно того, що саме на підставі постанови Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2023, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання, відбулася конфіскація на користь держави вилучених згідно з протоколом про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022 предметів порушення митних правил та накладено штраф на користь держави в розмірі 15 031,86грн, що свідчить про відсутність вини з боку відповідача, суд вважає безпідставними, оскільки наслідком саме протиправних дій відповідача стало безпідставне притягнення позивача до адміністративної відповідальності, конфіскація дискових пил марки "Bohai" модель 8011D" (6 одиниць) та дисків марки "Goldtol" (6 одиниць), як предметів правопорушення, а також стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, сплачених позивачем 30.06.2023 на користь держави у виконавчому провадженні № 72084520.
Що стосується заперечень відповідача в частині визначення розміру збитків в сумі 15 031,86грн вартості конфіскованих у позивача предметів правопорушення, суд зазначає наступне.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що у протоколі про порушення митних правил № 0348/80700/22 зазначено вартість вилученого товару, яка склала 9 600,00грн, позивачем були надані пояснення з приводу вартості вилучених предметів, яку він підтвердив. При цьому, відповідач не спростовує той факт, що вартість конфіскованих у позивача предметів правопорушення визначена спеціалістами СЛЕД згідно спеціальних засад оцінки майна і майнових прав та методики визначення вартості товарів (висновок № 142000-3500-0109 від 23.12.2022) і складає 15 031,86грн.
Суд зазначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи.
Проте, як вбачається судом з матеріалів справи, на даний час вилучені у позивача предмети правопорушення (дискові пили марки "Воhаі" модель 8011D" в кількості 6 одиниць та диски марки "Goldtol" в кількості 6 одиниць) конфісковані в межах виконавчого провадження № 72049194 на користь держави, у зв'язку з чим їх реальна вартість на час розгляду даної справи не може бути визначена з об'єктивних причин, а тому єдиним належним доказом щодо реальної вартості конфіскованих у позивача предметів правопорушення є вартість вилученого за протоколом про ПМП № 0348/80700/22 товару в розмірі 15 031,86грн, яка встановлена під час розгляду справи № 953/1146/23 та відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для визначення розміру збитків, понесених позивачем у зв'язку з конфіскацією предметів порушення митних правил на користь держави.
Так, як вже зазначалось судом вище, вартість вилученого товару за протоколом про ПМП № 0348/80700/22 на вказану суму визначена спеціалістами спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень за результатами дослідження товару, вилученого у справі про порушення митних правил № 0348/80700/22 від 23.11.2022, про що ними надано висновок № 142000-3500-0109 від 23.12.2022, який досліджувався Київським районним судом м. Харкова під час розгляду справи № 953/1146/23.
Як зазначає позивач, висновок № 142000-3500-0109 від 23.12.2022 не оскаржувався та на цей час є дійсним.
Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
За таких обставин, заперечення відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1 909,80грн та збитків від інфляції в розмірі 6 441,94грн за період з 01.07.2023 по 31.03.2025 та з 24.12.2022р. по 31.03.2025, нарахованих позивачем на суму збитків, які складаються з 15 031,86грн адміністративного штрафу, 15 031,86грн вартості конфіскованих у позивача предметів правопорушення, 1 503,18грн виконавчого збору, 300,00грн витрат на проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вказаної норми нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, застосування ст.625 Цивільного кодексу України передбачає існування між сторонами простроченого зобов'язання і це зобов'язання повинно бути грошовим.
Оскільки спірні правовідносини не є правовідносинами зобов'язального характеру, а пов'язані із стягненням збитків, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди через незаконність дій державного органу (не має факту невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань), суд дійшов висновку що відсутні правові підстави застосування ст.625 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування своїх доводів щодо правомірності нарахування процентів річних та збитків від інфляції на суму збитків, позивач посилається на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17, а також у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 та від 06.06.2024 у справі № 910/6595/23, які не є релевантними до даної справи.
Предметом позовів у відповідних справах є стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахованих за невиконання стороною рішення суду, де суд касаційної інстанції зазначив, що саме рішеннями суду було визнано грошові зобов'язання держави, визначено їх розмір; ці зобов'язання належним чином не виконані, а тому саме в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1 909,80грн та збитків від інфляції в розмірі 6 441,94грн, нарахованих позивачем на суму збитків є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 2 013 595,34грн реальних збитків (витрат позивача, пов'язаних із зберіганням розукомплектованих ліній "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" в кількості трьох одиниць у період з 29.11.2022р. по 31.12.2024), які сплачені позивачем на користь ТОВ "Декостар" відповідно до договору відповідального зберігання № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022 на підставі акту надання послуг № 373 від 31.12.2024, та 11 564 961,80грн реальних збитків (витрат, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права), пов'язаних з тим, що у період з 29.11.2022 по 31.07.2024 він не мав можливості використовувати технологічні лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" (у кількості трьох одиниць) у своїй господарській діяльності для виготовлення товарного брусу з тирсо-клеєвої маси у зв'язку з перебуванням їх у непрацездатному стані, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 2 013 595,34грн реальних збитків, позивач посилається на те, що ці грошові кошти сплачені ним на користь ТОВ "Декостар" відповідно до умов договору відповідального зберігання № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022 на підставі акту надання послуг № 373 від 31.12.2024.
Як зазначає позивач, його витрати на зберігання обладнання розраховані згідно із «Порядком обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012, наступним чином: 10 x 3 x 2,0 x 764 x 43,9266 = 2 013 595,34грн, де:
10 - кількість піддонів розміром 800 х 1200 мм, яка необхідна для розміщення однієї одиниці лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок", розмір якої становить 8159 х 940 мм (згідно митної декларації);
3 - кількість ліній "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок";
2,0 - розмір плати в євро за добу за зберігання (ставка);
764 - кількість днів зберігання з 29.11.2022 по 31.12.2024;
43,9266 - офіційний курс євро до гривні, встановлений НБУ станом на 31.12.2024.
В якості доказів понесених позивачем збитків в розмірі 2 013 595,34грн останнім надано суду:
- договір відповідального зберігання № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022, укладений між позивачем та ТОВ "Декостар" (зберігач), відповідно до умов якого зберігач зобов'язався зберігати та повернути у схоронності устаткування, яке зазначене в акті прийому-передачі до цього договору;
- акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 29.11.2022, відповідно до якого позивач передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання: Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок в кількості трьох одиниць вартістю 28 470,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату передачі майна на відповідальне зберігання становить 1 041 108,04грн;
- додаткову угоду № 1 від 09.01.2025 до договору відповідального зберігання № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022, якою сторони погодили внести зміни в розділ 8 "Місцезнаходження та реквізити Сторін" договору відповідального зберігання;
- акт надання послуг № 373 від 31.12.2024 на суму 2 013 595,00грн.
Як вбачаться з умов договору відповідального зберігання № 29/11 (ЗУ) від 29.11.2022, позивач, відповідно до п.4.4 договору взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за послуги зберігання на розрахунковий рахунок зберігача впродовж 60 календарних днів з дня складення акту виконаних робіт.
Доказів сплати за надані ТОВ "Декостар" послуги зі зберігання в розмірі 2 013 595,00грн суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 11 564 961,80грн реальних збитків позивач посилається на те, що вони пов'язані з тим, що у період з 29.11.2022 по 31.07.2024 він не мав можливості використовувати технологічні лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" (у кількості трьох одиниць) у своїй господарській діяльності для виготовлення товарного брусу з тирсо-клеєвої маси у зв'язку з перебуванням їх у непрацездатному стані.
Позивачем здійснено розрахунок цих збитків, а саме: (53,90-23,80)x2x192 109 = 11 564 961,80грн, де:
53,90 - вартість у гривнях брусу цільної сосни, необхідного для виготовлення однієї стоєвої (вертикальної стійки дверного полотна) з масиву деревини, згідно калькуляції собівартості;
23,80 - вартість у гривнях пресованої тирси, необхідної для виготовлення однієї стоєвої (вертикальної стійки дверного полотна) з тирсо-клеєвої маси, згідно калькуляції собівартості;
2 - кількість стоєвих (вертикальних стійок), необхідних для виготовления одного дверного полотна:
192 109 - кількість дверних полотен, виготовлених та проданих позивачем у період 29.11.2022 по 31.07.2024.
Як зазначає позивач, виробнича потужність однієї технологічної лінії "Екструдер для виробництва бруса деревних опилок" становить 6-8 м.куб/добу (згідно опису екструдера, наданого постачальником), тобто у середньому 1000 штук брусу з тирсо-клеєвої маси розміром 0,035мм х 0,095мм х 2100мм (0,007 м.куб) виготовляється за одну добу, у зв'язку з чим позивачем було укладено договір № 93/ПТ від 01.09.2022 про поставку йому тирси за ціною 3 400,00грн.
Враховуючи те, що у період з 29.11.2022 по 31.07.2024 кількість робочих днів (в умовах воєнного стану) становила 437, то у вищезазначений період при роботі лише в одну зміну тривалістю 8 годин три технологічні лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" могли виготовити 437 000 штук брусу з деревних опилок, що відповідає кількості стоєвих, фактично виготовлених позивачем у цей період у кількості 384 218 штук з цільної сосни для виробництва 192 109 дверних полотен.
За таких обставин, з метою виготовлення дверних полотен у вищезазначеній кількості (192 109 штук), позивач зазначає, що він вимушений був з листопада 2022 року по липень 2024 року придбавати замість дешевої тирси значно дорощу соснову дошку, що призвело до збільшення собівартості виготовленої продукції, внаслідок чого позивач зазнав реальних збитків у вищезазначеному розмірі в сумі 11 564 961,80грн.
На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано договори поставок соснової дошки з копіями видаткових накладних у 2022-2024 роках, а також копії первинних документів щодо продажу дверних полотен у 2022-2024 роках (договори, накладні, митні декларації та інші).
Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 3 ст.147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ потерпілого учасника правовідносин, яке пов'язане з порушенням його інтересів і виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він міг би отримати якби його право не було порушено. Однак, відповідні збитки повинні бути доведені. Також, збитки не можуть бути елементом збагачення потерпілої сторони.
Таким чином, на позивача покладено обов'язок доведення факту того, що відповідні витрати, які він просить стягнути із винної сторони дійсно є реальними, об'єктивно необхідними та такими, що відповідають принципу розумності.
У даній справі, як стверджує позивач, це кошти у розмірі 2 013 595,34грн (витрати на зберігання розукомплектованого майна) та 11 564 961,80грн (втрати виробництва) у вигляді понесених позивачем витрат (реальні збитки).
Як вже зазначалось судом, для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків у спірних правовідносинах, необхідна наявність: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою державного органу та збитками. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Виходячи з наведеного та вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов'язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням збитків.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що позивачем не доведено суду розумності, об'єктивності та невідворотності понесених ним витрат.
Суд наголошує, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо).
Як вбачається з умов п.4.4 договору відповідального зберігання позивач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за послуги зберігання на розрахунковий рахунок ТОВ "Декостар" впродовж 60 календарних днів з дня складення акту виконаних робіт.
Проте доказів, що підтверджують здійснення оплати за послуги зберігання на розрахунок зберігача позивачем суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні,
Так, суд вважає за необхідне відзначити, що для можливості стягнення збитків не встановлено обов'язковості їх сплати і навіть наявність такого обов'язку достатня для того, що сторона могла посилатися на факт відповідних втрат. Однак, це є додатковою підставою, разом із іншими обставинами справи, для обґрунтованих сумнівів суду стосовно реальності та об'єктивності цих витрат для позивача, враховуючи їх розмір та недоведений позивачем обов'язковий їх характер.
Також, відповідно до електронної митної декларації № 22UA807200003918U7 ціна на Екструдер для виготовлення бруса з деревних опилок (майно, яке позивач був позбавлений використовувати через незаконні дії відповідача) зазначена позивачем в розмірі 28 710 дол. США. При цьому позивачем не доведено доцільності витрат по зберіганню відповідного майна на суму 2 013 595,00грн, що в свою чергу також ставить під сумнів реальність вказаних витрат.
Що стосується витрат позивача, пов'язаних із тим, що з метою виготовлення дверних полотен у кількості 192 109 штук, він вимушений був з листопада 2022 року по липень 2024 року придбавати замість дешевої тирси значно дорощу соснову дошку, що призвело до збільшення собівартості виготовленої ним продукції, внаслідок чого позивач зазнав реальних збитків в сумі 11 564 961,80грн, суд зазначає, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині посилається на теоретичні припущення отримання відповідного доходу: "Виробнича потужність однієї технологічної лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" становить 6-8 м3/добу, тобто у середньому 1 000 штук брусу з тирсо-клеєвої маси розміром 0.035 мм * 0,095 мм * 2100 мм (0.007 м3)".
З наданого позивачем розрахунку не можливо встановити реальну можливість виготовлення ним дверних полотен у кількості 192 109 штук, такий розрахунок з посиланням лише на опис екструдера, наданого постачальником, є абстрактним.
Суд зазначає, що наявність теоретичного обґрунтування можливості виготовлення дверних полотен у заявленій позивачем кількості та, як наслідок, понесення ним реальних збитків, не є підставою для їх стягнення.
Крім того, на думку суду, також не має доказів розумності та об'єктивності таких витрат. Чи мав можливість позивач придбати запчастини для вилученого в нього майна, або придбати повністю таке майно, що призвело б до значно менших витрат (у тисячі разів), у порівнянні із тими витратами, які розраховує позивач у зв'язку із неможливістю ним користуватися майном, що було розукомплектовано по вині відповідача.
Позивачем не доведено суду, що ним вживались будь-які дії та заходи, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх розмір.
Таким чином позивачем не доведено доцільності придбання більш дорожчої соснової дошки, розумності та реальності збитків у вигляді суми на зберігання та додаткових витрат на виробництво, і що ці витрати були невідворотними і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка призвела до понесення позивачем заявлених ним до стягнення витрат.
Оцінюючи доводи сторін щодо доведеності наведених вище обставин, господарський суд виходить також з таких міркувань.
Як визначено ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено ст.42 Господарського процесуального кодексу України до обов'язку учасників справи.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, надані позивачем докази та розрахунки не дозволяють суду із застосуванням стандарту достовірності доказів дійти висновку про реальність, розумність, об'єктивність та достовірність заявлених позивачем до стягнення 2 013 595,34грн збитків у вигляді витрат позивача, пов'язаних із зберіганням розукомплектованих ліній "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" та 11 564 961,80грн збитків у вигляді витрат, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права, пов'язаних з тим, що у період з 29.11.2022 по 31.07.2024 він не мав можливості використовувати технологічні лінії "Екструдер для виробництва бруса з деревних опилок" (у кількості трьох одиниць) у своїй господарській діяльності для виготовлення товарного брусу з тирсо-клеєвої маси у зв'язку з перебуванням їх у непрацездатному стані.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення збитків в загальному розмірі 13 578 557,14грн, суд вважає недоведеними та необґрунтованими.
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК України).
Так, п.11 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Враховуючи викладене, розподіл судового збору між сторонами у даному випадку не відбувається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (61005, м. Харків, вул. Миколаївська, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 31 866,90грн збитків.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13 578 557,14грн збитків, 6 441,94грн інфляційних втрат та 1 909,80грн 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "14" серпня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк