"05" серпня 2025 р.
м. Київ
Справа № 910/4308/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (02152, м. Київ, пр. Тичини Павла, буд. 1В, каб. 188, код ЄДРПОУ 40720198)
до Фізичної особи-підприємця Агібалової Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 614459,68 грн боргу за договором суборенди
за участю представників:
позивача: Горбика Сергія Володимировича;
відповідача: не з'явились,
Історія розгляду справи.
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - Товариство) до Фізичної особи-підприємця Агібалової Наталії Вікторівни (далі - ФОП Агібалова Н.В.) про стягнення 614459,68 грн (з урахуванням зави від 04.07.2025 про збільшення/зменшення окремих позовних вимог), з яких: 304881,85 грн основного боргу; 2588 грн штраф у розмірі 10%; 41960,79 грн пені; 52864,68 грн інфляційних втрат; 212164,36 грн 50% річних, у зв'язку із неналежним виконанням умов договору суборенди частини нежитлового приміщення №10887-кф (далі - Договір №10887-кф).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №10887-кф в частині сплати орендної плати у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 24.06.2025, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов.
Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та повернення кореспонденції без вручення.
Через «Систему електронний суд» 04.07.2025 від ТОВ "Сільпо-Фуд" надійшла заява, в якій позивач уточнює розмір позовних вимог не змінюючи при цьому предмет та підставу позову.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмові пояснення до заяви від 04.07.2025, повідомив суд, що в заяві була невірно вказана сума інфляційних втрат, хоча в розрахунку вказана правильна сума інфляційних втрат, просить суд враховувати інфляційні втрати в розмірі 52 864,68 грн.
Перевіривши подану позивачем заяву, яка за своєю суттю є зменшенням/збільшенням окремих позовних вимог, суд встановив, що остаточними позовними вимогами позивача є: 304881,85 грн основного боргу; 2588 грн штраф у розмірі 10%; 41960,79 грн пені; 52864,68 грн інфляційних втрат; 212164,36 грн 50% річних, а загалом 614459,68 грн, судом приймається відповідна заява, а відтак означені вимоги є кінцевими в межах даного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2025 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.08.2025
Представник відповідача в судове засідання 05.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.
Ухвали Господарського суду Київської області від 27.05.2025, 24.06.2025 та 21.07.2025 були надіслані на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка збігається з адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вказані поштові відправлення повернулися до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд встановив, що у визначений судом строк для подання відзиву на позов відповідач своїм процесуальним правом не скористався. Відповідач не подавав жодних письмових клопотань, пов'язаних з розглядом спору, не надав заперечень та доказів на спростування вимог позивача. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виявляв наміру ознайомлюватися з матеріалами справи, а також не подавав заяв про визнання чи заперечення будь-яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не реалізував надане йому законом право на участь у судовому процесі та доступ до правосуддя, що не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.08.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін
16.09.2022 між Товариством (Орендар) та ФОП Агібалова Н.В. (Суборендар) було укладено Договір №10887-кф, відповідно до умов якого:
- Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове оплатне користування (суборенду), частину нежитлового приміщення площею 13,6 кв.м., у торговельному об'єкті Орендаря згідно із доданою схемою, розташованого за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Магістральна, 40, а також устаткування, зазначене в акті приймання - передачі (далі - Об'єкт суборенди). Вартість Об'єкта суборенди з урахуванням її індексації складає 538048,34 грн. Об'єкт суборенди знаходиться у користуванні Орендаря і Орендар має дозвіл власника нежитлового приміщення на передачу об'єкта в суборенду відповідно до нижче визначених умов (п. 1.1., 1.2. Договору);
- договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, які виникли за цим Договором. Строк суборенди починається з дати підписання акту приймання - передачі Об'єкта суборенди в користування Суборендареві, який є невід'ємною частиною даного Договору, та закінчується 30.04.2025, який є останнім днем користування Об'єктом суборенди (п. 2.1., 2.2.);
- за користування Об'єктом суборенди Суборендар сплачує Орендарю Суборендну плату, надалі також - «Базова суборендна плата» або «Плата за суборенду». Базова суборендна плата складає 22032,00 грн. без ПДВ, на місяць. Вартість комунальних послуг, що споживаються Суборендарем на Об'єкті суборенди, включені до плати за суборенду. Крім плати за суборенду Суборендар зобов'язаний щомісяця сплачувати Орендарю Експлуатаційні платежі (п. 3.1., 3.2., 3.3. 3.4. договору);
- розмір Експлуатаційних платежів складає: за 1 кв.м. Об'єкта суборенди 110 грн, без ПДВ, на місяць. За весь Об'єкт суборенди 1496 грн, без ПДВ, на місяць. Розрахунковий період по платежах за цим Договором складає один календарний місяць, з першого числа поточного календарного місяця по останнє число поточного календарного місяця включно. Плата за суборенду та Експлуатаційні платежі за неповний місяць розраховується Сторонами пропорційно кількості днів, протягом яких відбувалося ви користування об'єктом суборенди. Базова суборенда плата та Експлуатаційні платежі сплачуються Суборендарем авансом, двома окремими платежами, не пізніше п'ятого числа поточного місяця за наступний місяць. Сторони кожного місяця підписують акти наданих послуг. Якщо Суборендар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання від Орендаря акту наданих послуг не повертає Орендарю підписаний зі своєї Сторони акт наданих послуг, такий акт наданих послуг вважається погодженим, а послуги - наданими (п. 3.6., 3.7., 3.8, 3.9 договору);
- передача Об'єкта суборенди Суборендарю здійснюється за Актом приймання-передачі згідно зі схемою, зазначеною в ньому, протягом одного календарних днів з моменту зарахування на поточний рахунок Орендаря всіх платежів, передбачених п.п. 3.10., 8.1 цього Договору у встановлених розмірах. В останній день строку суборенди, або в день дострокового розірвання Договору, Суборендар повинен поверненим з моменту підписання Сторонами Акта приймання - передачі (повернення) (п. 4.1., 4.3. договору);
- за несвоєчасне внесення платежів за цим Договором Суборендар сплачує користь Орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за весь строк прострочення, а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України проценти за прострочення грошових зобов'язань у розмірі 25 % річних. У випадку порушення Суборендарем строку сплати будь-якого платежу за цим Договором більше, ніж на 5 (п'ять) календарних днів, Суборендар крім пені, вказаної в цьому пункті вище, сплачує Орендарю штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу. Якщо Орендарем будуть виявлені випадки порушення умов і правил цього Договору, у тому числі правил, викладених у додатках до Договору, він має право стягнути із Суборендаря штраф у розмірі 10% від суми місячної Базової суборендної плати та Експлуатаційних платежів, а за порушення Цільового призначення - 100% від суми місячної Базової суборендної плати та Експлуатаційних платежів за кожне порушення (п. 7.1., 7.2. договору);
- сторони домовились з метою автоматизації процесів документообігу між ними, оперативного погодження та підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів використовувати погоджений Сторонами Сервіс електронного документообігу (програмно-апаратний комплекс, призначений для автоматизації процесів документообігу між Сторонами Договору суборенди, який передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання документів он лайн), надалі - «Сервіс ЕДО» або «СЕДО». Сторони погодили можливість складання та передачі електронних документів через СЕДО як оригіналів, а саме: цього договору, додатків/актів приймання-передачі/додаткових договорів/додаткових угод/договорів про внесення змін/протоколів розбіжностей до цього договору, документів первинного бухгалтерського обліку, які складаються у відповідності до умов цього Договору, в тому числі, але не виключно - рахунків, актів приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт (п. 11.1, 11.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи 06.04.2023 спірний договір був підписаний Сторонами договору в електронній формі, що підтверджується сертифікатом підписання документа.
На виконання умов Договору №10887-кф орендар передав, а Суборендар прийняв у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 13,6 кв.м., що знаходиться у будівлі, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна 40, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2022.
30.06.2023 між Товариством (Орендар) та ФОП Агібалова Н.В. (Суборендар) була підписана Додаткова угода до Договору №10887-кф, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди з 01.07.2023 змінити п. 3.6. Договору та викласти його в наступній редакції: « 3.6 Розмір Експлуатаційних платежів складає: за 1 кв.м. Об'єкта суборенди 121 грн, без ПДВ, на місяць. За весь Об'єкт суборенди 1645,60 грн, без ПДВ, на місяць».
Також, 30.06.2023 між Товариством (Орендар) та ФОП Агібалова Н.В. (Суборендар) була підписана Додаткова угода до Договору №10887-кф, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди з 01.04.2023 змінити п. 3.2. Договору та викласти його в наступній редакції: « 3.2. Базова суборенда плата складає 24235,20 грн, без ПДВ на місяць. На виключення із загальних умов Договору, визначених пунктом 3.2.1. Договору, сторони дійшли згоди про те, що в період з 01.04.2023 до 31.12.2023 плата за суборенду підлягає щомісячній індексації, при цьому, коефіцієнт індексації дорівнює 1 (одиниці).
30.05.2023 Товариство направило відповідачу вимогу №ЦР-06/1-2015, в якій вимагало сплатити заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 241889,60 грн.
31.05.2023 ФОП Агібалова Н.В. направила Товариству гарантійний лист, в якому повідомила, що заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 241889,60 грн буде сплачено в повному обсязі до 30.06.2023.
30.10.2023 Товариство направило відповідачу вимогу №ЦР-06/1-5727, в якій вимагало сплатити заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 321884,80 грн, яка залишилась без відповіді.
Позивач у позовній заяві зазначає, що 10.11.2023 відповідачем було сплачено 100000 грн, але не надає доказів цього.
31.01.2024 Товариство направило відповідачу повідомлення №ЦР-06/1-2013, у якому Позивач повідомив Відповідача, зокрема, про дострокове розірвання Договору суборенди за адресою: м. Боярка, вул. Магістральна, буд. 40, та запропонував відповідачу 06.02.2024 року з'явитися на об'єкт суборенди або направити уповноваженого представника для звільнення приміщення та підписання акта приймання-передачі.
У подальшому, позивач звернувся до правоохоронних органів для звільнення приміщення. Представником ТОВ «Сільпо-Фуд» 03.07.2024 написано заяву до Фастівського РУП ГУНП в Київській області. Позивач у складі комісії, в присутності представників Фастівського РУП ГУНП в Київській області, складено акт звільнення приміщення від 03.07.2024 та опис майна Відповідача. Отже, 03.07.2024 приміщення було повернуто позивачу.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідача за користування частиною нежитлового приміщення площею 13,6 кв.м., у торговельному об'єкті орендаря, розташованого за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна, 40, у період з 01.10.2022-06.02.2024 виникла заборгованість у сумі 304881,85 грн за Договором №10887-кф, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, якій підписаний лише в односторонньому порядку зі сторони позивача.
Також, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2588 грн штраф у розмірі 10%; 41960,79 грн пені; 52864,68 грн інфляційних втрат; 212164,36 грн 50% річних, у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору №10887-кф.
Висновки господарського суду.
Відповідно до частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд установив, що відповідно до пункту 3.9 Договору суборенди, Сторони кожного місяця підписують акти наданих послуг. Якщо Суборендар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання від Орендаря акта наданих послуг не повертає Орендарю підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг, такий акт вважається погодженим, а послуги - наданими.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідача за користування частиною нежитлового приміщення площею 13,6 кв.м. у торговельному об'єкті орендаря, розташованому за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна, 40, у період з 01.10.2022 по 06.02.2024 виникла заборгованість у сумі 304881,85 грн за Договором №10887-кф, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним лише зі сторони позивача.
Разом з тим, до матеріалів позову позивачем не подано жодного акта наданих послуг, як то визначено п. 3.9 Договору суборенди.
Позивач також зазначає, що відповідач 10.11.2023 здійснив оплату у сумі 100000 грн, що, на його думку, свідчить про часткове виконання відповідачем зобов'язань за Договором №10887-кф.
Однак даний довід не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема банківськими виписками або іншими документами, які б однозначно встановлювали факт здійснення такого платежу, його розмір та його призначення.
Суд, з урахуванням принципу змагальності сторін, не має права на власний розсуд приписувати наявність чи відсутність певних платежів без подання відповідних доказів так само як і констатувати факт їх відсутності.
Суд констатує, що відповідно до пункту 3.2 договору сторони визначили базову суборендну плату за місяць. Згідно з пунктом 3.8 договору, сторони домовилися, що базова суборендна плата та експлуатаційні платежі сплачуються Суборендарем авансом, двома окремими платежами, не пізніше п'ятого числа поточного місяця за наступний місяць.
Таким чином, Суборендар зобов'язаний сплачувати встановлену договором суму відповідно до строків та механізму, визначених договором, та не має права самостійно змінювати розмір місячної плати.
Крім того, з повідомлення від 31.01.2024 №ЦР-06/1-2013 про розірвання договорів суборенди вбачається, що між сторонами укладено декілька договорів суборенди, а можливо, й більше.
Даючи оцінку доводам позивача про часткову оплату у розмірі 100000 грн суд не може визначити, за який саме період були сплачені ці кошти, та відповідно перевірити в межах якого договору (договорів) Суборендарем здійснювались оплати.
За таких обставин, суд позбавлений можливості достеменно встановити, за який саме об'єкт оренди було здійснено оплату.
Суд дослідивши наданий позивачем гарантійний лист, відповідно до якого відповідач повідомив позивача про зобов'язання сплатити заборгованість у розмірі 241889,60 грн до 30.06.2023. Разом з тим, на підтвердження факту здійснення або нездійснення зазначених платежів відповідачем, зокрема у вигляді банківських виписок чи інших належних та допустимих доказів, до суду не подано. Відтак, суд позбавлений можливості встановити, чи виконано відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо погашення визнаної в гарантійному листі заборгованості у визначений строк. Крім того суд позбавлений можливості визначити за які конкретно місяці суборенди сформувався означений в гарантійному листі борг.
Враховуючи наведене, суд не має достатніх даних для встановлення точного обсягу заборгованості за договором на момент розгляду справи та періодів її виникнення, хоча і не заперечує можливий факт її наявності.
Наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків, підписаний виключно позивачем, не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки не підтверджує факту прийняття відповідачем послуг чи погодження заборгованості. Відсутність актів наданих послуг та підтвердження оплати (відсутності оплат) в межах договору (або часткової оплати) свідчить про недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.
Суд констатує, що не може визнати встановленими означені обставини на підставі самих лише доводів позивача викладених в позовній заяві застосувавши принцип вірогідності доказів (за умови ненадання банківських виписок щодо надходження коштів від відповідача) та обставними незаперечення означених доводів відповідачем з огляду на те, що у суду відсутні достеменні відомості про факт обізнаності відповідача з розміром вимог заявлених позивачем, позаяк вся кореспонденція, що направлялась відповідачу повернена до суду без вручення. При цьому враховуючи ситуацію в країні пов'язану з повномаштабним вторгненням країни агресора, суд не може стверджувати про умисність дій відповідача, як фізичної особи, в неотриманні судової кореспонденції, позаяк військова агресія безпосередньо вплинула на життєві обставини та побут громадян.
Акт звірки взаєморозрахунків від 13.03.2024, підписаний лише позивачем, не є підтвердженням заборгованості, а твердження про оплату без банківської виписки лише припущенням.
Відтак, матеріалами справи не підтверджено наявність у відповідача заборгованості за договором № 10887-кф з оплати орендної плати саме у розмірі вказаному позивачем - 304881,85 грн за період з 01.10.2022 по 06.02.2024. Суду не надано доказів часткової сплати відповідачем орендної плати у сумі 100000 грн та належності цієї оплати до спірного договору. Тож позивач не надав належних та допустимих доказів, які б переконливо підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми. За таких обставин, підстав для задоволення позову немає, позаяк судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з підстав недоведеності підставності розміру заявленої до стягнення суми основного боргу. При цьому суд не заперечує можливість існування факту наявності заборгованості, водночас не може визначити дійсний її розмір з підстав ненадання позивачем означених вище доказів.
Відповідно до статей 12, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, і несе ризик настання негативних процесуальних наслідків у разі неподання таких доказів. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що неподання належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог є підставою для відмови у їх задоволенні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2588 грн штраф у розмірі 10%; 41960,79 грн пені; 52864,68 грн інфляційних втрат; 212164,36 грн 50% річних, слід зазначати наступне.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що відсутні належні та допустимі докази для встановлення точного розміру заборгованості та періодів її виникнення, а відтак відсутні й підстави для нарахування пені. Суд звертає увагу, що позивачем пеня нараховується на загальну суму боргу без врахування моменту виникнення прострочення за кожним місячним платежем, що міг бути включений в цю суму.
Відповідно до статті 232 ГК України, нарахування пені можливе лише протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та повинно здійснюватися окремо за кожним простроченим зобов'язанням. З огляду на положення умов договору до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 232 підлягають застосуванню. У даному випадку, через неможливість визначення конкретних сум і дат прострочення по кожному зобов'язанню(початок періоду нарахування пені привязаний до першого для прострочення по кожному місячному платежу), суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування пені.
Відповідно до вимог статті 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
При вирішенні даного спору, суд вважає вказані позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на викладене вище та враховуючи, що вони є похідними від задоволення основної вимоги про стягнення боргу за договором суборенди.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача, понесені ним в межах розгляду спору, залишити за позивачем.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз