вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" серпня 2025 р. Справа№ 910/890/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.04.2024
у справі № 910/890/24 (суддя О.М. Ярмак)
за позовом Львівського комунального підприємства "Львівсвітло"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс"
про стягнення 280 764,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Львівське комунальне підприємство "Львівсвітло" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" з вимогою про стягнення штрафу в розмірі 280 764, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не були зареєстровані податкові накладні за договором № 5Т про закупівлю товару від 09 червня 2023 року на суму 1 684 588 грн, у зв'язку з чим позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 280 764 грн. Зазначене призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмір, що і стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача відповідно до п. 4.7 договору 280 764 грн штрафу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" на користь Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" 280 764 грн збитків, 4 211 грн 46 коп. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що в даному випадку, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. З огляду на що суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, суд зазначив, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України до стягнення з відповідача підлягає 280 764 грн. збитків, а не штрафу як заявлено в прохальній частині позовної заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.04.2024 у справі №910/890/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- суд при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норми процесуального законодавства;
- відповідачем були своєчасно складені та подані для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, які є прийнятими, але їх реєстрація зупинена.
Також апелянт зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи складає 25 000,00 грн.
Узагальнені доводи та заперечення сторін
23.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Позивач, наголошує на тому, що аналізуючи заперечення відповідача щодо не реєстрації податкових накладних, відповідач фактично визнав, що не дотримав умови договору, які сам же підписав, а твердження щодо того, що реєстрація податкових накладних наразі зупинена не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, позаяк не надано доказів, які саме заходи вживаються відповідачем для розблокування податкових накладних починаючи із 29.06.2023 року. Такі дії відповідача свідчать про недобросовісність та зловживання у сфері договірного права. Отже, позивач має право на стягнення збитків заподіяних внаслідок недобросовісного виконання взятих на себе зобов'язань.
03.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи наведені у відзиві та підтримав свою позицію викладену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 апеляційну скаргу у справі №910/890/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/890/24.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025, справу №910/890/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
12.05.2025 матеріали справи №910/890/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" строк для подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/890/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/890/24. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/890/24 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
09.06.2023 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір про закупівлю товару № 5Т, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, визначений в асортименті, якості. кількості та за цінами, які зазначені в специфікаціях (додаток 1) до договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.
Відповідно до умов п. 4.7 договору у разі відмови постачальника надати покупцю податкову накладну (розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми ПДВ, включеної до такої податкової накладної (розрахунку коригування кількісних та вартісних показників) протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця.
Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних №№ 17 від 26.06.2023, 18 від 03.07.2023, 25 від 14.07.2023, 34 від 31.08.2023, 33 від 01.09.2023 відповідачем поставлено позивачу товару на суму 1 684 588 грн у т.ч. 280 764 ПДВ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не були зареєстровані податкові накладні на суму 1 684 588 грн, у зв'язку з чим позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 280 764 грн. Зазначене призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмір, що і стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача відповідно до п. 4.7 договору 280 764 грн штрафу.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отже, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Ключовим у цьому питанні є наявність/відсутність вини в діях генпідрядника та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю генпідрядника та неотриманням замовником податкового кредиту.
Разом з тим, відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/284/21).
Як слідує з постанов Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Касаційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19, без надання доказів того, що постачальник неправомірно не зареєстрував податкову накладну та що саме через це покупець не отримав податковий кредит, покупець не зможе через суд навіть стягнути з постачальника збитки у вигляді втраченого ним податкового кредиту.
Таким чином, у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, а саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації в установлений спосіб податкових накладних, факт чого повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, рішення податкового органу про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 29.06.2023 по 11.11.2023 відповідачем було сформовано та відправлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні, сума ПДВ по яких складає 280 764,00 грн.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції та залишено поза увагою суду першої інстанції, зазначені податкові накладні прийняті, а реєстрація їх в ЄРПН зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.07.2023 №9174835516, від 04.08.2023 №9194622144, від 10.08.2023 №9201397307, від 29.09.2023 №9254237233 та від 24.11.2023 №9319157786.
Підставою їх зупинення вказано, серед іншого, що "ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонується надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".
Так, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок №1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок №520).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно абзацу першого пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзаци другий, третій пункту 6 Порядку №1165).
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (абзаци двадцять перший пункту 6 Порядку №1165).
У свою чергу, Порядок №520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку №520).
Відповідно до пункту 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку №520).
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).
Таким чином, податковим органом було зупинено реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 280 764,00 грн та було запропоновано відповідачу надати пояснення та документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Судом враховано, що відповідно до абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Як вбачається, згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної контролюючим органом не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, а їх реєстрація була лише зупинена.
Згідно наведених вище положень Порядку №520 платник податку має час (365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної) та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації.
Матеріали справи не містять доказів надання ТОВ "Інтерсівсервіс" ДПС України письмових пояснень та первинних документів для подальшої реєстрації податкових накладних внаслідок зупинення їх реєстрації, як і не містять доказів прийняття органом ДПС (комісією регіонального рівня) рішення після зупинення реєстрації спірних податкових накладних, а саме: рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкових накладних.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що спірні податкові накладні, фактично мають статус зупинених, процедура їх реєстрації в ЄРПН ще не завершена, строк на подачу письмових пояснень та копій документів, згідно положень пункту 6 Порядку №520, станом на момент звернення з даним позовом до суду ще не завершився, що свідчить про передчасність поданого позову.
Стосовно обумовленого пунктом 4.7 договору №5Т від 09.06.2023 обов'язку відповідача сплатити штраф у розмірі суми ПДВ, колегія суддів зазначає, що вказаний обов'язок має місце у випадку порушення відповідачем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН податкової накладної. Натомість, в даному випадку реєстрацію податкових накладних було зупинено, що не є порушенням в розумінні умов даного договору.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України наявність порушеного права зупиненням реєстрації податкових накладних на час звернення з позовною заявою та розгляду справи.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19, від 01.09.2020 у справі №910/14065/18, від 26.05.2020 у справі №922/2805/19, від 02.04.2020 у справі №910/7160/19, від 21.07.2020 у справі №905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №923/876/16, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 29.09.2020 у справі №378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Отже, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Оскільки реєстрація податкових накладних, поданих відповідачем на реєстрацію 29.06.2023, 13.07.2023, 22.07.2023, 07.09.2023 та 11.11.2023, фактично є зупиненою, а процедура реєстрації цих податкових накладних не завершена, то можливість реєстрації податкових накладних не втрачена.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не втратив можливість включити відображений у поданих відповідачем податкових накладних податок на додану вартість у розмірі 280 764,00 грн до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах.
При цьому, колегією суддів враховується також те, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем не доведено понесення ним збитків у вигляді податкового кредиту в сумі 280 764,00 грн, пропуску станом на дату подання позову встановленого п. 6 Порядку №520 365-денного строку для надання відповідачем пояснень/копій документів, достатніх для прийняття уповноваженим органом рішення про реєстрацію податкових накладних, відсутність рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 280 764,00 грн.
Також колегія суддів зазначає щодо нерелевантності до даних правовідносин судової практики, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні (постанова Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), оскільки, викладені в цій постанові висновки, стосуються правовідносин та обставин, які відрізняються від тих, що є предметом розгляду в даній справі, оскільки висновки у вищевказаній постанові Верховного Суду про наявність підстав для стягнення збитків, зроблені за умов наявності рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, яке відповідачем не було оскаржене в установленому законом порядку. Натомість в межах спірних правовідносин доказів прийняття відповідного рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" про стягнення 280 764,00 грн не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, помилкове застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2025 між адвокатом Александровою Дар'єю Станіславівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №91, за умовами якого адвокат зобов'язався надати клієнту адвокатські послуги (правову допомогу), а клієнт - прийняти та оплатити надані послуги.
Відповідно до п. 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
В пункті 1 додаткової угоди №1 від 19.03.2025 до договору №91 від 19.03.2025 клієнт та виконавець визначили наступний склад правової допомоги, що надається за договором:
- вивчення обставин справи, матеріалів справи, аналіз документів - 5 000,00 грн;
- підготовка та пред'явлення апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/890/24 - 20 000,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги відповідачем також надано копію акта приймання-передачі наданих послуг №1 на суму 25 000,00 грн, копію звіту про надання правової допомоги №1 від 01.04.2025 та копію рахунку-фактури від 01.04.2025 №1/04-1 на суму 25 000,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Інтерсівсервіс", колегія суддів враховує, що розгляд справи за апеляційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання апеляційного суду, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат. Окрім того, колегія суддів зазначає, що такий вид робіт, як вивчення обставин справи, матеріалів справи, аналіз документів, є складовою роботи з підготовки апеляційної скарги (схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №824/152/21).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), дійшов висновку, що визначений ТОВ "Інтерсівсервіс" розмір витрат на послуги адвоката підлягає зменшенню до 5 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/890/24 скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсівсервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 053 (п'ять тисяч п'ятдесят три) грн 75 коп.
Матеріали справи №910/890/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
А.І. Тищенко