13 серпня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/381/25
Провадження № 22-ц/821/1027/25
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Глущенко І. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
19 січня 2025 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.08.2021 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 100393175. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 100393175 від 18.08.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Відповідач уклала Договір про споживчий кредит № 100393175 від 18.08.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення № 31271516 від 18.08.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8 000,00 грн.
Вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 ЦК України, тому, керуючись нормами ст. ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 12.11.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 13Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 100393175 від 18.08.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги, сума боргу відповідача перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 36 520,00 грн, із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 8 000,00 грн; - заборгованість за відсотками становить 27 000,00 грн; - заборгованість за комісійними винагородами становить 1 520,00 грн; - заборгованість за пенею становить 0,00 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 100393175 від 18.08.2021 у розмірі 36 520,00 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 100393175 від 18.08.2021 у розмірі 36 520,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, а тому, відповідно до змісту Договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості.
Зазначив, що позивачем надані усі необхідні докази на підтвердження надання правничої (правової) допомоги, тому вони підлягають стягненню з відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
24 квітня 2025 року, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2025 року та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, прийнятим з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний Кредитний договір ОСОБА_1 не оформлювала, оскільки в кінці липня 2021 року, під час перебування в складі військової частини НОМЕР_1 на навчаннях на Яворівоському військовому полігоні, в неї було викрадено банківську карту. В середині лютого 2022 року, відповідачем була написана заява про вчинення кримінального правопорушення, однак відповіді від Головного управління Національної поліції у м. Києві, остання не отримала.
Також, звертає увагу, що позивачем заявлено позовні вимоги поза межами загального трьох річного строку позовної давності, тому вважає, що дана обставина є підставою для відмови у задоволенні позову.
Зазначає, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на доступ до правосуддя, оскільки розгляд справи відбувся без її участі. На даний час ОСОБА_1 є військовослужбовцем та задіяна в обороні держави, тому без відповідного письмового виклику (повістки), остання не могла прибути до суду, що суттєво порушило її права, як відповідача у справі.
Також, наголошує, що рішенням Уманського міськрайонного суду від 02 квітня 2025 року безпідставно та без будь-якої аргументації позивачу було задоволено в повному обсязі вимогу про стягнення 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про те, що судом першої інстанції не досліджено обґрунтованість та співмірність заявлених витрат.
Відзив на апеляційну скаргу
06 червня 2025 року, ТОВ «Діджи Фінанс» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо тверджень відповідача, що спірний Кредитний договір вона не оформлювала, Товариство зазначило, що ТОВ «Діджи Фінанс» було надано до суду першої інстанції достатню кількість доказів на підтвердження своїх позовних вимог, проте, підтверджень, що Договір про споживчий кредит укладався іншою особою, а не ОСОБА_1 немає, також відповідачем не доведено, що паспортні дані, банківські картки, ІПН, та номер телефону використаний неправомірним шляхом без її участі.
Звернуло увагу, що загальна позовна давність (три роки) для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу за означеним Договором про споживчий кредит № 100393175 від 18.08.2021, продовжується на термін впровадження дії карантину та воєнного стану, а отже враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину з 11.03.2020 та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022, позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за вказаним Кредитним договором і до цього часу, а отже доводи відповідача, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заявлені за межами строку позовної давності, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Також заявлено, що під час апеляційного перегляду даної справи ТОВ «Діджи Фінанс» понесло судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2021 ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/ подала анкету-заву на кредит № 100393175 (а.с. 9)
18 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 100393175, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8 000,00 грн ( п. 1.2 Договору), строком на 15 днів ( п. 1.3 Договору). Дата повернення кредиту 02.09.2021 ( п. 1.4 Договору) (а.с. 10 - 12).
Пунктом 1.5 Договору визначено загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 520,00 грн в грошовому виразі та - 5 409 714,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12 520,00 грн.
Комісія за надання кредиту: 1 520,00 грн, яка рахується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово ( п. 1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом: 3 000,00 грн, які рахуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом ( п. 1.5.2 Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом ( п. 1.6 Договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок ( п. 2.1 Договору).
Плата за кредитом визначена у п. 2.2. Договору.
Пунктом 2.3 Договору визначено пролонгацію строку кредитування.
Згідно п.3.3.2 позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін, встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені п.п.1.1-1.6 та п. 2.4 Договору.
Також відповідно до пункту 6.1, 6.2 Кредитного договору - цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення, цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний Кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству.
Так, п. 2.2.2 Договору передбачено, що нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.
Відповідно до п. 2.2.3. Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п.1.6 та процентною ставкою, визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
Відповідно до п. 3.2.6. Кредитного договору позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Додатком № 1 до Договору є Графік платежів за Договором про споживчий кредит № 100393175 від 18.08.2021 та Паспорт споживчого кредиту № 100393175 (а.с. 12, 12 зворотній бік).
Згідно платіжного доручення № 31271516 від 18.08.2021 ТОВ «Мілоан» на рахунок № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, отримувачем вказано ОСОБА_2 (а.с. 13).
12 листопада 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено Договір факторингу № 13Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Діджи Фінанс», а останнє приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим Договором (а.с.18 - 19).
Згідно Витягу з Додатку до Договору факторингу № 13Т із відступленням прав вимоги за Кредитними договорами від 09.12.2024 сума заборгованості відповідача становить 36 520,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27 000,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 520,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.20).
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення по Кредитному договору № 100393175 за період з 18.08.2021 по 01.11.2021 заборгованість ОСОБА_2 складає 36 520,00 грн (а.с. 17).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, п. п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із матеріалів справи вбачається, що 18.08.2021 ОСОБА_2 оформлено анкету-заяву на кредит № 100393175 на сайті: miloan.ua, в якій вказані її персональні дані, як позичальника, визначена сума кредиту 8 000,00 грн, строк кредитування 15 днів з 18.08.2021 по 02.09.2021, комісія за надання кредиту 1 520,00 грн, проценти за користування кредитом 3 000,00 грн (а.с. 9 - 9 зворотній бік).
Також 18 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит (індивідуальну частину) № 100393175 (а.с. 10 - 12).
Відповідно до умов Договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 8 000,00 грн, строком на 15 днів, з 18 серпня 2021 року по 02 вересня 2021 року, комісія за надання кредиту 1 750,00 грн, проценти за користування кредитом 3 000,00 грн.
У п. 2.2.2. Договору визначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.
У п. 2.2.3 Договору визначено, зокрема що після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової згоди позичальника.
Виходячи з п. 2.3.1.1. та 2.3.1.2. для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, але загалом строк кредитування не може перевищувати 60 днів.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
У розділі Реквізити сторін в графі позичальник вказано: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_5 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
В Додатку № 1 до Договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками в розмірі 12 520,00 грн (а.с. 12).
В Додатку № 2 до Договору міститься паспорт споживчого кредиту № 100393175, яким передбачено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3,00 % від суми поточного залишку кредиту на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10,00 % від суми поточного залишку кредиту (а.с. 12 - зворотній бік)
Згідно платіжного доручення № 31271516 від 18.08.2021 ТОВ «Мілоан» на рахунок № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, отримувачем зазначено ОСОБА_2 (а.с. 13).
Із наведеного слідує, що позивачем доведено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних останньої, за умовами якого остання отримала грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, проте, не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені Кредитним договором, кошти не повернула.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до вимог ст. ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 13Т, зокрема за Кредитним договором від 18.08.2021 № 100393175 (а.с. 18 - 19).
Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу № 13Т від 12 листопада 2021 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 36 520,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 27 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за комісією - 1 520,00 грн (а.с 20).
З відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «Мілоан» вбачається, що визначеним розміром заборгованості по тілу кредиту є 8 000,00 грн, по відсоткам 27 000,00 грн, за комісією - 1 520,00 грн, загальна сума боргу визначена в розмірі 36 520,00 грн (а.с. 17 - 17 зворотній бік).
Отже, матеріали справи містять належні докази на підтвердження переходу до позивача права вимоги до боржника ОСОБА_2 за Договором про споживчий кредит № 100393175 від 18.08.2021.
Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100393175 від 18.08.2021 у розмірі 36 520,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 27 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за комісією - 1 520,00 грн.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і вона має можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного Договору. Натомість відповідачем така виписка надана не була.
Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що у Договорі зазначені персональні дані відповідача, які збігаються із зазначеними даними в апеляційній скарзі, а саме ПІП, РНОКПП, номер телефону. Даних на спростування належності відповідачу карти № 414949*54 матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні докази повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Діджи Фінанс» про те, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач уклала Договір в електронній формі та отримала кредит за цим Договором в розмірі 8 000,00 грн, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернула.
Виходячи з умов Договору, сторонами погоджено комісію за надання кредиту у розмірі 1 520,00 грн та розмір процентної ставки - 2,50 % на добу протягом 15-ти днів, що становить 3 000,00 грн. Також сторонами була визначена загальна сума повернення кредиту з нарахованими процентами в розмірі 12 520,00 грн.
Здійснений позивачем розрахунок свідчить, що відсотки становлять суму 27 000,00 грн, що свідчить про те, що нараховувались вони після визначеного періоду кредитування, що не відповідає умовам Договору, а даних про застосування процедури пролонгації, матеріали справи не містять. Також, враховуючи, що наданий розрахунок складений позивачем і не містить деталізації, зокрема щодо сум, на які нараховувались проценти і періоду їх нарахування, вказаний розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі, а тому не приймається до уваги апеляційним судом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 27 000,00 грн, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування (02.09.2021), є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн, комісії за надання кредиту - 1 520,00 грн, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3 000,00 грн, як то визначено в умовах Договору за період з 18.08.2021 по 02.09.2021, а отже позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач вказувала на те, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на доступ до правосуддя, оскільки розгляд справи відбувся без її участі.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцятиденного строку з дня вручення йому копії ухвали подати відзив на позовну заяву, а позивачу у відповідності до ч. 2 ст. 278 ЦПК України встановлено строк для подачі відповіді на відзив (а.с. 36).
Частина 4 ст. 19 ЦПК України передбачає, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим з батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними є: 1) справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Частиною 2 ст. 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних правовідносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Згідно ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Суд першої інстанції, врахувавши положення статей 19, 274 ЦПК України, дотримався наведених норм процесуального права, врахував клопотання ТОВ «Діджи фінанс», заявлене в позовній заяві про розгляд справи у відсутність позивача та в ухвалі про відкриття провадження зробив обґрунтований висновок про те, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Колегія суддів під час апеляційного перегляду справи не встановила порушень прав відповідача при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що позивачем заявлено позовні вимоги поза межами загального трьох річного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З матеріалів справи встановлено, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 100393175зі встановленим строком користування з 18 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року.
12 листопада 2021 року на підставі Договору факторингу № 13Т ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги в тому числі за вказаним Кредитним договором.
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості через систему «Електронний суд» 19 січня 2025 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року ( з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, №855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1423 від 23 грудня 2022 року, № 383 від 25 квітня 2023 року).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.
17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX п. 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 листопада 2024 року №911/79/24.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором про споживчий кредит № 100393175 від 18.08.2021 у розмірі 12 750,00 гривень.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, та з урахуванням того, що при зверненні до суду із даним позовом ТОВ «Діджи Фінанс» було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,00 грн, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ Діджи Фінанс» пропорційно до задоволених вимог (позов задоволено на 34,3 %) підлягає стягненню 830,75 грн судового збору за подання позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо компенсації ТОВ «Діджи Фінанс» витрат, пов'язаних з правовою допомогою в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При зверненні до суду з даним позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» на підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено копію Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб І. В., додаткову угоду № 100393175 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Страодуб І. В., детальний опис робіт, виконаних адвокатом Стародуб І. В. та Акт № 100393175 від 30 грудня 2024 року про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (а.с. 21 - 25).
Відповідно до детального опису робіт, складеного 30 вересня 2024 року, адвокат Стародуб І. В. надала позивачу наступні правничі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1,5 год 2 250,00 грн, складання позовної заяви - 3 год 3 000,00 грн, формування додатків до позовної заяви - 1 год 750,00 грн (а.с. 23).
В Акті № 100393175 від 30 грудня 2024 року про підтвердження факту надання правничої допомоги сторони погодили, що адвокат Стародуб І. В. надала клієнту правничу допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн (а.с. 25).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 34,3 %), то з урахування вимог ст. 141 ЦПК України, компенсації позивачеві за рахунок відповідача підлягає сума витрат на правову допомогу в розмірі 2 058,00 грн, яка була надана в суді першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» наведено орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, вказану суму просило стягнути з відповідача на свою користь, як понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження витрат на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції позивачем до апеляційної скарги було надано Договір № 426499746 від 01 листопада 2024 року, Додаткову угоду № 100393175 до Договору № 42649746 від 30 грудня 2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) від 02 червня 2025 року, детальний опис робі виконаних адвокатом Стародуб І. В. від 02 червня 2025 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Страодуб І. В. (а.с. 100 - 102, 103, 104, 105, 106).
Відповідно до Додаткової угоди № 100393175 до Договору № 42649746 від 30 грудня 2024 року, укладеної між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб І. В., сторони розширили розділ 1 «Предмет договору» та доповнили новим пунктом, п. 1.2, згідно якого АБ зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (а.с. 103).
Відповідно до детального опису робіт, складеного 02 червня 2025 року, адвокат Стародуб І. В. надала Товариству наступні правничі послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявник кредитних та платіжних документів - 1 год 750,00 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1,5 год 1 500,00 грн, складання відзиву на апеляційну скаргу, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 3 год 3 000,00 грн (а.с. 105).
В Акті про підтвердження факту надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року, сторони погодили, що адвокат Стародуб І. В. надала клієнту правничу допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн (а.с. 104).
Отже, позивачем підтверджено документально, що Товариством дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а загальний розмір таких витрат, складає 6 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.
З огляду на положення ст. 141 ЦПК України, а також характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам позову (34,3 %) у розмірі 2 058,00 грн за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, загальний розмір витрат за надану правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції становить 4 116,00 грн (2 058,00 грн + 2 058,00 грн).
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги був сплачений судовий збір в розмірі 3 633,60, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про стягнення з ТОВ «Діджи Фінанс» судового збору пропорційно задоволених вимог (позовні вимоги задоволено на 34,3 %) в сумі 2 387,55 грн.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2025 року- задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 100393175 від 18 серпня 2021 року у розмірі 12 750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 4 116,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 830, 75 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір, за перегляд справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 387,55 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 13 серпня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков