Справа № 761/31751/25
Провадження № 1-кс/761/20795/2025
06 серпня 2025 року м. Київ
Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві, ОСОБА_4 від 29 травня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві ОСОБА_4 від 29 травня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якій заявниця просить скасувати зазначену постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою, та зобов'язати визнати ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному проваджені №62025100110000086.
В обґрунтування скарги заявниця зазначає про те, що 29 травня 2025 року старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві, ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025.
Однак, заявниця вважає, що таке рішення слідчого є немотивованим та незаконним, а у зв'язку з чим постанова про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
Заявниця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та дату розгляду скарги завчасно та належним чином. Разом з тим, до почату судового розгляд через канцелярію суду надійшла заява останньої про розгляд поданої раніше скарги без її участі.
З врахуванням того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, а особа, яка подала скаргу, будучи повідомленою про час та дату розгляду скарги, до суду не з'явилась, враховуючи позицію заявниці про можливість розгляду скарги у її відсутність, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд її справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідча суддя вважає за доцільне розглянути скаргу у відсутність заявниці ОСОБА_3 .
Старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві, ОСОБА_4 чи інша уповноважена особа у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, на виклик у судове засідання не з'явився.
Разом з цим, відсутність у судовому засіданні особи, рішення якої оскаржується, відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України, не перешкоджає розгляду скарги.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу у їх відсутність.
Проаналізувавши доводи скарги, дослідивши матеріали, які долучені до скарги, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Як встановлено в ході судового розгляду, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
29 травня 2025 року старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві, ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025.
Так, слідчий у своїй постанові послався на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні данні, які б вказували на те, що ОСОБА_3 можливим кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду.
Проте, такий висновок слідчого є передчасним і таким, що не підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025.
Слід зазначити, що ч.5 ст.55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.
Не зважаючи на це, та не спростовуючи в постанові про відмову у визнані потерпілим, викладених у заяві про визнання потерпілою, доводів відносно заподіяння ОСОБА_3 матеріальної чи моральної шкоди, слідчий в порушення вимог ст.55 КПК України, відмовив у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025.
Відоповідно до вимог ч.5 ст. 110 КПК України, якою передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчий, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, разом з тим зі змісту постанови не вбачається, що слідчий не виклав у мотивувальній частині оскаржуваної постанови обгрунтовані відомості щодо наявності або відсутності підстав вважати ОСОБА_3 особою, якій завдано матеріальну чи моральну шкоду кримінальним правопорушенням, за фактом якого і здійснюється кримінальне провадження №62025100110000086 від 18.03.2025.
Водночас посилання слідчого в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, що згідно матеріалів кримінального провадження №62025100110000086 від 18.03.2025, в тому числі заяви про вчинення кримінального правопорушення та долучених документах, питання про нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії не досліджуються, та не є предметом досудового розслідування, не випливають зі змісту самої постанови. При цьому від уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні не надходили обґрунтовані заперечення на скаргу із долученими копіями матеріалів кримінального провадження на підтвердження позиції слідчого.
Крім того, слідча суддя звертає увагу, що заявниця ОСОБА_3 в ході досудового розслідування не була допитана. Разом з тим, повна та всебічна оцінка доводам особи, що заявила про те, що є потерпілою від кримінального правопорушення, неможлива без проведення допиту такої особи, адже саме під час такого допиту, особа, що стверджує, що є потерпілою від злочину, може більш детально викласти свої доводи слідчому чи прокурору, а слідчий чи прокурор можуть усунути всі сумніви, які у них можуть виникнути під час попередньої оцінки викладених, у клопотанні про визнання особи потерпілою, обставин.
Враховуючи наведене, постанова старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві ОСОБА_4 від 29 травня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_3 на постанову задоволенню в цій частині.
Розглядаючи порушене заявницею питання щодо зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Частиною 1 ст. 37, ч. 5 ст. 40, ч.4 ст. 40-1 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відтак не може бути задоволено скаргу ОСОБА_3 в частині зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні, як таку, розгляд якої не передбачений у порядку ст. 303 КПК України.
За зазначених обставин, у задоволенні скарги в даній частині слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 26, 55, 110, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві, ОСОБА_4 від 29 травня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025100110000086 від 18.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1