07 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 684/394/24
Провадження № 22-ц/820/775/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретар: Плінська І.П.,
за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Афадєєва В.В.,
представника відповідача Паращини Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Старосинявської селищної ради та ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13 січня 2025 року (суддя Гринчук С.М.) за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради, третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги» про відшкодування шкоди,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Старосинявської селищної ради, третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КНП «Старосинявський ЦПМСД») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим,що після успішного проходження конкурсу з 01 листопада 2018 року вона призначена на посаду керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД», 02 грудня 2019 року з нею як керівником вказаної установи укладено контракт.
Рішенням тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 створена тимчасова контрольна комісія Старосинявської селищної ради щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявський ЦПМСД», на час роботи якої керівник КНП «Старосинявський ЦПМСД» тимчасово відсторонена від виконання обов'язків.
31 січня 2023 року Старосинявська селищна рада прийняла рішення №24-34/2023 «Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук-Ананьєвою Н.О.», а 02 березня 2023 року - рішення №3-35/2023 «Про дострокове розірвання контракту з керівником комунального КНП «Старосинявського ЦПМСД».
Розпорядження про звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади на підставі зазначених рішень селищної ради, Старосинявським селищним головою не видавались.
25 травня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі №560/823/2, яким визнано протиправним та скасовано рішення тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року № 5-33/2023 «Про створення тимчасової контрольної комісії Старосинявської селищної ради щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявського ЦПМСД». Вказане рішення суду набрало законної сили 27 червня 2023 року.
У зв'язку з цим 03 липня 2023 року ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД», на підставі розпорядження Старосинявського селищного голови №76/2023-рк від 30 червня 2023 року.
17 липня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі №560/5896/23 за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради, яким визнав протиправними та скасував: 1) рішення тридцять четвертої чергової сесії Старосинявської селищної ради №24-34/2023 від 31 січня 2023 року «Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_1 ; 2) рішення тридцять п'ятої чергової сесії Старосинявської селищної ради №3-35/2023 від 02 березня 2023 року «Про дострокове розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявського ЦПМСД». Вказане рішення суду набрало законної сили 17 серпня 2023 року.
На думку позивача факт незаконності вказаних рішень Старосинявської селищної ради, прийнятих щодо позивача, є встановленим в судовому порядку і не підлягає повторному доведенню.
Окрім того, відповідач своїми діями та рішеннями, які в подальшому були визнані протиправними та скасовані судом, завдала їй ще й істотної моральної шкоди, змусивши її захищати свої права та доказувати незаконність поведінки відповідача у судовому порядку протягом тривалого періоду часу. Враховуючи обсяг душевних страждань, пов'язаних з відстоюванням позивачем свого права на працю, тривалість процесу відновлення порушених прав та витрачених на це зусиль, непоправність змін в особистому житті та життєвих планах ОСОБА_1 , а також небажання відповідача визнавати протиправність своїх рішень, представник позивача вказав, що завдана позивачу моральна шкода може бути компенсована в грошовому еквіваленті щонайменше у розмірі 180000 грн.
Посилаючись на зазначене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Старосинявської селищної ради заподіяну незаконними рішеннями відповідача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої заробітної плати за посадою директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» за період з 16.01.2023 року по 26.06.2023 року в розмірі 377300 грн., моральну шкоду в розмірі 180000 грн. та судові витрати.
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13 січня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 56052,75 грн., з відрахуванням роботодавцем із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; та компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 25000 грн., а всього 81052,75 грн. Відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради на користь держави судовий збір в сумі 807 грн.
Суд першої інстанції з'ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши докази справи, дійшов висновку, що у разі помилкового застосування позивачем норм, які регулюють спірні правовідносини, суд може самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин та застосувати ті норми матеріального і процесуального права, предметом яких вони є.
Суд зазначив, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються норми КЗпП України. Врахувавши, що за період відсторонення від роботи з 16 січня 2023 року по 26 червня 2023 року позивачка не виконувала своїх трудових обов'язків, однак у зазначений період їй було оплачено період тимчасової непрацездатності 22 дні, крім того, оплачено - 29 днів відпустки, суд дійшов висновку, що позивачці не виплачено заробітну плату за 65 робочих днів, у розмірі, визначеному відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, 56052,75 грн.
Крім того, суд дійшов висновку, що порушенням трудових прав позивачці спричинено і моральну шкоду, які оцінив у розмірі 25 000 грн.
Суд першої інстанції аргументи відповідача, третьої особи, щодо пропуску строку позовної давності позивачкою відхилив, зазначивши, що згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Додатковим рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради на користь ОСОБА_1 4205 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції вірно встановлено що ОСОБА_1 була відсторонена від виконання обов'язків на період 116 робочих днів, проте необґрунтовано виключив із періоду фактичного відсторонення період перебування ОСОБА_1 у відпустці - 29 днів, не вказавши які саме дні маються на увазі (робочі чи календарні), та період тимчасової непрацездатності - 22 дні, не вказавши ким саме цей період непрацездатності був оплачений (роботодавцем чи страховиком). Апелянт зазначає, що вказаний період непрацездатності позивача є прямим наслідком протиправних дій та рішень відповідача, в результаті яких фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_1 завдано значної шкоди.
При визначенні розміру ненарахованої та невиплаченої позивачу заробітної плати суд необґрунтовано виходив із середньоденного заробітку позивача в розмірі 862,35 грн., який розрахований на основі посадового окладу в розмірі 7500 грн., а не хоча б того посадового окладу, який ОСОБА_1 фактично отримувала за посадою директора - 26250 грн. Наявні у справі довідки мають назву «Довідка про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття)», що свідчить про неможливість застосування вказаних у них відомостей про середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 у даному випадку, для проведення розрахунків за період фактичного відсторонення позивача від виконання обов'язків керівника КНП. На думку апелянта, так як ОСОБА_1 у даний період не працювала, то її середньоденний розмір заробітної плати визначається з урахуванням місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові. При зверненні до суду з цим позовом позивач вказувала, що розмір невиплаченої їй заробітної плати має розраховуватися залежно від місячного посадового окладу керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД», який згідно з вимогами законодавства повинен був складати 70000 грн. (20000?3,5). Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано занизив розмір моральної шкоди, що підлягає до стягнення з відповідача.
В апеляційній скарзі Старосинявська селищна рада, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову і в цій частині.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник Старосинявської селищної ради зазначив, що відповідно до встановлених обставин по справі позивачка отримувала відпускні та лікарняні, а тому її трудовий договір не припинявся, однак був призупинений. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Однак, зазначені строки позивачкою були пропущені, а аргументації поважності причин пропуску до суду надані не були.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , КНП «Старосинявський ЦПМСД», не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає їх необґрунтованими, такими що не відповідають дійсним обставинам справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 , ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Афадєєв В.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Проти апеляційної скарги відповідача заперечували, просили її відхилити.
Представник Старосинявської селищної ради Паращина Г.В. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги відповідача, проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала просила її відхилити.
Третя особа КНП «Старосинявський ЦПМСД», в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Старосинявської селищної ради підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 була призначена на посаду головного лікаря КНП «Старосинявський ЦПМСД» з 01 листопада 2018 року, що підтверджено розпорядженням від 31 жовтня 2018 року №76-рк (арк.спр.15, т.1), і в подальшому Старосинявською селищною радою в особі селищного голови з нею як із керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» було укладено контракт від 02 грудня 2019 року (а.с.16-22, т.1).
Відповідно до пункту 1.1 Статуту КНП «Старосинявський ЦПМСД», затвердженого рішенням сесії Старосинявської селищної ради від 09 червня 2022 року №83-22/2022, КНП «Старосинявський ЦПМСД» є закладом охорони здоров'я - комунальним некомерційним підприємством (а.с.23-33, т.1).
Рішенням тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 була створена тимчасова контрольна комісія Старосинявської селищної ради (далі за текстом - Комісія) у складі п'яти осіб щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявського ЦПМСД», основним завданням якої було здійснення контролю за діяльністю КНП «Старосинявського ЦПМСД». Згідно з підпунктом 1.3 рішення ради, звіт про проведені дослідження та зроблені висновки комісія зобов'язана була подати на розгляд сесії до 01 вересня 2023 року. Відповідно до підпункту 1.5 рішення, на час роботи Комісії керівника КНП «Старосинявського ЦПМСД» тимчасово відсторонено від виконання обов'язків (а.с.34-35, т.1).
Розпорядженням Старосинявського селищного голови від 27 січня 2023 року №12/2023-рк, у зв'язку з неможливістю виконувати обов'язки керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук Надією Олександрівною, покладено виконання обов'язків керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» на медичного директора ОСОБА_3 (а.с.38, т.1).
Відповідно до рішення Старосинявської селищної ради від 31 січня 2023 року №24-34/2023 «Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_4 », селищна рада серед іншого вирішила зобов'язати селищного голову розірвати контракт із керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_1 в зв'язку з виявленими істотними порушеннями при виконанні посадових обов'язків (а.с.36, т.1).
За змістом рішення Старосинявської селищної ради від 02 березня 2023 року №3-35/2023 «Про дострокове розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявського ЦПМСД», дії його директора визнано незадовільними та протиправними; директору висловлена недовіра; припинена дія контракту від 02 грудня 2019 року з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_5 шляхом його дострокового розірвання з моменту підписання рішення селищним головою; доручено селищному голові видати розпорядження про звільнення директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» (арк.спр.37, т.1).
Розпорядженням Старосинявського селищного голови від 15 травня 2023 року №54/2023-рк тимчасове виконання обов'язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» з 17 травня 2023 року покладено на сімейного лікаря КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_6 (а.с.39, т.1).
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року в адміністративній справі №560/823/23 визнано протиправним та скасовано рішення тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 «Про створення тимчасової контрольної комісії Старосинявської селищної ради щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявського ЦПМСД». Вказане рішення суду набрало законної сили 27 червня 2023 року (а.с. 40- 44, т.1).
30 червня 2023 року припинено виконання обов'язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» сімейним лікарем ОСОБА_6 та визначено приступити з 03 липня 2023 року до виконання обов'язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук Надії Олександрівні, що підтверджено розпорядженням селищного голови від 30 червня 2023 року №76/2023-рк (а.с.45 т.1).
17 липня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі №560/5896/23, яким визнав протиправними та скасував рішення тридцять четвертої чергової сесії Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 31 січня 2023 року №24-34/2023 "Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП Старосинявський ЦПМСД" Осадчук Надією Олександрівною"; та рішення тридцять п'ятої чергової сесії Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 02 березня 2023 року №3-35/2023 "Про дострокове розірвання контракту з керівником КНП "Старосинявського ЦПМСД". Вказане рішення суду набрало законної сили 17 серпня 2023 року. (а.с.46 - 47, т.1).
Згідно з відомостями табелів обліку використання робочого часу за період з січня до червня 2023 року, робочий час ОСОБА_1 не обліковувався у період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року, проте у період з 01 червня 2023 року до 19 червня 2023 року в табелі міститься напис «відпустка» (а.с.173-178, т.1).
Згідно з роздруківками про заробітну плату працівника ОСОБА_1 , які надані КНП «Старосинявський ЦПМСД», позивачу у період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року були оплачені періоди тимчасової непрацездатності за 22 дні та періоди відпусток тривалістю 29 днів.
Відповідно до записів в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 , позивачка зверталася 16 січня 2023 року до невролога зі скаргами на виражену тривожність, емоційність. Рекомендовано консультація психотерапевта та повторно - невролога.
16 січня 2023 року ОСОБА_1 також зверталася зі скаргами до психіатра, який поставив діагноз «Гостра реакція на стрес» та призначив лікування (а.с.62-64, т.1).
За змістом виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , виданої лікарем ОСОБА_7 15 серпня 2023 року, позивач 10 січня 2023 року звернулася зі скаргами на виражений головний біль, встановлено діагноз: «Гостра реакція на стрес», створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 10 до 20 січня 2023 року. Повторне звернення 20 березня 2023 року, створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 20 до 28 березня 2023 року; 06 червня 2023 року, створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 06 до 15 червня 2023 року (а.с.65-67, т.1).
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 15 серпня 2023 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Рекурентний депресивний розлад» та призначено лікування (а.с.68, т.1).
Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою.
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Компенсація майнової шкоди здійснюється шляхом відшкодування збитків у грошовій формі або іншими способами згідно зі статтею 22 ЦК України.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на відшкодування. Збитками є втрати яка особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі, і стаття 22 ЦК України практично визначає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків у результаті порушення саме цивільного права особи, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати.
За правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа №686/1746/ недоотриманий позивачем розмір заробітної плати не може вважатися збитками в розумінні статті 22 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року в справі №761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зроблено висновок, про те, що у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно із пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП). Розрахунок такої здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.
Судом встановлено, що, що ОСОБА_1 була відсторонена від роботи та не отримувала заробітну плату, таке відсторонення визнано протиправним судовим рішенням у справі №560/823/23.
Як вбачається із суті позовних вимог позивачка просила відшкодувати завдану їй шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати за час її відсторонення, у зв'язку з чим, предметом позову у цій справі є стягнення з роботодавця недоотриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків), оскільки відносини у вигляді стягнення недоотриманої заробітної плати за час відсторонення працівника від роботи, є за своїм змістом трудовими.
Таким чином, в даному випадку підлягає застосуванню положення статті 235 КЗпП України, якою врегульовано питання виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо стягнення недоотриманої заробітної слати за час відсторонення від роботи.
При цьому суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено порушення трудових прав ОСОБА_1 , яка була позбавлена можливості виконувати свою трудову функцію за період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року, суд першої інстанції правильно вважав, що визначення розміру недоотриманої заробітної плати, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 (далі-Порядок).
Однак при визначенні самого розміру недоотриманої заробітної плати допустився помилки, оскільки, за розділом 11 Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
ОСОБА_1 була відсторонена від роботи в січні 2023 року, тому заробітна плата за останні два місяці повинна братися за листопад 2022 року та грудень 2022 року. За останні два місяці роботи заробітна плата позивачки складала 31500 грн. за листопад 2022 року, відпрацьовано 22 робочих дні, та 31500 за грудень 2022 року, відпрацьовано 22 робочих дні. Таким чином, середньоденний заробіток буде складати (31500 грн.+31500 грн.) ? 44 робочих дні = 1431,81 грн. а середній заробіток за час вимушеного прогулу - 65 дні (116-51 (дні тимчасової непрацездатності та відпустки у зазначений період)) ? 1431,81 грн. = 93067,65 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, то згідно з положеннями стаття 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Суд першої інстанції встановивши порушення трудових прав позивачки, врахувавши характер та обсяг душевних страждань, тяжкість вимушених змін у житті позивачки дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.
Проте, відхиляючи аргументи відповідача та третьої особи щодо застосування пропуску строку звернення до суду позивачки, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до статті 233 КЗПП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно зі статтею 234 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Як встановлено судом і проти цього не заперечували сторони, ОСОБА_1 приступила до виконання своїх трудових обов'язків 27 червня 2023 року, що підтверджується табелем обліку робочого часу, крім того також розпорядженням селищного голови від 30 червня 2023 року було визначено приступити Осадчук Н.О. до виконання обов'язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД».
Оскільки позивачка звернулася за вирішенням свого трудового спору безпосередньо до суду 24.07.2024 року, тобто за спливом більше як один рік, у задоволенні позову з зазначених підстав слід відмовити.
Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову. В позові ОСОБА_1 слід відмовити. Додаткове рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року необхідно визнати таким що втратило силу.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу Старосинявської селищної ради задоволено судовий збір в розмірі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Старосинявської селищної ради задовольнити.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 відмовити.
Додаткове рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року визнати таким що втратило силу.
Компенсувати Старосинявській селищній раді за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в розмірі 1453,44 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк