Суддя Зайцева М. С.
Справа № 644/6109/25
Провадження № 3/644/1498/25
14.08.2025
14 серпня 2025 року Суддя Індустріального районного суду м. Харкова Зайцева М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП, -
В провадження судді Зайцевої М.С. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2025 року, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, 30 червня 2025 року о 02 годині 35 хвилин, по проспекту Героїв Харкова, 307 м. Харкова, керував транспортним засобом Hyndai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 прилад ARHE 0222 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В результаті зазначених вище дій, стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376711 від 30.06.2025 року.
ОСОБА_2 в судовому засіданні не спростовував фактичні обставини справи так як вони викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, проте вважав неможливим застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки не отримував посвідчення водія.
Дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім зазначеного вище протоколу, також підтверджується:
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.06.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних приладів від 30.06.2025 року, де зафіксовані виявлені ознаки сп'яніння та відмова ОСОБА_2 від такого огляду;
- рапортом інспектора УПП в Харківській області Степанова О. від 30.06.2025 року;
- відомостями відеозапису з нагрудної камери поліцейського (DVD+R диск у кількості 1 одиниці з маркуванням АЛ6174 ЕПР1 376711), в ході огляду яких встановлено факт керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , зафіксований факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи викладене вище, суд вважає зазначені вище докази належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.
При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_2 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.
Щодо доводів ОСОБА_2 про неможливість застосувати до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній не отримував посвідчення водія суд вказує наступне.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 ..
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу на водіїв в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20), відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Крім того, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп'яніння, а відтак і відповідальності за це.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, передбачає накладення основного стягнення у виді штрафу з додатковим обов'язковим видом стягнення - позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що унеможливлює призначення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Таким чином, при визнанні особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП суд не має законних підстав призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж перейти до іншого виду стягнення.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.40-1,130,283,284 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності - у випадку несплати накладеного штрафу, у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто примусового виконання постанови суду.
Суддя