Постанова від 07.08.2025 по справі 448/751/18

Справа № 448/751/18 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.

Провадження № 22-ц/811/279/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання - Гаврилюк Я. Ю.,

з участю - представника ОСОБА_1 - адвоката Бердара С. В., представника ОСОБА_2 - адвоката Дашинича І. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року (повний текст рішення складено 20 грудня 2024 року), у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р. С. про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивований тим, що майно, а саме житловий будинок з приналежними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_8 . Відповідно до довідок Дидятицької сільської ради № 226 і № 227 від 01 березня 2018 року станом на 01 липня 1990 року у даному дворі були зареєстрованими ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина). Відповідно до статті 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Частиною другою статті 123 ЦК УРСР, визначено, що розмір частки членів двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Відтак, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 набули право на власність на будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по 1/2. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина на наступне майно: на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1, 66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 377. Спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 прийняли його дружина ОСОБА_9 та позивачка ОСОБА_2 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки вони фактично проживали з спадкодавцем, доглядали житловий будинок, проводили поточні ремонти, обробляли земельну ділянку, сплачували податки і комунальні послуги, мали на руках правовстановлюючі документи. Вважає, що кожен з них успадкував по 1/4 частці будинковолодіння та по 1/2 частці зазначеної земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 , після смерті якої відкрилася спадщина на наступне майно: на 3/4 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 (1/2 частина такого належала їй як члену колгоспного двору + 1/4 частина, яку вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 ); на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, яка належала ОСОБА_9 відповідно до сртифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 378; на 1/2 частину земельної ділянки (середньої земельної частки) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 377, яку ОСОБА_9 фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 . Спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_9 прийняла саме позивачка ОСОБА_2 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки вона фактично проживала зі спадкодавцем, здійснювала за нею догляд, доглядала житловий будинок (мала від нього ключі), проводила поточні ремонти, обробляла земельну ділянку, сплачувала податки і комунальні послуги. Будучи донькою, а відтак спадкоємцем першої черги, та вступивши в управління і володіння спадковим майном спадкодавця ОСОБА_9 , ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Яксманицького Р. С. з приводу спадкування. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що ним не може бути визначено, хто із спадкоємців вступив в управління та володіння спадковим майном, а також роз'яснено, що будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить до суспільної груш колгоспний двір, де частки не є визначені, а сертифікати про право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378 та ЛВ № 377 є документами старого зразка. Орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться спадкове майно - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, всупереч фактичним обставинам та невідомо чим керуючись видала довідку про вступ в управління володіння спадковим майном також ОСОБА_1 (внучці спадкодавців), яка не вступила в управління та володіння спадковим майном, що і породило даний цивільний спір. Будучи зацікавленою та/або діючи виключно на користь ОСОБА_1 , Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, знаючи про наявність спадкоємців (яким видавала довідки), як і про те, що спадкове майно - спірний будинок юридично не має власника, та діючи всупереч вимогам статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто не об'єктивно, незаконно та упереджено відносно інших спадкоємців, своїми рішеннями надала перевагу та можливість одному із спадкоємців ( ОСОБА_1 ) набути у власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний житловий будинок, що належав спадкодавцям ОСОБА_9 та ОСОБА_8 як членам колгоспного двору, тим самим порушуючи її (позивачки) права, як спадкоємця першої черги, яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Орган місцевого самоврядування - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, не зважаючи на те, що процедура спадкування не завершена та фактично відсутній власник житлового будинку, що знаходиться на такій земельній ділянці, прийняла незаконні рішення, зокрема рішення № 9 від 20 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » та рішення № 6 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 », які стали підставою для видачі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, реєстрації даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, що дає підставу їй (позивачці ОСОБА_2 ) просити суд скасувати такі рішення та державну реєстрацію. З наявних в матеріалах справи документів стало відомо, що ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку з призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), якій присвоєно кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, площею 0, 105 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в реєстрі речових прав 1624438846224). В матеріалах справи також наявні витяг з Державного земельного кадастру, з якого вбачається проведення реєстрації прав в Державному земельному кадастрі, рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області № 6 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 », а також витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Даними документами, а також органами, якими такі документи видавалися, порушено її (позивачки ОСОБА_2 ) права, а тому вона вимушена просити суд ухвалити рішення, яким скасувати документи та державну реєстрацію речових прав, які порушують її права. Крім того, позивачка вважає за необхідне просити суд встановити факт її родинних відносин з ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що з виданого позивачці свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_1 вбачається, що прізвище, ім'я та по батькові в графі «мати» записано як « ОСОБА_11 » замість правильного « ОСОБА_9 », як зазначено в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 . Така розбіжність викликає необхідність встановити фат родинних відносин. Той факт, що ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була її мамою, стверджується також довідкою виконкому Дидятицької сільської ради № 294 та довідкою виконавчого комітету Ралівської сільської ради № 419, які додані до позову.

Беручи до уваги наведене та з у рахування заяви про уточнення позовних вимог, просила ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області № 9 від 20 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області № 6 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації Львівської області Процак Н. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42591349 від 17.08.2018 та запис про державну реєстрацію речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право власності 27535622;

- встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в цілому;

- визнати за ОСОБА_2 право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1, 66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 377;

- визнати за ОСОБА_2 право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2, 18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 378;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зустрічним позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування.

Зустрічний позов мотивований тим, що житловий будинок належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_8 . Відповідно до довідок Дидятицької сільської ради № 226 і № 227 від 01 березня 2018 року, станом на 01 липня 1990 року зареєстрованими за вказаною адресою були ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина), а тому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 набули право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по Ѕ. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину зазначеного будинковолодіння та земельну ділянку площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за № 377 (по даних Головного управління Держгеокадастру у Львівській області). Такою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , відповідно до статті 549 ЦК УРСР, була його дружина - ОСОБА_9 , яка на час смерті спадкодавця була зареєстрована та постійно проживала разом з ним у будинку. Після смерті ОСОБА_8 саме ОСОБА_9 продовжила проживати та доглядати за будинком, що підтверджується довідкою Дидятицької сільської ради від 08 вересня 2016 року за № 1053. Після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на належне їй майно: на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, яка належала ОСОБА_9 відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378; на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377. Зазначає, що спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняла саме ОСОБА_1 , яка вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме здійснювала догляд за будинком, проводила поточні ремонти, сплачувала комунальні послуги і податки, підтримувала у належному стані прибудинкову територію. З матеріалів спадкової справа №704/2016, відкритої після смерті ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_1 до заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину, окрім іншого, долучила сертифікати на право на земельну частку (пай) серії РН № 496027 та РН № 496028. Вона вважала, що сертифікати серії ЛВ № 377 та серії ЛВ № 378, які підтверджують право ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на земельні частки (паї), - втрачено. Відтак, у 2016 році, на підставі її заяви, Мостиською районною державною адміністрацією видано на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 нові сертифікати на право на земельну частку (пай), а саме: сертифікат серії РН № 496028, який зареєстровано 29 серпня 2016 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 873 - взамін сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377; сертифікат серії РН № 496027, який зареєстровано 29 серпня 2016 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 872 - взамін сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378. Після смерті спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приватним нотаріусом Яксманицьким Р. С. заведені спадкові справи, а саме: спадкова справа № 704/2016 (номер у спадковому реєстрі 59468948), відкрита після смерті ОСОБА_9 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ; спадкова справа № 286/2018 (номер у спадковому реєстрі 62359430), відкрита після смерті ОСОБА_8 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно матеріалів спадкової справи № 704/2016 (номер у спадковому реєстрі 3468948), відкритої після смерті ОСОБА_9 , із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину, окрім ОСОБА_1 , зверталися ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Водночас, згідно матеріалів спадкової справи № 286/2018 (номер у спадковому реєстрі 62359430), відкритої після смерті ОСОБА_8 , із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся ОСОБА_7 , який просив видати таке свідоцтво на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на право на земельну частку (пай), розташовану на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Однак, ОСОБА_7 не прийняв спадщину, адже не подавав відповідну заяву і не вступав у володіння та управління спадковим майном. З 17 червня 1998 року до 04 листопада 1999 року ОСОБА_7 проходив строкову військову службу.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття спадщини ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цілому за чоловіком ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок та належні до нього господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, призначення для селянського (фермерського) господарства з земель ПАФ «Хлібороб», яка належала ОСОБА_9 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378 (зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №378), взамін якого видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН N496027 (зареєстрований 29 серпня 2016 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за N 872); право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, призначення для селянського (фермерського) господарства з земель ПАФ «Хлібороб», яка належала ОСОБА_8 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377 (зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за № 377), взамін якого видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН N 496028 (зареєстрований 29 серпня 2016 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за N 873).

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) № 9 від 20 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) № 6 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 ».

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації Львівської області Процак Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42591349 від 17 серпня 2018 року та запис про державну реєстрацію речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право власності 27535622.

Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 377.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 378.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області на користь ОСОБА_2 5 774 грн 50 коп. сплаченого нею судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 536 грн 80 коп. сплаченого нею судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в січні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій просить рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину як після смерті ОСОБА_8 , так і після смерті ОСОБА_9 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Матеріали справи не містять доказів відмови нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для відмови у задоволенні її позову. З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 убачається, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся лише ОСОБА_7 . В цій спадковій справі відсутня заява ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 убачається, що в заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 зазначила, що спадкове майно складається лише з двох земельних ділянок. Про будинковолодіння у цій заяві ОСОБА_2 нічого не зазначала. Не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про те, що на момент своєї смерті як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 хоча і були зареєстровані в с. Кульматичі, фактично проживали разом з ОСОБА_2 в с. Ралівка, адже такі обставини не можуть підтверджувати довідками, видами сільської радою через вісімнадцять років після смерті спадкодавців, як і не можуть підтверджуватись показами зацікавлених свідків. Щодо відомостей в даних довідках, такі спростовуються відповіддю сільської ради про помилковість їх видання. У той час як факт проживання спадкодавців саме в с. Кульматичі підтверджується належними доказами, а саме заповітом, складеним ОСОБА_8 , заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину, поданими приватному нотаріусу Кав'як Є. І., ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , відомостями про отримання спадкодавцями пенсії. Наявність у ОСОБА_2 оригіналів сертифікатів про право власності не землю, виданих на імя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є доказом прийняття спадщини, що відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року. Вказує, що у зв'язку із відсутністю в ОСОБА_1 оригіналів згаданих сертифікатів, через їх, на переконання останньої, втрату, нею виготовлено нові сертифікати, на які міститься посилання в матеріалах спадкових справ, зокрема, в заявах ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину. Зазначає, що в заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 вказала, що спадкоємцем права на належну ОСОБА_8 земельну ділянку є його дружина ОСОБА_9 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Аналогічні твердження містяться також в заявах про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . Судом невірно оцінено покази свідків, адже в одному випадку судом такі взято до уваги, а в іншому невмотивовано відхилено такі покази, незважаючи, що усі свідоцькі покази стосувались подій двадцятирічної давнини. Зокрема, неповно оцінені покази свідків щодо проведення ОСОБА_1 ремонтних робіт в спадковому майні. Поза увагою суду залишилась та обставина, що на момент смерті ОСОБА_9 . ОСОБА_2 перебувала поза межами України, а саме в Італії. Звертає увагу і на те, що процесуальна поведінка по справі ОСОБА_2 як і поведінка щодо спадкового майна не відповідають принципу добросовісності. Вказує, що ОСОБА_1 , яка є внучкою спадкодавця ОСОБА_9 (як єдиного спадкоємця свого покійного чоловіка ОСОБА_8 ) за правом представлення єдина прийняла після її смерті спадщину, адже вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживала час від часу у спірному будинковолодінні після проведення у ньому ремонтних робіт, виготовила технічний паспорт на нього, уклала договори на його обслуговування з комунальними підприємствами, сплачує земельний податок. Відтак, судом безпідставно задоволено вимоги первісного позову про скасування рішень органу місцевого самоврядування, а також похідні від них позовні вимоги, оскільки належність спірної земельної ділянки на праві власності ОСОБА_1 не порушує жодних прав ОСОБА_2 .

В березні 2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_12 , в якому міститься прохання рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення, у якому, зокрема, зазначено, що рішення суду першої інстанції відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 10 лютого 2020 року на яку міститься посилання в апеляційній скарзі, за змістом якої наявність у спадкоємця державного акту на землю навпаки свідчить про прийняття ним спадщини. Поведінка ОСОБА_2 не може бути недобросовісною, адже вона ніколи не відмовлялась від своїх спадкових прав. Вірними є висновки суду першої інстанції в частині скасування рішень органу місцевого самоврядування, адже такі порушують права ОСОБА_2 , як єдиного спадкоємця, котрий прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина тертя статті 360 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позовів, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина), що підтверджується матеріалами справи та чого не оспорюють сторони у справі. Так, із довідок приватної агрофірми «Хлібороб» № 4 та № 5 від 15 березня 2018 року відомо, що колгосп ім. Я. Галана 08 червня 1992 року реорганізовано у КСП «Хлібороб»; КСП «Хлібороб» 16 липня 1997 року реорганізовано в ПАФ «Хлібороб»; ОСОБА_8 в 1949 - 1984 р.р. та ОСОБА_9 в 1949 - 1982 р.р. працювали різноробочими в колгоспі ім. Я.Галана; ОСОБА_8 був членом даного колгоспу, а будинок, в якому вони проживали, був колгоспним двором. Крім того, зазначені обставини підтверджуються довідками виконавчого комітету Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області від 08 березня 2018 року № 226, від 21 березня 2018 року № 227, відповідними виписками із погосподарських книг по селу Кульматичі про суспільну групу двору та склад його членів. Зазначені члени колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно зі частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, виходячи з вимог статей 120, 123 ЦК Української РСР, які регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина), тобто кожен по Ѕ частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Також ОСОБА_8 належало право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 377.

ОСОБА_9 належало право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 378.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років в с. Кульматичі Мостиського району Львівської області помер ОСОБА_8 , який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років в с. Кульматичі Мостиського району Львівської області померла ОСОБА_9 , яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкодавець ОСОБА_8 за життя розпорядився своїм майном, склавши заповіт на користь ОСОБА_7 . Останній в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини звернувся у травні 2018 року, тобто через 19 років після смерті спадкодавця, та отримавши відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у червні 2018 року звернувся в суд з позовом про встановлення факту прийняття спадщини за заповітом та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2019 року цей позов за заявою ОСОБА_7 залишено без розгляду.

За встановлених у даній справі обставин та відсутності в матеріалах справи інших судових рішень щодо спадкування ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8 колегія судді доходить висновку про те, що ОСОБА_7 спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 не прийняв.

Спадкодавець ОСОБА_9 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала.

За наведених обставин спадкування здійснювалося за законом.

Сторони за первісним та зустрічним позовом визнали ту обставину, що дружина спадкодавця ОСОБА_8 - ОСОБА_9 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини дійсно вчиняла дії, спрямовані на управління та володіння спадковим майном та вважається такою, що прийняла спадщину.

З урахуванням пояснень учасників справи, показань свідків, а також матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в управління та володіння спадковим майном спадкодавця ОСОБА_8 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступили спадкоємці першої черги спадкування за законом як його дружина ОСОБА_9 , так і дочка ОСОБА_2 (позивачка за первісним позовом).

Суд також дійшов висновку, що оскільки на момент смерті ОСОБА_9 безпосередньо разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживала її дочка ОСОБА_2 , яка протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вчинила дії, спрямовані на управління та володіння спадковим майном своєї матері ОСОБА_9 , вона фактично вступила в управлінні спадковим майно, тобто прийняла спадщину, відтак є її єдиними спадкоємцем першої черги за законом.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 є внучкою спадкодавця ОСОБА_9 та спадкоємцем першої черги спадкування за законом в порядку представлення після смерті своєї матері - ОСОБА_13 (дочки спадкодавця ОСОБА_9 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто ще до відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_9 , що мало місце 28 березня 2000 року. Однак, ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_9 в порядку та строки, встановлені статтею 549 ЦК УРСР.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходив з того, що така земельна ділянка на момент відкриття спадщини не увійшла до її складу. Рішення суду в цій частині в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржується.

Також судом встановлено, що спірне будинковолодіння, яке належало спадкодавцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фактично знаходиться саме на земельній ділянці, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони по справі зазначеної обставини також не оспорювали.

На даний час власником вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, є відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1 ; у Державному земельному кадастрі земельна ділянка, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, зареєстрована за ОСОБА_1 . У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний номер запису про право власності 27535622, зокрема про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Дана земельна ділянка, щодо якої у ОСОБА_1 виникли речові права, - сформована на підставі рішень Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), зокрема, на підставі рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області № 9 від 20 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » та рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області № 6 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 ».

Вказані рішення органу місцевого самоврядування є предметом перевірки за первісним позовом ОСОБА_2 .

Визнаючи ці рішення незаконними, суд першої інстанції виходив з того, що спірними рішеннями ОСОБА_1 давався дозвіл на виготовлення та затверджувався проект землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належав спадкодавцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; відповідно попередніми землекористувачами даної земельної ділянки були саме спадкодавці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; а станом на час прийняття органом місцевого самоврядування зазначених рішень на користь ОСОБА_1 , спадщина спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не була оформлена у встановленому законом порядку жодним із спадкоємців; і на час звернення ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, вона не була власником житлового будинку та господарських споруд, розташованих на даній земельній ділянці, а така подала лише технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який не є правовстановлюючим документом, а технічним обрисом нерухомості з текстовими та графічними даними, який містить інформацію про технічні дані об'єкта, його складові, об'єм та площу, неподавши при цьому основний правовстановлюючий документ, яким є свідоцтво про право на спадщину, якого ОСОБА_1 станом на жовтень 2016 року не мала та не надала органу місцевого самоврядування разом із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, через прийняття органом місцевого самоврядування зазначених вище незаконних рішень та у зв'язку з подальшою реєстрацією за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємець житлового будинку, інших будівель та споруд, розташованих за тією ж адресою, - позбавлена можливості користуватись земельною ділянкою, на якій вони розміщені, оскільки зазначена земельна ділянка належить іншій особі - ОСОБА_1 . З огляду на те, що дані рішення є такими, що видані з порушенням законодавства, у зв'язку з чим визнаються судом незаконними та скасовуються, відтак і державна реєстрація речового права ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, яка є похідною, з наведених підстав також підлягає скасуванню, так само підлягає скасуванню і запис про державну реєстрацію цього права.

Щодо факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , такий сторонами по справі визнавався та не оспорювався. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного вирішення суду першої інстанції цієї позовної вимоги.

З матеріалів справи убачається, що приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксматицьким Р. С. 02 травня 2018 року заведено спадкову справу № 286/2018, після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В матеріалах спадкової справи, наданої суду приватним нотаріусом наявні заява ОСОБА_7 , яка надійшла 06 травня 2018 року, про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зазначено, що спадкове майно ОСОБА_8 , який був дідом заявника, складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної частки (паю), який знаходиться на території Дидятицької сільської ради, Мостиського району, Львівської області. Щодо цього майна, ОСОБА_8 було складено заповіт, посвідчений 28 червня 1996 року секретарем виконкому сільської ради. Спадкоємцем до обов'язкової частки у спадщині є престаріла дочка спадкодавця - ОСОБА_6 . У заяві ОСОБА_7 вказав, що спадщину він прийняв, адже таке підтверджується спільним проживанням, засвідченим довідкою виконавчого комітету Ралівської сільської ради від 12 лютого 2018 року № 418, а також довідкою виконкомом Дидятицької сільської ради № 293 від 03 квітня 2018 року про те, що після смерті ОСОБА_8 в управління спадковим майном вступив його онук - ОСОБА_7 , наявністю у нього сертифікату на права приватної власності на землю, технічного паспорту на будинок. В матеріалах спадкової справи наявна заява ОСОБА_1 , подана нею цьому ж приватному нотаріусу 08 вересня 2016 року в спадковій справі № 704/2016, про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 , яка складається з права на земельні частки (паї), розміром 2,18 га та 1,66 га. Також наявні довідки виконавчого комітету Дидятицької сільської ради № 1053 та № 1054 від 08 вересня 2016 року про те, що спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла його дружина - ОСОБА_9 , після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_1 . У цих довідках також вказано, що гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9 на час їх смерті були зареєстровані та постійно проживали в АДРЕСА_1 . В спадковій справі № 286/2018 також наявні копії заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 від 04 січня 2018 року, 23 січня 2018 року, 02 травня 2018 року, подані в спадкову справу № 704/2016, про видачу свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_9 на земельні частик (паї). Наявна також заява ОСОБА_7 , подана від його імені ОСОБА_14 21 травня 2018 року в спадкову справу № 286/2018 про видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій деталізовано спадкове майно ОСОБА_8 .

Також з матеріалів справи убачається, що приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксматицьким Р. С. 08 вересня 2016 року заведено спадкову справу №704/2016, після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В матеріалах такої наявна заява ОСОБА_1 , поданої приватному нотаріусу 19 листопада 2018 року, якою до складу спадково майна ОСОБА_9 включено частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У цій заяві вказано, що іншими спадкоємцями є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Первинним позивачами у справі, що переглядається були ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , які просили суд:

- встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_7 прийняв спадщину (вступив в управління та володіння спадковим майном) після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_15 як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 377;

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 378 від 09 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 378.

Аналіз змісту позовної заяви свідчить, що єдиним спадкоємцем, який після смерті ОСОБА_8 прийняв спадщину є ОСОБА_7 , а єдиними спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 є ОСОБА_2 . До позовної заяви додані довідка виконавчого комітету Дидятицької сільської ради від 08 лютого 2018 року № 167 про те, що ОСОБА_8 на час своє смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 , але фактично не проживав. Разом з ним була зареєстрована, але фактично не проживала його дружина ОСОБА_9 . Також додано довідку виконавчого комітету Дидятицької сільської ради від 08 лютого 2018 року № 166 про те, що ОСОБА_9 на час своє смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 , але фактично не проживала. Була зареєстрована одна.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2019 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - прийняття спадщини (вступу в управління та володіння спадковим майном) після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; про визнання права власності на частину житлового будинку, належних до нього господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; про визнання права власності на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району, яка належала ОСОБА_8 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 377, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів №377, залишено без розгляду.

В матеріалах справи наявна довідка № 864 від 28 липня 2016 року, видана Дидятицькою сільською радою Мостиського району, а також довідка № 1040 від 05 вересня 2016 року, видана Дидятицькою сільською радою Мостиського району, про те, що внучка ОСОБА_1 з дня смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_9 сплачує земельний податок, доглядає за житловим будинком, обробляє землю та є головою господарства в АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи убачається, що на момент смерті як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 , ОСОБА_2 мала зареєстроване місце проживання за адресою: с. Ралівка, Самбірський район Львівська область (в первісній позовній заяві ця адреса доповнена вказівкою на АДРЕСА_3 ) , а ОСОБА_16 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (на даний час зареєстрована: АДРЕСА_5 ).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 4, абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Як роз'яснено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Оскільки правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.

Відповідно до положень статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом (статті 534 ЦК Української РСР).

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом, до їх числа входять і ті спадкоємці відповідної черги за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Спадкування за законом здійснюється почергово.

Зокрема, статтею 529 ЦК Української РСР визначалось, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини (див., постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

В абзаці 4 пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 року "Про практику розгляду судами України справ про спадкування" містилося роз'яснення про те, що передбачений статтею 549 ЦК Української РСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію (ст. 285 ЦПК. При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття (пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

Так, прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Зазначене кореспондується з пунктами 3.3, 3.4 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, якими визначено, що ЦК УРСР передбачав фактичне прийняття спадщини.

Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців правовстановлюючих документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 25 листопада 2020 року в справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18; від 28 грудня 2022 року в справі № 448/754/18 (провадження № 61-2636св22); від 31 жовтня 2023 року в справі № 344/7804/19 (провадження № 61-9854св23); від 18 вересня 2024 року в справі № 757/28019/21 (провадження № 61-4025св24).

У постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі № 6-167цс12 зроблено висновок, що «відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з положеннями статей 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину».

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Якщо особа, яка має суб'єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22)).

Проявом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є те, що якщо особа, яка має суб'єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб'єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. У випадку, якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку в праві спільної сумісної власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтва та про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб'єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

У справі, що переглядається:

- задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 суд першої інстанції не врахував того, що така діяла недобросовісно та всупереч своїй попередній поведінці, яку однозначно висловила в первісній позовній заяві, вказавши, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 є спадкоємець за заповітом - ОСОБА_7 , а після того як останній просив залишити його позовні вимоги без розгляду, змінила (уточнила) свої позовні вимоги, вказавши, що таким єдиними спадкоємцем є лише вона. Наведене також узгоджується із змістом заяв ОСОБА_2 , поданих приватному нотаріусу Яксманицькому Р. С. по спадковій справі після смерті ОСОБА_8 . За таких обставин, право на встановлення зазначеного факту у ОСОБА_2 припинилось;

- встановивши, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_9 , яка на момент його смерті проживала спільно з ним та фактично вступила у спадщину, після його смерті, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом про встановлення цього факту;

- після смерті єдиного спадкоємця ОСОБА_8 - ОСОБА_9 відкрилася спадщина на усе спадкове майно, виходячи з того, що на момент смерті останньої вона ні з ким із позивачів як по первісному, так і по зустрічному позовам, фактично не проживала. Оцінивши у сукупності усі подані останніми докази та їх поведінку, колегія суддів доходить висновку, що як позивач за первісним позовом, так і позивач за зустрічним позовом, обоє прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, і їх частки у спадщині є рівними, тобто по в усьому спадковому майні, право власності на яке підлягає визнанню в судовому порядку, задля остаточного вирішення цього спору, враховуючи тривалість її розгляду судом першої інстанції;

- визнаючи недійсними та скасовуючи рішення органу місцевого самоврядування, якими ОСОБА_16 передано у власність земельну ділянку, яка знаходиться під спірним будинковолодінням та призначена для обслуговування, місцевий суд залишив поза увагою, що такі вичерпали свою дію у зв'язку із їх реалізацією, що виключає належність обраного позивачем способу захисту своїх прав, та має наслідком відмову в задоволенні цих вимог. Однак, у цьому зв'язку, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу ОСОБА_2 на те, що з огляду на вирішення цього спору судом апеляційної інстанції, вона не позбавлена можливості захистити свої права у спосіб визнання за собою права власності на земельну ділянку, пропорційно розміру її частки в спірному будинковолодінні.

Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідачами у справі про визнання права власності в порядку спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (див., постанова Верховного Суду від 14 листопада 2022 року в справі № 450/3887/19 (провадження № 61-2336св22)).

Аналогічний висновок міститься у постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) та від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18)

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції встановив, що належними відповідачами за первісним позовом є ОСОБА_1 як спадкоємець, яка прийняла спадщину та Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської областіяк правонаступник Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, а за зустрічним позовом - належним відповідачем є лише ОСОБА_2 як спадкоємець, який також прийняв спадщину. Оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не є спадкоємцями, які прийняли спадщину, а Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, Яворівська районна державна адміністрація Львівської області не є учасниками спірних відносин, які можуть бути відповідачами як за первісним, так і за зустрічним позовами, позовні вимоги до них задоволенню не підлягають, тому у їх задоволенні належить відмовити.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі, яка переглядається, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи; не доведені обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріально права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволенні апеляційної скарги на рішення суду, а саме:

- у спосіб скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування - як пред'явлених до неналежних відповідачів;

- у спосіб скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, про: визнання незаконним та скасування рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) № 9 від 20 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »; визнання незаконним та скасування рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) № 6 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »; скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; скасування рішення державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації Львівської області Процак Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42591349 від 17 серпня 2018 року та запис про державну реєстрацію речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право власності 27535622 - у зв'язку з належністю обраного позивачем способу захисту своїх прав;

- у спосіб скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської областіпро встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи;

- у спосіб скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на спадкове майно та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину житлового будинку з приналежними до нього будівлями, 1/2 земельної ділянки (середню земельну частку) площею 1, 66 в ум.ка.га та 1/2 земельної ділянки (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га - у звязку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права;

- у спосіб скасування рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, а саме, встановлення факт прийняття спадщини ОСОБА_9 в цілому за чоловіком ОСОБА_8 та факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_9 , визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку з приналежними до нього будівлями, 1/2 земельної ділянки (середню земельну частку) площею 1, 66 в ум.ка.га та Ѕ земельної ділянки (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га - у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права;

В решті рішення суду першої інстанціі, а саме: в частині вирішення позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про встановлення факту родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до приписів статті 375 ЦПК України слід залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, про:

- визнання незаконним та скасування рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) № 9 від 20 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »;

- визнання незаконним та скасування рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) № 6 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »;

- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

- скасування рішення державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації Львівської області Процак Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42591349 від 17 серпня 2018 року та запис про державну реєстрацію речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право власності 27535622;

- встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про:

- визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області;

- визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , права на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області);

- визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , права на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності 1/2 на житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на 1/2 земельної ділянки (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на 1/2 земельної ділянки (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області).

В решті рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року, а саме в частині вирішення позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про:

- встановлення факту родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цілому за чоловіком ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 житлового будинку та належних до нього господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 права на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, 1/2 права на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 633 ( три тисячі шістосот тридцять три) грн 60 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 1 318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн 28 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова проголошена 07 серпня 2025 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич