Дата документу 13.08.2025 Справа № 335/170/25
Єдиний унікальний №335/170/25
Провадження № 22-ц/807/1596/25
про відкриття апеляційного провадження
13 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Полякова О.З.
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Івест Р» Колбіної Галини Петрівни на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Цирулевського Романа Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ спільного майна подружжя - задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Р» Колбіна Г.П. подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заяви зазначає, що ТОВ «Інвест Р» не було залучено до участі у справі, та відповідно ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 не направлялася скаржнику, у зв'язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
За змістом ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу ТОВ «Інвест Р» або вручення скаржнику під розписку копії оскаржуваної ухвали.
Цивільним процесуальним законодавством передбачено, що тільки обізнаність зі змістом судового рішення чи ухвали, матеріалами справи дає стороні реальну можливість оскаржити судове рішення та викласти доводи апеляційної скарги у відповідності з вимогами закону.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
Конституційний Суд України в Рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року Головним обов'язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).
Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.
У свою чергу, в абзаці п'ятому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 зазначено, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод; у правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно дост.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і вст. 129 Конституції України.
Ураховуючи викладене та виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК України, статей 2, 4, 5 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Івест Р» строку на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу подано до належного суду, особою, що має право на апеляційне оскарження. За формою і змістом скарга відповідає ст. 356 ЦПК України.
Не встановлено підстав для застосування положень ст. 357 ЦПК України та інших обставин, які перешкоджають апеляційному провадженню.
Підстав для відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 358 ЦПК України, не виявлено, тому провадження у справі підлягає відкриттю.
Керуючись ст.ст. 354-361, 368, 369 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Івест Р» Колбіної Галини Петрівни про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року у цій справі задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Івест Р» строк на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року у цій справі.
Відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Івест Р» Колбіної Галини Петрівни на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Учасникам справи разом з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів.
В порядку статті 278 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі можуть подати відзив на апеляційну скаргу.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частин 3, 4 статті 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В порядку частини 3 статті 359 ЦПК України учасники справи протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі можуть подати заперечення щодо поданих заяв чи клопотань.
Роз'яснити учасникам право заявити клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку ст. 212 ЦПК України або розгляд справи за їх відсутності відповідно з ч.3 ст. 211 ЦПК України.
Одночасно апеляційний суд роз'яснює учасникам справи право заявляти відвід суддям або всьому складу суду, який відповідно до вимог статті 39 ЦПК України повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Для забезпечення апеляційного розгляду справи провести підготовчі дії, передбачені ст. 365 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.А.Трофимова
Судді: С.В. Кухар
О.З.Поляков