про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 240/23197/24
13 серпня 2025 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Сторчак В. Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, розглянувши яке, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як встановлено з матеріалів справи, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято без участі сторін. Копію рішення отримано відповідачем 04 лютого 2025 року. Тобто строк на оскарження даного рішення закінчився 05 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу вперше подано апелянтом 03 березня 2025 року, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року її повернуто скаржнику в зв'язку з невиконанням вимог суду. Копію ухвали суду від 06 травня 2025 року апелянтом отримано 06 травня 2025 року через систему "Електронний суд", що підтверджується електронним звітом про отримання судового рішення.
Вдруге апеляційну скаргу подано 27 червня 2025 року, тобто через 1,5 місяці з моменту повернення скарги першочергово.
Апелянтом у апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне скарження рішення, розглянувши яке, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Надаючи оцінку доводам апелянта, суд враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
В даному випадку відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Отже, тривалість процедури виділення коштів на оплату судового збору або відсутність фінансування вказаних витрат не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01.08.2019 року у справі №1440/1822/18, від 22.07.2021 року у справі №640/13056/19, від 30.11.2021 року у справі № 560/6797/20, від 26.05.2022 року у справі №806/4190/15, від 14.04.2022 року у справі №420/3670/20, від 18.04.2022 року у справі №200/240/21-а.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Отже у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
Відтак, з огляду на викладене, суд зазначає, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, вказані причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою наведені представником апелянта не можуть бути визнані судом, як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року.
При цьому, інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження ухвали суду відповідачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
1. У задоволенні клопотання Житомирської митниці Державної митної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року відмовити.
2. Апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху.
3. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
4. Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
5. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Сторчак В. Ю.