справа № 381/3652/24
головуючий у суді І інстанції Соловей Г.В.
провадження № 22-ц/824/3251/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
13 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дзіся Андрія Романовича на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення коштів, -
29 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення коштів. В позові посилається на те, що є спадкоємицею після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя спадкодавець мав право на перерахунок та виплату пенсії за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року. Нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому позивач є спадкоємицею майна свого померлого батька. Згідно з довідки розрахунків сума невиплаченої пенсії на виконання рішення суду становить 29 067 грн 48 коп.
Як зазначено у позові позивач в установлений законом строк вступила у спадщину після смерті батька ОСОБА_2 як спадкоємиця за законом.
Отже успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України.
Просила позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з відповідача недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 у розмірі 29 067 грн 48 коп.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що звертаючись до суду з цим позовом позивач просив стягнути з відповідача в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 недоотриману пенсію у сумі 29 067 грн 48 коп., однак доказів про те, що дані кошти увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , позивачем надано не було (свідоцтво про право на спадщину не видавалося), як і не було надано відмови нотаріуса про включення вказаних коштів до спадкового майна.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Дзісь А.Р. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за життя ОСОБА_2 не було виплачено нараховану пенсію у сумі 29 067 грн 48 коп., інших членів сім'ї спадкоємця не встановлено і такі до Пенсійного фонду з указаного приводу не звертались, а Пенсійний фонд у травні 2024 року, вже після спливу шести місяців після відкриття спадщини відмовився виплатити позивачу зазначені успадковані кошти. Оскільки, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 яка прийняла спадщину, тому вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини.
Тому представник апелянта вважає, що за таких обставин суд першої інстанції повинен був виходити з того, що ГУ Пенсійний фонд України у Київській області зобов'язаний виплатити ОСОБА_1 недоотримані ОСОБА_2 за життя суму пенсії, яка була йому нарахована у розмірі 29 067 грн 48 коп.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував також на безпідставні посилання суду першої інстанції на те, що оскільки спадкоємці не є стороною у справі № 320/5430/22 у розумінні статті 46 КАС, тому право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду вони матимуть лише у разі заміни сторони виконавчого провадження по вищевказаній справі у порядку, передбаченому статтею 379 КАС України.
З цього приводу представник апелянта вказував, що за правовими висновками Верховного Суду вказане процесуальне питання про заміну сторони у виконавчому провадженні в такій категорії спорів у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішено з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що суд першої інстанції безпідставно послався в оскаржуваному рішенні на положення статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки така норма не може бути прийнята до уваги, оскільки прямо суперечить статті 1227 ЦК України.
Відповідач, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06 липня 2020 року у справі №750/8819/19, від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.
Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що було видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 Бориспільським відділом ДРАЦС у Бориспільському районі Київської області від 03 травня 2023 року (а.с. 15).
Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом РАГС Гомельської області від 20 серпня 1965 року (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої Бориспільської державної нотаріальної контори Бровченко С.О. була заведена спадкова справа № 219/2023.
З свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 січня 2024 року встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво на 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2-63 (а.с. 14).
Згідно з Листа Головного управління пенсійного Фонду України у Київській області від 14 листопада 2023 року № 1000-0505-8/173997, адресований Бориспільській державній нотаріальній конторі Київської області на запит державного нотаріуса Бровченко С.О., зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримував пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 320/5430/22, залишок невиплачених коштів становить 29 067 грн 48 коп. (а.с. 18).
Докази, що позивач зверталася до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на залишок невиплачених Пенсійним фондом України в Київській області коштів у розмірі 29 067 грн 48 коп. в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.
Докази, що державним нотаріусом Першої Бориспільської державної нотаріальної контори Бровченко С.О. було відмовлено позивачу в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на залишок невиплачених Пенсійним фондом України в Київській області коштів у розмірі 29 067 грн 48 коп. в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.
14 травня 2024 року позивач зверталася до відповідача щодо виплати заборгованості по пенсії після померлого ОСОБА_2 . Проте відповідач своїм листом рекомендував замінити стягувача у виконавчому провадженні по виконанню зазначеного рішення (а.с. 16-17).
Суд першої інстанції, встановивши, що позивач прийняла спадщину в установленому законом порядку та як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману ним пенсію, дійшов правильного висновку про те, що позивач відповідно до статті 1227 ЦК України має право на її отримання.
На запит державного нотаріуса Бровченко С.О. Головне управління пенсійного Фонду України у Київській області листом від 14 листопада 2023 року № 1000-0505-8/173997 повідомило, що залишок невиплачених коштів на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 320/5430/22 становить 29 067 грн 48 коп.
Право власності на спадщину підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, що видається на підставі заяви спадкоємця, який прийняв спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю, який прийняв спадщину, ніяким строком не обмежена.
Позовна заява не містить доводів про існування перешкод позивачу отримати вказане свідоцтво у державного нотаріуса Бровченко С.О., який відкрив спадкову справу, напроти встановлено, що позивач до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину не зверталася.
Встановивши, що позивач не зверталася до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на залишок невиплачених Пенсійним фондом України в Київській області коштів у розмірі 29 067 грн 48 коп., а нотаріус не відмовляв їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, - дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих, але невиплачених Пенсійним фондом України в Київській області коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за законом.
Саме такий правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22 та від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що оскаржуване рішення не містить посилання суду першої інстанції на те, що оскільки спадкоємці не є стороною у справі № 320/5430/22 у розумінні статті 46 КАС, тому право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду вони матимуть лише у разі заміни сторони виконавчого провадження по вищевказаній справі у порядку, передбаченому статтею 379 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзіся Андрія Романовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська