Провадження 33/824/602/2025 Категорія: ст. 124 КУпАП
ЄУН: 757/3994/24 Суддя у І інстанції: Константінова
21 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
учасника ДТП ОСОБА_1
представника Шамардина В.М.
захисника Санченка Р.Г.
особи, яка притягнута до адміністративної
відповідальності, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Санченка Романа Григоровича в інтересах ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює в Інституті рибного господарства при НАН України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності,
Постановою суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що 12 січня 2024 року об 11.35 год. в м. Києві по вул. Велика Васильківська, 75, керуючи автомобілем Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_2 , всупереч п. 2.3б, 10.3 Правил дорожнього руху, під час перестроювання в іншу смугу руху не надав переваги транспортному засобу БМВ державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у тій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Санченко Р.Г. в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що судом було визнано, що матеріали справи містять докази того, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем БМВ, порушив ПДР України, що могло призвести до настання ДТП, та 20 березня 2024 року у справі було призначено судову автотехнічну експертизу, яка не була проведена у зв'язку з тим, що суд не надав експерту необхідні для проведення матеріали.
Додаткове обґрунтування вимог апеляційної скарги буде надано після отримання тексту постанови суду, в якому викладені мотиви прийнятого судом рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його захисника, ОСОБА_1. та його представника, опитавши інспекторів поліції, в порядку ст. 273 КУпАП експерта ОСОБА_9., дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у
ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак, суддя місцевого суду не у повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.
Так, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за встановлених судом обставин, суддя,
- опитавши ОСОБА_3 , який вину в інкримінованому адміністративному правопорушенні не визнав, підтримав свої письмові пояснення в матеріалах справи від 12 січня 2024 року, зазначив, що він рухався в другій смузі руху праворуч, зі швидкістю приблизно 30-40 км/год. Ввімкнув лівий покажчик повороту, щоб об'їхати автомобіль, який стояв в смузі руху громадського транспорту праворуч, потім знову встав у свою другу праву смугу руху. Через 2-3 метри ввімкнув правий покажчик повороту, аби припаркуватися праворуч, і в цей момент сталося зіткнення. Зіткнення прийшлось у задню ліву частину його автомобіля; де був автомобіль БМВ, він не бачив;
- іншого учасника ДТП як свідка- ОСОБА_1 , який керував автомобілем БМВ та в судовому засіданні підтримав свої первинні письмові пояснення в матеріалах справи, зазначивши, що 12 січня 2024 року він рухався у другій правій смузі руху, а водій автомобіля Фольксваген рухався в третій смузі праворуч, десь на 3-4 метри попереду нього, із ввімкненим лівим покажчиком повороту. Потім автомобіль Фольксваген почав робити різкий поворот праворуч в його смугу руху, він викрутив руль, аби уникнути зіткнення, але не вдалося;
- вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого правопорушення, яка також підтверджується фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення, характером характерних механічних пошкоджень, схемою дорожньо-транспортної пригоди, письмовими та усними поясненнями свідка ОСОБА_1 , іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Доводи захисника Санченко Р.Г. в судовому засіданні, який просив закрити справу за відсутності в діях ОСОБА_3 події та складу адміністративного правопорушення, вказавши, що ОСОБА_3 рухався у своїй смузі руху, зміщувався праворуч на смугу руху громадського транспорту, а не в смугу, де рухався автомобіль БМВ; водій автомобіля БМВ не дотримався дистанції і здійснив зіткнення в смузі руху ОСОБА_3 , з якої він намагався повернути праворуч, з долученням фотознімків з місця події в обґрунтування своєї позиції, визнані судом непереконливими.
При цьому суд вказав, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року за клопотанням захисника Санченка Р.Г. у даній справі було призначено авто-технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.Однак, 13 вересня 2024 року листом КНДЕКЦ МВС України від 14 серпня 2024 року отримано повідомлення № СЕ-19/111-24/29535-ІТ судового експерта ОСОБА_5 про неможливість проведення експертизи, із зазначенням того, що відповідь на клопотання станом на 14 серпня 2024 року не надана, що унеможливлює проведення дорученої експертизи.
Позицію захисника щодо необхідності призначення повторної експертизи суд визнав безпідставною, оскільки суд сприяв захиснику шляхом призначення автотехнічної експертизи у намірах зібрати докази на підтвердження позиції захисту. Однак, учасниками не були виконані вимоги, зазначені у клопотанні експерта, хоча це клопотання було розіслано всім учасникам для забезпечення його виконання. Збір доказів не входить у компетенцію суду, суд лише їх оцінює і сприяє сторонам, що було виконано. Таким чином, захистом не здобуті, не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження своєї позиції в судовому засіданні.
Водночас, врахувавши, що правопорушення виявлено 12 січня 2024 року, то станом на момент судового розгляду строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закінчився, а тому суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, на що обґрунтовано послався захисник в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 , підтримавши вимоги апеляційної скарги, пояснив та надав письмові пояснення, відповідно до яких 12 січня 2024 року він рухався на автомобілі Фольксваген Поло у першій смузі після смуги громадського транспорту по вул. В.Васильківська зі швидкістю близько 30-40 км/год.. Проїзна частина складається з чотирьох смуг руху: одна - для громадського транспорту, яка відділена від інших суцільною лінією розмітки, але є паралельно невеликий відрізок переривчастої для здійснення повороту праворуч з другої смуги, та три смуги для іншого транспорту. Перед його автомобілем та збоку рухались автомобілі у всіх смугах. Йому потрібно було припаркуватись далі по ходу руху його автомобіля по вул. В.Васильківська, 75. Для того, щоб була можливість припаркуватися, він виїхав на смугу громадського транспорту, проїхав невелику відстань, метрів 10-15, і побачив, що на смузі громадського транспорту попереду нього знаходиться легковий автомобіль Він повернувся на ту смугу, якою рухався раніше. Виїжджаючи на першу смугу зі смуги громадського транспорту, в автомобілі був увімкнутий лівий покажчик повороту. Виїхавши на смугу руху, він вирівняв свій автомобіль, лівий покажчик повороту вимкнувся. Після цього він увімкнув правий покажчик повороту та продовжив рух прямолінійно. Проїхавши близько 15 метрів прямолінійно з увімкнутим покажчиком правого повороту, він подивився в праве дзеркало та побачив відсутність автомобілів на смузі громадського транспорту, після чого почав зміщатися по смузі праворуч. Автомобіль під його керуванням був у смузі, по якій він рухався, під кутом до краю проїзної частини. У цей момент він відчув удар в задню частину автомобіля , по середині. Від удару автомобіль розвернуло вправо, викинуло на тротуар, який знаходився праворуч. Вважає, що автомобіль БМВ під керування ОСОБА_1 рухався з великим перевищенням швидкості, оскільки удар був дуже потужним, внаслідок якого автомобіль під його керуванням розвернуло.
Захисник Санченко Р.Г., підтримавши доводи апеляційної скарги, пояснив та надав письмові пояснення, за змістом яких ОСОБА_3 протягом всього часу надавав послідовні пояснення з приводу обставин ДТП, у той час, як водій ОСОБА_1 постійно їх змінював: спочатку вказавши, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 рухався у середній смузі руху з включеним поворотом вліво та різко здійснив маневр в праву сторону з другої полоси; в суді першої інстанції вказав, що автомобіль Фольксваген рухався попереду нього на відстані 3-4 метри у смузі руху зліва від нього, почав повертати різко праворуч; в суді апеляційної інстанції вже вказав, що автомобіль Фольксваген рухався на відстані 7-8 метрів. Пошкодження на автомобілі ОСОБА_3 знаходяться по середині багажника, а візуальне розташування місця зіткнення знаходиться у другій смузі 1/3 від її правого краю. Інспектора поліції не змогли вказати місце зіткнення. Опитаний під час апеляційного розгляду експерт вказав про те, що пояснення водія ОСОБА_1 в частині механізму ДТП за обставин того, що автомобіль Фольксваген рухався попереду на 3-4 метри у смузі, яка розташована ліворуч, при однаковій швидкості руху автомобілів, є неспроможними, при тому, що пояснення ОСОБА_3 щодо обставин та розвитку ДТП визнані спроможними. Звернув увагу, що з технічної точки зору при можливому перестроюванні автомобіля Фольксваген, який рухається попереду ліворуч від автомобіля БМВ, повинні бути пошкодження з правої задньої частини, а автомобіля БМВ, який рухається правіше позаду, повинні бути пошкодження лівої передньої частини. З урахуванням наявних пошкоджень в автомобілях, версія подій, вказана водієм ОСОБА_1 , є безпідставною, і винуватим у даному ДТП є саме водій ОСОБА_1 .
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, пояснивши та надавши письмові пояснення, за змістом яких 12 січня 2024 року приблизно об 11.30 год. він, керуючи автомобілем БМВ, рухався по вул. В. Васильківська у м. Києві. На цій частині вулиці передбачений односторонній рух транспорту. Проїзна частина дороги складається зі смуги, що призначена для руху громадського транспорту, а також з трьох смуг - для руху іншого транспорту. Він рухався по першій від смуги громадського транспорту смузі проїзної частини дороги. Ліворуч від нього рухався автомобіль Фольксваген на відстані від його ( ОСОБА_1 ) автомобіля приблизно 7-8 метрів з включеним покажчиком лівого повороту. У подальшому автомобіль Фольксваген вимкнув покажчик лівого повороту та, не вмикаючи покажчик правого повороту, несподівано зробив поворот праворуч у першу смугу, по якій рухався автомобіль під його ( ОСОБА_1 ) керуванням, перекривши йому шлях для подальшого руху. Для уникнення зіткнення він загальмував, повернувши кермо ліворуч, але відстань між автомобілями не дозволила уникнути зіткнення, яке відбулось правою передньою частиною його автомобіля у середню частину заднього бамперу та кришки багажного відділення автомобіля Фольксваген. Зіткнення транспортних засобів було ковзним у зв'язку з рухом автомобіля Фольксваген під кутом з другої смуги на першу, з подальшим перетином смуги громадського транспорту, для паркування в районі костьолу. Обидва автомобілі рухались приблизно з однаковою швидкістю, оскільки після зіткнення зупинились на однаковій відстані від місця зіткнення.
Вважає, що ДТП виникла виключно з підстав порушення водієм ОСОБА_3 п. 2.3 б, п. 10.3 ПДР України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шамардін В.М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав пояснення ОСОБА_1 у повному обсязі, додатково вказавши, що пояснення захисника про зміну пояснень ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки не зазначено, де ж саме ОСОБА_1 давав різні пояснення. Щодо швидкості автомобіля БМВ, то, якби ОСОБА_1 рухався зі швидкості у 2 рази швидше, ніж автомобіль ОСОБА_3 , то треба звернути увагу на місце зупинки транспортних засобів після ДТП. Більш того, жодних доказів на підтвердження перевищення швидкості руху автомобілем БМВ немає, про це висловлює свої припущення тільки ОСОБА_3 . Після ДТП були опитані водії, поліцейські подивились авто, місце, зупинку транспортних засобів, і для них це було достатньо дійти висновку про винуватість ОСОБА_3 . У Фольксвагена був увімкнений лівий покажчик повороту, що свідчить про те, що ОСОБА_3 рухався по третій смузі руху. Ніяких обґрунтувань, що не був включений лівий покажчик, не надано. Місце зіткнення на схемі прив'язано до стовпа - 14 м.
Опитані під час апеляційного розгляду інспектори УПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вони приїхали на місце ДТП, опитали водіїв, склали схему ДТП, подивились пошкодження автомобілів та дійшли висновку про винуватість ОСОБА_3 , враховуючи пояснення водіїв та пошкодження на автомобілях, у зв'язку з чим на ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Згідно з поясненнями водіїв, ОСОБА_8 змінював напрямок руху, а ОСОБА_1 - не змінював. Місце зіткнення зазначено зі слів водіїв. Якби не знали, хто винен, то було б два протоколи про адміністративне правопорушення. Вони не перевіряють обставини ДТП, слухають водіїв, дивляться пошкодження, та роблять висновки. Пояснити, чому місце зіткнення транспортних засобів немає прив'язки до кількох сталих орієнтирів, не можуть. При дооформлені схеми на даний час місце зіткнення можуть встановити приблизно. Постанову про порушення ПДР водієм ОСОБА_3 , а саме здійснення повороту у недозволеному місці, оскільки зіткнення відбулось у місці, де поворот здійснювати було вже неможливо, ними не складалось. Щодо водія ОСОБА_1 протокол про адмінправопорушення не складали.
Опитаний під час апеляційного розгляду експерт ОСОБА_9 пояснив, що за даними матеріалами встановлено, що контакт між транспортними засобами був правою передньою кутовою частиною БМВ та задньою, приблизно середньою, частиною автомобіля Фольксваген, контакт був у першій смузі, не рахуючи смугу громадського транспорту. Яким чином: з першої чи другої смуги руху, не рахуючи смугу громадського транспорту, доїхав туди автомобіль Фольксваген встановити не надається можливим. По факту, по фотознімкам, є осип, але вона не зафіксована; автомобіль розвертало, повинні бути якісь сліди, але вони не зафіксовані; де у смузі відбулось зіткнення, встановити на сьогоднішній день з експертної точки зору неможливо. Враховуючи пояснення учасників ДТП щодо руху автомобілів, якісно з технічної точки зору як одні пояснення, так і інші пояснення експертним шляхом виключити неможливо.
Однак, пояснення водія БМВ про відстань між транспортними засобами 3-4 м в частині кількісної величини, виходячи з тих швидкостей, які зазначені у матеріалах, є неспроможними. Виходячи з версії водія автомобіля БМВ, що автомобіль Поло рухався у другій смузі приблизно на 3-4 метри попереду автомобіля БМВ, який рухався у першій смузі, то у них повинні бути приблизно однакові швидкості, для того, щоб автомобіль Фольксваген міг це зробити. Якщо різниця в швидкостях була значна, і водію необхідно було застосовувати якісь екстрені дії, то ця відстань повинна була б бути більша, оскільки за 3-4 метри автомобіль не може перестроїтись. Виявлені пошкодження транспортних засобів могли бути за обставин, зазначених водіями. В автомобілі БМВ - пошкодження справа, в автомобілі Фольксваген - пошкодження зліва. Автомобіль Фольксваген з лівої смуги довше буде їхати, а з першої смуги - скоріше. За наведених обставин можуть бути такі пошкодження в автомобілях. Відстань між автомобілями залежить від швидкостей транспортних засобів. Якщо відстань між автомобілями 3-4 метра, то швидкості мають бути приблизно рівними. Якщо, наприклад, у БМВ швидкість 50 км/год, а Фольксваген повертає зі швидкістю 20-30 км/год, то відстань у 3-4 метри між автомобілями неможлива. Відстань між автомобілями може бути 7-8 метрів, але тоді знову упираємось у різницю швидкостей. Відстань 7-8 метрів - більш реальна, чим 3-4 метри.
Велика швидкість - це поняття якісне, оскільки для одного може бути і 20 км/год. великою швидкістю, а для іншого і 120 км/год. може бути невеликою. Контактування автомобіля БМВ з Фольксваген було таке, що автомобіль Фольксваген повинно було розвертати по ходу годинникової стрілки, що і відбулось, а, окрім того, у Фольксвагена був ще й напрямок у той бік. Автомобіль БМВ, як зазначав водій, дещо відвертав від зіткнення дещо ліворуч, тому і виїхав на зустрічну смугу. Фактично водії зазначають механізм ДТП, який неможна виключити експертним шляхом у даному випадку. Однакові швидкості виключають контактування автомобілів, але у даному випадку автомобіль Фольксваген повертав, то він повздовжню швидкість зменшив, тобто, якась складова була поперечна, якась повздовжня. Оскільки автомобіль Фольксваген повертав, то повздовжня зменшувалась по відношенню до автомобіля БМВ. Фактично відбулось контактування, що свідчить про те, що в автомобіля Фольксваген швидкість була менша, ніж в автомобіля БМВ. Питання тільки, на скільки, проте, за наявності зафіксованих даних, встановити це неможливо. Після зіткнення автомобілів автомобіль Фольксваген отримав деяку швидкість від автомобіля БМВ. Автомобіль Фольксваген опинився у такому кінцевому положенні внаслідок того, що, по-перше, він повертав, а по-друге, контакт був позацентровий, і цей контакт за рахунок моменту його розвертав. Фольксваген повертав, колеса були направлені в бік повороту, при зіткненні автомобіль отримав прискорення, внаслідок чого його так розвернуло.
Пункт 2.3 (б) ПДР України, то це загальний пункт ПДР. Щодо п. 10.3 ПДР України, то з урахуванням пояснень водія Фольксвагена, порушень п. 10.3 ПДР України не вбачається. Якщо враховувати пояснення водія БМВ, то є порушення п. 10.3 ПДР України в діях водія Фольксваген.
Також під час апеляційного розгляду досліджені:
- схема ДТП, даними якої зафіксоване кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення. Окрім того, встановлено, що схема ДТП не відповідає положенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395, оскільки не містить координати місця зіткнення відносно сталих орієнтирів; сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту, при тому, що на фотознімках, наявних у справі, такі деталі частково зафіксовані: ширина проїзної частини дорогу, на яку здійснював поворот автомобіль Фольксваген та яка є місцем його кінцевого розташування після зіткнення; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; наявність дорожніх знаків;
- зворотній бік схеми ДТП, де зафіксовані пошкодження транспортних засобів: автомобіль Фольксваген - задній бампер передній, кришка багажнику, задня ліва фара, рамка номерного знаку, номерний знак; автомобіль БМВ - передній бампер, капот, передня права фара, переднє праве крило, передня права протитуманна фара;
- пояснення ОСОБА_1 , надані працівникам поліції після ДТП, згідно з якими 12 січня 2024 року об 11.30 год. він керував автомобілем БМВ номерний знак НОМЕР_3 в м. Києві по вул. Васильківській. Рухаючись по правій полосі здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген Поло НОМЕР_2 , який рухався у середній полосі з включеним поворотом вліво та різко здійснив маневр в праву сторону з другої полоси, щоб заїхати у подвір'я. Можливостей для маневру у нього ( ОСОБА_1 ) не було, так як водій різко безпосередньо перед його автомобілем пересік першу полосу та полосу руху громадського транспорту. На запитання, чому здійснив правий поворот з другої полоси з включеним лівим покажчиком повороту, відповів, що побачив забороняючий знак для повороту зліва;
- пояснення ОСОБА_3 , надані працівникам поліції після ДТП, що 12 січня 2024 року о 12.10 год. він керував автомобілем Фольксваген Поло номерний знак НОМЕР_2 в м. Києві по вул. В.Васильківська, 75, хотів припаркуватися з правої полоси на право, включивши габарити, подивившись праворуч, пересвідчившись, що машин не було, зробив маневр . На великій швидкості в автомобіль в'їхав БМВ Х5 номерний знак НОМЕР_3 . Його ( ОСОБА_3 автомобіль) силою кинуло на бордюр;
- фотознімки, на яких зафіксовані автомобілі БМВ та Фольксваген без прив'язки до місця кінцевого розташування, проте, на яких маються пошкодження транспортних засобів: права передня частина автомобіля БМВ, задня частина автомобіля Фольксваген, ближче до середини, зі скосом в лівий бік;
- схема місця ДТП, складена ОСОБА_1 .
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тощо.
За змістом п. 10.3 Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються у попутному напрямку по тій смузі руху, на яку він має намір перестроїтися.
Аналізуючи досліджені в суді апеляційної інстанції докази в їх сукупності та взаємозв'язку між собою, слід дійти висновку, що працівниками поліції матеріали оформлені з порушенням вимог нормативних актів, внаслідок чого проведення експертного дослідження, про що заявляла клопотання сторона захисту, є недоцільним, а, окрім того, допущені порушення призвели до того, що є неможливим поза розумним сумнівом встановлення дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди. При цьому під час апеляційного розгляду встановлено, що інших належних, допустимих, достатніх, беззаперечних доказів про порушення водієм ОСОБА_3 п. 10.3 ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП, яка відбулась 12 січня 2024 року, не здобуто.
Наявність або відсутність інших порушень Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_3 , як і порушення ПДР України з боку водія ОСОБА_1 , про що наголошувала сторона захисту, не є предметом апеляційного розгляду, оскільки суд розглядає справу у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а апеляційний суд згідно з вимогами ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, відсутність у матеріалах справи беззаперечних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні вказаного правопорушення, у зв'язку з чим постанова суду підлягає до скасування.
Разом з тим, нормами КУпАП не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підлягає до закриття на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 даного складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника Санченка Романа Григоровичазадовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП- скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за 124 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 526852 від 12 січня 2024 року - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва