Справа № 369/8967/25 суддя в І-й інстанції Гришко О.М.
Провадження № 33/824/3828/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Іменем України
11 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 16 травня 2025 року № 39/2025, вбачається, що 03 березня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , яка з 01 травня 2024 року по 30 жовтня 2024 року перебувала на посаді головного спеціаліста Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, будучи відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 № 1700-VІІ (далі Закон), суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 та п. 27 прикінцевих положень Закону, без поважних причин, несвоєчасно подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільнені» за формою, затвердженою наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 №252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850,00 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та звільнити її від адміністративної відповідальності за малозначністю та оголосити усне зауваження, провадження у справі закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду справи вона щиро розкаялась та повністю визнала вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Після звільнення з посади головного спеціаліста Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на початку листопада 2024 року почала готуватися до проходження конкурсу кандидата для служби в ГУНП в Київській області на посаду поліцейського СРПП та проходити відповідні етапи відбору. Основною причиною неподання вчасно декларації мало ряд факторів, в тому числі, що ніхто із уповноважених осіб Державної міграційної служби після звільнення не нагадав про необхідність подання вказаної декларації. Окрім того, суд не врахував відсутність негативних відомостей про особу, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, зокрема відсутність нарікань, доган за весь час роботи, подані раніше декларації вчасно та без будь-яких порушень, майновий стан не змінювався в період роботи, звільнення та подання іншої декларації для служби в ГУНП в Київській області та той факт, що раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася. Крім того, ОСОБА_2 успішно пройшла конкурс на посаду поліцейського, а притягнення її до адміністративної відповідальності позбавить її можливості в подальшому служити в ГУНП в Київській області. Після повідомлення оперативного працівника Київського обласного управління ДВБ Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності негайно подала відповідну декларацію.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок, викладений у постанові судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №39/2025 від 16 травня 2025 року; копією наказу № 201/кт від 24 квітня 2024 року про призначення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області; копією наказу №695/кт від 16 жовтня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області; роздруківкою з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до якої ОСОБА_1 подала декларацію «при звільненні» 03 березня 2025 року.
Відповідно до п/п. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за № 987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом №1700-VII можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації. Законом №3384-ІХ було визначено, що до 31 січня 2024 року слід подати щорічні декларації (з будь-якою позначкою) за 2021-2022 звітні періоди.
Декларації, подані в період з 24 лютого 2022 року до 11 жовтня 2023 року включно вважаються такими, що були подані на виконання обов'язку, передбаченого ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» Закону №1700-VII (абз. 2 п. 27 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII). Повторне їх подання не вимагається та є технічно неможливим.
Тобто, ОСОБА_1 після звільнення з посади 30 жовтня 2024 року, зобов'язана була подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності, тобто до 28 листопада 2024 року включно, проте вказану декларацію було подано, лише 03 березня 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Свою вину, особа, що притягується до адміністративної відповідальності не заперечує.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, всупереч доводам апеляційної скарги, не передбачає лише умисної форми вини, оскільки сама диспозиція цієї норми передбачає, що вказане адміністративне правопорушення, може бути вчинено як умисно, так і з необережності.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації зумовлено поважними причинами, отже доводи апеляційної скарги про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги в частині не врахування місцевим судом відсутності негативних відомостей про особу, відсутність нарікань, доган за час роботи, обставин, що пом'чкшують відповідальність, передбачених ст. 34 КУпАП апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки місцевий суд фактично визначив ОСОБА_1 мінімальне стягнення передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Зазначене свідчить про вичерпання можливостей врахування зазначених обставин.
Доводи апеляційної скарги про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю правопорушення та закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП є неспроможними.
Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті не може бути визнане малозначним, оскільки передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов'язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Вказані особи мають виконувати передбачені законом вимоги щодо фінансового контролю, незалежно від того, чи змінювався їх матеріальних стан, позитивно чи негативно вони характеризуються за місцем роботи.
За змістом ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відтак відсутні підстави вважати допущене ОСОБА_1 правопорушення малозначним, що має наслідком неможливість застосування положень ст. 22 КУпАП.
За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про доведеність факту несвоєчасне подання ОСОБА_1 без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду та вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, чи на обставини, які б свідчили про відсутність її вини у вчиненому.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 172-6, 294 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 13 серпня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв