Провадження 33/824/2746/2025 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 357/6124/24 Суддя у І інстанції: Гребінь О.О.
26 травня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
інспектора УПП Тахненка А.С.
захисника Фогеля В.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Фогеля Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 563785 від 11 квітня 2024 року у цей день о 02.34 год. у м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 34, керував транспортним засобом «Mercedes Benz CLK200» номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження в встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медзакладі на стан алкогольного сп'яніння ухилявся й в подальшому відмовився.
Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Фогель В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати постанову місцевого суду та винести нову постанову про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення ст.ст. 7, 9, 245, 251, 252, 255, 256, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, ст.ст. 9, 55, 62, 129 Конституції України, судову практику ЄСПЛ, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-р, ст.ст. 7, 9, 245, 251, 252, 266, 280, 287, 294 КУпАП, ст.ст. 8, 62, 129 Конституції України, Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 17 закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практику Європейського суду з прав людини, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в діях останнього відсутній склад означеного адміністративного правопорушення.
Так, апелянт зазначає, що у протоколі серії ААД за № 563785 від 11 квітня 2024 року о 02.55 год. у графі, де вказана дата народження ОСОБА_1 , є виправлення з двійки на одиницю, що, у свою чергу, ніким не завірено, а далі подія відбулася датою 11 квітня 2024 року о02.34 год., коли водій керував авто. З бодікамери за № 477203 (час 02.34 год.) не видно, що водій керує автомобілем, проте видно, як працівник поліції за кимось проводить заходи стеження і при цьому не має певних повноважень на проведення слідства та стеження громадян, працівник поліції не є певним співробітником та має певний досвід.
Окрім того, як зазначає апелянт, працівниками поліції при складанні протоколу водію, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не роз'яснено його прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Крім того, водію не було запропоновано надання юридичної допомоги та не надано право викликати свого захисника для розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим порушено його права, та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була обмежена у реалізації права на захист.
Апелянт звертає увагу, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Жодний працівник поліції не показав водію ОСОБА_1 певний пристрій алкотестер, і поліцейський не отримував безумовну відмову водія і зачитав йому права. На відеозапису не чути, щоб поліцейські запропонували ОСОБА_1 поїхати. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД за № 563785 від 11 квітня 2024 року зазначений час 02:55 год., проте на даний час поліцейський запитує і каже іншому співробітнику: «Будеш писати в відео на бодікамеру за номером 477203 час 02:53, будеш писати направлення», проте у направленні вказано інший час - 02:48 год. Направлення ОСОБА_1 не надавалось. Згідно відеозапису вже о 04:04 год. працівник ознайомлює ОСОБА_1 з протоколом, де водій вказує, що відмовляється підписувати даний протокол.
Апелянт вказує, що в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який долучений працівниками поліції, не має дати та не має ПІБ, на кого був складений акт, як і відсутнє посилання, який спеціальний технічний засіб використовувався працівниками поліції, з огляду на що, на переконання захисника, чітко можна сказати, що спеціального технічного засобу у поліцейських не було, а тому і назва та номер пристрою не вказані, що є порушеннями працівників поліції всіх норм чинного законодавства, а акт складений на припущеннях. Окрім того, акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння, що також поліцейськими зроблено не було. Окрім того, ОСОБА_1 не був відсторонений від права керування транспортним засобом, в присутності поліцейських продовжив рух, як і відсутня у матеріалах справи розписка ОСОБА_1 , що з часу 02.34 год. і надалі він не буде керувати автомобілем
Апелянт звертає увагу, що інспектор поліції ГУ НП в Київській області Тодосієнко О.А. в судовому засіданні пояснила, що 11 квітня 2024 року надійшов виклик від ОСОБА_1 . Прибувши на місце події, ОСОБА_1 перебував у під'їзді будинку, поводив себе неадекватно, кричав. ОСОБА_1 повідомив, що його дружина не впускає його додому. Мешканці даного під'їзду просили забрати ОСОБА_1 , оскільки він заважав мешканцям. Згодом ОСОБА_1 попросив працівників поліції завезти його на його автомобілі до залізничного вокзалу, оскільки останній мав намір заночувати на вокзалі та наступного ранку поїхати до м. Києва, де він проживає. Напарник ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля, належного ОСОБА_1 , та вони його відвезли до залізничного вокзалу, припаркувавши автомобіль, віддали ключі від автомобіля ОСОБА_1 . Потім, іншими працівниками поліції, які перебували на території вокзалу, було проведено поверхневу перевірку ОСОБА_1 , після чого останній пішов, а працівник поліції ОСОБА_2 з напарником поїхали на інший виклик.
З огляду на викладене, апелянт стверджує, що поліція створює правопорушення, при цьому порушує присягу, зазначаючи, що не зрозуміло, навіщо було допомагати людині їхати на вокзал і не бути впевненими, що він не сяде за кермо, оскільки жодної розписки поліцейський не брав у ОСОБА_1 , очікуючи, коли він почне порушувати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, інспектора поліції Тахненка А.С., дослідивши наявні у справі докази, а також додатково отримані під час апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.
Що стосується клопотання про поновлення строку, то відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Перевіркою матеріалів встановлено, що у провадженні місцевого суду перебували матеріали у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП.
26 березня 2025 року відбувся розгляд справи, за результатами якого у цей день винесена оскаржувана постанова.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 294 КУпАП останній день подачі апеляційної скарги є 5 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга подана захисником Фогелем В.В. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 4 квітня 2025 року, тобто, у межах строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду захисником ОСОБА_3 не пропущений.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у
ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Всупереч доводів апеляційної скарги, суддя місцевого суду в повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.
Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови встановлено, що суд першої інстанції,
- опитавши ОСОБА_1 , який вину у вчиненні правопорушення заперечив та пояснив, що того дня він посварився із своєю дружиною, оскільки вона не впускала його додому, у зв'язку із чим він викликав працівників поліції. Поліцейські, котрі прибули на виклик, на його ( ОСОБА_1 ) прохання привезли його до залізничного вокзалу на належному йому автомобілі, де він мав залишитись ночувати. Перебуваючи на залізничному вокзалі, він змерз, тому сів до власного автомобіля та завів його. Згодом до нього звернувся водій таксі, котрий стояв поруч, та попросив заглушити автомобіль або від'їхати в інше місце, оскільки звук автомобіля заважав водію таксі. Він ( ОСОБА_1 ) на прохання водія таксі від'їхав в інше місце, та до нього одразу звернулись працівники поліції, котрі вказали, що він керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, тому вимагали від нього пройти огляд на стан сп'яніння. Однак, він відмовився від проходження огляду, оскільки не мав наміру їхати на автомобілі далі. Вказав, що поліцейські спровокували його керувати автомобілем, оскільки саме працівники поліції привезли його на власному автомобілі до залізничного вокзалу. При цьому підтвердив, що напередодні ввечері він вживав алкогольні напої;
- заслухавши інспектора поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 , яка пояснила, що того дня надійшов виклик ОСОБА_1 . Прибувши на місце події, ОСОБА_1 перебував у під'їзді будинку, поводив себе неадекватно, кричав. ОСОБА_1 повідомив, що його дружина не впускає додому. Мешканці даного під'їзду просили забрати ОСОБА_1 , оскільки він заважав мешканцям. Згодом ОСОБА_1 попросив працівників поліції завезти його на належному йому автомобілі до залізничного вокзалу, оскільки він мав намір заночувати на вокзалі та наступного ранку поїхати до м. Києва, де він проживає. Її ( ОСОБА_2 ) напарник сів за кермо автомобіля, належного ОСОБА_1 , та вони його відвезли до залізничного вокзалу та, припаркувавши автомобіль, віддалі ключі від автомобіля ОСОБА_1 . Потім іншими працівниками поліції, котрі перебували на території вокзалу, було проведено поверхневу перевірку ОСОБА_1 , після чого останній пішов, а вона з напарником поїхали на інший виклик;
- дослідивши: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 563785 від 11 квітня 2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 квітня 2024 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, копію листа № 03-05/2525 від 19 грудня 2023 року, копію постанови серії ЕНА № 187075 від 11 квітня 2024 року, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 11 квітня 2024 року, рапорт від 11 квітня 2024 року, відеозаписи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2024 року о 02.34 годв м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 34, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes - Benz CLK200» з номерним знаком НОМЕР_3 , та зупинився, після чого до ОСОБА_1 звернулись працівники поліції. Під час спілкування, працівники поліції виявили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, тому ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу або в найближчому визначеному для цього закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Судом відхилені доводи ОСОБА_1 з приводу його невинуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.Доводи ОСОБА_1 стосовно провокації з боку поліцейських визнані судом необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 особисто просив поліцейських доставити його на власному автомобілі до залізничного вокзалу. Крім цього ОСОБА_1 самостійно вказував поліцейським, що керувати автомобілем не буде, оскільки перебуває в стані сп'яніння. Крім цього, судом враховано, що на відеозаписах зафіксовані попередження з боку поліцейських стосовно неприпустимості керування ОСОБА_1 автомобілем, оскільки останній перебував в алкогольному сп'янінні. При цьому судом звернуто увагу, що під час розгляду справи ОСОБА_1 сам повідомив, що дійсно керував автомобілем, оскільки водій автомобіля таксі, котрий знаходився поруч, попросив заглушити його транспортний засіб або ж від'їхати в інше місце. Водночас ОСОБА_1 особисто прийняв рішення від'їхати в інше місце, при цьому керуючи автомобілем в стані сп'яніння. За встановлених обставин судом не встановлено активних дій з боку працівників поліції, котрі б могли бути розцінені як провокація поліцейських на вчинення правопорушення ОСОБА_1 з метою документування порушення.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому в його діях наявний склад вказаного правопорушення, і з таким висновком погоджується й суд апеляційної інстанції.
Так, під час апеляційного розгляду захисником та ОСОБА_1 були підтверджені обставини виклику поліції ОСОБА_1 та подальший хід подій.
При цьому ОСОБА_1 вказав, що, коли він сів в автомобіль та завів двигун, він нікуди їхати не збирався і нікуди не їхав. Підтвердив, що дійсно перепаркував автомобіль, оскільки таксисту, автомобіль якого стояв поруч з його автомобілем, було голосно від двигуна належного йому ( ОСОБА_1 ) автомобіля. Таксист посигналив, і він ( ОСОБА_1 ) трохи від'їхав. До нього підбігли працівники поліції, але причину зупинки не вказали. Вважає, що працівники поліції спеціально очікували, коли він поїде, після чого підбігли до нього та склали протокол. Окрім того, вважає, що поліцейські спеціально привезли його на вокзал, хоча він не просив їх про це, та він би не міг керувати автомобілем в тому стані, в якому він був. Він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, бо знав, що п'яний. Вважає, що краще б його завезли до райвідділу, а ранком він сів би за кермо.
Захисник під час апеляційного розгляду, підтримуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, додатково вказав про те, що на відео не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Окрім того, наголосив на тому, що з боку працівників поліції, які приїхали на виклик ОСОБА_1 та у подальшому відвезли його на вокзал, а не до готелю, фактично було спонукання ОСОБА_1 для вчинення правопорушення, оскільки поліцейські бачили, в якому він стані, але ключі не відібрали, від керуванням автомобілем не відсторонили. Вважає, що всі подальші дії працівників поліції були також спровоковані, а також при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 працівниками поліції були порушені вимоги закону та права ОСОБА_1 .
Опитаний під час апеляційного розгляду інспектор поліції ОСОБА_4 пояснив, що він разом з напарником закріплені за вокзалом. Інший екіпаж поліції приїхав на вокзал, привезли ОСОБА_1 , сказали, щоб він нікуди не їхав, а самі поїхали. Цей екіпаж немає відношення до патрульної поліції. Він їх не знає. Через певний час він ( ОСОБА_4 ) побачив, що автомобіль ОСОБА_1 поїхав, із-за цього він і підійшов до автомобіля. Скільки пройшло часу з моменту, коли ОСОБА_1 привезли на вокзал, до моменту, коли він побачив рух автомобіля ОСОБА_1 , не пам'ятає, але, як йому здається, недовго. Вони обійшли вокзал, а потім помітили рух автомобіля ОСОБА_1 . При цьому була вже комендантська година, автомобіль ОСОБА_1 рухався без світла, тому і був зупинений. У ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, але він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці, так і у медичному закладі. Спочатку складались матеріали відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, а потім складалась постанова в електронному виді. Чому такий розрив у часі між складанням протоколу за ст. 130 КУпАП і постановою, пояснити не може, оскільки не пам'ятає. Все, що відбулось, зафіксовано на відео, де також видно, що ОСОБА_1 не заперечував сам, що керував транспортним засобом.
З наявних матеріалів встановлено, що 11 квітня 2024 року о 00:12 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , у нього зі співмешканкою ОСОБА_5 відбувається сварка та бійка. Дане звернення зареєстровано в інформаційно - комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області за № 12637 та прийнято рішення згідно ЗУ «Про звернення громадян».
На зазначене вище повідомлення був призначений наряд «Поліна-БЦ» в складі екіпажу інспектора сектору протидії домашньому насильству лейтенанта поліції ОСОБА_2 та поліцейського сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_6 . Прибувши за вказаною адресою, було виявлено заявника ОСОБА_1 , який повідомив, що його співмешканка ОСОБА_5 вчинила з ним сварку. По даному факту було відібрано письмову заяву та пояснення, але опитати ОСОБА_5 не надалось можливим. Зазначеним вище екіпажем поліції заявника було доставлено до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з комендантською годиною та відсутності можливості потрапити до квартири.
В ході доопрацювання вище вказаних матеріалів було з'ясовано, що на неодноразові телефонні дзвінки на телефон ОСОБА_5 , для встановлення її місця знаходження, всіх обставин події, що мала місце 11 квітня 2024 року та надання пояснення з приводу виниклої ситуації, додзвонитися не надалось можливим, так як її телефон було вимкнено і за адресою по АДРЕСА_2 двері ніхто не відчиняв.
Зв'язавшись із заявником ОСОБА_1 за номером телефону, останній повідомив, що його співмешканка ОСОБА_5 разом з ним перебуває за межами міста Біла Церква та повертатися не збираються, так як квартиру в м. Біла Церква не винаймають.
Також по даному факту було письмово повідомлено заявника про результати розгляду його звернення та роз'яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, він має право оскаржити рішення до керівника вищого рівня або безпосередньо суду.
Даними відеозаписів з бодікамер інспекторів патрульної поліції підтверджується, що 11 квітня 2024 року о 02.33 год. інспекторами поліції здійснюється огляд певної території, після чого о 02.34 год. чутно звук двигуна, який почав працювати, працівники патрульної поліції побігли на вказаний звук, після чого о 02.35 год. підбігли до темного автомобіля, в салоні якого горіло світло та знаходився чоловік. Підбігши до вказаного автомобіля, з нього вийшов водій, яким, як у подальшому з'ясувалось, був ОСОБА_1 , та який повідомив, що йому «посигналив» інший водій, та він від'їхав трохи та зупинився, тому що йому немає куди тут їхати; що йому треба чекати ранку, а потім їхати до м. Києва. Поліцейські запитують у ОСОБА_1 з приводу роботи ліхтарів, на що останній відповів, що працювали. Поліцейській просить водія надати документи, на що останній повідомляє, що всі документи вдома, телефонує комусь з проханням привезти документи. Водій називає свої анкетні дані, дає паспорт. На запитання, скільки він випив, водій повідомив, що достатньо. На вимогу інспектора поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» у зв'язку з виявленням у нього ознак алкогольного сп'яніння, які називаються, на що ОСОБА_1 повідомляє, що він не відмовляється, але все в суді буде. На повторну вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі, ОСОБА_1 знову зазначає, що не відмовляється, але все в суді буде. У подальшому ОСОБА_1 роз'яснено, що він рухався без світла, знову висунута вимога пройти огляд на стан сп'яніння або на місці, або у медичному закладі. ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду, наголошує, що автомобіль забирає евакуатор, а всі інші питання будуть вирішуватись в суді. ОСОБА_1 роз'яснюються права, що підтверджується і ОСОБА_1 . Далі на відео фіксується складання матеріалів за ст. 130 КУпАП та постанова за ч. 2 ст. 122 КУпАП. На відео зафіксований час складання документів, починаючи з 02.55 год., які у подальшому оголошуються ОСОБА_1 , який відмовився підписувати їх.
Даними копії постанови серії ЕНА № 187075 від 11 квітня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що він не оскаржував вказану постанову.
Іншими письмовими доказами у справі, як обґрунтовано послався суд в оскаржуваній постанові, а саме, даними Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 квітня 2024 року, підтверджується виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а також відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, а також відмова останнього від підпису вказаних документів.
Даними акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 11 квітня 2024 року підтверджується факт затримання транспортного засобу після складання на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведені докази, які суддею місцевого суду покладено в основу оскаржуваної постанови, є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою.
Суд апеляційної інстанції, повторно дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, відеозапис досліджуваних подій, погоджується з висновком місцевого суду, що сукупністю наявних у справі доказів доведено, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху, не виконав вимогу працівника поліції про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що і передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, доводи захисника про відсутність доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також про порушення прав ОСОБА_1 , є необґрунтованими та спростовуються, окрім пояснень інспекторів поліції та частково самого ОСОБА_1 , і даними відеозаписів.
Окрім того, наявними доказами підтверджується відсутність з боку працівників поліції будь-яких провокаційних дій щодо ОСОБА_1 , а також відсторонення водія ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом.
Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію сторони захисту про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, висновки судді місцевого суду в оскаржуваній постанові про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому немає законних підстав для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
За змістом приписів ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом року з дня його вчинення.
З огляду на те, що подія правопорушення відбулася 30 липня 2023 року, постанова місцевого суду щодо ОСОБА_1 , якою він визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та нього накладено стягнення, винесена 26 березня 2025 року, тобто, в межах строку, передбаченого законом, а суд апеляційної інстанції переглядає постанову місцевого суду, то у даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 38 КУпАП, про що просив ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника Фогеля Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва