П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29514/24
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:22.11.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що при звільненні з військової служби з ОСОБА_1 не було проведено повний розрахунок, у зв'язку із чим він звертався за судовим захистом. На виконання судового рішення відповідачем 14 серпня 2024 року виплачено 59 329,33 грн (індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року).
27 серпня 2024 року позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату середнього заробітку, проте відповіді не отримав. Зважаючи на неправомірну бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті на його користь середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні (виплата індексації грошового забезпечення) за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в задоволенні позову просив відмовити, зазначав, що відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 по справі №420/29708/23 ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року включно відповідно до Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати в сумі 10 421,05 грн., що підтверджується витягом із розрахунково-платіжної відомості (витяг з відомості № 1495-132) та копією платіжної інструкція від 24 квітня 2024 року №1791. Таким чином, повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України призведе до застосування подвійної відповідальності за одне і теж порушення. Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року не можуть бути задоволеними. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на необхідність застосування Кодексу законів про працю України та нарахувати і виплатити йому середнє грошове забезпечення відповідно до Порядку №100 є безпідставними, оскільки дія КЗпП не поширюється на військовослужбовців Державної прикордонної служби України та на правовідносини щодо проходження військової служби. Також виплата індексації грошового забезпечення за рішенням суду не є правовою підставою для проведення виплати середнього заробітку в розумінні Порядку № 100, оскільки "заробітна плата (грошове забезпечення" та "середній заробіток за час затримки" не є тотожними, у зв'язку із чим при розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення не підлягає включенню індексація.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року включно.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за період з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року включно відповідно до Порядку № 100, у розмірі 150 914,40 грн.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- суд першої інстанції проігнорував той факт, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі № 420/29708/23 ОСОБА_1 уже був стягнутий середній заробіток у розмірі 10 421,05 грн. за несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року включно відповідно до Порядку №100, що підтверджується витягом із розрахунково-платіжної відомості (витяг з відомості №1495-132) та копією платіжної інструкція від 24 квітня 2024 року № 1791.
- апелянт вказав, що виплата індексації грошового забезпечення (у даному випадку за рішенням суду) не є правовою підставою для проведення виплати середнього заробітку в розумінні Порядку №100;
- на позивача не поширюється відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу по контракту в органах Державної прикордонної служби України, у тому числі з 01 липня 2015 року по 16 листопада 2015 року, з 10 лютого 2016 року по 21 липня 2023 року - в НОМЕР_2 прикордонному загоні, з 22 липня 2023 року по 27 вересня 2023 року - в НОМЕР_3 прикордонному загоні.
Наказом від 27 вересня 2023 року № 644-ос начальника в/ч НОМЕР_1 позивач, інспектор прикордонної служби 2 категорії, остання штатна посада - кулеметник першої групи наземної розвідки розвідувальної прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, - звільнено з військової служби за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військової обов'язок і військову службу"(далі - Закон 2232-XII).
Станом на день звільнення відповідно до наказу від 27 вересня 2023 року № 644-ос, вислуга років становить: календарна військова 16 років 09 місяця 02 дня, пільгова військова - 07 років 03 місяця 05 днів; всього військова - 24 років 00 місяця 07 днів.
Водночас, під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 № 420/34472/23, зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищезазначеного судового рішення в/ч НОМЕР_1 14 серпня 2024 року перерахувала на банківський рахунок позивача 59 329,33 грн.
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку, проте відповіді не отримав.
Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу з 27.09.2023, а останню виплати відповідачем здійснено 14.08.2024, то відповідачем затримано розрахунок при звільнені, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст. 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-IX (далі - Закон №2352-IX).
Відповідач несвоєчасно виплатив належні грошові суми при звільненні позивача з військової служби з 27 вересня 2023 року, а остаточний розрахунок здійснено 14 серпня 2024 року, вказане є порушенням статті 116 КЗпП України та відповідно до статті 117 цього Кодексу - підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 28 вересня 2023 року по 28 березня 2024 року (шість місяців), що становить 182 календарні дні.
Враховуючи наведене, надаючи оцінку висновками суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної, колегія суддів приходить до з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із встановлених Державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений КЗпП України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Колегія суддів констатує, що Законом №2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 КЗпП України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 березня 2018 року у справах №806/1899/17, №806/1551/17, від 19 квітня 2018 року у справі №806/1183/16, від 31 травня 2018 року у справі №823/1023/16, від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 14 березня 2019 року у справі №820/660/17, від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16, від 28 січня 2021 року у справі №240/11214/19, від 21 квітня 2021 року у справі №120/3857/19-а, від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 висловила правову позицію, яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17, та у якій зазначено: ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України, а саме: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає спростованим довід апелянта про те, що у спірному випадку на позивача не поширюється відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.
Відповідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №821/1226/16, день звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня.
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків особового складу) на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з нею повного розрахунку, зокрема не була у повному обсязі виплачена індексація грошового забезпечення за період з 28 вересня 2023 року по 14 серпня.2024 року, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Так, 27 вересня 2021 року позивача було виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , при цьому остаточний розрахунок на виконання судового рішення проведено лише 14 серпня 2024 року (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).
Тому бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за вказаний період є протиправною.
Відповідно до Наказу № 644-ос позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 27 вересня 2023 року.
Строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 28 вересня 2021 року, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
Підсумовуючи, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав на виплату позивачу середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно ч.2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 ч.2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів з урахуванням вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України також погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде не зобов'язання нарахувати та виплатити суму за затримку розрахунку, а її стягнення з відповідача, оскільки вона визначена вищенаведеними розрахунками суду. Зазначене не свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог, а є одним із способів ефективного захисту порушеного права.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що визначаючи період затримки розрахунку при звільненні у даній справі, необхідно врахувати, що виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі №420/29708/23 ОСОБА_1 уже був стягнутий середній заробіток у розмірі 10 421,05 грн. за несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року включно відповідно до Порядку №100, що підтверджується витягом із розрахунково-платіжної відомості (витяг з відомості №1495-132) та копією платіжної інструкція від 24 квітня 2024 року № 1791.
Відтак, період затримки розрахунку при звільненні з 27 вересня 2021 року по 11 жовтня 2023 року вже охоплено наведеним рішенням суду і включення цього ж періоду до загального періоду затримки розрахунку при звільненні в межах цієї справи призведе до подвійного притягнення відповідача до відповідальності.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01 липня 2022 року, яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Аналогічна правова позиція зазначена в п.68 постанови Верховного Суду 29 серпня 2024 року у справі №200/3662/23.
В свою чергу, згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06 серпня 2020 року у справі №813/851/16, суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Судом першої інстанції встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 829,20 грн.
Відтак, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців з урахування часткового стягнення середнього заробітку несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року,
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про доцільність відраховувати початок строку затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 року, (168 днів)
Із цього слідує, що в даній справі середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 КЗпП України становить 139 305,60 грн. (829,20 грн. х 168 календарні дні).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що середній заробіток за період за період з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 року обчислюється із застосуванням статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, яка обмежує виплату середнього заробітку 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 380/15041/22 від 31 січня 2025 року, по справі № 520/22859/23 від 30 квітня 2025 року.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності правових підстав на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, проте судом першої інстанції не було враховано що виконання Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі №420/29708/23 ОСОБА_1 уже був стягнутий середній заробіток у розмірі 10 421,05 грн. за несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно за період з 27 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року включно відповідно до Порядку №100, що підтверджується витягом із розрахунково-платіжної відомості (витяг з відомості №1495-132) та копією платіжної інструкція від 24 квітня 2024 року № 1791.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, шо судом першої інстанції при вирішені справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, відповідно висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, керуючись правилами п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1,3 ч.1 ст. 317 КАС України, приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначенні періоду стягнення середнього грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 року.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1, 3 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення у наступній редакції:
"Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 включно."
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018) за період з 12 жовтня 2023 року по 28 березня 2024 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, у розмірі 139 305,60 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч триста п'ять грн 60 коп.)."
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.