П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 490/8413/24
Перша інстанція: суддя Черенкова Н.П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 13 травня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову №476 у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену майором т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення штрафу у розмірі 25 500грн..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 16.07.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення №489, зі змісту якого йому було інкриміновано те, що він 6.06.2024р. по розпорядженню №4478/4 від 3.06.2024р. до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Разом із тим, позивач вказує на те, що під час складання відповідного протоколу, йому взагалі не було надано жодних доказів того, що він був ознайомлений з розпорядженням №4478/4 від 3.06.2024.. Зазначене вище розпорядження йому не було пред'явлено ані раніше, до моменту нібито вчиненого ним правопорушення, ані при складанні відповідного протоколу.
Окрім того, позивач вказує, що ані в протоколі про адміністративне правопорушення №489, ані в постанові №476 по справі про адміністративне правопорушення не зазначена повна інформація про розпорядження №4478/4, в тому числі і про особу, якій було його вручене. Зі слів особи, яка складала цей протокол, це було розпорядження на роботу, де позивач раніше був працевлаштований. Однак, позивач стверджує, що на момент видання цього розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_7 , датованого 3.06.2024р., він перебував у відпустці перед звільненням (звільнився він по сімейним обставинам 7.06.2024р.).
Також, позивач зазначив, що на другій сторінці протоколу про адміністративне правопорушення №489, зазначено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09:00год. 29.07.2024р. y приміщенні Чергівецького (розуміється як ІНФОРМАЦІЯ_6 , кабінет №5. У зв'язку із чим, 29.07.2024р., він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №489 від 16.07.2024р.. У приміщенні зазначеного ТЦК та СП, йому повідомили, що відносно нього жодних протоколів про адміністративні правопорушення на їх адресу не надходило.
За такого, враховуючи вищевказане, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову №476 y справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену 29.07.2024р. Т.В.О. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 про накладення штрафу у розмірі 25 500грн..
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 13 травня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову №476 від 29.07.2024р. у справі про адміністративне правопорушення, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника Заводського РТЦКСП Мельниченком О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500грн..
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрито.
В частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,2грн. за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята за порушенням норм законодавства, оскільки розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було сповіщено про місце розгляду справи, що в силу приписів ч.1 ст.268 КУпАП виключало можливість розгляду такої справи.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 16.07.2024р. головним спеціалістом командування державним службовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складено протокол за №489 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАп щодо громадянина ОСОБА_1 . Суттю адміністративного правопорушення вказано «16.07.2024 о 10.00 годині гр. ОСОБА_1 було доставлено поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_3 так як він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 06.06.2024 року згідно з розпорядженням №4478/4 від 03.06.2024 року, чим порушив вимоги п.1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Крім того, слід зазначити, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022, який діє до теперішнього часу».
Також, у вказаному протоколі зазначено наступне: «Громадянинові (громадянці) ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУПАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридично особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 00 хв. 29.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , кабінет №5».
Крім того, в даному протоколі позивачем надано пояснення, згідно яких ним заначено, що розпорядження він не отримував так як був у відпустці і попередив керівництво що 13.05.2024р. він звільняється, тому що його дружину, яка є військовою переводять до ОСОБА_4 . Заява на звільнення була написана ще в травні місяця, а звільнився після відпустки 7.06.2024р..
29.07.2024р. тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в результаті чого, винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25 500грн. Також, в постанові зазначено, що її копія надсилається поштою.
Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує його незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП).
За правилами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст.235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається із матеріалів справи, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), затвердженим Постановою КМУ №560 від 16.05.2024р..
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначають лише три типи документів, при отриманні яких у військовозобов'язаного виникає обов'язок прибуття до ТЦК та СП, та такими документами є: мобілізаційне розпорядження, повістка, розпорядження.
У відповідності до п.47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 (надалі - Порядок №1487) у разі отримання розпорядження Р(М) ТЦК щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення про виклик до ТЦК; довести його до відома осіб, що зазначені у розпорядженні під особистий підпис; надіслати до ТЦК у 3-денний строк копію наказу про оповіщення.
Якщо працівник у відпустці, відрядженні, тимчасово непрацездатний або працює дистанційно чи за надомною формою роботи, розпорядження ТЦК слід виконати наступним чином: видати наказ (розпорядження) про оповіщення; довести його до відома осіб, що зазначені у розпорядженні шляхом надсилання копії наказу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; надіслати до ТЦК у 3-денний строк копію наказу про оповіщення, підтвердну інформацію (копії документів, що підтверджують здійснення поштового відправлення) та копію наказу про відпустку, відрядження, дистанційну роботу тощо.
Докази вручення розпорядження від ТЦК можуть включати копію наказу про оповіщення, виписки з журналу реєстрації вхідної кореспонденції та докази відправлення листами поштою з підтвердженням вручення. Також роботодавець може надати інформацію про осіб, яким повістки не були вручені, та причини цього.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Судова колегія зазначає, що у даній справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази отримання розпорядження №4478/4 від 3.06.2024р., його неотримання, причини неотримання, способи вручення тощо), зокрема, дотримання п.47 Порядку, підтвердженням чого є копія наказу про оповіщення, виписки з журналу реєстрації вхідної кореспонденції та докази відправлення листами поштою з підтвердженням вручення або оповіщення про невручення розпорядження працівнику із зазначенням причини.
Однак, жодного доказу щодо отримання позивачем розпорядження №4478/4 від 3.06.2024р. або копію наказу про його сповіщення, підтвердну інформацію (копії документів, що підтверджують здійснення поштового відправлення) та копію наказу про відпустку, відрядження, дистанційну роботу, які надаються до ТЦК роботодавцем відповідачі не надали, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує.
Також, судова колегія зазначає, що у разі неотримання розпорядження в зв'язку зі звільненням або ж повернення відповідного розпорядження через невручення, вказана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
Отже, неналежне вручення розпорядження щодо сповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик керівником (головою) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій є окремою підставою для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.310-1 КУпАП.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до положень ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Положеннями ст.256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі, а тому складений протокол без дотримання вимог, визначених законом, може бути підставою для скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у своїх постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із протоколу №489 від 16.07.2024р., ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 00 хв. 29.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , кабінет №5.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, розглядалося 29.07.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Так, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядалася за іншим місцем, ніж те, що зазначено в протоколі, з яким ОСОБА_1 ознайомився, то судова колегія вважає, що позивача було неналежним чином повідомлено про місце розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення, що тягне за собою порушення його прав, а отже, і скасування постанови про накладення на нього штрафу, яка винесена з порушенням норм закону.
При цьому, інших належних доказів стосовно належного повідомлення позивача не у спосіб та порядку, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи 29.07.2024р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали справи не містять.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було правильно сповіщено про місце розгляду справи, що в силу приписів частини 1 статті 268КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 13 травня 2025р - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко