П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/873/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), у якому просила:
- визнати бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі 4 384,54грн. за період з 1.03.2018р. по 23.02.2022р. із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, протиправною;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 4 384,54грн. за період з 1.03.2018р. по 23.02.2022р. із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона у період з 7.10.2016р. по 31.08.2020р. проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_3 та наказом командира ВЧ НОМЕР_3 №25-РС від 4.08.2020р. була звільнена зі служби та наказом №168 від 31.08.2020р. виключена зі списків особового складу.
Позивачка зазначила, що за період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме - не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення в належному розмірі.
Позивака вважає, що при виплаті за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р. застосовано коефіцієнт індексації, який відповідає базовому місяцю січень 2016 року, замість базового місяця січень 2008 року. За період починаючи з 1.03.2018р. в порушення норм абзаців 4, 6 п.5 Постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 057,04грн. в місяць на загальну суму 117 654,16грн. за період з 1.03.2018р. по 31.08.2020р..
Посилаючись на вказані обставини просила позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 1.03.2018р. по 23.02.2022р. індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 384,54грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.03.2018р. по 23.02.2022р. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 384,54грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_4 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025р. було витребувано від ВЧ НОМЕР_1 витяг із Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) від 27.09.2018р. №256-ос щодо ОСОБА_1 ..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, дослідивши додатково надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги та скасування рішення суду, із прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, а тому повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Відтак, суд визначив, що позивачка має право на отримання суми індексації-різниці у розмірі 4 384,54грн., починаючи з 1.03.2018р. до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення зі служби.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 21.04.2017р. по 23.02.2022р. проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , та згідно із витягом з наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони ДПС України від 24.02.2022р. №66-ОС позивачку звільнену за підпунктом «г» (за сімейними обставинами, військовослужбовці - жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас, без права носіння військової форми одягу, з 23.02.2022р. виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
10.12.2024р. позивачка звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації за період з 1.03.2018р. по 23.02.2022р. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Однак, листом від 27.12.2024р. №09/С-353/349 відповідач надав відповідь, у якій повідомив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачці з 1.03.2018р. по 23.02.2022р., із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6, пункту 5 Порядку, не підлягає задоволенню.
Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Положеннями ч.2,3 ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" за №1282-ХІІ від 3.07.1991р. (надалі - Закон №1282).
Положеннями ст.2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У відповідності до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.
За правилами ст.5 Закону №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ за №1078 від 17.07.2003р..
Згідно з п.1-1 цього Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п.6 зазначеного Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23). Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні ст.1 Першого протоколу.
Відповідно до п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Тобто він є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Пунктом 3 Постанови КМУ від 7.11.2007р. №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 1 січня 2008р., а отже січень 2008р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Зі вступом в дію Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 1.03.2018р..
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Відповідно до абз.1-2 п.5 та п.10-2 Порядку №1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Згідно із п.1 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7.11.2007р. №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося за період з 1.01.2008р. по 1.03.2018р., що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.
Постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.07.2017р. №704 вступила у дію 1.03.2018р., якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Відповідно до абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.
Тобто, базовим місяцем індексації у період з 1.03.2018р. є березень 2018 року, що не є спірним у межах цієї справи.
Також не є спірним між сторонами та обставина, що відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%.
У даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078.
Відповідно до абз.3,4,5 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З системного аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.
Отже, для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року згідно приписів абзацу 3,4, 5 пункту 5 Порядку №1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).
Як вбачається із матеріалів справи, що згідно Архівної відомості з січня 2018р. по грудень 2018р. ОСОБА_1 за лютий 2018 року (з урахуванням складових, які не мають разового характеру) нараховано 9 924,21грн. (посадовий оклад 645грн., оклад з військове звання 45грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 690грн., надбавка за особливості умови служби 96,75грн., премія 3 225грн., грошова винагорода 47,02грн., компенсація за харчування 675,44грн., винагорода АТО (ООС) 4 500грн.), а за березень 2018р. 12 435,21грн. (посадовий оклад 2 820грн., оклад з військове звання 740грн., премія 5 640грн., компенсація за харчування 402,85грн., винагорода АТО (ООС) 2 892,86грн.).
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що пп.1 п.1 Постанови КМУ від 22.09.2010р. №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення установлена щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п.2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї Постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання п.2 Постанови №889 наказом МВС України від 2.02.2016р. №73 було затверджено «Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі - Інструкція №73).
Підпунктом 1 п.2 Інструкції №73 визначено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;
При цьому, п.6 Інструкції №73 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку грошова винагорода в розмірі 4 466,66грн., яка включена позивачкою та судом першої інстанції до складу грошового забезпечення за лютий 2018р. є додатковою грошовою винагородою нарахованою позивачці за січень 2018р., а тому не має враховуватись, як отримана грошова винагорода за лютий 2018р..
Натомість, грошова винагорода в розмірі 47,02грн., яка включена позивачкою та судом першої інстанції до грошового забезпечення за березень 2018р. є додатковою винагородою нарахованою позивачу за лютий 2018р..
Відтак, вказане свідчить, що грошовий дохід позивачки збільшився на 2 511,5грн. (12 435,71 - 9 924,21).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .
Відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1.03.2018р. помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1 762грн. * 253,30% / 100 = 4 463,15грн..
Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме:
4 463,15 - 2 511,5 = 1 951,65грн..
Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 1 951,65грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Визначаючи період виплати спірної індексації-різниці у розмірі 1 951,65грн. щомісячно, судова колегія виходить з наступного.
У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить нарахувати спірну індексацію-різницю за період з 1.03.2018р. по 23.02.2022р. із чим погодився суд першої інстанції у своєму рішенні.
Досліджуючи питання стосовно періоду виплати спірної індексації, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Під час дослідження матеріалів справи, а саме архівних відомостей та послужного списку ОСОБА_1 апеляційним судом встановлено, що наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 за №256-ос від 27.09.2018р. позивачу призначено на посаду начальника складу (радіотехнічного та штурманського майна) відділення ракетного артилерійського забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення (берегової бази), звільнивши з посади І категорії фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) з 27.09.2018р..
Відтак, судової колегією встановлено, що розмір посадового окладу позивачки у вересні 2018р. збільшився з 2 820грн. до 2 910грн..
На виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025р. ВЧ НОМЕР_1 надала архівний витяг із наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 за №256-ос від 27.09.2018р..
Вказане збільшення посадового окладу пов'язане із зміною ОСОБА_1 посади, що підтверджується витягом із наказу командира із наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 за №256-ос від 27.09.2018р., згідно із яким позивачка з 27.09.2018р. призначена на нову посаду.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія зазначає, що підставою для виплати індексації-різниці є наявність обставин, які розтлумачені Верховним Судом у постанові від 23.03.2023р. по справі №400/3826/21.
Так, Верховний Суд вказав, що для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У даному випадку підвищення розміру посадового окладу відбулось починаючи з 1.03.2018р. на підставі Постанови КМУ №704, разом з тим, спірна індексація-різниця виникла внаслідок зміни загального розміру грошового забезпечення, пов'язаного із збільшенням розміру посадового окладу, пов'язаного із зайняттям особою певної посади.
Відтак, судова колегія апеляційного суду вважає, що підстава для виплати індексації-різниці безпосередньо пов'язана з моментом підвищення розміру посадового окладу та певною посадою, яку займала особа в цей момент.
Повертаючись до обставин даної справи, апеляційний судом встановлено, що починаючи з 27.09.2018р. у позивачки змінилась посада, у зв'язку із чим змінився розмір посадового окладу в сторону збільшення, а тому починаючи з 7.09.2018р. підстави для виплати індексації-різниці відсутні.
Отже, спірний період у даній справі становить з 1.03.2018р. по 26.09.2018р. та складає 6 місяців 26 днів.
Загальна сума щомісячної фіксованої індексації за вказаний період має становити (6 х 1 951,65грн.) + (1 951,65грн х 26/30) = 11 709,9грн. + 1 691,43грн. = 13 401,33грн..
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визначення суми щомісячної індексації у розмірі 4 384,54грн. та задоволення позовних вимог за період з 27.09.2018р. по 23.02.2022р., а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025р. скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі 1 951,65грн. за період з 1.03.2018р. по 26.09.2018р. із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, протиправною.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 1 951,65грн. за період з 1.03.2018р. по 26.09.2018р. із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко