П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12088/25
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025р. про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до Товариства з додатковою відповідальністю «СКАЙТЕРРА» про надання дозволу на погашення податкового боргу,
У квітні 2025р. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду із позовом до ТОВ «СКАЙТЕРРА», у якому просило:
- надати дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна ТОВ «СКАЙТЕРРА», що перебуває у податковій заставі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025р. позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області до ТОВ «СКАЙТЕРРА» про надання дозволу на погашення податкового борг - повернуто позивачу.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Повертаючи позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, а саме: не надано належний доказ про сплату судового збору за подання позовної заяви у даній справі.
Проте, з таким висновком суду не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про повернення позову ГУ ДПС в Одеській області, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про судовий збір» від 8.07.2011р. за №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За правилами ст.2 зазначеного Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Об'єкти справляння судового збору визначено ст.3 Закону №3674-VI. Згідно з частиною першою зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.169 КАС передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З наведеного слідує, що повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору за звернення із позовом до суду у розмірі 3 028грн..
Також суд першої інстанції у вищевказаній ухвалі зазначив, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 028грн. у десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали суду.
8.05.2025р. судом першої інстанції зареєстрована заява ГУ ДПС в Одеській області про виконання вимог ухвали суду від 28.04.2025р., у якій податковий орган, посилаючись на постанову Верховного Суду від 16.01.2025р. у справі №160/4973/24, зазначає про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі положень п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Однак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. позовну заяву повернуто позивачеві.
Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд зазначив, що п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, а не в частині надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок реалізації майна, що перебуває у податковій заставі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі Верховного Суду від 15.11.2023р. у справі №460/12170/23, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» податкові органи звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом виключно про стягнення податкового боргу, а інші позовні вимоги підлягають обкладенню судовим збором за встановленими ставками.
Отже, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» відсутні.
Окрім того, суд вказав, що критично оцінює посилання позивача на постанову Верховного Суду від 16.01.2025р. по справі №160/4973/24, оскільки вважає за доцільне застосувати більш пізні висновки Верховного Суду. Так, в ухвалі від 17 квітня 2025р. у справі №320/9860/23, предметом розгляду в якій було так само як у даній справі - надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, Верховний Суд зробив висновок про те, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, що не є тотожним стягненню податкового боргу, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у розумінні п.27 ч. 1 ст.5 Закону №3674-VI позивач не звільнений від сплати судового збору.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на таке.
Частина 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 3 листопада 2022р. №2719-IX, який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: "27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов'язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов'язань платників податків.
Статтею 95 ПК України передбачено заходи, які контролюючий орган здійснює з метою погашення податкового боргу платника податків, одним із яких є звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Отже, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов'язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов'язань платників податків.
Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанцій, що в силу ст.5 ЗУ «Про судовий збір» податковий орган не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.
Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду оскаржуваного судового рішення (ухвала, постанова, рішення).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 2 травня 2023р. у справі №160/300/23, який в подальшому підтриманий у постановах від 18 жовтня 2023р. у справі №160/3085/23, від 14 березня 2024р. у справі №807/1863/16, від 13 березня 2025р. у справі №460/12108/24, від 8 травня 2025р. у справі №320/3566/24.
Апеляційний суд зазначає, що у справі, що розглядається, податковий орган є позивачем та звернувся до суду з метою реалізації заходів, пов'язаних зі стягнення податкового боргу, а тому відповідно до п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору.
Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на податковий орган обов'язок зі сплати судового збору та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої п.1 ч.4 ст.169 КАС, постановлена з порушенням процесуальних норм.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не врахував усі обставини, що мають значення для справи та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025р. про повернення позовної заяви скасувати.
Справу за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до Товариства з додатковою відповідальністю «СКАЙТЕРРА» про надання дозволу на погашення податкового боргу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко