П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9754/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025р. про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,
У квітні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої за період з 17.11.2021р. по 31.12.2024р. пенсії у розмірі 144 961,92грн.;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 17.11.2021р. по 31.12.2024р. у розмірі 144 961,92грн..
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9.04.2025р. адміністративну справу №420/9754/24 було прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, в порядку ч.5 ст.262 КАС України.
У подальшому, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025р. провадження в цій адміністративній справі закрито.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Приймаючи ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що винесення окремого судового рішення у справі №420/9754/25, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в інших справах №540/1132/22 та №420/157/24), буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Крім того, суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити його право у разі визнання його судом порушеним.
Проте, з таким висновком суду не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про закриття провадження у справі, судова колегія виходить з наступного.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За правилами п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
Частина 2 цієї статті унормовує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Аналіз наведених норм процесуального законодавства свідчить, що з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.
Вказаними нормами встановлений імперативний обов'язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
З огляду на це судова колегія зауважує, що тотожними визнаються позови, у яких одночасно збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11.04.2018р. у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов:
- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);
- наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;
- набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2022р. по справі №540/1132/22, з урахуванням ухвали суду від 4.05.2023р., визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №9142703363082 від 25.11.2021р. щодо відмови в зарахуванні часу перебування ОСОБА_1 на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 20.06.2007р. по 17.11.2021р. до пільгового стажу за списком №1; зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 час перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворювання з 20.06.2007р. по 17.11.2021р. до пільгового стажу за Списком №1; зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 роботу з шкідливими та важкими умовами праці з 28.03.2001р. по 4.06.2002р. до пільгового стажу за Списком №1; зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2021р. про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням позиції суду, викладеної у рішенні та зарахованим стажем роботи даним судовим рішенням. Вказане рішення суду у справі №540/1132/22 набрало законної сили 21.07.2022р..
У подальшому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1.04.2024р. по справі №420/157/24 було визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 9.05.2023р. №914270333082 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2024р. по справі №420/157/24 було роз'яснено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1.04.2024р. у справі №420/157/24 підлягає виконанню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» саме з 17.11.2021р., дати звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії. Вказане рішення суду 1.04.2024р. у справі №420/157/24 набрало законної сили 6.09.2024р..
При цьому, згідно із листом ГУ ПФУ в Одеській області від 14.03.2025р. позивачу повідомлено, що на виконання рішень суду у справах №540/1132/22 та №420/157/24 було здійснено перерахунок його пенсії. Сума боргу за період з 21.07.2022р. по 31.05.2023р. (21 482,87грн.) та з 17.11.2021р. по 31.12.2024р. (130 562,05грн.) становить загалом 152 044,92грн., з якої сум в розмірі 7 083грн. вже була виплачена, а інша частина суми -144 961,92грн. буде проведена після спрямування частини бюджетних призначень, передбачених абз.2 п.1 Порядку №1165, відповідно до бюджетного розпису
Надаючи оцінку тому, чи є тотожними вимоги заявлені у цій справі, до тих, що були розглянуті у справах №540/1132/22 та №420/157/24, судова колегія апеляційного суду зазначає, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у справі №540/1132/22 позивач оскаржував рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні певних періодів до стажу роботи для призначення пенсії за списком №1, а у справі №420/157/24 позивач оскаржував відмову ПФУ в перерахунку пенсії на підставі ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відтак, за результатами вирішення спорів у справах №540/1132/22, №420/157/24 позивачу було здійснено перерахунок пенсії, внаслідок якого виникла заборгованість, яка на момент звернення до суду із цим позовом становить 144 961,92грн..
Разом з тим, питання щодо стягнення сум пенсії ОСОБА_1 внаслідок здійснення її перерахунку на підставі рішень суду в рамках справ №540/1132/22, №420/157/24 судами не вирішувалося.
Крім того, позивач вважає протиправними посилання ГУ ПФУ в Одеській області на Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п.1 ч.1 ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», затвердженим Постановою КМУ від 10.11.2021р. №1165, так, по-перше, як цей порядок регулює питання відновлення раніше призначеної (та виплачуємої) внутрішньо переміщеним особам пенсії, виплата якої в певний період часу була їм припинена, а згодом поновлена (в тому числі і на виконання судових рішень), по-друге, зазначений порядок стосується саме внутрішньо переміщених особі та осіб, які відмовилися від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та зареєстрували місце постійного проживання на контрольованій Україною території, що і стало підставою для звернення до суду із позовною заявою у справі №420/9754/25.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що справа №420/9754/25 не є тотожною справам №540/1132/22 та №420/157/24, оскільки підстава та предмет позову в них не співпадають, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.238 КАС України для закриття провадження у справі.
З урахування викладеного, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав закриття провадження, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122,311,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025р. про закриття провадження скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко