13 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/539/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року в адміністративній справі №280/539/25 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та невиплати в повному обсязі позивачу компенсації за невикористані відпустки за період з 28.04.2020 року по 13.12.2024 року, яку розраховано без урахування положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», тобто без урахування окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років;
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити компенсацію за невикористані відпустки за період з 28.04.2020 року по 13.12.2024 року позивачу беручи за основу заробітну плату, розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки за період з 01.01.2024 року по 13.12.2024 року без урахування щомісячної надбавки за вислугу років.
Зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за період з 01.01.2024 року по 13.12.2024 року з урахування щомісячної надбавки за вислугу років, та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що при розрахунку середнього заробітку для здійснення нарахувань за невикористані дні відпусток були застосовані всі суми нарахованої заробітної плати за періоди з січня 2023 року по грудень 2023 року та з грудня 2023 року по листопад 2024 року, як це передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач з 1999 року працював в органах прокуратури України, зокрема, в органах прокуратури Запорізької областей. Наказом прокурора Запорізької області від 24.04.2020 року №693к позивача було звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 27 квітня 2020 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року у справі №280/3167/20, залишений без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021, визнано протиправним та скасовано зазначений наказ прокурора Запорізької області від 24.04.2020 року №693к, поновлено позивача в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області, з 28 квітня 2020 року, стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2020 року по 04 грудня 2020 року в розмірі 180 232,47 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 року змінено абзац четвертий резолютивної частини рішення та викладено у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області з 28 квітня 2020 року».
Змінено мотивувальну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у вказаній частині з урахуванням висновків, наведених у цій постанові Верховного Суду.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 року залишено без змін.
Рішення суду у частині поновлення позивача на роботі виконано 11.01.2022 року шляхом видання керівником Запорізької обласної прокуратури в цей день наказу № 14-к, яким наказ від 24.04.2020 року № 693к про звільнення позивача скасовано, позивача поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області з 28.04.2020 року.
З наказом керівника Запорізької обласної прокуратури про поновлення на роботі від 11.01.2022 року № 14-к позивач був ознайомлений 05.03.2024 року, коли прибув до Запорізької обласної прокуратури маючи намір пред'явити до виконання виконавчий лист Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року у справі № 280/3167/20 про його поновлення на роботі, тому до роботи в Запорізькій обласній прокуратурі позивач приступив з 05.03.2024 року.
Упродовж 2024 року позивач проходив атестацію відповідно до вимог Закону України від 19.09.2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яку успішно завершив 25.11.2024 року та 10.12.2024 року був призначений на посаду прокурора відділу в Запорізькій обласній прокуратурі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 року у справі №280/2810/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 року, було частково задоволено вимоги позивача до відповідача: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу заробітної плати розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування (окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 05 березня 2024 року по 22 травня 2024 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 05 березня 2024 року по 22 травня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року у справі №280/10581/24 було задоволено вимоги позивача до відповідача: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та невиплати в повному обсязі позивачу з 23 травня 2024 року по 09 грудня 2024 року заробітної плати, розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», тобто без урахування окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 23 травня 2024 року по 09 грудня 2024 року в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
У зв'язку з переведенням до органів Львівської обласної прокуратури, 13.12.2024 року позивач був звільнений з органів Запорізької обласної прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати йому компенсації за невикористані дні відпусток, починаючи з 2020 року до моменту звільнення.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що за період з 28.04.2020 року по 27.04.2021 року, з 28.04.2021 року по 27.04.2022 року, з 28.04.2022 року по 27.04.2023 року позивачу нарахована та виплачена відповідачем компенсація за невикористані дні відпустки по 70 819,65 грн, за період з 28.04.2023 року по 31.12.2023 року - 15 737,70 грн., за період з 01.01.2024 року по 13.12.2024 року - 44 989,74 грн.
Визначаючи розмір компенсації позивачу, відповідач виходив з того, що в 2023 році позивачку не нараховувався заробіток, відповідно компенсація визначалась лише з посадового окладу позивача - 48 000,00 грн. без надбавки за вислугу років.
Листом від 14.01.2025 року № 21-12 вих-25 відповідач поінформував позивача щодо порядку нарахування компенсації та про те, що нарахування проведені без урахування надбавки за вислугу років.
Не погодившись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі позивачу компенсації за невикористані відпустки, позивач звернувся з позовом до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Так, довідкою відповідача від 25.03.2024 року №07-42вих-24, визначено факт наявності у позивача вислуги років більше 25 років (а.с.13).
Отже, позивач в період 2020-2024 роки мав право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 45 календарних днів.
Частиною першою статті 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється КМУ.
Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пп. а) п. 1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Згідно з абз. 1, 2 п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Абзацом 4 пункту 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пункт 4 Порядку №100 містить норму, відповідно до якої, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Проте, в період з 28.04.2020 року по 04.03.2024 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата прокурора, також позивачем не заявлялись будь-які вимоги до відповідача щодо нарахування такої заробітної плати за цей період.
Виходячи з зазначених вище норм Порядку №100, враховуючи не нарахування та невиплату позивачу в період з 28.04.2020 року по 04.03.2024 року заробітної плати прокурора, суд першої інстанції правильно визначив, що за період з 28.04.2020 року по 31.12.2023 року відповідачем вірно визначений розмір компенсації позивачу за невикористані дні щорічної відпустки, відповідно в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданого відповідачем розрахунку компенсації позивачу невикористаних днів щорічної відпустки за 2024 рік судом, з урахуванням рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справах №280/2810/24 та №280/10581/24, встановлено факт неврахування в складі заробітної плати для визначення розміру компенсації надбавки за вислугу років, що є протиправним.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в адміністративній справі №280/539/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в адміністративній справі №280/539/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко