13 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1354/25
Суддя І інстанції - Новікова І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 06.04.2023 о/р № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, за вислугу років, як працівника освіти, період її роботи з 01 вересня 1992 року по 23 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І-ІІ-ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 06.04.2023 о/р № НОМЕР_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за вислугу років, як працівника освіти, період її роботи з 01 вересня 1992 року по 27 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І-ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Посилається правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 06.04.2023 о/р № НОМЕР_1 про відмову в розгляді заяви щодо допризначення пенсії та встановлення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно п.7.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV зважаючи на відсутність у позивача необхідного спеціального стажу роботи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 04.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про призначення та виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, згідно п.7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у м.Києві від 06.04.2023 №084050013441 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги, у зв'язку з тим, що її стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить 20 років 4 місяці 5 днів, при необхідному у 30 років.
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті грошової допомоги, звернулась з даним позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Положеннями пункту 2 Порядку №1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, слугували висновки відповідачів про відсутність у неї необхідного спеціального стажу (30 років) та неврахування до цього стажу періодів роботи позивача. Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не було зараховано до спеціального стажу позивача період її роботи з 01 вересня 1992 року по 23 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І - ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області, оскільки позивачем не надано підтверджуючу довідку за зазначений період.
З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 , судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1992 була прийнята на посаду вчителя математики Степногірської ЗОШ з якої звільнена 27.03.2002.
Трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, містить відомості щодо посади позивача, посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.
При цьому, посада вчителя загальноосвітнього навчального закладу передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.
За вказаних обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно незараховано до спеціального стажу позивача період її роботи з 01 вересня 1992 року по 23 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І - ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області
Відповідно, зважаючи на те, що записами у трудовий книжці позивача підтверджено періоди роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", загальна кількість яких, з урахуванням період з 01.09.1992 року по 23.03.2002 року становить більше 30 років, колегія суддів робить висновок про наявність у позивача права на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та протиправності рішення пенсійного органу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 06.04.2023 о/р № НОМЕР_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за вислугу років, як працівника освіти, період її роботи з 01 вересня 1992 року по 27 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І-ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області, а також призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова