13 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/922/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року (суддя Неклеса О.М., повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року) в справі № 160/922/25 за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (далі - управління СБ України) про:
визнання протиправними дій, які виразились у:
неправомірній відмові в наданні інформації за запитом на отримання публічної інформації від 11 листопада 2024 року (вхідний номер П-39/ІЗ), викладеній у датованому 18 листопада 2024 року листі розпорядника інформації - управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області №55/Д/П-39/73/04;
порушенні розпорядником інформації управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області строку розгляду запиту на отримання публічної інформації від 11 листопада 2024 року (вхідний номер П-39/ІЗ), тобто несвоєчасному наданні інформації;
зобов'язання ознайомити його з усією інформацією, яка стосується особисто ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , якою володіє Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, та надати завірені належним чином копії документів, якими підтверджується відповідна інформація стосовно ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, які виразились у відмові ОСОБА_1 в наданні інформації за запитом про надання публічної інформації від 11.11.2024 р., зареєстрованого в Управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області за вх. №П-39/ІЗ від 12.11.2024 р., викладеній у датованому 18.11.2024 р. листі розпорядника інформації - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області №55/Д/П-39/73/04, а також в порушенні розпорядником інформації - Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області строку розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 11.11.2024 р., зареєстрованого в Управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області за вх. №П-39/ІЗ від 12.11.2024 р.).
Зобов'язано Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 11.11.2024 р., зареєстрованого в Управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області за вх. №П-39/ІЗ від 12.11.2024 р., з урахуванням висновків суду у даній справі та відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Звертає увагу, що запит на отримання публічної інформації надійшов на офіційну електронну поштову адресу 11 листопада 2024 року, що підтверджено відміткою у журналі реєстрації звернень громадян, обліку і розгляду запитів на публічну інформацію, запит зареєстровано 12 листопада 2024 року та переданий на розгляд уповноваженого підрозділу. Останнім днем надання відповіді з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу країни є 18 листопада 2024 року включно.
За результатами розгляду запиту листом від 18 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку (як зазначено у запиті) надано відповідь на запит.
У відповіді роз'яснено положення законодавства, надано завірені копії документів стосовно позивача.
Отже, відповідач не відмовляв позивачу у наданні інформації та не порушував строк розгляду запиту.
Судом першої інстанції не досліджувався зміст наданої інформації, при цьому надано інформацію, якою володіло.
Відповідь на запит надано у повному обсязі та у встановлений строк.
Відповідно до абз. 2 п. 2.9 розділу ІІ Інструкції про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Службі безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 14.06.2011 року № 231, про надання запитувачу інформації робиться відповідний запис у журналі реєстрації запитів на публічну інформацію, проте збереження доказів направлення засобами поштового зв'язку відповідей на запит про отримання публічної інформації не передбачено, тому надати до суду інформацію щодо реквізитів поштового відправлення неможливо.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2024 р. о 11:30 год. ОСОБА_1 направив засобами електронного зв'язку (а саме: з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на офіційну електронну адресу УСБУ у Дніпропетровській області (а саме: usbu_dnp@ssu.gov.ua) запит на отримання публічної інформації, в якому, посилаючись на ст. 34 Конституції України, приписи Законів України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", просив ознайомити його з усією інформацією, яка стосується позивача особисто, якою володіє УСБУ у Дніпропетровській області, а також просив відповідача надати завірені належним чином копії документів, якими підтверджується відповідна інформація стосовно ОСОБА_1 .
Також у цьому запиті позивач просив відповідача надати йому відповідь протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту й цю відповідь надіслати поштою та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1
11.11.2024 р. на офіційну електронну адресу УСБУ у Дніпропетровській області надійшов вищевказаний запит на отримання публічної інформації, що підтверджується відміткою в журналі №19/259 реєстрації звернень громадян, обліку і розгляду запитів на публічну інформацію (том 1, початок заповнення - 05.01.2024 р.), та у подальшому цей запит було зареєстровано за №П-39/ІЗ від 12.11.2024 р. та передано на розгляд уповноваженому підрозділу Управління.
За результатами розгляду поданого позивачем запиту УСБУ у Дніпропетровській області складено відповідь (лист) "Щодо надання інформації" за №55/15/Д/П-39/73/94 від 18.11.2024 р., про що наявна відмітка в журналі №19/259 реєстрації звернень громадян, обліку і розгляду запитів на публічну інформацію в графі "Відмітка про виконання, результати розгляду, зняття з контролю".
У цьому листі відповідач посилався на положення ст. ст. 19, 20, 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та зазначив таке:
"Звертаємо увагу на приписи частини 5 статті 19 Закону про доступ до публічної інформації, зокрема, запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти (номер засобу зв'язку, якщо такий є); загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Додатково зазначаємо, що згідно із статтею 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом, частиною 1 статті 21 цього Закону визначено види інформації з обмеженим доступом, до якої, крім конфіденційної інформації, відноситься таємна та службова інформація.
Вимогами частини 2 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Вкотре зауважуємо, що питання практичної реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав та законних інтересів врегульовано вимогами Закону України "Про звернення громадян".
У разі незгоди з прийнятим рішенням, Ви маєте право оскаржити його у порядку встановленому чинним законодавством України.".
В якості додатків до цієї відповіді в листі зазначені копії: звернення ОСОБА_1 (вх. №П-260 від 22.03.2024 р.) та відповіді на звернення від 18.04.2024 р. обліковий №55/16-3752-вих.; звернення ОСОБА_1 (вх. №П-395 від 10.05.2024 р.) та відповіді на звернення від 20.05.2024 р. обліковий №55/16/П-395/93; заяви ОСОБА_1 (вх. №П-534 від 27.06.2024 р.) та відповіді на заяву від 08.07.2024 р. обліковий №55/16-6708-вих.
21.11.2024 р. о 08:55 год. УСБУ у Дніпропетровській області направило позивачу сканкопію вищезазначеного листа з додатками засобами електронного зв'язку (на вказану в його запиті адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суд першої інстанції зауважив, що доказів направлення УСБУ у Дніпропетровській області листа "Щодо надання інформації" за №55/15/Д/П-39/73/94 від 18.11.2024 р. позивачу засобами поштового зв'язку (на вказану в запиті ОСОБА_1 поштову адресу: АДРЕСА_1 ) до суду не надано (в т.ч. на виконання вимог ухвал суду від 27.01.2025 р., від 20.02.2025 р. та від 17.03.2025 р.) й про існування таких доказів суд не повідомлено; відповідачем при наданні відповіді на запит позивача не враховано вимоги ст. 22 Закону №2939-VI, оскільки у наданій ним відмові у задоволенні запиту на інформацію не зазначено мотивованої підстави для такої відмови.
Тому суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача, які виразились у відмові позивачу в наданні інформації за запитом про надання публічної інформації від 11.11.2024 р., зареєстрованого в Управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області за вх. №П-39/ІЗ від 12.11.2024 р., викладеній у датованому 18.11.2024 р. листі розпорядника інформації - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області №55/Д/П-39/73/04.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено строк розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 11.11.2024 р.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право позивача може бути поновлене шляхом зобов'язання УСБУ у Дніпропетровській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 11.11.2024 р., зареєстрованого в Управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області за вх. №П-39/ІЗ від 12.11.2024 р., з урахуванням висновків суду у даній справі та відповідно до норм чинного законодавства України.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11 листопада 2024 року засобами електронного зв'язку на офіційну електронну адресу УСБУ у Дніпропетровській області (usbu_dnp@ssu.gov.ua) направлено запит на отримання публічної інформації, в якому із посиланням на ст. 34 Конституції України, приписи законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» просив ознайомити його з усією інформацією, яка стосується позивача особисто, якою володіє УСБУ у Дніпропетровській області, а також надати завірені належним чином копії документів, якими підтверджується відповідна інформація.
У запиті позивач просив направити відповідь протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту поштою та на електронну адресу pomazan@prk.dp.ua.
Запит зареєстровано відповідачем у журналі №19/259 реєстрації звернень громадян, обліку і розгляду запитів на публічну інформацію за №П-39/ІЗ від 12 листопада 2024 року та передано на розгляд уповноваженому підрозділу управління.
За результатами розгляду запиту управлінням СБУ у Дніпропетровській області складено лист «Щодо надання інформації» №55/15/Д/П-39/73/94 від 18 листопада 2024 року, про що зроблено відмітку в журналі №19/259 реєстрації звернень громадян, обліку і розгляду запитів на публічну інформацію в графі «Відмітка про виконання, результати розгляду, зняття з контролю».
Лист управління СБ України у Дніпропетровській області на запит позивача №55/15/Д/П-39/73/94 від 18 листопада 2024 року не містить запитуваної позивачем інформації, обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації позивачу, зміст листа фактично зводиться до цитування норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зауваження про те, що питання практичної реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав та законних інтересів врегульовано вимогами Закону України «Про звернення громадян».
За твердженням відповідача відповідь на запит направлено засобами поштового зв'язку 18 листопада 2024 року та 21 листопада 2024 року засобами електронного зв'язку на вказану в його запиті адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1
Доказів направлення листа позивачу засобами поштового зв'язку 18 листопада 2024 року відповідачем суду не надано.
Спірним в цій справі є дотримання відповідачем законодавства про доступ до публічної інформації.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Конституцією України установлено, що кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (частина третя статті 32); кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (стаття 34); усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40).
За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-ХІІ) право на інформацію забезпечується, зокрема, обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина друга статті 6 Закону № 2657-ХІІ).
Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону № 2657-ХІІ право на інформацію охороняється законом.
Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, регулює Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), відповідно до статті 1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (пункт перший частини першої статті 3, пункт другий частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону № 2939-VI).
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VІ).
Частиною першою статті 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема, обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 10 Закону №2939-VІ кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону №2939-VI всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Отже, Закон №2939-VI установлює, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №2939-VІ, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Частиною 2 статті 6 цього Закону №2939-VІ визначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
За приписами частин четвертої та сьомої статті 6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
Статтями 7, 8, 9 Закону №2939-VІ визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Частиною другою статті 9 Закону №2939-VI встановлено, що документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Таким чином, відповідність одному із зазначених пунктів ч. 1 ст. 9 Закону №2939-VI не створює обов'язку автоматичного віднесення інформації до службової.
Стаття 9 Закону №2939-VI передбачає, що така інформація може бути віднесена до службової. Тобто інформація, що міститься у будь-якій доповідній записці, не повинна автоматично мати статус "для службового користування". Це можливо у разі, якщо застосування "трискладового тесту" засвідчило наявність підстав для обмеження доступу до неї.
Службова інформація, передбачена в п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2939-VI, не може міститись у правових актах суб'єктів владних повноважень - нормативних чи індивідуальних.
Такі акти є рішеннями у розумінні статті 9 Закону №2939-VI і, відповідно, службова інформація може міститись лише в документах, які передували їх прийняттю.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст «трискладового тесту».
У постановах Верховного Суду від 24 січня 2019?року у справі №9901/510/18, від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19 висловлено висновок, відповідно до якого з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:
1) якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону №2939-VI, інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);
2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI);
3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI).
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Суд зауважує, що відмовляючи в доступі до інформації з підстави того, що вона є службовою, розпорядник повинен вказати, до якої з визначених частиною 1 статті 9 Закону №2939-VI категорій належить ця інформація. Якщо інформація не належить до жодної з визначених цією нормою категорій, доступ до неї не може обмежуватись на підставі того, що вона є службовою.
Як вказано вище, лист управління СБ України у Дніпропетровській області на запит позивача №55/15/Д/П-39/73/94 від 18 листопада 2024 року не містить запитуваної позивачем інформації, обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації позивачу, адже у листі цитуються норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про звернення громадян».
Зважаючи на те, що відповідач у відповіді на запит позивача не навів обґрунтування підстав для надання запитуваної інформації, суд погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість відмови у доступі до публічної інформації та про протиправність дій відповідача з відмови позивачу в наданні інформації за запитом про надання публічної інформації від 11 листопада 2024 року.
Суд відхиляє доводи апелянта про надання відповіді на запит у повному обсязі, надання завірених копій документів, не дослідження судом першої інстанції змісту наданої інформації, адже зміст дослідженої судом першої інстанції відповіді, наданої відповідачем (судом першої інстанції повністю у рішенні процитовано зміст листа відповідача) вказує на те, що відповідачем не надано відповіді позивачу по суті питань, зазначених у запиті, лист відповідача не тільки не містить запитуваної позивачем інформації, а й взагалі не містить обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації позивачу.
Як вказано вище, відповідь на запит позивача датована 18 листопада 2024 року, відмітка про складання відповіді (лист №55/15/Д/П-39/73/94) наявна у журналі №19/259 реєстрації звернень громадян, обліку і розгляду запитів на публічну інформацію в графі «Відмітка про виконання, результати розгляду, зняття з контролю».
Суд першої інстанції визнав, що 18 листопада 2024 року є останнім днем 5-денного строку, тобто відповідачем дотримано строк, установлений статтею 20 Закону №2939-VI.
Проте відповідачем не надано доказів направлення позивачу засобами поштового та/або електронного зв'язку відповіді на запит позивача саме 18 листопада 2024 року на зазначені у запиті позивача його поштову та електронну адресу.
Інструкцією про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Службі Безпеки України, затвердженої наказом ЦБ СБ України №231 від 14 червня 2011 року (далі - Інструкція № 231) установлена процедура надання доступу до публічної інформації в системі Служби Безпеки України.
Відповідно до пункту 3.11 Інструкції № 231 відповідь на запит на інформацію надається уповноваженим підрозділом ЦУ, органом та закладом за вказаними запитувачем інформації адресою, номером засобу зв'язку та формою: листом, у вигляді електронного документа, засобами факсимільного зв'язку чи усно телефоном.
Пунктом 3.13 Інструкції № 231 встановлено, що відповідь на запит на інформацію надається у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За встановленими обставинами у цій справі відповідь на запит на інформацію позивача направлена на електронну адресу позивача 21 листопада 2024 року, доказів направлення відповіді на адресу позивача засобами поштового зв'язку 18 листопада 2024 року суду не надана.
Суд відхиляє доводи апелянта про те, що збереження доказів направлення засобами поштового зв'язку відповідей на запит про отримання публічної інформації не передбачено Інструкцією № 231, тому надати до суду інформацію щодо реквізитів поштового відправлення неможливо.
З цього питання суд зауважує, що саме на відповідача частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доведеності правомірності рішень, дій чи бездіяльності, тому не надання доказів направлення відповіді на запит про надання публічної інформації розцінюється судом як недоведеність направлення відповіді на запит та, відповідно, порушення приписів Закону №2939-VI щодо надання відповіді на запит на інформацію у встановлений 5-денний строк.
Крім того, є цілком незмістовними посилання апелянта на наявність відмітки про складання відповіді (лист №55/15/Д/П-39/73/94) у журналі №19/259 реєстрації звернень громадян, обліку і розгляду запитів на публічну інформацію в графі «Відмітка про виконання, результати розгляду, зняття з контролю», адже факт наявності відмітки у журналі про надання відповіді на запит не доводить факт направлення такої відповіді запитувачу інформації.
Факт складання направлення відповідачем відповіді на запит позивача на електронну адресу 21 листопада 2024 року свідчить про недотримання відповідачем вимог статті 20 Закону №2939-VI.
Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні інформації за запитом про надання публічної інформації від 11 листопада 2024 року, викладеній у датованому 18 листопада 2024 року листі розпорядника інформації - управління СБ України у Дніпропетровській області №55/Д/П-39/73/04, а також щодо порушення розпорядником інформації строку розгляду запиту позивача.
Враховуючи, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у наданні позивачу запитуваної ним інформації, є правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту права позивача на інформацію - зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача з урахуванням висновків суду у даній справі та відповідно до норм чинного законодавства України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 160/922/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 160/922/25 за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 13 серпня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко