справа № 380/13144/25
05 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурора: Мельничук Ю.І.
третя особа на стороні позивача-1: представник - не з'явився;
третя особа на стороні позивача-2: представник - Цеберський В.В.
третя особа на стороні позивача-3: Кравчук О.А.
відповідача-1: представник - не з'явився;
відповідача-2: представник - Правдюк В.М.;
третя особа на стороні відповідачів: представник - не з'явився;
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги представника відповідача-2 від 16 липня 2025 року та клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги третьої особи на стороні відповідачів від 18 липня 2025 року у справі № 380/13144/25 за позовом Першого заступника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фермерського господарства «Лагодів» про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання протиправним та скасування наказу,-
Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Бродівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, в якому просить:
- визнати протиправним та нечинним рішення Бродівської міської ради від 23 січня 2025 року № 1976 «Про затвердження детального плану території»;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області».
Ухвалою судді від 02 липня 2025 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання; залучено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державну інспекцію архітектури та містобудування України до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено Фермерське господарство «Лагодів» до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року, яку занесено в протокол судового засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
16 липня 2025 року представник відповідача-2 подав до суду клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги.
Також 18 липня 2025 року третя особа на стороні відповідачів подала до суду клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги.
Обидва клопотання мотивовані тим, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства у спірних правовідносинах, оскільки оскаржувані містобудівні умови та обмеження, які прийняті/здійснені суб'єктами владних повноважень, породжують права та обов'язки тільки для суб'єкта, якому вони адресовані, тобто для замовника відповідного будівництва, у спірній ситуації - для Фермерського господарства «Лагодів». На переконання заявників, метою поданого цього позову є не скасування містобудівних умов та обмежень, а створення перешкод для Фермерського господарства «Лагодів» у користуванні земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору оренди. Наведені обставини свідчать про наявність спору про право у межах цивільних правовідносин. Визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Втручання в речове право іншої особи не обов'язково здійснюється у зв'язку із наявністю власних прав чи інтересів на володіння чи користування річчю. Таке втручання, на погляд заявників, є явним, оскільки і цей спір має приватноправовий характер, фактично відповідачі не мають власного інтересу у справі, натомість в разі задоволення позовних вимог позивача буде істотно порушене право третьої особи - Фермерського господарства «Лагодів» на можливість використання орендованої ним земельної ділянки відповідно до встановленого цільового призначення. У справі, яка розглядається, оскаржувані позивачем містобудівні умови та обмеження видані третій особі і не створюють для позивача жодних правових наслідків, а отже, оспорювання правомірності надання містобудівних умова та обмежень має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
З огляду на вказане обидва заявники просять суд закрити провадження у справі № 380/13144/25 в частині заявленої вимоги про визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області».
18 липня 2025 року представник третьої особи на стороні позивача-2 подав до суду пояснення, в яких вказує, що розглядувана справа підсудна адміністративному суду та повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
21 липня 2025 року позивач подав до суду заперечення на клопотання представника відповідача-2 та третьої особи на стороні відповідачів про закриття провадження в частині заявленої вимоги, вказує, що спірні правовідносини беззаперечно мають публічний характер виходячи із суб'єктного складу спору, які мають безпосереднє відношення до позовних вимог (прокурор як позивач, Бродівська міська рада та його виконком як відповідачі), предмета спору (прийняття рішення у межах публічних повноважень), мета спору (захист порушених публічних інтересів від органу місцевої самоврядування). Зокрема безпосереднім об'єктом спору справі № 380/13144/25 є законність наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» як індивідуального адміністративного акту одноразової дії, а не права та обов'язки суб'єкта господарювання. Порушеним державним інтересом є діяльність уповноваженого державного органу всупереч компетенції та порушення публічного порядку державного управління, а не інтересів Фермерського господарства «Лагодів» як третьої особи на стороні відповідачів. Оспорюваним наказом порушується інтерес громади як власника земельних ресурсів, оскільки призводить до фактичного відчуження права планувальної ініціативи від громади. Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування спірного наказу є такою, що підлягає розгляду в межах адміністративного судочинства.
Просить суд відмовити у задоволенні вищевказаних клопотань представника відповідача-2 та третьої особи на стороні відповідачів.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 05 серпня 2025 року, позивач, представник третьої особи на стороні позивача-2, третя особа на стороні позивача-3 щодо закриття провадження в частині заявленої вимоги заперечили, представник відповідача-2 просив закрити провадження у справі в частині заявленої вимоги та задовольнити розглядувані клопотання.
Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.
Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Отже, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 01 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини другої, пункту 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.
Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 238 КАС України. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Суд відзначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Під час визначення предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб'єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення щодо виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень тощо.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28 - 30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8 - 4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21 - 23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18 - 20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19 - 21)).
Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема наказ виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області».
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
За змістом положень абзацу першого частини третьої, частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Отже, з огляду на зміст та призначення містобудівних умов та обмежень підставою їх оскарження може бути, зокрема невідповідність комплексу планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва вимогам законодавства.
Обґрунтовуючи протиправність спірного наказу, прокурор у позовній заяві покликається на те, що з порушенням вимог частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оспорюваним наказом виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області від 28 січня 2025 року № 09/04 затверджено містобудівні умови та обмеження на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» внаслідок невідповідності намірів забудови містобудівних умов та обмежень вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема генеральному плану с. Лагодів та Детальному плану території. Цим наказом незаконно та протиправно затверджені зазначені містобудівні умови та обмеження, що видані всупереч вимогам земельного та водного законодавства.
Оцінюючи з урахуванням наведеного вище характер правового спору, який розглядається, суд ураховує такі ознаки, що відносять його до спорів, які мають розглядатися судом адміністративної юрисдикції:
- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб'єкта владних повноважень - у спорі суб'єктом владних повноважень є, зокрема один з відповідачів - виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області, наказ якого оспорюється;
- спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі наявні відносини щодо затвердження містобудівних умов та обмежень, які є саме адміністративно-правовими відносинами;
- суб'єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснює адміністративні повноваження - відповідачем-2 ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії);
- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування - реалізації адміністративних повноважень виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області щодо видачі вихідних даних на здійснення містобудівної діяльності.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі № 380/5886/22, а також у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі 420/2719/20.
Отже, спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини щодо дотримання підстав видачі містобудівних умов та обмежень; присутність у спірних правовідносинах суб'єкта владних повноважень; дії (рішення) вчинені (ухвалені) суб'єктом владних повноважень; суб'єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.
Тобто за встановлених обставин цьому публічно-правовому спору притаманні усі критерії адміністративної юрисдикції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2024 року у справі № 380/6080/20.
Попри те, у своїх клопотаннях заявники вказують, що у справі, яка розглядається, оскаржувані позивачем містобудівні умови та обмеження видані третій особі (Фермерському господарству «Лагодів») і не створюють для позивача (прокурора) жодних правових наслідків, а отже, оспорювання правомірності надання містобудівних умова та обмежень має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Стосовно цього суд зазначає, що у справі, яка розглядається, прокурор як позивач фактично оскаржує містобудівні умови та обмеження з мотивів їх невідповідності вимогам земельного та водного законодавства, а не у зв'язку з необхідністю захисту права на земельну ділянку як стверджують заявники, що свідчить про відсутність приватно-правового характеру спірних правовідносин та наявність публічно-правового спору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 916/242/22.
У аспекті викладеного суд також уважає за необхідне звернутись до практики вирішення Верховним Судом спорів, предметом розгляду в яких було питання скасування містобудівних умов та обмежень.
Так, Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 727/8819/16-а за позовом Товариства до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дійшла висновку про те, що спір у цій справі слід розглядати у порядку господарського судочинства.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 квітня 2020 року: «У цій справі орган місцевого самоврядування надав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ОК «ЖБК «Проспект», попереднім орендарем якої та забудовником об'єкта, що побудований на цій земельній ділянці, є Товариство відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт.
Тобто у цій справі Товариство оскаржує містобудівні умови та обмеження, які видані органом місцевого самоврядування не йому, а третій особі, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на земельну ділянку, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц за позовом ОСОБА_3 до виконкому Чернівецької міськради, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні власністю, Велика Палата Верховного Суду вказала на таке:
«У даній справі орган місцевого самоврядування надавав містобудівні умови та обмеження, які містять дані, що не відповідають фактичним обставинам, проектна документація складена з порушенням вимог ДБН, а будинок зведено таким чином, що порушуються права одного із власників квартири на нормальні умови проживання, а саме інсоляцію.
Тобто, як рішення органу місцевого самоврядування, так і дії власника земельної ділянки, який зводить житловий будинок, взаємопов'язані і, на думку позивачки, порушують її цивільні права. Розгляд єдиного спору у судах двох юрисдикцій створює перешкоди для захисту прав позивачки і ускладнює судові розгляди.
Позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні власністю є взаємопов'язаними та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства як єдиний спір про право».
Отже, як у справі № 727/8819/16-а, так і у справі № 725/5630/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про юрисдикцію спору саме з урахуванням наявності приватноправових відносин.
Втім, на відміну від наведених вище справ, у справі, що розглядається, між прокурором як позивачем та відповідачем-2, до якого і звернута позовна вимога про скасування спірного наказу від 28 січня 2025 року № 09/04, приватноправовий спір відсутній.
Натомість жодних вимог до Фермерського господарства «Лагодів» не заявлено, прокурор не оскаржує будь-які права на земельну ділянку. А натомість, як видно зі змісту спірних правовідносин у цій справі, їх предмет не пов'язаний з вирішенням питання щодо цивільного права, а є публічно-правовим.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд резюмує, що цей спір є публічно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства, тому підстави для закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України в частині позовної вимоги, що стосується визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області», відсутні.
За цих обставин у задоволенні клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги представника відповідача 2 від 16 липня 2025 року та клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги третьої особи на стороні відповідачів від 18 липня 2025 року належить відмовити.
Керуючись статтями 238, 241, 243, 248 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги представника відповідача 2 від 16 липня 2025 року та клопотання про закриття провадження в частині заявленої вимоги третьої особи на стороні відповідачів від 18 липня 2025 року у справі № 380/13144/25 за позовом Першого заступника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фермерського господарства «Лагодів» про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо ухвали суду можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Повний текст ухвали складено 11 серпня 2025 року.
Суддя Клименко О.М.