13 серпня 2025 року Справа № 280/6377/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
23.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки у подвійному розмірі періодів роботи з 03.05.2006 року по 30.11.2010 року, з 08.04.2015 року по 30.06.2023 року;
зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 03.05.2006 року по 30.11.2010 року, з 08.04.2015 року по 30.06.2023 року до страхового стажу позивачки у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 24.07.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 28.07.2025 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.
Відповідно до ухвали від 28.07.2025 позивачці необхідно було у встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви надати до суду: заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин щодо періоду з 24.07.2023 по 19.01.2025.
04.08.2025 від адвоката Заруднього І.В. засобами електронної пошти до суду надійшла заява про поновлення позивачці строку звернення до суду з цим позовом, в якій адвокат зазначає, про те, що пенсія позивачці призначена на підставі рішення суду у справі №280/1040/24, яке набрало законної сили 17.05.2024. Зазначає, що першу пенсію вона отримала лише в грудні 2024 року.
02.08.2025 копію ухвали від 28.07.2025 було вручено позивачці.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд неодноразово зазначав (для прикладу, в постанові від 01 червня 2022 року у справі №640/4086/20, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивачка заявляє про відновлення свого порушеного права відповідачем з 24.07.2023 в частині перерахунку її пенсії, при цьому, позов надіслано до суду 19.07.2025.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зі змісту позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що з 24.07.2023 позивачці призначена та виплачується пенсія.
Отже, про факт не нарахування та не виплати пенсії в розмірі, який позивачка вважає належним, вона мала можливість дізнатися, починаючи з 01.08.2023, після отримання відповідної пенсійної виплати.
Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи з 24.07.2023 пенсійні виплати у розмірі, який позивачка вважає неналежним, нею без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, водночас, вперше позивачка звернулася до відповідача щодо спірного питання лише 20.05.2025, що не може бути визнано як розумний строк для пошуку шляхів захисту порушеного права.
Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічним чином застосовано норми права Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 тощо.
Крім того, суддя зазначає, що в лютому 2024 року позивачка зверталась до суду з позовом до пенсійних органів, в якому оскаржувала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах за віком, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та скасувати рішення відповідача 2 №084050015714 від 31.07.2023 (справа №280/1040/24). Другим відповідачем у зазначеній справі було Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №280/1040/24 позовні вимоги позивачки були задоволені частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31 липня 2023 року №084050015714 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2), відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020, з 24 липня 2023 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Отже, рішення про призначення позивачці пенсії мало б бути прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
При цьому в рішенні від 17.04.2024 по справі №280/1040/24 судом був встановлений факт відсутності між сторонами спору щодо страхового стажу позивачки - до страхового стажу зараховано всі періоди роботи та згідно розрахунку стажу він складає 34 роки 0 місяців 01 день, пільговий стаж становить 25 років 05 місяців 21 день.
Отже, про визначений пенсійним органом страховий стаж позивачці мало бути відомо вже після отримання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31 липня 2023 року №084050015714 про відмову у призначенні пенсії, й у будь-якому випадку повинно бути відомо з рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі №280/1040/24.
Разом з тим необхідно звернути увагу, що, враховуючи триваючий характер спірних правовідносин щодо отримання позивачкою пенсійних виплат у розмірі, який вона вважає неналежним, в даному випадку відсутнє порушення строку звернення до адміністративного суду за період з 19.01.2025 (шість місяців від дати звернення до суду з даним позовом - 19.07.2025).
Суддя зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічне правозастосування наведене у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 по справі №240/27663/23.
Позивач не наводить жодних доводів, що саме перешкоджало йому подати позов до суду у визначений чинним законодавством строк. Отже, доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачкою не надано.
Щодо заяви адвоката Заруднього І.В. суддя зазначає наступне:
По-перше, заява подана до суду в поза процесуальний спосіб (КАС України не передбачає можливості подання адвокатом до суду будь-якої заяви засобами електронної пошти.
По-друге, повноваження адвоката Заруднього І.В. на представництво інтересів позивачки не підтверджено належним документом (додана до заяви копія ордеру серія АР №1187425 не містить підпису адвоката та дати видачі ордеру).
По-третє, викладені в заяві обставини щодо отримання позивачкою пенсії лише з грудня 2024 року не підтверджені жодним доказом.
Відповідно, суддя не бере до уваги заяву адвоката Заруднього І.В.
Суддя зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Зі змісту наведених правових норм також убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі “Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі “Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», (“Perez de Rada Cavanilles v. Spain»), заява №28090/95).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року “Осман проти Сполученого Королівства», (“Osman v. the United Kingdom»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року “Круз проти Польщі», (“Kreuz v. Poland»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі “Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Згідно ч. 1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позовну заяву із заявленими вимогами щодо за періоду з 24.07.2023 по 19.01.2025 подано з порушенням установленого законом строку для звернення до адміністративного суду, матеріали справи не містять підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд висновує, що позовна заява в частині позовних вимог за період з 24.07.2023 по 19.01.2025 підлягає поверненню позивачці.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 246 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог за період з 24.07.2023 по 19.01.2025 - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Суддя Р.В. Кисіль