12 серпня 2025 рокуСправа №160/16655/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
05 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000120/1 від 02.04.2025 р., №UA110130/2025/000117/1 від 01.04.2025 р.
В обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №25UA110130006807U4 від 02.04.2025 року та митну декларацію №25UA110130006797U8 від 01.04.2025 року. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Вказано, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. При цьому, ці документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та включали всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Отже, позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
23.06.2025 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що обставини прийняття відповідачем оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості від 01.04.2025 №UA110130/2025/000117/1 та від 02.04.2025 №UA110130/2025/000120/1 є тотожними. Під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були. До всіх заявлених за МД від 01.04.2025 №25UA110130006797U8; від 02.04.2025 №25UA110130006807U4 Товарів було застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Зауважує, що визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, приблизно за тією ж вагою, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом для товару №1 - за ЕМД від 28.03.2025 №25UA100190556611U0 (UA100190/2025/556611) - на рівні 0,58 дол.США/кг, при цьому, взято за основу коригування поставку товару «ОВОЧІ СВІЖІ ІСТІВНІ:КАРТОПЛЯ СВІЖА, врожай 2024 року, Solanum tuberosum 55000КГ, Торговельна марка UNIFRESH AGRICULTURE Виробник UNIFRESH AGRICULTURE Країна виробництва EG». Вказане числове значення визначеної митної вартості товарів повністю обґрунтовано у гр.33 оскаржуваного рішення.
Отже, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.
Також, відповідачем у відзиві вказано, що вимога про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 9084,00 грн. є протиправною.
Окремо відповідачем звернуто увагу на не співмірність заявленого розміру правничої допомоги.
30.06.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також, вказано, що оскаржених рішеннях відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим позивачем документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 07.03.2025 р. між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією LLC «Super Fruit Company» (Єгипет) було укладено зовнішньоекономічний контракт №070325 від 07.03.2025 р. (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту, LLC «Super Fruit Company» (за Контрактом - Продавець) приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (за Контрактом - Покупець) свіжі овочі та фрукти (далі - товар), а позивач зобов'язується приймати і оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених Контрактом.
Згідно з інвойсом №14 від 12.03.2025 р. і специфікацією №4 від 12.03.2025 р. (передбачали поставку товару у 11 контейнерах), сторони, зокрема, визначили до постачання наступний товар: картопля свіжа, вага нетто 27450 кг, ціна 0,30 долара США за 1 кг, загальна вартість 8235,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU0151295; картопля свіжа, вага нетто 27360 кг, ціна 0,30 долара США за 1 кг, загальна вартість 8208,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU9090499.
З метою митного оформлення вищезазначених товарів до Дніпровської митниці позивачем було подано: 02.04.2025 р. електронну митну декларацію №25UA110130006807U4 (далі - ЕМД-1) з необхідним пакетом документів (для оформлення товару у контейнері №MNBU0151295).
Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Разом з ЕМД-1 декларантом були подані усі необхідні для митного оформлення товару документи, а саме: Сертифікат якості № 4 від 12.03.2025; Пакувальний лист № 4 від 12.03.2025; Рахунок-фактура (інвойс) № 14 від 12.03.2025; Коносамент № 251202850 від 24.03.2025; Автотранспортна накладна № 0499 від 31.03.2025; № 1295 від 31.03.2025; Фітосанітарний сертифікат № 1209506 від 25.03.2025; № 1209506 від 25.03.2025; Сертифікат про походження товару форми А № A240065781 від 25.03.2025; Специфікація виробника товару № 4 від 12.03.2025; Зовнішньоекономічний договір № 070325 від 07.03.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-1, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000218 від 02.04.2025 р., з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000120/1 від 02.04.2025 р. (далі - Рішення-1).
Відповідно до Рішення-1, вартість товару картопля свіжа з 0,30 долара США за 1 кг була скоригована відповідачем до 0,58 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 8235,00 доларів США, була скоригована відповідачем до 15921,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130006837U8 від 02.04.2025 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
У зв'язку з прийняттям відповідачем Рішення-1, позивачем сплачено визначену митну вартість, додатково до визначених самостійно митних платежів, мито в сумі 31799,28 грн. та ПДВ в сумі 69958,43 грн., що разом становить 101757,71 грн.
Також, з метою митного оформлення вищезазначених товарів до Дніпровської митниці позивачем 01.04.2025 р. було подано електронну митну декларацію №25UA110130006797U8 (далі - ЕМД-2) з необхідним пакетом документів (для оформлення товару у контейнері №MNBU9090499). Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки, відповідно до ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з ЕМД-2 декларантом були подані необхідні для митного оформлення товару документи, а саме: Сертифікат якості № 4 від 12.03.2025; Пакувальний лист № 4 від 12.03.2025; Рахунок-фактура (інвойс) № 14 від 12.03.2025; Коносамент № 251202850 від 24.03.2025; Автотранспортна накладна № 0499 від 31.03.2025; № 1295 від 31.03.2025; Фітосанітарний сертифікат № 1209506 від 25.03.2025; № 1209506 від 25.03.2025; Сертифікат про походження товару форми А № A240065781 від 25.03.2025; Специфікація виробника товару № 4 від 12.03.2025; Зовнішньоекономічний договір № 070325 від 07.03.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-2, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000216 від 01.04.2025 р., з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000117/1 від 01.04.2025 р. (далі - Рішення-2).
Відповідно до Рішення-2, вартість товару картопля свіжа з 0,30 долара США за 1 кг була скоригована відповідачем до 0,58 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 8208,00 доларів США, була скоригована відповідачем до 15868,80 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130006801U0 від 01.04.2025 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
У зв'язку з прийняттям відповідачем Рішення-2, позивач вимушений був сплатити з визначеної митної вартості (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-2, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному Рішенні-2), додатково до визначених самостійно митних платежів, мито в сумі 31733,18 грн. та ПДВ в сумі 69813,00 грн., що разом становить 101546,18 грн.
Загальна сума додатково сплачених позивачем митних платежів з причини прийняття Рішень-1-2 склала 101757,71 + 101546,18 = 203303,89 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваних рішень, повідомлено про наступне: «…За ЕМД товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ "ФРУТАЛІЯ" та компанією Super Fruit Company (Єгипет). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано Згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу окрім мішків наявні відомості щодо палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі. Коносамент містить відомості щодо палет у складі контейнеру, який містить оцінювану партію товару. Згідно CMR відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням ) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню. До митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації - строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані пізнішою датою згідно CMR). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару. Також складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару.».
Незгода позивача з рішеннями про коригування митної вартості товарів, стала підставою для звернення до суду з позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов'язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що за висновком відповідача: «Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано. Згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день).». З цього приводу суд зазначає, що питання умов виконання контрактних обов'язків декларанта, зважаючи на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості за ЕМД-1-2. Наведене підтверджується і судової практикою Верховного Суду: відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 «умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються». В даному випадку, строк оплати товару не стосується визначення вартості товару за Контрактом.
Також, суд зазначає, що платіжні документи щодо оплати товару не впливали на числові значення митної вартості товарів. При цьому, встановлено, що такі документи були відсутні у позивача на момент здійснення митного оформлення товарів за ЕМД-1-2. При цьому, відповідачем не зазначено, яку саме складову митної вартості не було включено.
Також, судом не приймаються зауваження відповідача щодо декларації країни відправника, оскільки згідно з ч.2 ст. 53 МКУ, митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Посилання на таку обставину як підставу для відмови є безпідставним.
З наданих для митного оформлення документів за ЕМД-1-2 вбачається, що постачався один і той самий товар і за однією і тією ж ціною. Вартість товару за специфікаціями та інвойсами було належним чином включено до митної вартості за ЕМД-1-2. Будь-яких розбіжностей щодо числових значень митної вартості товарів зо ЕМД-1-2 не встановлено.
Також, суд зауважує, що зазначення відповідачем у Рішеннях-1-2 твердження як «П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день).» не обґрунтовано будь-якими висновками, а тому, судом до уваги не приймається.
Щодо твердження відповідача в Рішеннях про те, що «Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу окрім мішків наявні відомості щодо палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі. Коносамент містить відомості щодо палет у складі контейнеру, який містить оцінювану партію товару. Згідно CMR відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням ) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню.», то суд зазначає, що такі твердження не відповідають дійсним обставинам справи та є неправомірними, оскільки, зважаючи на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості за ЕМД-1-2.
Також, слід зазначити, що наведені твердження відповідача щодо невключення у ціну вартості пакування, або ж про вартість «перепакування» товару прямо протирічать умовам Контракту, згідно з п. 5.2. якого визначено, що «ціни товару, крім його вартості включають, в тому числі, вартість пакування та маркування». Крім того, п. 2.5. Контракту передбачає обов'язок продавця товару упакувати його відповідно до звичайних вимог в міжнародній практиці та таке упакування повинна забезпечити. На переконання суду, такі доводи відповідача в Рішеннях-1-2 взагалі не впливають на митну вартість товарів, як і не є будь-якими розбіжностями.
Щодо твердження відповідача про те, що до митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chomomorsk. Згідно відомостей коносаменту від наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за ЕМД -1-2 поставка товару здійснювалась на умовах CFR (Інкотермс-2020), Чорноморськ, Україна.
В даному ж випадку, сторони в п. 5.2. Контракту погодили конкретний розподіл витрат, які сторони несуть по відношенню до поставки товарів. Так, відповідно до п. 5.2. Контракту, ціни товару, крім вартості товару, включають: вартість упаковки товару та її маркування; вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару; вартість навантаження товару на перевізні засоби; вартість перевезення товару до місця завантаження.
Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача у Рішеннях-1-2 щодо того, що «До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення» - прямо протирічать нормам ст. 53 МК України, оскільки в даному випадку товар до митного оформлення заявлений на умовах CFR (Інкотермс-2020), Чорноморськ, Україна, про що відповідачем і було зазначено у спірних Рішеннях-1-2.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України, до митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Таким місцем і є Чорноморськ, Україна. Витрати ж на транспортування територією України не включаються до митної вартості товарів згідно з вимогами МК України.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Таким чином, суд вважає, що позивач для здійснення митного оформлення товарів за ЕМД-1-2 надав достатні документи, що належним чином підтверджують усі складові митної вартості цих товарів. При цьому, відповідачем не наведено належного обґрунтування щодо невідповідності заявлених числових значень митної вартості товарів за ЕМД-1-2.
Щодо обставин про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації, суд зазначає, що обставини про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема, у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод - за ціною договору (вартість операцій). Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу.
Також, суд зазначає, що митний орган не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а тому, відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного митним органом розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою.
За таких обставин, митним органом безпідставно не було взято до уваги вартість товару за ціною контракту.
При цьому, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та це не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Натомість, як вбачається із тексту рішення про коригування митної вартості товарів, жодних конкретних розбіжностей щодо ціни товару у ньому не зазначено.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 року у справі № 815/5791/17 Верховний Суд зробив висновок, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.
Аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 810/4296/16, у справі № 815/143/17, від 27.02.2019 у справі № 814/1647/16, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-А).
Крім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1532/17 та у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-А).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, відповідач під час декларування спірних товарів не вказав на конкретні документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України і подані позивачем як декларантом при митному оформленні товарів, у яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, у чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач надав всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Суд вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов'язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому - приймати рішення про коригування митної вартості товару.
Висновки у даній справі узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18.
У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що у даній справі різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях, складає 203 303,89 грн.
Відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», встановлено розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду: 1) адміністративного позову: майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано:…1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, 1,5 % від суми 203 303,89 грн. (різниця митних платежів) складає 3049,56 грн.
Відповідно до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», то розрахунок судового збору є наступним: 3049,56 грн. *0,8, що дорівнює 2439,65 грн.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 2439,65 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн., суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Судом встановлено, що на підтвердження надання правової допомоги, позивачем до матеріалів справи додано: копія Додатку 22/05-25 від 22.05.2025 р. до Договору №16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 р.; копія рахунку на оплату №60 від 27.05.2025 р.; копія платіжної інструкції №407 від 27.05.2025 р.; копія акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 26.06.2025 р.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000120/1 від 02.04.2025р., №UA110130/2025/000117/1 від 01.04.2025р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2439,65 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник