Справа №:755/11386/24
Провадження №: 1-кп/755/27/25
"13" серпня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023113330000069 від 19.12.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42023113330000069 від 19.12.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор подав та заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Прокурор у клопотанні зазначив про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_3 , так як наявні ризики, які було встановлено судом при застосуванні запобіжного заходу, не зменшились, продовжують існувати та виправдовують його подальше перебування під домашнім арештом, матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим, з метою попередження можливому переховуванню ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та забезпечення виконання процесуальних рішень доцільно продовжити домашній арешт ОСОБА_3 .
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ризики, наведенні у клопотанні, є необґрунтованими та не доведеними. Крім того, зазначив, що ОСОБА_3 працевлаштувався, має бездоганну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, повідомив, що працює не офіційно.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суддя приходить до наступного.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2024 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому ухвалою суду від 20.06.2025 року був змінений на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого спливає 15.08.2025 року. Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з матеріалів досудового розслідування №42023113330000069 обґрунтованість підозри ОСОБА_3 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ґрунтується на: протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 04.01.2024 року; протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження від 20.02.2024 року; протоколі за результатами проведення НС(Р)Д- зняття інформації з електронний комунікаційних мереж від 07.03.2024 року; протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 25.01.2024 року; висновку експерта № КСЕ-19-24/7518-НЗПРАП від 07.02.2024 року; протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження від 22.01.2024 року; протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження від 20.02.2024 року; протоколі про результати аудіо-відеоконтролю за особою; протоколі 23.03.2024; за результатами контролю за вчиненням злочину від 23.03.2024 року; протоколі про результати аудіо,-відеоконтролю за особою від 23.03.2024 року; протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження від 23.03.2024 року; протоколі за результатами проведення НС(Р)Д-зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.03.2024 року; протоколі за результатами проведення НС(Р)Д-зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.03.2024 року; протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження від 23.03.2024 року; протоколі за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.03.2024 року; протоколом за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.03.2024 року; протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження від 23.03.2024 року; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 28.03.2024 року; протоколом огляду місця події від 28.03.2024 року; висновку експерта № СЕ-19/111-24/20196-НЗПРАП від 30.03.2024 року та іншими матеріалами. Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінуються, може переховуватись від суду, оскільки ним ймовірно вчинено особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним. Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення на час розгляду клопотання не обґрунтовано ризики, передбаченні п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України суд на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого на час розгляду клопотання - молодий вік та має проблеми зі здоров'ям; сирота; соціальні зв'язки; військовослужбовець; раніше не судимий; майновий стан; дотримання обвинуваченим умов запобіжного заходу.
Під час судового розгляду судом не встановлено обставин, які не були враховані під час застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу. Поряд із цим, стороною захисту не надано суду доказів, що свідчили б про зменшення чи невілювання існуючих у провадженні ризиків та доцільність зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання. Також не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності інших обставин, які тягнуть за собою зміну застосованого запобіжного заходу. Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 369 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити. Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22 год 00 хв до 05 год 00 хв наступного дня, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, а також прибуття до місць укриття чи бомбосховищ, у межах 60 днів, тобто до 10 жовтня 2025 року включно, за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки: не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із обвинуваченими та свідками, у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 .
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та довести до відома виконавців. Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1