Справа №709/1163/25
заочне
11 серпня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просять суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 34970,89 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 13 липня 2020 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту у розмірі 19280,34 грн. Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, що становить 34970,89 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, але дану вимогу було залишено без реагування. А тому відповідач змушений звертатися з позовом до суду.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, скерував до сууд заяву про розгляд справи без їх участі. Заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач, будучи повідомленою про дату та час розгляду справи належним чином, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала.
Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Судом встановлено, що 13 липня 2020 року ОСОБА_1 було підписано Оферту на укладення угоди про надання кредиту № 501255590 (а.с. 7).
В свою чергу, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» підписало Акцепт пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту в сумі 19280,34 грн. на строк 60 місяців (а.с. 8)
Також ОСОБА_1 було підписано графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту, довідку про систему гарантування вклдаів фізичних осіб (а.с. 9-10, 12).
Крім того, ОСОБА_1 підписала Акцепт про прийняття пропозиції укласти договір страхування, паспорт споживчого кредиту (а.с. 11).
В останньому абзаці Оферти на укладення угоди про надання кредиту зазначено, що підпис позичальника на цьому договорі свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування (а.с. 7).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Таким чином судом встановлено, що 13 липняя 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю та надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 19280,34 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 3521914 від 13.07.2020 та випискою по рахунку (а.с. 13, 20-25).
Судом також встановлено, що Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» є правнаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (копія статуту, а.с. 31-33).
Банком відповідачу було надано кредитні кошти, проте зобов'язання щодо сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом ОСОБА_1 належним чином за договором не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість.
Отже, між відповідачем та Банком склалися кредитні правовідносини, у яких право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондується з обов'язком позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 501255590 станом на 10 березня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» у загальному розмірі 34970,89 грн., з яких:
- 13527,55 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло);
- 10236,98 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 11206,36 - заборгованість за комісіями.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем дійсно було порушено право позивача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на повернення йому грошових коштів.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ«Сенс Банк». Свої заперечення проти викладених позивачем обставин та докази у спростування доводів позивача, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділомІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.
Статтею 638 ЦК України встановлено ,що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом якістотні абоє необхідними для договорів даного виду, а такожу сі ті умови ,щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.ч.2, 3 ст. 639 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи кредитний договір від 13.07.2020 року, укладений між сторонами, недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідач, отримавши у користування кредитні кошти, зобов'язався повернути їх та сплатити проценти за користування ними. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» підлягають до задоволення в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
У постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Враховуючи викладену позицію, оскільки в наданому позивачем розрахунку нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується меморіальним ордером № 815570 від 02.06.2025.
Враховуючи, що позивачем при подачі позову до суду сплачено мінімальний розмір судового збору за позов майнового характеру, і позов задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення даних судових витрат з відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3-ч. 6ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що АТ "Сенс Банк" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3345,21 грн.
На думку суду, такий розмір витрат часу адвоката є достатньо обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Суд вважає за необхідне в даній цивільній справі стягнути повною мірою заявлені витрати.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 5767,61 грн. (на професійну правничу допомогу - 3345,21 грн., витрати на сплату судового збору 2422,40 грн.).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.10, 11, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк", заборгованість за кредитним договором № 501255590 у розмірі 23764,53 грн. та судові витрати в розмірі 5767,61 гривень, а всього 29532,14 гривень (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дві гривні чотирнадцять копійок).
В іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників:
Позивач: Акціонерне товариство "Сенс Банк", 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша