Справа № 703/4944/25
3/703/2059/25
13 серпня 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ігнатенко Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, пенсіонера,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
22 липня 2025 року інспектором СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Федоровою Д.К. складено протокол серії ВАД №439647 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідно до якого, ОСОБА_1 22 липня 2025 року близько 13 години в АДРЕСА_2 , вчинив психологічне насильство відносно батька ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілого.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що проживає в АДРЕСА_2 . За даною адресою також проживає його батько - ОСОБА_2 , який має похилий вік та психічне захворювання, зокрема деменція, внаслідок чого потребує стороннього догляду, який надається саме ним. Внаслідок психічного захворювання його батька та небажанням останнього здійснювати лікування, між останнім та ним інколи виникають конфліктні ситуації, в ході яких його батько телефонує своєму онуку ОСОБА_3 , який проживає окремо від них, та консультується з приводу своїх подальших дій. Дійсно 22 липня 2025 року його батько ОСОБА_2 почав конфліктувати з ним, на що він не відреагував та пішов до іншої кімнати, натомість батько зателефонував своєму онуку ОСОБА_3 , який і викликав працівників поліції. Жодних протиправних дій, у тому числі як фізичного, так і психологічного насильства, відносно батька у вказаний день не здійснював.
Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №439647 від 22 липня 2025 року, працівник поліції стверджує, що ОСОБА_1 22 липня 2025 року близько 13 години в АДРЕСА_2 , вчинив психологічне насильство відносно батька ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілого, та такі дії ОСОБА_2 працівник поліції кваліфікував за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суддя звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №439647 від 22 липня 2025 року не конкретизовано дій, які були вчинені ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_2 , та які б суддя міг об'єктивну можливість кваліфікувати як психологічне насильство.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій, які працівником поліції кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП, та викладені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №439647 від 22 липня 2025 року, додано: рапорт поліцейського СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Федорової Д.К. від 24 липня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 22 липня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 22 липня 2025 року; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22 липня 2025 року; терміновий заборонний припис серії АА №490738 від 22 липня 2025 року.
Так, у рапорті поліцейського СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Федорової Д.К. від 24 липня 2025 року зазначено, що 22 липня 2025 року о 19 годині 36 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22 липня 2025 року о 19 годині 36 хвилин за адресою: Черкаський район, м. Сміла, вул. Нестайка, буд.37, дядько заявника побив діда (1941 року). Наносив палицею в область обличчя, а саме по губах. Заявник не на місці та не має змоги зараз туди вирушити. Заявник: ОСОБА_3 . Результат відпрацювання: складено адміністративний протокол. Рапорт поліцейського СРПП Федорової Д.К. від 22 липня 2025 року: прибувши на місце події було встановлено, що між сином ОСОБА_5 та батьком ОСОБА_6 відбувся конфлікт. В подальшому було опитано учасників події та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме за вчинення психологічного насильства, оскільки факт нанесення тілесних ушкоджень не знайшов свого підтвердження. Також відносно кривдника винесено ТЗП аа 490738. Подію зафіксовано на бодікамеру номер 2364 та 21.
У вищевказаному рапорті не зазначено жодних дій, які були вчинені ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , які працівник поліції кваліфікував як психологічне насильство, натомість працівниками поліції було встановлено відсутність факту нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , про що повідомляв заявник ОСОБА_3 , здійснюючи виклик працівників поліції за місцем проживання ОСОБА_2 .
Одночасно, суддя звертає увагу, що події, які відбулися між ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_1 , про які повідомляв заявник ОСОБА_3 під час виклику працівників поліції та відображені у вищевказаному рапорті, відбулися 22 липня 2025 року о 19 годині 36 хвилин, натомість у протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції вказує на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 22 липня 2025 року близько 13 години.
Також, у своїх письмових поясненнях від 22 липня 2025 року ОСОБА_2 зазначив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Останнім часом вони з сином не можуть знайти спільної мови. Він або не балакає з ним, або ж свариться. Сьогодні під час конфлікту син його вдарив по губах, також сварився.
Суддя звертає увагу, що вищевказані пояснення ОСОБА_2 не узгоджуються та суперечать відомостям, які відображені у рапорті поліцейського СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Федорової Д.К. від 24 липня 2025 року, оскільки відповідно до даного рапорту факт нанесення тілесних ушкоджень не знайшов свого підтвердження, а також не підтверджують обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , оскільки сам по собі факт сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у ході якої ОСОБА_1 не було застосовано словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення ОСОБА_2 , та вона не викликала у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, не спричинила у ОСОБА_2 емоційної невпевненості, нездатності захистити себе та не завдала шкоди його психічному здоров'ю.
Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22 липня 2025 року та терміновий заборонний припису серії АА №490738 від 22 липня 2025 року, не містять інформації про конкретні дії ОСОБА_1 , внаслідок яких такі документи були складені, а так само і наслідків таких дій.
Таким чином, вищевказані документи, які додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не підтверджують зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №439647 від 22 липня 2025 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме вчинення психологічного насильства по відношенню до свого батька ОСОБА_2 та наслідків дій ОСОБА_1 у вигляді завдання потерплому шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Отже, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо встановити, на підставі яких доказів працівник поліції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив відносно свого батька ОСОБА_2 психологічне насильство та що останньому, внаслідок таких дій, була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілому ОСОБА_2 , який, при цьому, про наявність такої шкоди працівнику поліції не повідомляв.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими доказами обставин, які в ньому зазначені, не є доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що під час судового розгляду не встановлена наявність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 щодо потерпілого ОСОБА_2 психологічного насильства, а також наявності наслідків дій ОСОБА_1 , які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, у вигляді завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілому ОСОБА_2 , суддя приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, судовий збір з нього стягненню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.40-1, 173-2, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.В. Ігнатенко