07 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4984/25
Провадження № 22-ц/820/1470/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
за участю: представника позивачки - адвоката Дем'янова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/4984/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року, в складі судді Салоїд Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з відповідача страхове відшкодування в розмірі 35362,66 грн, яке складається з недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 32362,66 грн, витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 3000 грн, моральну шкоду в розмірі 8000 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16 жовтня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Land Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Водій ОСОБА_2 визнала свою вину у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, та між ними було складено Європротокол. Транспортний засіб марки Land Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , було застраховано відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом №217320910. Відповідно до вказаного страхового полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну (з урахуванням складання Європротоколу) визначена в розмірі 80000 грн, розмір франшизи 0 грн. 19.10.2024 позивачка звернулась до представника відповідача у м. Хмельницькому із заявою про здійснення страхової виплати та надала перелік документів, які передбачені статтею 35.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Того ж дня представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було здійснено огляд належного їй транспортного засобу марки Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до поданої заяви 30.10.2024 отримано повідомлення від представника страхової компанії у додатку «Rakuten Viber» щодо розрахунку завданого їй збитку в розмірі 26264,42 грн та від відповідача надійшла пропозиція щодо отримання вказаної суми страхового відшкодування впродовж 15 робочих днів. На її прохання надати калькуляцію розрахунку представник компанії відмовився. 30.10.2024 позивачка направила запит на адресу відповідача щодо проведення автотоварознавчого дослідження та надання страхової документації.
Після проведення такого дослідження, яке здійснювалось без огляду пошкодженого транспортного засобу на підставі фото, наданих представником відповідача, ФОП ОСОБА_3 визначено вартість збитків, завданих пошкодженням її транспортного засобу, в розмірі 50236,21 грн з врахуванням ПДВ на запасні частини та фарбування. Таким чином, без узгодження суми з позивачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» їй було виплачене страхове відшкодування в розмірі 43371,84 грн (без врахування ПДВ).
Не погоджуючись з виплаченою сумою страхового відшкодування позивачка, з метою визначення матеріального збитку завданого дорожньо-транспортною пригодою, звернулась до ДП «Експерт Сервіс» для проведення транспортно-товарознавчої експертизи. При цьому, про проведення такої експертизи було належним чином повідомлено відповідача, проте на огляд транспортного засобу ніхто не з'явився. Вартість дослідження становила 3000 грн.
З метою врегулювання спору в добровільному порядку позивачкою на адресу відповідача 27.01.2025 було направлено заяву про перегляд страхового відшкодування та виплати різниці завданої шкоди відповідно до висновку експерта, проте врегулювати спір у добровільному порядку відповідач відмовився.
Вважає, що звіт за №43078 від 05.11.2024 не відповідає вимогам Методики проведення товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки транспортний засіб особисто оцінювачем не оглядався, а при його складанні використані матеріали з огляду спеціалістів ПрАТ «СК «Євроінс Україна», про що зазначено у самому висновку. Крім того, оцінювач ОСОБА_3 не був попереджений (обізнаний) про завідомо неправдивий висновок, тому звіт є неналежним та недопустимим доказом відповідно до положень статей 78, 79 ЦПК України.
Відповідно до висновку експерта №13/25 від 16.01.2025 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 75734,50 грн без врахування ПДВ. З врахуванням виплаченого відповідачем страхового відшкодування різниця недоплаченого страхового відшкодування становить 32362,66 грн.
Крім того, позивачці завдано моральної шкоди. Зокрема, через недобросовісну поведінку відповідача щодо виконання свого зобов'язання із виплати страхового відшкодування у належному розмірі ОСОБА_1 перебувала у постійному стресі. У зв'язку із штучним заниженням вартості страхового відшкодування, небажанням врегулювати спір у досудовому порядку, необхідністю проведення експертизи, неналежним виконанням своїх зобов'язань позивачці завдано психологічних страждань, що призвело до погіршення сну, необхідності вживання стресознижуючих препаратів, порушень у реалізації своїх звичок і бажань, погіршення психоемоційного стану через переживання щодо відсутності можливості, у тому числі фінансової, проведення відновлювального ремонту транспортного засобу. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює у 8000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 32362,00 грн страхового відшкодування, 3000 грн моральної шкоди, судовий збір в сумі 1957,92 грн, витрати на проведення експертизи в сумі 3000 грн та 8750,00 грн витрат на правничу допомогу. У задоволені решти вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки зазнав матеріальних збитків, внаслідок чого вона має право на виплату страхового відшкодування. Згідно з висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за №13/22 від 16 січня 2025 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, складає 75734,50 грн, тому з урахуванням отриманого страхового відшкодування в сумі 43371,84 грн на користь позивачки підлягає стягненню 32362,66 грн страхового відшкодування.Крім того, у зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідача щодо виконання свого зобов'язання із виплати страхового відшкодування у належному розмірі, позивачка зазнала душевних переживань та змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та членів її родини. З врахуванням розумності та справедливості розмір завданої моральної шкоди в розмірі 3000 грн є достатнім та необхідним для покриття завданої шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту із врахуванням фізичного зносу транспортного засобу Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу відповідачем було замовлено проведення відповідних оцінювань у ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, №43078 що був складений ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий транспортному засобу Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 43371,84 грн без ПДВ. Вказана сума була виплачена позивачці. У зв'язку з тим, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування, то у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачкою, оскільки вони були виконані в повному обсязі та належним чином. Крім того, у відповідача був відсутній обов'язок брати до уваги наданий позивачкою висновок, оскільки законодавством визначений вичерпний перелік випадків, коли потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру збитків. Зазначає, що позивачка помилково визначила страховика у статусі відповідача, оскільки вимоги щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування повинні бути заявлені до особи, яка винна у пошкодженні транспортного засобу. Також вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки не було заподіяно шкоди життю та/або здоров'ю позивачки. Посилається на те, що справу було розглянуто неповноважним складом суду, оскільки позивачка є дружиною судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дем'янова Ю.М. Ухвалення суддею рішення на користь дружини судді викликає сумніви щодо дотримання суддею принципу рівності прав та процесуальної рівності сторін. Потенційні дружні зв'язки судді Дем'янова Ю.М. із суддею у даній справі є такими, які викликають сумніви у їх безсторонності і здатності неупереджено розглядати справу та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Також вважає необґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що визначення матеріального збитку чи вартості колісного транспортного засобу без його особистого огляду можливо лише експертом, який складає висновок, і тільки за рішенням органу, який призначив експертизу (залучив експерта). Звіт №43078 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 05.11.2024 не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки транспортний засіб особисто оцінювачем не оглядався, а при його складанні використано матеріали з огляду спеціаліста ПАТ «СК «Євроінс Україна», що зазначено у самому звіті. Також оцінювач ФОП ОСОБА_3 не був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Звіт оцінювача щодо розміру збитків складено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому такий доказ є недопустимим та містить недостовірні відомості в розумінні положень ст.ст. 78, 79 ЦПК України та не може підтверджувати розмір завданих позивачці матеріальних збитків та, відповідно, розмір страхового відшкодування. Натомість, наданий позивачем висновок експерта №13/25 від 16.01.2025 складений з дотриманням вимог ст.ст. 102, 106 ЦПК України, а також є передбаченим ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документом для визначення розміру страхового відшкодування за відсутності досягнутої згоди між страховиком та потерпілим щодо розміру такого відшкодування. Будь-яких обґрунтувань щодо неправильності або неповноти висновку експерта, направленого відповідачу для врегулювання спору у досудовому порядку, відповідач не навів, клопотань про призначення додаткової або повторної експертиз не заявляв. Відповідно до висновку транспортно-товарознавчої експертизи №13/25 від 16.01.2025 вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Ford Focus, д.н.з НОМЕР_3 , становить 75734,50 грн. Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Так, як на момент ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то і зазначена страхова компанія несе обов'язок виплати страхового відшкодування в межах суми коштів, визначених договором страхування (80 тис. грн). Позивачкою під час розгляду справи не здійснювався ремонт транспортного засобу, так як відповідачу було запропоновано з власної ініціативи заявити клопотання про проведення додаткової судової експертизи. Проте, відповідач, розуміючи, що виплачена ним сума не відповідає дійсному майновому збитку, так і не звернувся до суду першої інстанції з таким клопотанням, а також не прибув до судового експерта для здійснення огляду транспортного засобу під час проведення експертизи, яка здійснювалась на замовлення позивача. Зокрема, через недобросовісну поведінку відповідача щодо виконання свого зобов'язання із виплати страхового відшкодування у належному розмірі ОСОБА_1 перебувала у постійному стресі. Так, 30.10.2024 страхова компанія безпідставно визначила розмір збитку в сумі 26264,42 грн, якої не вистачало б на покриття мінімальних витрат позивача з проведення відновлювального ремонту свого транспортного засобу, чим завдано значних негативних переживань. Крім того, відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції відвід суддям, які здійснювали розгляд справи, не заявлявся.
Апелянт - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» повідомлене належним чином про дату, час і місце розгляду справи, представник апелянта у судове засідання не з'явився.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Дем?янов С.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві.
Третя особа - ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 16 жовтня 2024 року біля 10 години 15 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Land Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Парковій, 4 у м. Хмельницькому під час заїзду на місце стоянки в порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно ним керувати, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом марки Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка здійснювала заїзд на місце паркування.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
На місці дорожньо-транспортної пригоди був складений Європротокол, згідно з яким водій Land Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вину в порушенні Правил дорожнього руху визнала повністю.
Власником транспортного засобу марки Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , є позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 24.07.2024.
Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно з полісом №ЕР/222347469 у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Відповідно до умов зазначеного полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160000 грн, розмір франшизи 1600 грн.
ОСОБА_1 17.10.2024 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом за № 227191/1 від 08 січня 2025 ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» повідомила, що за страховим випадком, що стався 16.10.2024, згідно з договором №511902-2311-217320916 та страхового акту №227191/1/2024 страховиком було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 43371,84 грн за реквізитами, що були вказані в заяві про виплату страхового відшкодування.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за №13/22 від 16 січня 2025 транспортного засобу легкового автомобіля марки Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням у дорожньо-транспортній пригоді за вирахуванням коефіцієнта фізичного зносу (коефіцієнт 0,52) складає 75734,50 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).
Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (пункти 9.1 і 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV).
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку (пункт 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди без урахування зносу і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 72)).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за №13/22 від 16 січня 2025 автомобіля марки Ford Fokus, д.н.з. НОМЕР_2 , розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням у дорожньо-транспортній пригоді за вирахуванням коефіцієнта фізичного зносу (коефіцієнт 0,52) складає 75734,50 грн.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Оскільки відповідач врахував розмір франшизи, передбаченої пунктом 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при попередньому розрахунку страхового відшкодування, тому з цих підстав суд, з урахуванням виплаченого страхового відшкодування у розмірі 43371,84 грн, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування на суму 32362,00 грн.
Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до частини першої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).
За змістом пункту 5.1 Методики за рішенням особи, яка залучила експерта, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе у разі надання нею даних, необхідних для проведення дослідження.
Як вбачається з висновку експерта від 16 січня 2025 року за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи експерт ОСОБА_4 був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов?язків. Експертом було оглянуто пошкоджений транспортний засіб.
Під час розгляду справи представник ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» не заявляв клопотання про призначення судової експертизи.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав доказів на спростування поданого висновку транспортно-товарознавчої експертизи, не спростував визначений розмір матеріального збитку, а отже не довів, що такий розмір визначено експертом неправильно.
Статтею 139 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат, пов'язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Так, відповідно до вимог вказаної статті експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Оцінюючи наявні у справі докази, відсутність клопотань сторони відповідача про зменшення розміру витрат, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, то правильним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 3000 гривень.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону № 1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Однак позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилалася як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров'я під час ДТП. Позивачка зазначала, що моральна шкода спричинена недобросовісною поведінкою відповідача щодо виконання свого зобов?язання із виплати страхового відшкодування.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі №569/20510/19 зазначено, що «тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи».
У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №212/7628/21 зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц)».
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 364/6346/17 зазначено, що «у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права (зокрема і права члена адвокатського об'єднання) прямо не передбачене законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (пункт 92), від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (пункт167)».
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 зазначила, що якщо потерпілий не отримав вчасно вказану в договорі страхову виплату, він має право на відшкодування не тільки майнової, а й моральної шкоди.
Позивачка обґрунтовувала завдану моральну шкоду тим, що її право на страхове відшкодування протягом розумного строку є порушеним, оскільки вона сподівалась на отримання вчасного, справедливого та об'єктивного страхового відшкодування, що призвело до душевних хвилювань та вимагало додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті, сімейні стосунки.
Установивши, що внаслідок порушення прав позивачки щодо невиконання відповідачем умов договору страхування та невиплати їй страхового відшкодування, позивачці було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, необхідності докладання додаткових зусиль, пов'язаних із відновленням становища, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 3000 грн, при цьому врахувавши принципи законності, об'єктивності, розумності та справедливості.
Не можуть бути прийняті доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №445/370/19, від 10.02.2021 у справі №591/1947/18, від 28.11.2018 у справі №357/12069/14, від 28.10.2020 у справі №445/370/19, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, та у наведених представником апелянта ухвалено за різних фактичних обставин. Так, у справах, наведених представником апелянта, Верховним Судом зроблено висновки щодо відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а у справі, яка переглядається, позивачкою заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди на загальних підставах.
Доводи апеляційної скарги про те, що справа розглянута неповноважним судом не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
Верховний Суд у постанові від 09.12.2024 у справі №705/4763/22 зазначив, що «термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов'язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово. Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.».
Відповідно до частин 1 статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу, якщо він є родичем сторін або їхніх представників, або якщо є інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості.
Сам по собі факт, що позивачкою у справі є дружина судді Хмельницького міськрайонного суду Дем?янова Ю.М. не свідчить про упередженість судді Салоїд Н.М., яка розглядала справу, оскільки відсутні будь-які об?єктивні дані щодо можливого впливу на суддю або її зацікавленості в результаті розгляду справи та не доведено фактів, що підтверджують існування конфлікту інтересів. Колегія суддів зазначає, що розподіл справи здійснено автоматизованою системою документообігу суду, що виключає можливість впливу будь-якого судді на визначення складу суду для розгляду справи.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що позивачкою заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
До матеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги від 01.11.2024, акт виконаних робіт від 15.12.2025. З акту виконаних робіт слідує, що замовнику були надані наступні юридичні послуги: консультація замовника - вартість 5000 грн, підготовка процесуальних документів - вартість 5000 грн, та представництво в суді першої інстанції - вартість 5000 грн.
Враховуючи, що адвокат участі у судових засіданнях не приймав, суд першої інстанції обґрунтовано не включив вказану суму до складу судових витрат на правничу допомогу. Оскільки позов задоволено частково (на 87,6% від заявлених вимог), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 8760,00 грн.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Дем'янов С.М. просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.
З матеріалів справи слідує, що 08 травня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Дем'яновим С.М. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів, відповідно до пункту 1. якого предметом даного договору є відносини сторін з приводу надання професійної правничої допомоги у Хмельницькому апеляційному суді з питання відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у справі №686/4984/25.
Згідно з п. 6.5. договору сторони погодили розмір гонорару в сумі 10000 грн за весь обсяг правничої допомоги з дня укладення договору до його завершення, який підлягає оплаті в момент підписання вказаного договору.
На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвокат Дем'янов С.М. до відзиву на апеляційну скаргу, крім договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів від 08 травня 2025 року, надав також акт виконаних робіт від 04 червня 2025 року.
У акті виконаних робіт від 04 червня 2025 року сторони погодили, що виконавець в період з 08 травня 2025 року по 04 червня 2025 року надав замовнику юридичні послуги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів від 08 травня 2025 року, а замовник прийняв надані послуги, які складаються з: консультації замовника; вивчення матеріалів цивільної справи, рішення у справі, аналіз судової практики; узгодження правової позиції; підготовка процесуальних документів, зокрема, відзиву на апеляційну скаргу - 10000 грн.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов'язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі №160/394/22 та у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18.
Дослідивши надані представником позивача докази витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів вважає, що заявлена до відшкодування сума 10000 грн відповідає критерію розумності та є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг.
Заява від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надходила.
Враховуючи вищевикладене, слід стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 10000 грн судових витрат, понесених у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, судовий збір сплачений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» за подання апеляційної скарги в розмірі 2546,70 грн відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 22868348) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн (десять тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко