Справа № 462/7435/23 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.
Провадження № 22-ц/811/634/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
13 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Підлужного В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи - приватне підприємство «Авто-Фортуна», Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,
В вересні 2023 року ТОВ «Автокат» звернулося до Залізничного районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002393 (CГ) від 08.08.2018 року автомобіля марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_3 автомобіля марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 року напівпричіпу марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , укладений в ПП «АВТО ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_3 на напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 та поновити/визнати право власності на напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 за ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002379 від 07.08.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403 11967» 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_3 на автомобіль марки «MAN 19.403 11967» 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , та поновити/визнати право власності на автомобіль марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, №шасі НОМЕР_4 за ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002108 від 12.06.2018 року транспортного засобу марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_3 на транспортний засіб марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E» 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , та поновити/визнати право власності на транспортний засіб марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002107 від 12.06.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб.см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_3 на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 та поновити/визнати право власності на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 за ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 року напівпричіпа марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуику, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_4 на напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , та поновити/визнати право власності на напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E» 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/22/011815 від 17.09.2022 року, автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, №шасі НОМЕР_6 , та поновити/визнати право власності на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_7 за ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом ТОВ «Автокат» до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення переплати. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 року в задоволенні позову відмовлено, однак постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 року рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 року скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов ТзОВ «Автокат» про відшкодування збитків та стягнення переплати задоволено частково. На виконання вказаної постанови 18.02.2022 року Господарським судом Львівської області для примусового виконання видано судові накази. 15.09.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. були відкриті виконавчі провадження, які в подальшому були зведені у виконавче провадження №70908083. Проте, ОСОБА_2 , з метою уникнення стягнення з нього грошових коштів, у 2018 році, на підставі договорів купівлі-продажу, переоформив належні йому транспортні засоби за ОСОБА_3 , а саме: автомобіль марки «MAN 23.414 11967», напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», автомобіль марки «MAN 19.403 11967», напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», автомобіль марки «MAN 19.403», що свідчить про фраудаторність укладених ним договорів. В подальшому, ОСОБА_3 , на підставі договорів купівлі-продажу, переоформала напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E» на ОСОБА_4 , а автомобіль марки «MAN 19.403» на ОСОБА_1 . Таким чином, відчуження транспортних засобів після 22.05.2018 року, тобто після відкриття Господарським судом Львівської області, свідчить про умисне та цілеспрямоване ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду про стягнення в порядку регресу збитків на суму 420807 грн. Також відомо, що ОСОБА_2 , з метою ухилення від виконання рішення суду, відчужив свою квартиру ОСОБА_3 , у зв?язку з чим позивачем було подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Однак, коштів від реалізації квартири буде недостатньо для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Автокат». Враховуючи, що оспорювані договори укладені при зловживанні ОСОБА_2 правом власності на шкоду ТОВ «Автокат», тобто є фраудаторними правочинами, у зв?язку з чим просить визнати вказані договори недійсними.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002393 (CГ) від 08.08.2018 року автомобіля марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію права власності автомобіля марки «MAN 23.414 11967» 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_3 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002393 (CГ) від 08.08.2018 року.
Поновлено право власності на автомобіль марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 року напівпричіпа марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію права власності напівпричіпа марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 за ОСОБА_3 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 року.
Поновлено право власності на напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 за ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002379 від 07.08.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію права власності автомобіля марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 за ОСОБА_3 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002379 від 07.08.2018 року.
Поновлено право власності на автомобіль марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 за ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002108 від 12.06.2018 року напівпричіпа марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 року напівпричіпа марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Скасовано державну реєстрацію права власності напівпричіпа марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_4 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 року.
Поновлено право власності на напівпричіп марки «SCHWARZMUELLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 за ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002107 від 12.06.2018 року автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5959/22/011815 від 17.09.2022 року автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , укладений в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності автомобіля марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 за ОСОБА_1 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу №5959/18/002107 від 12.06.2018 року.
Поновлено право власності на автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 за ОСОБА_2 .
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» по 4999,80 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору та по 7500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього по 12499,80 грн. судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
Вважає, що рішення суду є незаконним, а судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Вказує, що борг ОСОБА_5 перед позивачем становить 420 870 грн., тому саме на таку суму позивач може оспорювати вчинення ОСОБА_5 правочинів.
Проте суд не з'ясував у позивача на підставі яких даних той зробив висновок, що вартість однокімнатної квартири в м.Львові є недостатньою для покриття боргу в розмірі 420 807 грн. і зобов'язати його надати суду докази про реальну ринкову вартість квартири ОСОБА_5 та транспортних засобів, щодо яких договори купівлі-продажу оспорюються.
Окрім цього, суд не з'ясував чим позивач обґрунтовує свої вимоги до ОСОБА_1 та які докази підтверджують обставини його недобросовісності.
На думку апелянта, рішення суду ґрунтується на припущеннях, оскільки суд не встановив, що реалізація квартири, що належить ОСОБА_5 не покриє борг в сумі 420807 грн., так як позивач не надав належних доказів про реальну вартість майна.
Також вважає, що в суду не було підстав для поновлення строків позовної давності, оскільки даний спір виник з вини позивача, який під час розгляду справи за його позовом в господарському суді Львівської області не забезпечив позов і до червня 2023 року проявляв байдужість до вирішення справи і не цікавився рухом майна, що перебувало у власності ОСОБА_5 .
Просить рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації, поновлення права власності на автомобіль скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
03 липня 2025 року від директора ПП «Авто-Фортуна» - Кононенко О.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
07 липня 2025 року від представника ТзОВ «Автокат» - Грабовської О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі ТОВ «Автокат».
28 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам стягувача. Припинення права власності на спірне майно за договором купівлі-продажу не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Врахувавши те, що відповідачами не надано будь-яких доказів на спростування викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності та поновлення права власності підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що між ТОВ «Автокат» (експедитор) та ТОВ «Карі Україна» (замовник) укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг №030614-АК від 03.06.2014 року, за умовами якого експедитор зобов?язується організовувати за заявками доставку автомобільним транспортом ввірених йому замовником вантажів у пункти призначення та видачу вантажів уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов?язується сплатити за здійснене перевезення встановлену провізну плату. На виконання зазначеного договору позивач у справі запропонував ФОП ОСОБА_2 здійснити перевезення по маршруту Олександрія-Кіровоград-Кременчук-Мартусівка відповідно до заявки, що розміщена ТОВ «Карі Україна» на площадці електронних торгів Cislink.
За умовами укладеного між ТОВ «Автокат» та ФОП ОСОБА_2 договору №1102-ЕД від 02.03.2016 передбачено умови перевезення та додаткові умови (такі як: нагляд за розміщенням вантажу в кузові автомобіля для виключення перевантаження по осях, контроль за розташуванням більш цінного вантажу ближче до кабіни водія, повідомлення експедитора про розвантаження товару в телефонному режимі), а тому між сторонами виникли договірні зобов?язання з перевезення.
04.03.2016 року при прийманні вантажу на складі вантажоодержувача ТОВ «Карі Україна» у пункті розвантаження за адресою: Бориспільський р-н., с. Мартусівка, вул.Мойсеєва, 72, комісією було виявлено нестачу 28 коробів та пошкодження 4 коробів із індивідуальними штрих-кодами.
Відповідно до розрахунку збитку від пошкодженого та втраченого товару затвердженого актом №UATT00112633 від 04.03.2016 року та наявними у матеріалах справи рахунками фактури й накладними розмір таких збитків становить 420807 грн.
У серпні 2016 року ТОВ «Карі Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення із ТОВ «Автокат» збитків в розмірі 420807 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року позов задоволено, стягнуто із ТОВ «Автокат» на користь ТОВ «Карі Україна» відшкодування збитків в сумі 420807 грн.
Отже, на підставі судового рішення у справі №910/14398/16 з ТОВ «Автокат» на користь ТОВ «Карі Україна» стягнуто завдані збитки в розмірі 420807 грн.
Ці збитки повністю сплачені ТОВ «Автокат» у порядку примусового виконання рішення суду відповідно до платіжного доручення №104048АXV9 від 04.04.2018 року.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Автокат» задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 року у справі №914/905/18 та додаткове рішення від 04 жовтня 2018 року; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Автокат» в порядку регресу збитки на суму 420 807,00 грн., 6 312,11 грн - судового збору за подання позовної заяви, 1 418,24 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 9 468,15 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та 3966,88 грн - судових витрат пов?язаних з проведенням експертизи (т.1, а.с.16 -23).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
18.08.2022 року Господарським судом Львівської області видано судові накази №914/905/18, на підставі яких приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. відкрито виконавчі провадження №69866053, №6986644, №69867093 та №69866561, які постановою ВП №69866053 об'єднано у зведене виконавче провадження №70908083 (т.1, а.с.25-28).
Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС №31/829АЗ-11060-2023 від 25.05.2023 року напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , 07.08.2018 року на підставі договору №5959/18/002380 від 07.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_3 ; автомобіль марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , 08.08.2018 року на підставі договору №5959/18/002393 від 08.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_3 ; напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , 12.06.2018 року на підставі договору №5959/18/002180 від 12.06.2018 року перереєстрований на ОСОБА_3 ; автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , 12.06.2018 року на підставі договору №5959/18/002107 від 12.06.2018 року перереєстрований на ОСОБА_3 ; автомобіль марки «MAN 19.403 11967» 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , 07.08.2018 року на підставі договору №5959/18/002379 від 07.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_3 (т.1, а.с.66-67).
Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС №31/841АЗ-11239-2023 від 29.05.2023 року напівпричіп марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , 26.11.2021 року на підставі договору №5959/21/011068 перереєстрований на ОСОБА_4 , автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , 17.09.2022 року на підставі договору №5959/22/011815 перереєстрований на ОСОБА_1 (т.1, а.с.68-69).
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 07.03.2024 року клопотання представника позивача ТОВ «Автокат» - адвоката Кубрака О.О. про витребування доказів задоволено.
25.03.2024 року РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях частково надано витребуванні ухвалою суду від 07.03.2024 року документи, а саме: копії матеріалів реєстраційних справ відносно транспортних засобів, що були зареєстровані за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та матеріали створені при оформленні перереєстрації при втраті свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за заявою ОСОБА_3 (т.2, а.с.169-200).
Так, із вказаних реєстраційних справ вбачається, що 26.11.2021 року між ПП «Авто-Фортуна» (продавець), яке діє від імені ОСОБА_3 на підставі договору комісії №5959/21/1/011068 від 25.11.2021 року, та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5959/21/011068, згідно якого було здійснено продаж транспортного засобу марки «SCHWARZMUЕLLER SPA-3E», червоного кольору, № шасі НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_8 (т.2, а.с.174 зворот - 175).
Також, 17.09.2022 року між ПП «Авто-Фортуна» (продавець), яке діє від імені ОСОБА_3 на підставі договору комісії №5959/22/1/011815 від 14.09.2022 року, та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5959/22/1/011815, згідно якого було здійснено продаж транспортного засобу марки «MAN», білого кольору, № шасі НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_9 (т.2, а.с.178 - 179).
Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 витребуванні ухвалою суду від 07.03.2024 року документи на підтвердження вчинення оплачуваного правочину, проведення розрахунків за ним (належним чином завірені копії) по автомобілях марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , «SCHWARZMUELLER SPA 3/E», №шасі НОМЕР_5 , «MAN 23.414», № шaci WMAT50ZZZYM307032; «SCHMITZ SPR 24», № шасі НОМЕР_2 ; «MAN 19.403», № шасі НОМЕР_3 , а також документи на підтвердження оплати вартості вказаних автомобілів та відомостей про вартість, за якою їх було відчужено, суду не надані.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.3 ст.215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України), обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 522/23819/15-ц.
Загальними вимогами чинності правочину є такі вимоги: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19 (905/1646/17) звернув увагу на те, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків цієї особи (недопущення їх у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину. Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Зокрема, дії спрямовані на відчуження майна, особою, яка достеменно обізнана про необхідність виконання грошового зобов'язання, заниження нею вартості майна при відчуженні, а також невжиття протягом тривалого часу до відчуження майна заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов'язань перед кредитором, свідчать про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна та про зловживання своїми правами.
При цьому фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, а така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року, за наслідками розгляду цивільної справи № 369/11268/16-ц (касаційне провадження № 14-260цс19), у якому Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 вказано, що боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
Аналогічні висновки також висловлені Верховним Судом у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16 та № 916/3600/15, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 та від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що укладаючи оспорювані договіри купівлі-продажу ОСОБА_5 мав невиконані зобов'язання перед ТОВ «Автокат», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що він діяв не добросовісно, та міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення про стягнення збитків в порядку регресу.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.