Справа № 441/2178/23 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.
Провадження № 22-ц/811/3866/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
13 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: представника Городоцької міської ради Львівської області - Несімко М.П., Горак З.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року,-
у вересні 2023 року Городоцька міська рада Львівської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та її повернення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у приватній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 0.062 га кадастровий номер 4620910100:29:015:0068, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжна земельна ділянка, площею 0.0602 га кадастровий номер 4620910100:29:015:01064, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Під час розгляду заяви ОСОБА_3 з приводу порушення містобудівного та земельного законодавства суміжним землекористувачем ОСОБА_1 встановлено, що його огорожа зі сторони АДРЕСА_1 виходить за межі конфігурації ділянки і охоплює частинку землі комунальної власності, тобто, є самовільно зайнятою. Згідно з актом комісійного обстеження від 23 травня 2023 року власникам земельних ділянок кадастровий номер 4620910100:29:015:0068 та кадастровий номер 4620910100:29:015:01064 необхідно привести конфігурації цих земельних ділянок до меж та площ земельних ділянок, які відображені в землевпорядній документації , а також звільнити від огорожі самовільно зайняту землю загального користування, про що повідомлено власників земельних ділянок. При повторному виїзді комісії 28 липня 2023 року встановлено, що власниками земельної ділянки кадастровий номер 4620910100:29:015:0068 звільнено від огорожі самовільно зайняту земельну ділянку загального користування , однак земельна ділянка кадастровий номер 4620910100:29:015:01064 не приведена до межі та площі, яка відображена в землевпорядній документації, а також не звільнено від огорожі самовільно зайняту землю загального користування. Зазначає, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогами звільнити від огорожі самовільно зайняту землю загального користування, однак відповідач на ці вимоги не відреагував. Будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, є самовільним зайняттям земельної ділянки. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Оскільки відповідач за відсутності законних підстав користується земельною ділянкою комунальної власності, самовільно встановивши огорожу, не виконує вимоги про усунення допущених порушень, чим порушує вимоги закону та права і законні інтереси як територіальної громади в цілому, так і окремих мешканців міста, наявні підстави для зобов'язання відповідача звільнити вказану земельну ділянку.
З наведених підстав просить зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 36 кв.м., що є суміжною до земельної ділянки, площею 0.0602 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення встановленої на ній огорожі за власний рахунок та повернути її за належністю Городоцькій міській раді Львівської області.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Городоцької міської ради Львівської області про встановлення земельного сервітуту.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником земельної ділянки кадастровий номер 4620910100:29:015:01064, розташованої по АДРЕСА_1 довжиною близько 500 м. та з однієї сторони межує з центральною вулицею Скітник, а з другої з залізничним полотном, яке відмежоване від земельної ділянки вулицею шириною 12 м., асфальтоване полотно якої постелене на ширині 9 м, що достатньо для зустрічного руху. Зі сторони його земельної ділянки вздовж всієї вулиці знаходиться дощозбірна канава, яка уже давно засипана землею, а спірна земельна ділянка шириною 1.7 м. та довжиною 18 м., за якою влаштовано загорожу, відділяла його земельну ділянку від водозбірної канави з часу виділення йому земельної ділянки. Придорожня територія до цих пір ніким не освоєна і не благоустроєна, на ній не розміщено жодних комунікацій, тобто спірна територія залишається абсолютно вільною і ніким не експлуатується, в тому числі і комунальними службами. Зазначає, що ніколи не претендував на спірну земельну ділянку, а лише займався її благоустроєм, оскільки кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності. Вказує, що на спірній території облаштована декоративна тимчасова огорожа, насаджені клумби з декоративними рослинами, вазонами і квітами, тобто проведений комплексний благоустрій придорожньої території. 04 липня 2023 року він звернувся до Городоцької міської ради зі заявою про встановлення земельного сервітуту на тимчасове право користування спірною земельною ділянкою, однак його заява не розглянута Городоцькою міською радою, яка спочатку надіслала йому листи-вимоги щодо звільнення цієї земельної ділянки від огорожі, а в подальшому відмовила у наданні земельного сервітуту, мотивуючи тим, що в суді розглядається спір щодо користування спірною земельною ділянкою.
З наведених підстав просить надати ОСОБА_1 земельний сервітут на користування придорожньою земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_2 , яка знаходиться у його фактичному користуванні для утримання, проведеного ним на вказаній ділянці благоустрою, з облаштуванням на ній малих архітектурних форм та земельних насаджень.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 рокупервісний позов Городоцької міської ради Львівської області задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 36 кв.м., що є суміжною до земельної ділянки, площею 0.0602 га кадастровий номер 4620910100:29:015:01064, що адресою АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення встановленої на ній огорожі за власний рахунок та повернути її за належністю Городоцькій міській раді Львівської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Городоцької міської ради Львівської області 2684 грн. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області про встановлення земельного сервітуту - відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який бажав брати участь у розгляді справи, однак у зв'язку з хворобою не зміг прибути в судове засідання. Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної форми власності в конкретних межах, в тому числі і висновків комісії щодо фізичних змін меж поворотних точок самовільно зайнятої ділянки. На засіданнях адміністративної комісії при Городоцькій міській раді не розглядалися протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП, а саме за порушення державних стандартів норм і правил у сфері благоустрою територій населених пунктів. Матеріали справи не містить доказів порушення ОСОБА_1 будівельних норм і правил при зведенні ним на межі своєї земельної ділянки бетонно-металевої огорожі, а отже, його будівництво не може вважатися самовільним. Надані позивачем фотоматеріали лише фіксують факт знаходження на спірній земельній ділянці декоративної огорожі на стрічковому фундаменті, однак жодним чином не підтверджують, що її облаштування здійснено за межами земельної ділянки для обслуговування будинку, наданої ОСОБА_1 . Крім того, висновки комісії про наявність ознак самовільного будівництва у зв'язку з тим, що огорожа земельної ділянки виходить за межі, а конфігурація і площа земельної ділянки не відповідає конфігурації і площі земельної ділянки, відображеної в землевпорядній документації, є безпідставними, оскільки огляд земельної ділянки проведено без використання спеціального обладнання і без залучення сертифікованого інженера-землевпорядника. Зазначає, що ОСОБА_1 оскаржив рішення Городоцької міської ради № 23/39-6640 від 16 листопада 2023 року про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту в порядку адміністративного судочинства, однак суд не зупинив провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 380/1482/24, що перешкоджає ухваленню законного та обґрунтованого рішення в даній справі. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника Городоцької міської ради Львівської області - Несімко М.П., третьої особи ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Городоцької міської ради Львівської області, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку орієнтовним розміром 36 кв. м., що межує з його земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , що фактично підтверджує факт самовільного зайняття ним земельної ділянки, врахував наявність доказів про те, що саме відповідачем самовільно встановлена огорожа навколо цієї земельної ділянки, а також, те, що такими діями порушено як вимоги закону, так і права та законні інтереси як територіальної громади міста в цілому, так і окремих мешканців міста, а позивач уповноважений на захист таких інтересів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, суд першої інстанції виходив з того, спірна земельна ділянка самовільно огороджена відповідачем, запропонований ним спосіб вирішення спору не можливий, оскільки фактично унеможливить фактичне користування цією земельною ділянкою іншими жителями Городоцької територіальної громади.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських рад.
Статтею 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до положень ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом б. ч.1 ст.211 та ст. 212 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Згідно зі статтею 1 вказаного Закону самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0602 га, кадастровий номер 4620910100:29:015:0164 по АДРЕСА_1 .
Актом Городоцької міської ради Львівської області від 27 квітня 2023 року встановлено, що згідно документів, наданих ОСОБА_1 , на земельній ділянці площею 0.0602 га, кадастровий номер 4620910100:29:015:0164 ( АДРЕСА_2 ), що перебуває у його приватній власності, проведено будівельні роботи із реконструкції житлового будинку та нового будівництва гаража без будівельного паспорта та без права на виконання будівельних робіт. Дані роботи класифікуються як самочинне будівництво, що є порушенням ст. 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 27, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою КМУ № 466 від 13 квітня 2011 року.
Актом Городоцької міської ради від 23 травня 2023 року встановлено, що земельна ділянка площею 0.0602 га (кадастровий номер 4620910100:29:015:0164, КВЦПЗ 02.01), місце розташування: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 29.03.2023, номер запису про право 49768393). При обстеженні цієї земельної ділянки візуально встановлено, що її огорожа зі сторони АДРЕСА_1 виходить за межі конфігурації земельної ділянки і охоплює частинку землі комунальної власності, що також має ознаки самовільного зайняття землі. З огляду на наведене ОСОБА_1 зобов'язано привести конфігурацію земельної ділянки до межі і площі, які відображені у землевпорядній документації, а також звільнити від огорожі самовільно зайняту землю загального користування. Оригінал вказаного акту був надісланий ОСОБА_1 для реагування та усунення порушень земельного і містобудівного законодавства із вимогою усунути вказані в акті порушення до 15 липня 2023 року.
04 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Городоцької міської ради Львівської області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту на право проїзду транспортного засобу по наявному шляху орієнтовною площею 36 кв. м. в АДРЕСА_2 із долученням кадастрової зйомки земельної ділянки, якою фактично визнав факт самозахоплення частини землі загального користування.
Актом Городоцької міської ради від 28 липня 2023 року встановлено, що земельна ділянка площею 0.0602 га (кадастровий номер 4620910100:29:015:0164, КВЦПЗ 02.01), місце розташування: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 29.03.2023, номер запису про право 49768393). При обстеженні цієї земельної ділянки візуально встановлено, що її огорожа зі сторони АДРЕСА_1 виходить за межі конфігурації земельної ділянки і охоплює частинку землі комунальної власності, що також має ознаки самовільного зайняття землі. Відповідно до акту комісійного обстеження від 23 травня 2023 року власнику земельної ділянки площею 0.0602 га (кадастровий номер 4620910100:29:015:0164, КВЦПЗ 02.01) слід було привести конфігурацію земельної ділянки до межі і площі, які відображені у землевпорядній документації, а також звільнити від огорожі самовільно зайняту землю загального користування, однак така земельна ділянка на момент повторного обстеження не приведена до межі та площі, яка відображена у землевпорядній документації, а також не звільнено від огорожі самовільно зайняту землю загального користування. З огляду на наведене ОСОБА_1 зобов'язано до 15 серпня 2023 усунути порушення земельного та містобудівного законодавства, які виявлені при комісійному обстеженні (акт від 23 травня 2023 року та 28 липня 2023 року), а також звільнити від огорожі самовільно зайняту землю загального користування, попереджено ОСОБА_1 , що у випадку невиконання законної вимоги міської ради питання самозахоплення землі буде вирішено у судовому порядку. Оригінал вказаного акту був надісланий ОСОБА_1 для реагування та усунення порушень земельного і містобудівного законодавства із вимогою усунути вказані в акті порушення до 15 серпня 2023 року.
13 жовтня 2023 року Городоцькою міською радою Львівської області затверджено Акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, згідно з яким земельна ділянка площею 0.0602 га (кадастровий номер 4620910100:29:015:0164), місце розташування: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Замірами, здійсненими членами комісії стрічковим метром, встановлено, що огорожа вказаної земельної ділянки зі сторони АДРЕСА_1 виходить за зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_3 (по ширині ділянки) - орієнтовно на 18 м, що свідчить про самозахоплення землі загального користування комунальної власності. ОСОБА_1 зобов'язано до 15 листопада 2023 року усунути порушення земельного та містобудівного законодавства, які виявлені при комісійному обстеженні (акти від 23 травня 2023 року, 28 липня 2023 року та 13 жовтня 2023 року), звільнити від огорожі самовільно зайняту землю загального користування комунальної власності.
Вищенаведене безспірно підтверджує самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності Городоцької міської ради.
Відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження належності йому спірної земельної ділянки на праві власності чи на праві користування.
Висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на земельну ділянку орієнтовною площею 36 кв. м., що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 4620910100:29:015:0164, що за адресою АДРЕСА_1 , апелянтом не спростовані належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 36 кв. м., що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 4620910100:29:015:0164, що за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджує факт самовільного зайняття земельної ділянки, і що матеріали справи містять належні та допустимі доказів того, що відповідачем самовільно встановлена огорожа навколо цієї земельної ділянки.
Вірними та обгрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що такими діями відповідач ОСОБА_1 порушує як вимоги закону, так і права та законні інтереси територіальної громади міста, що підлягають судовому захисту.
Згідно ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Статтею 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об'єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка була огороджена ОСОБА_1 , на спірній земельній ділянці насаджені квіти, що унеможливлює її використання власником.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не уточнено, який саме сервітут він просить встановити, а Земельним кодексом України не передбачено встановлення сервітуту, який би позбавляв його власника можливості користуватися такою земельною ділянкою, що має місце у даному випадку, оскільки ОСОБА_1 спірна земельна ділянка огороджена.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містить доказів порушення відповідачем будівельних норм і правил при зведенні ним на межі своєї земельної ділянки бетонно-металевої огорожі, а отже його будівництво не може вважатися самовільним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірна земельна ділянка була самовільно огороджена відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, а запропонований ним спосіб вирішення спору унеможливить фактичне користування цією земельною ділянкою іншими жителями Городоцької територіальної громади.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 13.08.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк