Провадження № 2-а/742/30/25
Єдиний унікальний № 733/479/25
05 серпня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Короткої А.О.,
при секретарях судових засідань: Бурмаці Є.В., Рубан Ж.О.,
за участю:
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Карапиша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Представник позивачки - адвокат Карапиш Б.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить скасувати постанову серії ГБВ №974592 від 24.02.2025 по справі про адміністративне правопорушення, винесену старшим дільничним офіцером сектору превенції ВП №2 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Мазуном Богданом Тарасовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.175-1 КУпАП України, у виді штрафу розміром 51 грн, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.
Позов мотивований тим, що на підставі постанови серії ГБВ №974592 від 24.02.2025 по справі про адміністративне правопорушення заявницю притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.175-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. З вказаною постановою вона та її адвокат не погоджуються, посилаючись на те, що її вину було встановлено фактично на підставі акту фіксації паління тютюнових виробів у приміщенні суду від 24.01.2025, поясненнями працівників суду, на основі чого було складено протокол про адміністративне правопорушення, що сам по собі, без зазначення інших доказів, не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, факту паління у приміщенні.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП, за викладених в оскаржуваній постанові обставин, позивач просить визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її.
25.03.2025 до суду надійшов відзив від представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому заперечується проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області було в повному обсязі з?ясовано обставини справи та досліджені надані докази, а тому вказана постанова відповідає вимогам закону та не є протиправною. Зазначено, що позивачкою та її представником в обґрунтування правової позиції не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в її діянні складу та підстав притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.175-1 КУпАП, так як останніми при зверненні до суду було надано не весь пакет документів, які були надані при ознайомленні ОСОБА_1 та на підставі яких була винесена оскаржувана постанова. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, справу розглядати у відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Карапиш Б.В. підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та вчасно, а у відзиві просив провести розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Постановою серії ГБВ №974592 від 24.02.2025 (а.п.6, 66) на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.175-1 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 , будучи секретарем судового засідання, 23.01.2025 близько 17 год. 00 хв. за адресою: вул.С.Петраускаса, буд. 4, м.Ічня, в приміщенні Ічнянського районного суду палила електронну сигарету (у вбиральні), чим порушила п.7 ст.13 ЗУ (про заходи щодо зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливий вплив на здоров'я населення).
Згідно з копією акта фіксації паління тютюнових виробів у приміщенні Ічнянського районного суду від 24.01.2025 комісією у складі Кулак І.В., Політун О.О., Клименко І.І. було складено акт про те, що 23 січня 2025 року близько 17 год. було виявлено факт паління секретарем судового засідання Щур О.П. тютюнових виробів у приміщенні суду (у вбиральні на першому поверсі). Даний факт було зафіксовано при працівниках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.п.11).
Згідно із заявою про вчинення правопорушення, адресованою начальнику ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській обл., а також письмовими поясненнями ОСОБА_4 вбачається, що 25.10.2024 до неї звернулась робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_2 з приводу зникнення вазонів 24 жовтня 2024 року, які стояли в коридорі біля її службового кабінету. У зв?язку з тим, що ведеться відеоспостереження в приміщенні суду, вона звернулась до головного спеціаліста ОСОБА_5 з метою збереження відео за цей день (24.10.2024), так як запис відеоінформації зберігається на носіях системи відеоспостереження 10 календарних днів. Але у зв?язку з навантаженням та зайнятістю на роботі дане відео було переглянуто лише 18 листопада 2024 року, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 24.10.2024 року о 19-00 год. в залі судових засідань на другому поверсі палить електронну сигарету. На усне зауваження з приводу куріння у невідведеному для цього місці (в приміщенні суду) остання ніяких чітких пояснень не дала та не відреагувала, а через деякий час - 23 січня 2025 року близько 17-00 год. було виявлено факт куріння ОСОБА_6 у вбиральні на першому поверсі, про що складено відповідний акт та відібрані пояснення у свідків (а.п.8, 38).
З копії письмових пояснень ОСОБА_7 від 24.01.2025 вбачається, що 23 січня 2025 року десь о 17-00 год. вона прибирала в коридорі на першому поверсі біля залу судових засідань. Коли її покликала ОСОБА_2 підійти до вбиральні, де стояла також керівник апарату ОСОБА_8 , то зайшовши до вбиральні, відчули запах від електронної сигарети. У вбиральні, крім ОСОБА_1 , до цього моменту нікого не було (а.п.9).
З копії письмового пояснення ОСОБА_9 від 24.01.2025 вбачається, що 23 січня 2025 року десь о 17-00 год. вона прибирала в коридорі на першому поверсі біля жіночої вбиральні, в якій перебувала ОСОБА_1 . З другого поверху спустилась керівник апарату ОСОБА_10 , яка хотіла відкрити двері вбиральні, але вони були закриті. Через 4-5 хвилин звідти вийшла ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 зайшла всередину, але відразу вийшла із вбиральні і покликала її та ОСОБА_3 . Коли вони зайшли до вбиральні, то відчули запах від електронної сигарети, так як витяжка та вікно там відсутні (а.п.10).
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст.2 КАС України).
Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч.1 ст.175-1 КУпАП куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також і інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, аналіз наведеної норми Закону свідчить, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вказаною статтею КУпАП лише за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Законодавством України визначено два випадки визначення місць, у яких заборонено куріння - місця, які заборонені законом, та місця, які заборонені рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення виражається у курінні тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: у ліфтах і таксофонах; у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я; у приміщеннях та на території навчальних закладів; у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; у приміщеннях закладів ресторанного господарства; у приміщеннях об'єктів культурного призначення; у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; у приміщеннях гуртожитків; на дитячих майданчиках; у місцях загального користування житлових будинків; у підземних переходах; у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів,у тому числі в таксі; на вокзалах та станціях; на зупинках громадського транспорту.
Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.
У місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: "Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!".
Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.
За змістом п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення, фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що відповідач у даній справі не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови, у тому числі дана постанова складена на підставі акту фіксації паління тютюнових виробів у приміщенні Ічнянського районного суду від 24.01.2025 та на показах лише одного свідка - керівника апарату Кулак І.В., яка безпосередньо у судовому засіданні на запитання суду про те, чи бачила вона сам факт паління ОСОБА_1 , зазначила, що 23.01.2025 приблизно о 17 год., перебувала у вбиральні, а коли з неї вийшла ОСОБА_1 , то відчула запах електронної сигарети, але не змогла суду охарактеризувати цей запах.
Суд не бере до уваги пояснення працівників суду ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , оскільки вони надали свої пояснення працівникові поліції без попередження про кримінальну відповідальність, що впливає на допустимість таких доказів, а у своїх показах, наданих у суді також вказали про те, що підійшли 23.01.2025 біля 17 години підійшли до вбиральні суду на запрошення керівника апарату, яка повідомила їх про те, що звідти щойно вийшла ОСОБА_1 , та відчули запах електронної сигарети, але також не змогли чітко його охарактеризувати.
Відеозапис, доданий відповідачем до відзиву на позов, теж не містить фіксації самого факту паління електронної сигарети 23 січня 2025 року у вбиральні суду, а лише підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно туди заходила і вийшла через 1 хв. 20 сек.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що надані йому докази не підтверджують беззаперечного факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП України.
Згідно зі ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наданих суду доказів та вимог чинного законодавства суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена та ґрунтується лише на припущенні осіб, які не бачили самого факту паління та не є спеціалістами з розпізнавання запахів, тому твердження позивача не були спростовані, у зв'язку з чим постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №974592 від 24.02.2025, винесену старшим дільничним офіцером сектору превенції ВП №2 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Мазуном Богданом Тарасовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.175-1 КУпАП України, у виді штрафу розміром 51 грн слід скасувати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 605 грн 60 коп. Відтак на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Чернігівській області належить стягнути судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
З урахуванням викладеного, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги адвокатом Карапишем Б.В. надано такі документи: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 24.05.2024; договір про надання правової (правничої) допомоги № 10/25 від 26.02.2025; Додаток № 3 від 05.08.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/25 від 26.02.2025; акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 26.02.2025 на суму 12000 грн.
Враховуючи вищевикладене, витрати на правничу допомогу у заявленому представником позивача розмірі відповідають критеріям співмірності, визначеним в ч.5 ст.134 КАС України, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у повному обсязі.
Керуючись ст.72-77, 241-246,255, 286, 293 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (юридична адреса: просп.Перемоги, буд.74, м.Чернігів, 14000) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії ГБВ №974592 від 24.02.2025 по справі про адміністративне правопорушення, винесену старшим дільничним офіцером сектору превенції ВП №2 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Мазуном Богданом Тарасовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.175-1 КУпАП України, - скасувати.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на сплату судового збору розміром 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок та на правничу допомогу розміром 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього - 12605 (дванадцять тисяч шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.08.2025.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анна КОРОТКА