Справа № 308/6098/25
(заочне)
12 серпня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Вереш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Івашко Я.С. до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 20.10.2023 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Під час шлюбу народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_2 , видане Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Подружжя не проживають разом та не підтримують жодних відносин чи спілкування. Протягом тривалого часу їхнє сімейне життя між позивачем та відповідачем погіршувалося, незважаючи навіть на народження спільної дитини, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають в сім'ї, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами родини на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги як передбачено вимогами ст. 55 Сімейного кодексу України.
Позивачка зазначає, що протягом тривалого часу ведення між нею та відповідачем спільного господарства припинено. За глибоким її переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки як у позивача, так і у відповідача на ґрунті сімейно-побутових проблем, та діаметрально - протилежних поглядів на Сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги.
Вважає за таких обставин шлюб зберігати недоцільно, оскільки суперечить її інтересам та інтересам дітей, як і недоцільно надавати строк на примирення. А тому вважає, що за таких умов шлюб необхідно розірвати.
Позивач, як мати, любить своїх дітей, але неспроможна забезпечити всім необхідним, оскільки до того ж проживає на орендованій квартирі. Вона постійно слідкує за станом здоров'я, розвитком, виховує та піклується про дітей, у неї з обома дітьми психологічний контакт, прив'язаність один до одного.
Незважаючи на це, батько дітей зобов'язаний хоча би допомагати матеріально підтримувати спільних дітей.
Проживання дітей з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з нею та обов'язку виховувати її, піклуватися про неї та матеріально забезпечувати.
Також зазначає, відповідач немає інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків, яких необхідно утримувати матеріально.
За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 20.10.2023 року між нею та ОСОБА_2 розірвати та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від середньої заробітної плати щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак її представник - адвокат Івашко Я.С. надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в тому числі й шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.10.2023 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Під час шлюбу народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_2 , видане Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Встановлено, що дитина ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на повному її утриманні.
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що сімейне життя між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалося через різні погляди на сімейне життя.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, приймаючи до уваги також те, що наданий судом строк на примирення не дав позитивних результатів, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення аліментів, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст.182 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. №3, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на повному утриманні матері і проживає разом з нею.
Доказів, які б спростували твердження позивача, відповідачем суду не надано.
При визначенні розміру аліментів суд враховує відсутність у відповідача інших дітей чи непрацездатних батьків, матеріальне становище відповідача та позивача.
Аналізуючи в сукупності всі зібрані та досліджені судом обставини, приймаючи до уваги те, що обов'язок, щодо утриманні малолітніх дітей покладено на обох батьків, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення та слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів доходів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до вимог ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1211,20 грн. сплаченого судового збору та на користь держави в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 184 СК України, ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву - задоволити.
Шлюб, укладений 20.10.2023 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 90 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів доходів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову - 30.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір у розмірі - 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі - 1211, 20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 12.08.2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк