Справа № 308/10247/24
(заочне)
11 серпня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Представник позивача позовні вимоги мотивує тим, що позивач та відповідач проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4 , який проживає з батьком.
Вказує, що причиною розпаду сім?ї стало відчуження одне від одного, яке виникло на підставі кардинальної різниці в поглядах на сімейне життя. Сімейні стосунки у Позивача та Відповідача також не склалися через суттєві розбіжності в характерах, які не дають можливість зберегти сім?ю.
Представник позивача зазначає, що Відповідач, яка є матір?ю сина ОСОБА_4 участі в утриманні дитини не приймає, нехтує своїми батьківськими обов?язками.
Зазначає, що відповідачка не приймає жодної участі у житті дитини, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не переймається її долею та потребами, не виявляє бажання спілкуватися з ним та не приймає участь у його вихованні, а також не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Позивач вважає, що спільний син не отримує жодних проявів піклування від матері, необхідних дитині його віку.
Позивач зазначає, що на засіданні комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування відбувся розгляд питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідками якого було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що вихованням сина займається позивач самостійно, з його боку жодних перешкод Відповідачу у спілкуванні з дитиною не вчинялось, та як він розуміє значення участі матері для здорового психічного розвитку сина і розвитку здатності дитини знайти своє належне місце в соціумі.
Вказує, що вина Відповідача по невиконанню своїх обов?язків у вихованні сина полягає в тому, що вона не піклується про його фізичний та духовний розвиток, про його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не приймає участі у забезпеченні необхідним, медичним доглядом, лікування, не спілкується в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини.
Проживання одного з батьків окремо від дитини, не впливає на об?єм їх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов?язків.
Представник позивача вказує, що всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідач жодного з покладеного законом на батьків обов?язків не виконує, хоча дитина за своїм віком потребує цього. Належним підтвердженням вказаного обгрунтування, являється той факт, що відповідачка склала нотаріально завірену заяву про те, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківський прав. Також, згідно довідки Ужгородського ліцею N?15 виключно позивач займається вихованням сина, цікавиться його навчанням, підтримує постійний зв?язок з класним керівником та систематично відвідує батьківські збори. Мати вихованням та навчанням сина не цікавиться, до школи жодного разу не приходила.
Вказує, що Рішенням Виконавчого комітету Ужгородскої міської ради від 11.05.2016 року відповідачці встановлено графік відвідувань малолітнього сина ОСОБА_4 . Однак навіть у вказані у рішенні дні відповідач дитину не відвідує.
З посиланням на викладене , вказуючи , що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір'ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ).
Виклад позицій сторін по справі:
У судовому засіданні представник позивача подану позовну заяву підтримав з підстав та мотивів зазначених у позові. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Вказав на те, що відповідачка належним чином свої батьківські обов'язки по відношенню до сина не виконує, ухиляється від їх виконання. Просив суд задовольнити позовну заяву. Після оголошеної перерви в судовому засідання в наступне судове засідання не з'явився. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав та мотивів зазначених у позові. Зокрема вказав на те, що відповідачка залишила дитину, коли їй було близько 10-ти місяців, покинула їх спільне місце проживання та з того часу жодним чином не піклується про неї. Дитна з народження проживає разом з ним. Вказав, що відповідачка останній раз бачила дитину, коли їй було 5-6 років, окрім того відповідачка веде аморальний спосіб життя. Вважає, що відповідачка належним чином свої батьківські обов'язки по відношенню до сина не виконує, ухиляється від їх виконання, матеріальної допомоги не надає. Зазначив, що всі питання щодо виховання, навчання, медичного догляду, утримання дитини вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Просив суд задовольнити позовну заяву.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей/орган опіки та піклування, в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надіслав на адресу суду висновок Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування №6/17/01-19 від 02.01.2025 року.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л.Є. 27.05.2024 року згідно якої , вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стововно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №0610219203651, №0610236049372, №0610227614989, №0610248476705, №0610257884298, №0610257885260 та №0610255165006 та з відміткою «вручено» за №0600296182653 та №0600288743042.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс торон Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова торон України»).
Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Заяви, клопотання.
09.07.2024 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків.
08.11.2024 року представник позивача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.
20.01.2025 року представник третьої особи Служби у справах дітей надіслав висновок.
27.01.2025 року представник позивача подав до суду заяву про закриття підготовчого судового засідання без участі.
08.04.2025 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі.
28.07.2025 року представник позивача подав до суду заяву про долучення доказів.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
21.06.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.
15.07.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
27.01.2025 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі.
Заслухавши вступне слово представника позивача, позивача , вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті , беручи до уваги наданий у відповідності до статті 19 СК України висновок Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Фактичні обставини справи встановлені судом:
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27.10.2015 року, виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороді Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, копія якого приєднана до матеріалів справи.
У свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у графі батько зазначено ОСОБА_1 , а у графі мати - ОСОБА_5 .
Як встановлено судом, ОСОБА_5 у зв'язку з реєстрацією шлюбу 20.07.2022 року між нею та ОСОБА_6 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №909, змінила празвище з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ", що стверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_4 від 20.07.2022 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Судом встановлено, що згідно довідки директора ліцею №15 Ужгородської міської ради Поліщук В., вбачається, що вихованням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 займається виключно батько, він цікавиться його навчанням, підтримує постійний зв'язок з класним керівником, систематично відвідує батьківські збори. Дитину до школи приводить і забирає тільки батько, на виклик до школи приходить теж батько. Мати учня вихованням та навчанням сина не цікавиться, до школи жодного разу не приходила, з класним керівником не знайома.
Судом встановлено, що згідно витягу з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11.05.2016 року №148 «Про встановлення порядку зустрічі» вирішено встановити гр. ОСОБА_5 , мешканці АДРЕСА_1 , порядок зустрічі з її малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким чином: у вихідні від роботи 3 дні, почергово з батьком дитини, за місцем її проживання.
Судом встановлено, що згідно довідки Приватного підприємства «Ужгородський Будинковий Сервіс», №208 від 06.06.2024 року за підписом директора Товт В.В. та бухгалтера Мигович Л.М., вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та з ним проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що згідно характеристики з Приватного підприємства «Ужгородський Будинковий Сервіс», за підписом директора Товт В.В. та бухгалтера ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає на території яку обслуговує ПП «УжБудСервіс». За період проживання ніяких заяв або скарг з боку сусідів чи мешканців району на даного громадянина не надходило.
Судом встановлено, що згідно довідки директора ліцею №15 Ужгородської міської ради Поліщук В., №217 від 28.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно є учнем 4-Б класу Ужгородського ліцею №15.
Судом встановлено, що згідно характеристики наданої директором ТОВ «Захист плюс» Сарай Т., вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Захист плюс» на посаді охоронника групи швидкого реагування з 06.12.2023 року по теперішній час. За період роботи зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, працелюбним працівником, свої посадові обов'язки виконує професійно та вчасно. При виникненні конфліктних ситуацій поводиться коректно, стримано. З колегами підтримує рівні взаємини.
Характеристикою ОСОБА_4 за підписом директора Ужгородського ліцею №15 Поліщук В. та класного керівника Дідик Л. зазначено, що ОСОБА_4 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення достатнього і високого рівня. Батько відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, підтримує постійний зв'язок з класним керівником, відвідує батьківські збори.
Суд не бере до уваги письмові заяви ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 які долучені до позовної заяви з огляду на наступне.
У статтях 90-93 ЦПК України встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи. При цьому суд зобов'язаний попередити свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 67 ЦПК України свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.
Допит свідка - це логічна і психологічна діяльність особи, яка бере участь у справі, та суду, спрямована на одержання від свідка усних показань, що мають значення для справи. Допит свідка є процесуальною формою здобуття та дослідження одного із засобів доказування - показів свідка. Саме через недотримання встановленої законом процесуальної форми не можуть бути використані як показання свідків письмові пояснення громадян.
Клопотань про допит осіб в якості свідків від сторони позивача не надходило, а відтак суд не може в основу своїх висновків покласти письмові пояснення осіб , оскільки такого порядку надання показань свідків цивільним процесуальним законодавством України не передбачено. За змістом ст.ст. 69, 90, 230 ЦПК України свідок має бути доптаний в судовому засіданні, попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, та приведений до присяги.
Судом встановлено, що згідно довідки про доходи ОСОБА_1 виданої ТОВ «АГЕНТСТВО БЕЗПЕКИ СБМ» від 28.05.2024 року №13 загальна сума нарахованого доходу за період з 01 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року без урахування аліментів становить 56 926,93 грн.
Судом встановлено, що згідно довідки про доходи ОСОБА_1 виданої ТОВ «ЗАХИСТ ПЛЮС» від 28.05.2024 року №12 загальна сума нарахованого доходу за період з 06 грудня 2023 року по 30 квітня 2024 року без урахування аліментів становить 38 103,32 грн.
Предметом розгляду Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування було питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно висновку Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування №6/17/01-19 від 02.01.2025 року, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім цього, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л.Є. 27.05.2024 року згідно якої , вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стововно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Нормативно-правове обґрунтування :
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
При вирішенні спору суд виходить з того, що правовідносини між сторонами врегульовані нормами Конституції України,СК України,Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
Законодавством передбачено певні обов'язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, інших осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці…».
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її психічний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти , готувати її до самостійного життя.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання одного з них окремо від дитини, не впливає на об'єм їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідач жодного з покладеного законом на батьків обов'язків не виконує, хоча дитина за своїм віком потребує цього.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та /або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти є підставою передбаченою п.2 ч. 1 ст. 164 СК України позбавлення батьківських прав.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення поновлення батьківських прав", особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення від виконання батьківських обов'язків має місце тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею з агальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків.
Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до ч.8, ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У висновку Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування №6/17/01-19 від 02.01.2025 року, зазначено, що враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлені судом обставини у даній справі та дослідження докази, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення Відповідачки батьківських прав. Факти прямого ухилення від виконання батьківських обов'язків Відповідачем щодо виховання дитини прямо підтверджуються зібраними доказами та документами, які знаходяться у матеріалах справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження №61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Україниі вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі №755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі №953/17837/19.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3статті 2 ЦПК України).
Враховуючи вище викладене, беручи до уваги заяву ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л.Є. 27.05.2024 року згідно якої , вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стововно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде відповідати саме інтересам дитини ОСОБА_4 .
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка діє з 27 вересня 1991 року, «... держави учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини...».
Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надала, що, на думку суду, свідчить про її байдуже ставлення до їх спільної дитини. Окрім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л.Є. 27.05.2024 року згідно якої , вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стововно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідач добровільно відмовилася від батьківських прав та обов'язків щодо своєї дитини, а саме відповідач ОСОБА_3 посвідчила приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л.Є. 27.05.2024 року заяву згідно якої , вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стововно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надала, а навпаки у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л.Є. 27.05.2024 року згідно якої , вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стововно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак відповідачка визнала позовні вимоги і не заперечила проти їх задоволення, що, на думку суду, свідчить про її байдуже ставлення до його малолітнього сина.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню свого сина, а тому, з метою захисту прав та інтересів неповнолітнього, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на заяву ОСОБА_3 посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л.Є. 27.05.2024 року згідно якої , вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стововно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно п.1 ч.1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо його виховання.
Разом з тим, слід роз'яснити відповідачу, що згідно ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Щодо розподілу судових витрат
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновки Суду щодо позовної заяви та задоволення позовних вимог , у порядку частин першої статті 141 ЦПК України, з відповідача за позовом на користь позивача підлягає стягненню фактично сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1211,20 грн.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 30.07.2025 року, дата складання повного судового рішення- 11.08.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -11.08.2025 року.
Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 191 СК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачену ним суму судового збору в розмірі 1211 гривень 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява п ро перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради (місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3).
Дата складання повного тексту рішення - 11.08.2025
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца