12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 334/4452/25
провадження № 51-3114 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ухвалою від 03 червня 2025 року повернув скаргу ОСОБА_4 , подану в порядку ст. 303-306 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у кримінальному провадженні № 42025080000000028 від 19 березня 2025 року, у зв'язку з пропуском строку, передбаченого частиною 1 статті 304 КПК.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на зазначену ухвалу слідчого судді повернув особі, яка її подала.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_4 вбачається, що він не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на відповідність вимогам статті 427 КПК, Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Зокрема, в порушення вимог ст. 427 КПК України ОСОБА_4 своє звернення до Суду виклав у формі «апеляційної скарги», в той час як процесуальним законом передбачена можливість оскаржити судові рішення в касаційному порядку шляхом подачі саме касаційної скарги.
Крім того, зазначена скарга ОСОБА_4 адресована до Верховного Суду України, тоді як у відповідності до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_4 , посилаючись на незаконність рішення суду апеляційної інстанції, взагалі не наводить підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції, передбачених вищезазначеною нормою закону.
Тобто, у касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні порушення закону, що може бути підставою для скасування або зміни судового рішення, які, на його думку, допущено судом апеляційної інстанції при постановленні, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Проте у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу та зобов'язати відкрити провадження.
При цьому скаржник не конкретизує, яке саме рішення, на його думку, підлягає скасуванню, чим допустив суперечність та неузгодженість своєї позиції.
Вказане позбавляє суд касаційної інстанції можливості визначитись з предметом оскарження за касаційною скаргою та прийняти остаточне рішення за наслідками її розгляду.
Таким чином, прохальна частина касаційної скарги викладена без урахування вимог статті 436 КПК, яка визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, вимоги скаржника є нечіткими та не конкретними.
Зазначені обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Також, в порушення вимог частини 3 статті 427 КПК скаржник не зазначає в касаційній скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень статті 427 КПК.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3