07 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 454/1222/22
провадження № 51-972км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000129, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком суду, 07 квітня 2022 року о 22:00 ОСОБА_6 , керуючи мотоциклом марки "FORTE FT250-CKA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою на вул. І. Франка в с. Хлівчани Червоноградського району Львівської області в напрямку с. Пристань Червоноградського району Львівської області, перебуваючи біля будинку № 112, порушуючи вимоги п.1.5, п.п.2.3 б), д), п.п.12.3, 12.4, п.п.31.4.1 а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом з технічними невідповідностями гальмівної системи, а саме заглушування гальмівного циліндру переднього гальма методом закручування болта, а також відсутність гальмівного шлангу приводу та гальмівного механізму, які виникли внаслідок внесення в конструкцію гальмівної системи змін технічного характеру і могли бути виявлені і усунені водієм до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), та рухаючись із швидкістю 65 км/год, чим перевищив максимально дозволену швидкість на вказаній ділянці дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконавшись, що вибрана ним швидкість буде безпечною і не створить небезпеки для інших учасників руху, при проїзді вказаної ділянки дороги здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка стояла нерухомо на проїзній частині дороги. У результаті ДТП ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог зазначає, що не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року є недопустимим доказом з тих підстав, що органом досудового розслідування порушено процесуальний порядок відбирання та зберігання біологічних зразків для експертного дослідження.
Вказує на те, що суд, посилаючись у вироку на Наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1093 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з виготовлення, використання та забезпечення якості компонентів крові», не зазначив які саме норми цього Наказу було порушено органом досудового розслідування.
Звертає увагу, що 02 травня 2022 року слідчим СУ ГУНП у Львівській області, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2022 року про тимчасовий доступ до речей, вилучено з КЛ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » дві скляні опечатані пробірки із зразками крові ОСОБА_6 , одну з яких цього ж дня доставлено до Комунального закладу Львівської обласної ради « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (далі - КЗ ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Покликається на показання експерта ОСОБА_10 в судовому засіданні, відповідно до яких зразки крові ОСОБА_6 доставили у належним чином закритій пробірці, а порушення температури може вплинути на стан крові не менше ніж через 10 днів, якщо зберігати кров у неналежних умовах.
На думку прокурора, є незрозумілим, яким чином міг вплинути на експертне дослідження зразків крові ОСОБА_6 певний проміжок часу, після якого ці зразки були доставлені в лабораторію, з урахуванням того, що КЛ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » після відібрання зразків крові зберігає їх з дотриманням усіх вимог щодо їх зберігання, зокрема і температурного режиму. При цьому прокурор зауважує, що зразок крові ОСОБА_6 був доставлений слідчим в КЗ ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_5 » 02 травня 2022 року, про що зазначено в описовій частині висновку експерта, а не 03 травня 2022 року, як вказано у вироку.
Також, на думку прокурора, висновок експерта № 1322/2022-т від 05 травня 2022 року жодним чином не спростовує висновок експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року, оскільки він стосується дослідження крові ОСОБА_6 на вміст наркотичних речовин, а кров була використана для проведення дослідження на вміст алкоголю.
Прокурор не погоджується з висновками судів про те, що органом досудового розслідування порушено Інструкцію про виявлення у водіїв алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену Наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), оскільки кров у водія ОСОБА_6 було відібрано поза межами двох годин після події ДТП. Проте суди попередніх інстанцій не зазначили, яким чином вказане могло вплинути на допустимість чи достовірність висновку експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року, оскільки експерт ОСОБА_10 у суді пояснив, що зі спливом часу вміст алкоголю в крові лише зменшується, що і пояснює розбіжність між висновком експерта (0.52.%о) та результатом Драгера (1,26%о).
Прокурор зауважує, що матеріалами справи спростовується висновок суду про те, що усі свідки підтвердили, що ОСОБА_6 не вживав алкогольних напоїв, адже частина свідків надали показання, що не звернули уваги, чи перебував ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки перебували у стані шоку, а показання свідка ОСОБА_11 , на його думку, слід оцінювати критично, оскільки він є другом обвинуваченого та на досудовому розслідуванні надавав інші пояснення.
Вважає, що висновок повторної судово-токсикологічної експертизи № 738 від 06 вересня 2022 року, згідно якого в крові ОСОБА_6 не виявлено спиртів, не може бути допустимим і достовірним доказом зважаючи на те, що вказана експертиза призначена на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18 липня 2022 року, яка винесена в підготовчому судовому засіданні, в той час як ст. 315 КПК України не передбачає можливості розгляду в підготовчому судовому засіданні клопотань про призначення експертиз. Також зауважує, що вказаний висновок не можна вважати достовірним, оскільки експертне дослідження розпочато 01 вересня 2022 року, тобто після спливу 115 днів від відбору зразка крові.
Звертає увагу, що серед доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 , суд покликався на результат тесту за допомогою приладу Драгер (1,26%о), який не спростований судом.
Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України, після чого безпідставно визнав обставинами, які пом'якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, і призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України та без позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказує, що, зважаючи на доведеність, на думку сторони обвинувачення, вчинення ОСОБА_6 злочину в стані алкогольного сп'яніння, і, відповідно, правильності кваліфікації за ч. 3 ст. 286-1 КК України, надання ним відповідних показань і визнання винуватості у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9 (окрім керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння), не може визнаватись обставинами, які пом'якшують покарання. Вважає, що висновки місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_6 без призначення покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, та без призначення йому додаткового покарання, з якими погодився суд апеляційної інстанції, є непереконливими.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення, що вказує на порушення вимог ст. 419 КПК України.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу частково та просив її задовольнити частково - в частині скасування ухвали ІНФОРМАЦІЯ_8 від 10 грудня 2024 рокута призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вважали касаційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та просили її залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому за правилами, передбаченими ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіряючи у межах касаційних вимог прокурора ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте апеляційний суд під час розгляду справи зазначених вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та порушення ним вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього рухуУкраїни, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що органом досудового розслідування не доведено факт керування ОСОБА_6 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки докази його перебування в такому стані зібрані з недотриманням вимог КПК України, зокрема, статей 241 та 245 КПК України. Також суд вказав, що єдиним належним доказом, який міг би підтвердити стан алкогольного сп'яніння у обвинуваченого ОСОБА_6 - це висновок експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року про наявність в крові останнього етилового спирту в кількості 0,52% проміле, проте він є недопустимим доказом, оскільки був порушений порядок відібрання та зберігання біологічних зразків крові ОСОБА_6 для експертного дослідження.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що з наданих суду доказів вбачається, що зразки біологічного матеріалу на дослідження були доставлені слідчим з порушенням вимог транспортування крові, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я № 1093 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з виготовлення, використання та забезпечення якості компонентів крові».
Також місцевий суд указував на те, що зразки крові ОСОБА_6 було доставлено на дослідження в лабораторію 03 травня 2022 року, в той час як сама подія ДТП і факт перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, згідно обвинувального акта, мали місце 07 квітня 2022 року.
Крім того, вказаний вище суд зазначив, що згідно висновку експерта № 1322/2022-т від 05 травня 2022 року судово-токсикологічне дослідження крові ОСОБА_6 на наркотичні речовини не проводилось через малу кількість доставленої крові.
Вказував, що ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18 липня 2022 року в кримінальному провадженні була призначена повторна судово-токсикологічна експертиза.
Відповідно до висновку експерта № 738 від 06 вересня 2022 року встановлено, що при газохроматогічному дослідженні взірців крові ОСОБА_6 , відібраних медичними працівниками приймального відділення КЛ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " 08 квітня 2022 року о 02:20 - метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.
Також суд звертав увагу на те, що згідно Інструкції:
- у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я (п. 8 Розділ I);
- зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів (п. 9 Розділ ІІ);
- за збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища (п. 10 Розділ ІІ);
- предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п. 11 Розділ ІІ);
- для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу;
- якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений (п. 13 Розділ ІІ).
При цьому місцевий суд зазначив, що орган досудового розслідування виконав зазначені вище вимоги Інструкції, зокрема відібрав кров у водія ОСОБА_6 , але поза межами двох годин після ДТП, яка мала місце 07 квітня 2022 року приблизно о 22:00, а кров у ОСОБА_6 відібрано медичними працівниками приймального відділення КЛ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " 08 квітня 2022 року о 02:20.
Також суд першої інстанції врахував те, що стороною обвинувачення не спростовано того факту, що під час допиту в суді усі свідки підтвердили, що обвинувачений напередодні ДТП взагалі не вживав спиртних напоїв, на чому з категоричністю неодноразово наголошував і сам ОСОБА_6 .
Прокурор не погодився з вироком суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м'якість. При цьому наводив свою детальну оцінку доказам, наявним у матеріалах провадження, та стверджував, що місцевий суд необґрунтовано перекваліфіковав дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України, просив скасувати вирок ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01 липня 2024 року та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор звертав увагу на те, що місцевий суд безпідставно визнав висновок експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року недопустимим доказом з тих підстав, що органом досудового розслідування порушено процесуальний порядок відбирання та зберігання біологічних зразків для експертного дослідження. Водночас він стверджував, що суд першої інстанції, визнаючи вказаний вище висновок недопустимим доказом, послався на порушення норм Наказу Міністерства охорони здоров'я № 1093 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з виготовлення, використання та забезпечення якості компонентів крові», проте не навів будь-яких аргументів на їх спростування, не вказав, який вплив мають такі можливі порушення вказаного наказу на допустимість висновку судово-токсикологічної експертизи № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року. Також прокурор вказував на те, що 02 травня 2022 року слідчий СУ ГУНП у Львівській області, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2022 року про тимчасовий доступ до речей, вилучив з КЛ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » дві скляні опечатані пробірки із зразками крові ОСОБА_6 , одну з яких цього ж дня доставив до КЗ ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Зазначав, що експерт ОСОБА_10 , яка проводила судово-токсикологічну експертизу, в судовому засіданні підтримала свій висновок № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року і пояснила, що коли привезли зразки крові ОСОБА_6 , то пробірка була належним чином закрита, про що детально описано у висновку. На запитання, чи може порушення температурного режиму вплинути на стан крові, експерт відповіла, що так, може, але не менше ніж через 10 днів, якщо зберігати кров у неналежним умовах.
Також прокурор вказував на те, що, обґрунтовуючи визнання недопустимим висновку експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року, суд вказав, що зразки крові було доставлено на дослідження в лабораторію 03 травня 2022 року, у той час, як сама подія і факт перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння мали місце 07 квітня 2022 року. При цьому сторона обвинувачення звертала увагу на те, що місцевий суд у вироку не обґрунтував, яким чином вказане вплинуло на результат експертного дослідження, якщо в КЛ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » після відібрання зразки крові зберігаються з дотриманням усіх вимог щодо їх зберігання, зокрема, і температурного режиму.
Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначав про те, що суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином орган досудового розслідування порушив вимоги п. 9 Розділу ІІ Інструкції, а саме те, що у водія ОСОБА_6 було відібрано кров поза межами двох годин після події ДТП, і як вказане вище порушення могло вплинути на допустимість чи достовірність висновку експерта. Прокурор вказував, що експерт ОСОБА_10 суду пояснила, що з плином часу вміст алкоголю в крові зменшується на 0,15-0,2% проміле за годину, і здійснення відбору крові через певний проміжок часу міг призвести лише до того, що за результатами експертизи встановлено менший вміст алкоголю в крові ОСОБА_6 , ніж він був на момент ДТП, що пояснює розбіжність між показаннями приладу Драгер о 22:53 07 квітня 2022 року (1,26% проміле) та висновком експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року, яким досліджувався зразок крові, який був відібраний о 02:20 08 квітня 2022 року (0,52% проміле). Також прокурор вказував, що жодних доказів про вживання ОСОБА_6 алкоголю після ДТП стороною захисту не надавалось, і такі в матеріалах справи відсутні.
Також сторона обвинувачення вказувала на те, що місцевий суд у вироку безпідставно зазначив, що усі свідки в суді підтвердили, що обвинувачений ОСОБА_6 напередодні ДТП не вживав спиртних напоїв, на чому з категоричністю неодноразово наголошував і сам ОСОБА_6 . При цьому прокурор стверджував, що в суді першої інстанції свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 пояснили, що не бачили ОСОБА_6 до моменту ДТП і не могли знати чи вживав він алкогольні напої. Крім того, вони показали, що не зауважили після ДТП чи були у винуватця ознаки сп'яніння, оскільки самі були у шоковому стані, намагались допомогти потерпілій і не звертали увагу на ОСОБА_6 . Крім того, прокурор звертав увагу суду на те, що показання свідка ОСОБА_11 , надані ним в суді, про те, що вони разом з компанією друзів напередодні ДТП святкували день народження, однак ОСОБА_6 не вживав алкоголь, слід оцінювати критично, оскільки він є другом обвинуваченого, та його показання відрізняються від показань, наданих ним під час досудового розслідування, в яких указував, що разом з ОСОБА_6 вживали алкогольні напої під час святкування.
Крім цього, прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що висновок експерта № 738 від 06 вересня 2022 року повторної судово-токсикологічної експертизи, проведеної експертом ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно якого в зразку крові ОСОБА_6 не виявлено спиртів, є недостовірним і недопустимим доказом. Прокурор стверджував, що вказана експертиза була призначена на підставі ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 18 липня 2022 року в підготовчому судовому засіданні, у той же час, як ст. 315 КПК України не передбачає можливості розгляду в підготовчому судовому засіданні клопотань про призначення повторної експертизи, а тому вважав її недопустимим доказом. Також вказував на те, що експертиза була розпочата 01 вересня 2022 року, тобто після спливу 115 днів з моменту відбору зразка крові у ОСОБА_6 . Тобто, на думку прокурора, з 02 травня 2022 року після вилучення слідчим з КЛ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ємність із зразком крові зберігалась у невідомому місці та 01 вересня 2022 року була перевезена з м. Львова до м. Тернополя, що могло свідчити про порушення умов її зберігання та, відповідно, розщеплення алкоголю в зразку крові, про що вказували в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 , який проводив вказану експертизу, та експерт ОСОБА_10 , яка проводила первинну експертизу. Крім того, прокурором з метою з'ясування умов та обставин зберігання і транспортування зразка крові ОСОБА_6 було відправлено запит в ІНФОРМАЦІЯ_10 . Проте судом було необґрунтовано відмовлено в очікуванні надходження відповіді на запит.
Також прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що місцевий суд, вказуючи у вироку, що єдиним належним доказом, який би міг підтвердити стан алкогольного сп'яніння у обвинуваченого ОСОБА_6 , є висновок експерта № 1321/2022-т від 05 травня 2022 року, у мотивувальній частині вироку в переліку доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 послався на результат тесту на приладі Драгер, проведений 22:53 07 квітня 2022 року, згідно якого в ОСОБА_6 виявлено 1,26% проміле алкоголю. Водночас, суд жодним чином не взяв до уваги та не спростував даний доказ.
Отже, суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, ретельно не перевірив усіх доводів прокурора і не дав на них вичерпних відповідей. У своїй ухвалі згаданий суд замість ґрунтовного спростування тверджень скаржника шляхом аналізу всіх доказів в аспекті статей 84-86, 90 КПК України й правильності їх оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, як це передбачено ст. 94 КПК України, по суті виклав зміст вироку, відображені в ньому докази та висновки місцевого суду попри те, що вони оспорювалися. Одночасно апеляційний суд формально погодився з висновками місцевого суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, при цьому не навівши власного аналізу та оцінки цих доказів, з огляду на зміст доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що наведені касаційним судом порушення призвели до передчасного висновку апеляційного суду стосовно обґрунтованості виключення кваліфікуючої ознаки вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України. При цьому Суд наголошує, що апеляційне провадження стосується тих судових рішень, які не набрали законної сили, і означає процедуру перегляду апеляційною судовою інстанцією законності та обґрунтованості рішень місцевих судів з огляду на правильність установлення ними фактів та застосування права як його процесуальних, так і матеріальних норм. Це зобов'язує суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 404 КПК України зробити власний висновок стосовно правопорушення, винуватості чи невинуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та іншого.
Крім того, апеляційний суд усупереч положеннямст. 419 КПК України, належним чином не мотивував свого рішення в частині застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України та дійшов передчасного висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне м'якість призначеного покарання.
Таким чином, апеляційним судом під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 були порушені вимоги статей, 370, 419 КПК України, що перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення. Тому, зважаючи на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, дати їй та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, із урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному рішенні з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК України.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за тих самих обставин справи та даних про особу засудженого застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України необхідно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436,438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3