13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 521/2339/20
провадження № 61-9662ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання договору дарування недійсним,
24 липня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у цій справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду
від 06 листопада 2023 року в справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року
в справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України,
у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує,
що судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми статей 203, 229-233, 717 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16.
Також у касаційній скарзі міститься посилання на постанову Верховного Суду
від 07 січня 2024 року у справі № 641/4266/21 (провадження № 61-14470св23).
Підсумовуючи свої доводи, ОСОБА_1 зазначає, що судами першої
та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права
та порушено норми процесуального права, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених
у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16.
При цьому посилань на висновки Великої Палати Верховного Суду у касаційній скарзі не зазначено.
За таких обставин ОСОБА_1 необхідно уточнити підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначивши при цьому висновки Верховного Суду, які, на її думку, неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, систематизувати їх, та надіслати
на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги заявниця, серед іншого, просить
«скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21.03.2023 року та рішення Малиновського районного суду м Одеси від 16.06.2022 року у справі
№ 521/21985/20, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, задовольнити за виключенням факту безоплатної передачі
ОСОБА_5 ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,250 га для будівництва будинку».
Однак по тексту касаційної скарги заявниця не погоджується з рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 05 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі № 521/2339/20
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання договору дарування недійсним.
Оскільки вимоги прохальної частини касаційної скарги не узгоджуються
з її описовою частиною, ОСОБА_1 необхідно уточнити вимоги її прохальної частини, виклавши їх таким чином, щоб описова частина та прохальна частина касаційної скарги відповідали одна одній.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржницею не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати
ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк