06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 453/473/24
провадження № 61-6266ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Юлія Богданівна, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 квітня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2024 року відкрито провадження у цій справі.
17 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи
на розгляд іншому суду, в якому просила суд вищевказану цивільну справу передати за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області
в порядку частини першої статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про направлення справи
за підсудністю до іншого суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Ю. Б., оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Рісної Ю. Б. на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя повернуто заявниці.
Повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Рісної Ю. Б. на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що частина перша статті 353 ЦПК України
не містить у своєму переліку ухвали суду першої інстанції про відмову
у задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю до іншого суду,
а тому є ухвалою, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
14 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Ю. Б., через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу
на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року у цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Рісна Ю. Б., залишено без руху та запропоновано заявниці надати до суду докази надсилання копії касаційної скарги
ОСОБА_2 , з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України та частини сьомої статті 43 ЦПК України, та документ, що підтверджує сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення
від сплати судового збору відповідно до закону.
У липні 2025 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, з яких вбачається, що заявницею недоліки касаційної скарги усунуто.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа, ця справа підсудна Пустомитівському районному суду Львівської області за правилами виключної підсудності за місцем знаходження найдорожчого об'єкта, що підлягає поділу.
Крім того, представник заявниці звертає увагу, що ухвала суду першої інстанції
про відмову в задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю
до іншого суду не достатньо вмотивована. Суд апеляційної інстанції безпідставно постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги, оскільки у резолютивній частині цієї ухвали міститься посилання на право сторони оскаржити
її в апеляційному порядку.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення,
про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення
або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову
у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами,
про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які подаються апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю не є ухвалою, яка оскаржується окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга
не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Ю. Б., на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 13 березня
2025 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що частина перша статті
353 ЦПК України не містить у своєму переліку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю
до іншого суду, а тому така ухвала суду першої інстанції не є ухвалою, яка підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Ю. Б., на підставі пункту 4 частини п'ятої статті
357 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Ю. Б.,
не заслуговують на увагу, оскільки стосуються ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року, яка не є предметом касаційного оскарження у справі № 453/473/24.
Доводи касаційної скарги про зазначення в ухвалі суду першої інстанції можливості її оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду спростовуються положенням частини першої статті 353 ЦПК України,
які правильно застосовані судом апеляційної інстанції.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Ю. Б., на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року слід відмовити, оскільки скарга
є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, висновків суду
не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення
не впливають.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рісна Юлія Богданівна, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська