Справа № 517/530/25
Провадження № 2-а/517/6/2025
13 серпня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
секретаря судових засідань Грабової І.Г.,
за участю:
представника відповідача Дмитрієнко К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській областіпро визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_1 звернувся в суд з із зазначеним позовом, в якому просить визнати дії Департаменту патрульної поліції, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4824766 від 26.05.2025 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та провадження у справі закрити. Також просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 605,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії ЕНА № 4824766 від 26.05.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Вказує, що накладення на нього адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Так, 26.05.2025 року позивача дійсно зупиняла поліція та повідомила, що останній порушив правила дорожнього руху, а саме порушив вимоги знаку 3.34 ПДР України. Жодних доказів вчинення ним правопорушення надано не було.
Доказами ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення є лише постанова у справі про адміністративне правопорушення. Відповідачем не залучено жодного свідка або іншого учасника дорожнього руху, не надано належного відеозапису, на якому було б відображено момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чи будь-яких інших доказів передбачених ст. 251 КУпАП.
Зазначає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
25 липня 2025 року від представника Головного управління Національної поліції в Одеській області Дмитрієнко К.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзив на позовну заяву мотивований тим, що 26 травня 2025 року у с-щі Велика Михайлівка, Одеської області, на вул. Центральній, працівниками поліції було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля Toyota RAV4, державний номер НОМЕР_1 .
Зазначений транспортний засіб зупинився та перебував у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», що встановлений на вказаній ділянці дороги. Це підтверджується відеозаписом, наданим Відповідачем: на відео чітко видно наявність знаку «Зупинка заборонена» та розміщення автомобіля позивача безпосередньо в межах дії цього знаку.
Поліцейський, помітивши правопорушення, підійшов до ОСОБА_1 для вжиття належних заходів реагування. Водію було роз'яснено суть порушення (зупинка транспортного засобу в забороненому місці) та витребувано документи для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Поведінка позивача та пасажирки в ході спілкування з поліцейським вирізнялася зухвалістю та неповагою: зафіксовано, що вони сперечалися з правоохоронцем, відмовлялися визнавати очевидне порушення, чим утруднювали виконання поліцейським службових обов'язків.
За результатами розгляду на місці було винесено постанову серії ЕНА № 4824766 від 15.05.2025 про накладення адміністративного стягнення на водія ОСОБА_1 за порушення правил зупинки/стоянки транспортних засобів. Постановою на позивача накладено штраф в розмірі 340 грн., передбачений ч.1 ст.122 КУпАП.
Копію постанови вручено ОСОБА_1 у встановленому порядку, під підпис.
Вказує, що наявні докази: відеозапис правопорушення вчиненого позивачем - однозначно підтверджує, що 26.05.2025 позивач вчинив порушення ПДР, зупинивши автомобіль у зоні дії знаку «Зупинка заборонена», і що працівник поліції правомірно притягнув його до адміністративної відповідальності за це порушення.
Також вказав, що позивач стверджуючи про відсутність порушення чи незаконність дій поліції, не надав жодного доказу на підтримку своїх слів. Його твердження спростовуються матеріалами справи та нормами права, як детально роз'яснено вище.
04 серпня 2025 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив в якій просить його позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідь на відзив мотивована тим, що на відеозаписі який надано відповідачем до суду не видно факту його порушення. На відео зафіксований момент коли позивача зупинили працівники поліції та пояснили, що він порушив вимоги знаку 3.34 ПДР.
Вказує, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без участі сторони, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 55).
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській областіу судовому засіданні вимоги позову не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.
В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 26 травня 2025 року біля 22 год. 19 хв. гр. ОСОБА_1 по вул. Центральній в с-щі Велика Михайлівка керував автомобілем «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_1 та не виконав вимогу д.з. 3.34 ПДР, порушивши п.8.4.в. ПДР - Порушення вимог заборонних знаків та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн., що підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4824766 від 26.05.2025 року (а.с. 6).
Згідно відеозапису доданого до матеріалів справи вбачається, що 26.05.2025 року водій ОСОБА_1 зупинив автомобіль у зоні дії знаку 3.34 ПДР «Зупинка заборонена». Поліцейський помітивши правопорушення, підійшовши до водія та роз'яснив суть правопорушення. В подальшому поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладено на водія штраф у розмірі 340 грн., передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 40 (зворотня сторона)).
З досліджених в ході судового розгляду відеофіксації достовірно зафіксована зупинка та стоянка належного ОСОБА_1 автомобіля «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
Згідно примітки до ст. 14-2 КУпАП Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
Указані вимоги закону інспектором дотримано.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Вимогами статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З положень ст.247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Згідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП, та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17 - К/9901/32368/18).
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач оскаржуючи постанову, зазначив, що фактично не заперечує факт керування ним транспортним засобом «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в с-щі Велика Михайлівка Одеської області по вул. Центральній та зупинку в межах дії дорожнього знаку 3.34.
Проте зазначив, що жодних доказів його правопорушення йому надано не було. Відповідачем не було залучено свідків або інших учасників дорожнього руху, не надано належного відеозапису вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Дорожній знак 3.34 є заборонним знаком, який відповідно до п.п. 8.4. в) ПДР України, запроваджує або скасовує певні обмеження в русі.
Як встановлено судом зі змісту постанови, що також не заперечується в позовній заяві, ОСОБА_1 здійснив зупинку в межах дій дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», яким забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Як вбачається з Правил дорожнього руху України, ними встановлено, що в межах дії даного дорожнього знаку існує єдина підстава для зупинки і стоянки транспортних засобів, а саме таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Будь яких інших випадків, які дозволяють зупинку в зоні дії дорожнього знаку ПДР України не містять.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було порушено п.8.4.в)ПДР України.
Також з відеозаписів, судом встановлено, що поліцейським під час винесення оскаржуваної постанови було дотримано вимоги ст. 279 КУпАП.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що представником відповідача було доведено правомірність прийнятої постанови серії ЕНА № 4824766 від 26.05.2025 року стосовно ОСОБА_1 .
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що наведені в позові обґрунтування, на думку суду, не є такими, з якими закон пов'язує можливість скасування постанови про притягнення позивача до відповідальності, стороною відповідача доводи та обґрунтування позову були спростовані, а тому суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, не ґрунтуються на законі.
Таким чином, оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідачем було доведено правомірність прийнятої постанови, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
В порядку ст. 139 КАС України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 10, 71, 72, 244, 243, 250, 286, 295 КАС України, ч. 1 ст. 122, ст. ст. 245, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській областіпро визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4824766 від 26.05.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного судучерез Захарівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2025 року.
Суддя: