Справа №523/15223/25
Провадження №1-кс/523/5101/25
12 серпня 2025 року м. Одеса Слідчий суддя Пресипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання ст.слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2015 р.н., з вищою освітою, працюючого помічником начальника відділу Прикордонної служби з логістики, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України
Слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025164690000045 від 05.06.2025, за підозрою громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється відділом Одеської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_8 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на всій території України протягом 90 днів із дня набрання чинності Указом. Також указом, серед іншого, постановлено:
- призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами;
- місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому законом порядку, серед іншого, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
- здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Абзацом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналогічне визначення особливого періоду міститься у Законі України «Про оборону України», згідно з абзацом 13 ч. 1 ст. 1 якого, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, враховуючи введення в Україні у встановленому законом порядку правового режиму воєнного стану, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і Закону України «Про оборону України».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування постановлено запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Законом України «Про правовий режим воєнного стану» визначено поняття воєнного стану. Так, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно з законодавством. Громадяни України проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, у ОСОБА_4 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та дату, але не пізніше 14.07.2025, у невстановленому в ході досудового розслідування місці виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом організації незаконного переправлення громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України до Республіки Молдова.
На виконання свого злочинного умислу, 12.07.2025 ОСОБА_4 зустрівся із громадянкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території Київського району м. Одеси, діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовився з ОСОБА_10 за грошові кошти у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) доларів США про перевезення з України до Республіки Молдова громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою призовного віку та підлягає мобілізації в особливий період.
25.07.2025 ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_10 , поряд із кав'ярнею «Золоте Руно», що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 16, де в автомобілі на якому приїхав за вказаною адресою отримав від останньої завдаток за організацію переправлення ОСОБА_9 із України до Республіки Молдова у розмірі 1000 доларів США.
29.07.2025, ОСОБА_4 зв'язавшись із ОСОБА_10 засобами телефонного зв'язку повідомив її про те, що найближчим часом, ОСОБА_9 будуть перевозити через державний кордон України до Республіки Молдова.
Далі, 09.08.2025 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що 10.08.2025 ОСОБА_9 будуть перевозити через державний кордон України до Республіки Молдова.
10.08.2025 близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_9 зателефонував не відомий абонент з номером мобільного телефону НОМЕР_1 і повідомив, що він телефонує від ОСОБА_11 і що через годину забере ОСОБА_9 поряд з його будинком, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Владислава Бувалкіна, 8.
Цього ж дня, близько 15 год. 00 хв., за вищевказаною адресою, приїхав автомобіль марки «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 під керування особи жіночої статі, де в якості пасажирів знаходились два чоловіки, один із яких ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після того, як ОСОБА_9 сів у вказаний автомобіль, водій автомобілю попрямувала в сторону АЗС «SOCAR», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Київське шосе, 12/1.
По приїзду за вказаною адресою, водій автомобілю «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 повідомила, що далі ОСОБА_9 та ОСОБА_12 попрямують на автомобілі «Ford FUSION» д.н.з. НОМЕР_3 , водієм якої є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який займає посаду водія відділення охорони військової контррозвідки СБУ НОМЕР_4 комендатури охорони та обслуговування. Далі, ОСОБА_13 видав ОСОБА_9 та ОСОБА_12 військову форму ЗС України та сказав переодягатися. Крім того, з метою безперешкодного перетину пункту пропуску «Маяки-Удобне-Паланка» ОСОБА_13 видав ОСОБА_9 та ОСОБА_12 військові квитки діючих військовослужбовців ЗС України, які за своїми рисами обличчя схожі на останніх, на ім'я ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та посвідчення про відрядження на вказаних осіб з м. Одеси до м. Рені Одеської області та попрямували на вищевказаному автомобілі в сторону м. Рені Одеської області
В подальшому, перед перетинанням державного кордону України, в районі
с. Саф'яни, Ізмаїльського району, Одеської області, злочинні дії ОСОБА_4 та інших не встановлених осіб, щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом незаконного переправлення ОСОБА_9 , який є особою призивного віку та підлягає мобілізації, через державний кордон України до Республіки Молдова, були припинені.
10.08.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України, а 11.08.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
12.08.2025 слідчий звернувся до суду з клопотанням, про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, мотивуючи клопотання тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину під час дії воєнного стану, наявністю ризиків, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, та неможливістю запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та достатніми для його застосування до підозрюваного, без визначення розміру застави.
Захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на формальність клопотання, відсутність ризиків, необґрунтованість підозри, адже в повідомленні описано зовсім іншу статтю КК України (зокрема 332 КК України). Захист просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді зокрема і у вигляді домашнього арешту. Підозрюваний погодився з думкою захисника.
Від підозрюваного скарг на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів досудового розслідування не надходили, інших заяв та клопотань не було.
Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, захисника та підозрюваного, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Приймаючи до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах, доказах наданих слідчому судді які засвідчують підозру, а саме: - відповіддю на доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області; - протоколом огляду місця події від 10.08.2025; - протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.08.2025; - протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 03.07.20205, 14.07.2025 та 28.07.2025; - протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 11.08.2025; - протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 11.08.2025; - протоколом обшуку від 10.08.2025; - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та її обшуку від 10.08.2025; - іншими матеріалами досудового розслідування, вважаю доведеним у судовому засіданні обґрунтованість підозри в скоєнні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, по якому продовжується проведення необхідних слідчих дій, вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку підозрюваного незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, в зв'язку з викладеним вважаю ризик, передбачений ч.1 п. 3 ст. 177 КПК України, доведеним.
Крім того враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, та яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, обізнаність ОСОБА_4 про шляхи та можливості залишити територію України, вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. В ході розгляду клопотання встановлено міцні соціальні зв'язки підозрюваного (одружений, має місце проживання в Одеській області, має на утриманні дитину та мати пенсійного віку), але вказане не зупинило підозрюваного від вчинення тих дій які описані в клопотання слідчого в яких обґрунтовано підозрюєтся саме ОСОБА_4 тож при обранні запобіжного заходу не можуть вплинути на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
В зв'язку з викладеним, вважаю, що в даній кримінальній справі, на час вирішення вказаного питання, з урахуванням викладених в ухвалі обставин кримінального провадження, суспільний інтерес переважає над особистим інтересом підозрюваного.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ст. 183 КПК України - не має.
Вважаю доцільним, з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, під час дії воєнного стану, відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, адже такий запобіжний захід не зможе забезпечити уникнення ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ст. 209 КПК України, при визначенні часу затримання ОСОБА_4 належить прийняти протокол його затримання, згідно якому він був затриманий 10.08.2025 року.
Щодо позиції сторони захисту про відсутність ризиків то їх наявність була встановлена в ході розгляду клопотання.
На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого ст.слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів), без визначення розміру застави та можливості її внесення, та обчислювати з дня затримання ОСОБА_4 , тобто з 10.08.2025 року до 08.10.2025 року.
Визначити строк дії ухвали до 08.10.2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя : ОСОБА_1