12 серпня 2025 року м. Чернівці
справа № 718/420/25
провадження 22-ц/822/642/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Литвинюк І.М., Кулянди М.І.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 5 травня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано наступним. 28.01.2024 року між відповідачем та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» був укладений кредитний договір № 4250, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5000 грн. строком на 365 днів (до 27.01.2025р.) шляхом переказу на його платіжну картку. Відповідач ознайомлений із ставкою відсотків за користування кредитними коштами та підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису.
ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» умови кредиту виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит. Відповідач з свого боку не виконав умови кредитного договору.
Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №4250 від 28.01.2024 року в розмірі 50625,00грн., яка складається із 5000грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 45625,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками за період з 29.01.2024 року по 27.01.2025 року, а також 2422,40 грн. судового збору та 10 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 5 травня 2025 року позов ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №4250 від 28.01.2024р. у розмірі 32650,00грн. (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят гривень), з яких 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) - основний борг, 27650,00 грн. (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят гривень) - проценти за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» 1562,21грн. судового збору та 5159,20 грн. витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 5 травня 2025 року в частині: зменшення суми заборгованість за нарахованими процентами за період з 28.01.2024 року по 27.01.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів, з 45625 грн. до 27650 грн.; зменшення суми судового збору з 2422,40 грн. до 1562,21 грн. за подання позовної заяви; зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн. до 5159,20 грн. Задовольнити зазначені вимоги в повному обсязі а також стягнути 15000 грн. - за професійну правничу допомогу, 4542 грн. судового збору за апеляційний розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині, що оскаржується, з порушенням норм матеріального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Кредитний договір між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 28 січня 2024 року, тобто в період протягом якого законом встановлено максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 2,5%, який і повинен застосовуватися протягом усього строку кредитування.
Таким чином відповідно до ст.1056-1 ЦК України, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору.
В укладеному кредитному договорі між відповідачем та первісним кредитором встановлено фіксованою процентну ставку за користування кредитом.
Також вказує на те, що судом першої інстанції неправомірно зменшено розмір судових витрат стягнутих на користь позивача.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 28.01.2024 року між відповідачем та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» був укладений кредитний договір № 4250, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000 грн. шляхом переказу на його платіжну картку НОМЕР_1 . Відповідач ознайомлений із ставкою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису.
Кредитний договір підписано шляхом накладання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Товариство зобов'язується надати позичальнику грошові кошти, а останній зобов'язався повернути його та сплатити відсотки за користування ним (п.1.1. договору):
- сторони погодили суму кредиту 5 000 грн. (п.1.1);
- процентна ставка - 2,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.3.).
- строк кредитування 365 днів (п.1.4);
- кредитні кошти надаються позичальнику на електронний платіж НОМЕР_1 (п.1.8) через платіжний сервіс FONDY.
Розмір та строки сплати позичальником платежів за договором погоджений сторонами в Додатку до договору №1.
Судом досліджено анкету клієнта, де зазначені паспортні дані відповідача, суму кредиту (5000,00 грн.), дату отримання кредиту (28.01.2024), строк кредиту (365 днів), процентна ставка (2,5%), та платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту (а.с.24).
З платіжного доручення № 732875612 від 28.01.2024 вбачається, що ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» перерахувало кошти ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн. на рахунок НОМЕР_1 , як це передбачено п. 1.8 договору.
Згідно інформації, яка витребувана в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Також фінансовий номер за вказаною платіжною карткою за період з 28.01.2024 року по 02.02.2024 року: НОМЕР_3 .
Зі змісту виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 28.01.2024 по 02.02.2024 вбачається, що 28.01.2024р. відбулося зарахування переказу на його карту № НОМЕР_1 в сумі 5000,00 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 04.02.2025р. заборгованість відповідача не погашена та становить 50625,00 грн., з яких: 5000,00 - заборгованість за сумою кредиту; 45625,00 грн. - прострочені відсотки (за період з 29.01.2024р. по 27.01.2025р.)
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки апеляційна скарга містить доводи та оскаржує рішення суду в частині стягнення процентів за користування кредитом та в частині судових витрат, саме в цій частині переглядається рішення суду, в іншій частині відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду не переглядається. .
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, що кредитний договір від 28 січня 2024 року № 4250 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 підписано останнім одноразовим ідентифікатором 369544, який було надіслано на номер відповідача +380992721930. У договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.
Грошові кошти у сумі 5 000 грн. на виконання умов кредитного договору перераховані 28 січня 2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_4 відповідача, через платіжний сервіс FONDY.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позов ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором виходив з того, що оскільки договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 2,5% на день, що мало місце із 23 квітня 2024 року є нікчемними.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами укладеного між сторонами 28 січня 2024 року кредитного договору, зокрема пункту 1.3 договору, визначено процентну ставку за кожний день користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір № 4250 укладено 28 січня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, на підставі частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі
№ 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки а саме:
- за період з 29.01.2024 по 22.04.2024 (85 днів) за ставкою 2,5 %,;
- за період з 23.04.2024 по 20.08.2024р. (120 днів) за ставкою 1,5 %,.;
- за період з 21.08.2024 по 27.01.25 (у межах позовних вимог, 160 днів) за ставкою 1%.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки) поширюється в тому числі і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Тому суд вважає помилковими доводи апелянта щодо необхідності застосування визначеної у договорі споживчого кредитування денної процентної ставки у розмірі 2,5 % протягом усього періоду нарахування заборгованості.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» в частині стягнення процентів за користування кредитом, оскільки вони нараховані без врахування пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неправомірного зменшення судом першої інстанції розміру судових витрат стягнутих на користь позивача з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалось вище суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а тому відповідно до вимог процесуального закону стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв'язку з розглядом справи пропорційно до задоволених позовних вимог.
Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат,
Враховуючи, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат за результатами розгляду справи в суді першої інстанції та відсутні підстави для стягнення на користь апелянта судових витрат за апеляційний розгляд.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 5 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: І.Б. Перепелюк
І.М. Литвинюк
М.І. Кулянда