07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8184/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Сондей Я.А.
Відповідача: Бондаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025
(головуючий - Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025
(суддя - Мандриченко О.В.)
у справі №910/8184/24
за позовом Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 12 272 213,90 грн,
1. У зв'язку із запланованою відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.07.2025.
Короткий зміст позовних вимог
2. Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" (далі - АТ "Чернівціобленерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ"Укренерго", відповідач) про стягнення заборгованості з оплати послуг врегулювання небалансів електричної енергії в розмірі 12 011 146,58 грн, 110 985,52 грн 3% річних та 150 081,87 грн інфляційних втрат.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в повному обсязі не оплачено послуги з врегулювання небалансів, внаслідок чого виникла заборгованість, крім того, частину оплати виконано з простроченням строків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1.009.103,18 грн заборгованості, 150.081,87 грн інфляційних втрат, 110.985,52 грн 3% річних та судовий збір.
5. Судові рішення мотивовано наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням виконаної відповідачем оплати, а тому, позов в частині стягнення основної суми заборгованості інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими. Крім того, суди проаналізували обставини справи та не встановили підстав для зменшення 3 % річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в частині задоволених позовних вимог, просить скасувати в цій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про відмову у позові.
7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на п. 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступлення від правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, оскільки, умовами договору про врегулювання небалансів електричної енергії не визначений розрахунок власними коштами ОСП а приписами ст. 75 Закону № 2019- VIII встановлено виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка, а саме у разі системних обмежень, такі обставини не були встановлені судами у судових рішеннях.
8. Також, у скарзі скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заперечуючи проти поданого відповідачем клопотання позивач зазначає, що положення чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін у справі є чіткими у формулюванні, та в сукупності дають змогу зробити однозначний висновок у їх застосуванні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, АТ "Чернівціобленерго" шляхом підписання заяви про приєднання, приєдналося до умов публічного типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - договір), затвердженого наказом ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 16.08.2019 року № 441.
11. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги охоплюють період з листопада 2022 року по вересень 2023 року, та правовідносини охоплюються публічними типовими договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, що затверджені наказами ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 09.06.2022 року № 236 та наказом від 27.01.2023 року № 58.
12. Згідно з умовами договору та в порядку передбаченому Законом України "Про ринок електричної енергії" і Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 14.03.2018 року №307 (далі - Правила), позивач та відповідач врегульовують небаланси електричної енергії шляхом вчинення правочинів, щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів.
13. Відповідно до п. 1.5 договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
14. СВБ (сторона, відповідальна за баланс) - учасник ринку (в даному випадку ОСР), зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
15. Згідно з п. 2.1 договору, вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
16. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п. 2.2 договору).
17. Відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
18. Згідно п. 5.9. договору, ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. В акті купівлі-продажу відображено обсяги та вартість поставленої електричної енергії ОСП, а також обсяги та вартість поставленої електричної енергії ОСП для врегулювання небалансів за період зазначений в акті.
19. Згідно з п. 7.3.1 правил, АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
20. Плата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (п. 7.7.4. правил).
21. Відповідачем було здійснено часткову оплату лише по 2 рахункам - фактурам, а саме: №2112202300175 від 21.12.2023 було здійснено оплату в сумі 285 548, 58 грн - - 11.03.2024; №0801202400402 від 08.01.2024 було здійснено оплату в сумі 121 307, 65 грн 08.05.2024 року. Таким чином, з врахуванням вказаних оплат, заборгованість за договором про врегулювання небалансів складає 12 011 146,58 грн.
22. При цьому, 17.10.2024 року між сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2023 року - 17.10.2024 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача за виставленими рахунками складає 1 009 103,18 грн.
23. Тобто, з наведеного вбачається, що відповідачем, за час розгляду справи, сплачено на користь позивача 10 567 850,72 грн, а грошові кошти у розмірі 1 009 103,18 грн визнано ним як заборгованість.
Позиція Верховного Суду
24. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
26. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
27. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
28. Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29. Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
30. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором приєднання та стосується врегулювання небалансів електричної енергії.
31. Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
32. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначено Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).
33. Згідно зі ст. 52 Закону, організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку забезпечує адміністратор розрахунків, а ч. 2 цієї ж статті встановлено, що функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
34. Відповідно до ст. 4 Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.
35. Згідно з п. 7 ст. 1 Закону, балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
36. Відповідно до п. 11 ст. 33 Закону, оператор системи передачі: придбаває послуги з балансування на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку та Кодексом системи передачі, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.
37. Судами встановлено, що позивач є оператором системи розподілу (ОСР), в правовідносинах у справі є стороною відповідальною за баланси (СВБ). Відповідач, оператор системи передачі, адміністратор розрахунків (АР).
38. АР - юридична особа, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.
39. Згідно з п. 12 ст. 1 Закону, відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
40. Також, п. 46 ст. 1 Закону визначено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
41. Відповідно до ст. 3 Закону, обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
42. Судами встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, виставлено відповідачу рахунки - фактури за розрахунковий період з 11.09.2023 по 31.05.2024 на загальну суму, з врахуванням актів коригування (врегулювання), 12 418 002,81 грн.
43. Відповідачем було здійснено оплату лише по 2 рахункам - фактурам, а саме: № 2112202300175 від 21.12.2023 року оплачено суму 285 548, 58 грн - 11.03.2024 року; №0801202400402 від 08.01.2024 року оплачено 121 307, 65 грн - 08.05.2024 року. Таким чином, з врахування вказаних оплат, заборгованість за договором про врегулювання небалансів складає 12 011 146,58 грн. Водночас, 17.10.2024 року між сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2023 року - 17.10.2024 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача за виставленими рахунками складає 1 009 103,18 грн. Тобто, за час розгляду справи, сплачено на користь позивача 10 567 850,72 грн, отже, заборгованість склала 1 009 103,18 грн.
44. Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
45. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
46. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
47. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
48. Таким чином, суди оцінили подані сторонами докази, перевірили надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановили, що такі розрахунки є арифметично та методологічно правильними, отже, суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 009 103,18 грн, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
49. Скаржник, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступлення від правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, оскільки, умовами договору про врегулювання небалансів електричної енергії не передбачено розрахунок власними коштами ОСП, а приписами ст. 75 Закону № 2019 - VIII встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка, а саме у разі системних обмежень. Як зазначає скаржник, обставини системних обмежень не були встановлені судами у судових рішеннях. Скаржник зазначає, що умовою розрахунків між сторонами є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.
50. Проаналізувавши доводи скарги касаційний суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
51. В силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
52. Отже, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
53. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.
54. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
55. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
56. Водночас, необхідно зазначити, що правовий висновок - це відповідне тлумачення конкретної норми права щодо її застосування, сформований Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору.
57. Так, згідно з частиною четвертою статті 75 Закону постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:
1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;
2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;
3) поточний рахунок оператора системи передачі.
З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
58. Аналіз частини 4 статті 75 Закону свідчить про те, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.
59. Водночас, виходячи з системного тлумачення наведених норм, колегія суддів вважає, що визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено у статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", дають підстави вважати, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, встановлена саме положеннями чинного законодавства.
60. При цьому укладений між сторонами договір мав виконуватись з врахуванням умов, чинних на момент розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, передбачених нормами Закону.
61. Аналіз змісту статті 75 Закону свідчить, що постачальник послуг з балансування, яким є позивач, має право вимагати від ОСП оплату за балансуючу електричну енергію виключно в межах коштів, перерахованих оператору системи передачі.
62. Водночас абзац 3 частини 4 статті 75 Закону надає ОСП можливість вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування, лише у випадку необхідності врегулювання системних обмежень ОСП.
63. Системні обмеження - це обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об'єднаної енергетичної системи України) в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку (стаття 1 Закону).
64. Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, сформовано правовий висновок, від якого просить відступити скаржник, щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Судом касаційної інстанції у справі №910/6636/21 було зазначено, що зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
65. Отже, з правового аналізу змісту наведеної статті Закону можна зробити висновок, що її приписи не містять імперативної заборони щодо розрахунку Компанії з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Навпаки, вказаними положеннями передбачено можливість Компанії, з метою належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, вказане, свідчить про те, що Компанія (боржник) не позбавлена можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, для належного виконання своїх зобов'язань. У той же час, ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
66. Судами встановлено, що положеннями договору, укладеного сторонами, не визначено будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.
67. Тоді як вказувалось, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
68. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/3263/23, від 25.05.2023 у справі №910/1382/22, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 18.02.2025 у справі № 910/6577/24.
69. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, щодо необхідності відступу від правових висновків, викладених постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, щодо застосування статті 75 Закону, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки судами правильно застосовано вказані положення законодавства, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
70. Крім того, скаржник у касаційній скарзі просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, та з посиланням на ч. 3, 5 ст. 302 ГПК України, зазначає, що справа містить виключну правову проблему.
71. Посилання скаржника на ч. 3 ст. 302 ГПК України касаційним судом відхиляються, оскільки, касаційний суд не знайшов підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, про що зазначалось у п.п. 53-70 цієї постанови.
72. Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
73. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
74. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов'язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.
75. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена ч. 5 ст. 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15.
76. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
77. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
78. Доводи, наведені скаржником, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні положень ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", зважаючи на наявність правових висновків щодо застосування вказаної норми, а тому, касаційний суд відхиляє клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
79. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
81. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
82. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/8184/24, необхідно залишити без змін.
Судові витрати
83. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 302, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про передачу справи № 910/8184/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/8184/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.Р. Кібенко
О.О. Мамалуй