31 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/3035/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» - не з'явився,
відповідача - фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» - Гриценко Ю.В., адвокат (ордер від 10.02.2023),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 - не з'явився,
ОСОБА_2 - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 (суддя Коваленко Н.М.),
додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024 (суддя Коваленко Н.М.),
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В.),
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В.)
та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В.)
у справі № 912/3035/19
за позовом акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер», далі - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей»)
до фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни (далі - ФОП Погрібна Л.В., скаржник),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» (далі - ТОВ «Маркхолдер»),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),
про заборону використання знаку для товарів і послуг.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Маркхолдер» звернулося до суду з позовом до ФОП Погрібної Л.В., в якому просило суд заборонити ФОП Погрібній Л.В. використовувати знак для товарів і послуг « УКРЗОЛОТО », шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням знаку «УКРЗОЛОТО» за адресою розташування ювелірного магазину (АДРЕСА_1).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про незаконне використання ФОП Погрібною Л.В. торгового знаку « УКРЗОЛОТО » за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ «Маркхолдер».
Ухвалою від 23.09.2021 господарський суд Кіровоградської області, зокрема залучив до участі у справі № 912/3035/19 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Ухвалою від 01.08.2024 у справі № 912/3035/19 господарський суд Кіровоградської області, зокрема частково задовольнив заяви № б/н від 23.07.2024 ТОВ «Маркхолдер» та б/н від 01.08.2024 АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» (в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України) та здійснив заміну позивача - ТОВ «Маркхолдер» на його правонаступника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей»; залучив ТОВ «Маркхолдер» до участі у справі № 912/3035/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою від 15.08.2024 у справі № 912/3035/19 господарський суд Кіровоградської області прийняв заяву б/н від 09.08.2024 АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просив суд заборонити відповідачу використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення « УКРЗОЛОТО », що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 у справі № 912/3035/19 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість. Стягнуто з ФОП Погрібної Л.В. на користь ТОВ «Маркхолдер» 1921,00 грн судового збору та 19 612,80 грн судових витрат за судову експертизу.
Додатковим рішенням від 05.12.2024 зі справи стягнуто з ФОП Погрібної Л.В. на користь ТОВ «Маркхолдер» 15 000,00 грн витрат на правову допомогу; а також стягнуто з ФОП Погрібної Л.В. на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» 25 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 зі справи рішення суду першої інстанції від 06.11.2024 залишено без змін.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 зі справи додаткове рішення суду першої інстанції від 05.12.2024 залишено без змін.
Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 зі справи заяву ТОВ «Маркхолдер» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з ФОП Погрібної Л.В. на користь ТОВ «Маркхолдер» 5 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах ФОП Погрібна Л.В., з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати рішення суду першої інстанції від 06.11.2024 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.04.2025 у справі в частині розподілу судових витрат і ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в розподілі понесених ТОВ «Маркхолдер» судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 1921,00 грн та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 19 612,80 грн; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 05.12.2024 та постанову суду апеляційної інстанції від 14.05.2025 у справі в частині розподілу понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ «Маркхолдер» витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн, і ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в розподілі понесених ТОВ «Маркхолдер» судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 15 000,00 грн.; скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 зі справи повністю та ухвалити нове рішення про відмову в розподілі понесених ТОВ «Маркхолдер» витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
В обґрунтування підстав касаційного оскарження ФОП Погрібна Л.В. посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме стосовно питання застосування пункту 1 частини третьої статті 2, пункту 12 частини третьої статті 2, частин п'ятої-сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України щодо відшкодування свавільно залученому учаснику справи судових витрат відносно визначення критеріїв оцінки пов'язаності такого учасника з виникненням оскаржуваної ситуації.
Доводи інших учасників справи
Від ТОВ «Маркхолдер» 11.07.2025 надійшла заява, в якій останнє, зокрема виклало позицію в аспекті поданих касаційних скарг у справі.
Від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» 16.07.2025 надійшла заява, в якій останнє просить Суд провести судове засідання без участі представника названого товариства. Крім того, у заяві викладено позицію товариства в аспекті поданих касаційних скарг у справі.
У судовому засіданні 31.07.2025, з урахуванням заяви відповідача про залишення заяв ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» із запереченнями на касаційні скарги без розгляду, Суд постановив протокольну ухвалу, згідно з якою: заяви ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» в частині викладених позицій на доводи касаційних скарг залишив без розгляду, з огляду на пропуск строку на подання відзивів на касаційні скарги. Долучено зазначені заяви в якості письмових пояснень, які оцінюються в межах статті 300 ГПК України.
Оскільки участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася Судом обов'язковою, Суд вважав за можливе розглянути касаційні скарги у справі за відсутності, зокрема представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей».
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційні скарги.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.06.2025 № 32.2-01/1238 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3035/19, у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2025 № 32.2-01/1675 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3035/19, у зв'язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 зі справи частково задоволено заяву ТОВ «Маркхолдер» про участь у судовому засіданні у справі № 912/3035/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є: рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а саме стягнення з ФОП Погрібної Л.Б. на користь ТОВ «Маркхолдер» судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 1921,00 грн, витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 19 612,80 грн, та постанова суду апеляційної інстанції в частині перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині; додаткове рішення суду першої інстанції в частині розподілу понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ «Маркхолдер» витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн та постанова суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, додаткова постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з ФОП Погрібної Л.В. на користь ТОВ «Маркхолдер» 5 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги (касаційних скарг), які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме стосовно питання застосування пункту 1 частини третьої статті 2, пункту 12 частини третьої статті 2, частин п'ятої-сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України щодо відшкодування свавільно залученому учаснику справи судових витрат відносно визначення критеріїв оцінки пов'язаності такого учасника з виникненням оскаржуваної ситуації.
За доводами скаржника, суд у вирішенні питання про залучення ТОВ «Маркхолдер» у цьому спорі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача не навів поважних причин для відступу від оцінки підстав виникнення матеріально-правових відносин між ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» відносно торгового знаку за договором від 30.06.2021 про передачу права власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг), наданої національними судами при вирішенні питання про заміну позивача - ТОВ «Маркхолдер» у цьому спорі процесуальним правонаступником - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей».
Свавільне залучення ТОВ «Маркхолдер» у цьому спорі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» переважно та об'єктивно пов'язані з особою ТОВ «Маркхолдер», тому, на думку скаржника, необхідно відмовити у розподілі понесених ТОВ «Маркхолдер» судових витрат.
Дослідивши доводи касаційних скарг, зміст оскаржуваних судових рішень з підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
Право сторони на оскарження ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, передбачено у частині другій статті 304 ГПК України.
Згідно з ухвалою від 01.08.2024 у справі № 912/3035/19 господарський суд Кіровоградської області, зокрема частково задовольнив заяви № б/н від 23.07.2024 ТОВ «Маркхолдер» та б/н від 01.08.2024 АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» (в порядку статті 52 ГПК України) та здійснив заміну позивача - ТОВ «Маркхолдер» на його правонаступника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей»; залучив ТОВ «Маркхолдер» до участі у справі № 912/3035/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
При цьому, місцевий господарський суд встановив факт переходу прав власності на торгову марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382 від позивача у справі ТОВ «Маркхолдер» до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» (договір від 30.06.2021 про передачу прав власності на торговельні марки [на знаки для товарів і послуг], копія рішення від 19.10.2021 № 29314, копія виписки з Державного реєстру свідоцтв України від 27.10.2021).
Здійснюючи заміну процесуального статусу ТОВ «Маркхолдер» з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Маркхолдер».
Колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).
Згідно з частинами першою - третьою статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина четверта статті 50 ГПК України).
Верховний Суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20 та від 27.02.2024 у справі № 912/164/20.
У розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред'явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Таким чином, у силу положень наведеної вище норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін.
Водночас положення частини четвертої цієї статті визначають обов'язок суду зазначити обставин, на які саме права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.
Місцевий господарський суд в ухвалі від 01.08.2024 зі справи, вирішуючи питання про залучення до участі у справі ТОВ «Маркхолдер» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, встановивши передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) за договором від 30.06.2021, згідно з якою позивач за винагороду передав право власності на торгову марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382 на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей»; беручи до уваги копію рішення від 19.10.2021 № 29314; копію виписки з державного реєстру свідоцтв України від 27.10.2021, копію свідоцтва № 124382, зазначив про те, що рішення суду у справі за даним позовом може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Маркхолдер», тому господарський суд залучає останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Суд апеляційної інстанції у постанові від 30.04.2025 зі справи, розглядаючи заперечення скаржника на ухвалу місцевого господарського суду від 01.08.2024 в частині залучення ТОВ «Маркхолдер» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, зазначив про те, що ТОВ «Маркхолдер» було власником свідоцтва на торговий знак «УКРЗОЛОТО» до 27.10.2021, подало до суду позов в даній справі, сплативши судовий збір та витрати на експертизу. Разом з тим, як наголошує ТОВ «Маркхолдер», рішення суду в цій справі має значення для нього, оскільки встановить/спростує факт, період, особу стосовно незаконного використання торгового знаку, коли саме ТОВ «Маркхолдер» було власником свідоцтва. У свою чергу, рішення щодо цих обставин має значення для справи № 912/3560/19 за позовом ТОВ «Маркхолдер» до ФОП Погрібної Л.В. про стягнення збитків в розмірі 120 000 грн за незаконне використання торгового знаку «УКРЗОЛОТО» протягом 2019-2020 років (коли ТОВ «Маркхолдер» було власником свідоцтва на торговий знак), яка зупинена господарським судом Кіровоградської області до прийняття остаточного рішення у справі № 912/3035/19.
Враховуючи викладене вище, в цій справі судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали місцевого господарського суду від 01.08.2024 в межах оскарження рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 було наведено, на які права та обов'язки такої особи, та яким чином може вплинути рішення суду у справі, тобто наведені мотиви та підстави, визначені законом, для залучення ТОВ «Маркхолдер» до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. При цьому, із вказаних рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що як суд першої інстанції в ухвалі від 01.08.2024, так і суд апеляційної інстанції у постанові від 30.04.2025, виходили з прав власника товарного знаку.
Верховний Суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини визначив, що міра та обсяг, якими суд обґрунтовує свої мотиви, залежить від характеру рішення.
Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Водночас процесуальне порушення, яке відповідає приписам частини другої статті 309 ГПК України, зокрема і допущене судом першої інстанції у справі, з переглядом відповідного питання судом апеляційної інстанції у межах та порядку, визначених ГПК України, в силу положень частини другої статті 311 ГПК України не може бути достатньою та самостійною підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій.
У доводах касаційних скарг щодо «свавільного залучення місцевим господарським судом учасника справи», скаржник не враховує те, що не зазначення судом першої інстанції за змістом ухвали відповідних підстав, визначених законом для залучення ТОВ «Маркхолдер» до участі у цій справі в якості третьої особи (відповідно до вимог частини четвертої статті 50 ГПК України) саме по собі не дає підстав вважати, що легітимні причини для такого залучення (визначені частиною другою статті 50 ГПК України) були відсутні. Вказане залучення ґрунтувалось на досліджених фактах і доказах, та його необхідність встановлена судом апеляційної інстанції у постанові від 30.04.2025. Відповідно, у своїх аргументах та оцінці підстав виникнення матеріально-правових відносин між ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» відносно торгового знаку у спірних правовідносинах в цій справі скаржник суб'єктивно та вибірково підходить до тлумачення статті 50 ГПК України, та помилково не бере до уваги: встановлені судом обставини почергового володіння правами на торговельну марку як ТОВ «Маркхолдер», так і АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» протягом розгляду справи; специфіку правового регулювання предмета спору; можливість відчуження майнових прав на торговельну марку (в частині реалізації правовласником пов'язаного із предметом спору у цій справі права на заборону використання торговельної марки) лише на майбутнє; значення встановлених у цій справі обставин для справи № 912/3560/19 за позовом ТОВ «Маркхолдер» до ФОП Погрібної Л.В. про стягнення збитків; триваючий характер правопорушення сукупно із обов'язком суду враховувати зміну обставин під час розгляду справи та прийняття рішення; обсяг прав інтелектуальної власності правовласника знака для товарів і послуг, а також заявлених предмета та підстав позову, обраних способів захисту прав у цій справі, диспозитивності господарського судочинства в аспекті реалізації позивачем прав на зміну предмета або підстав позову (що мало місце у цій справі), а також те, що прийняте процесуальне рішення із залучення третьої особи не перевищує межі допустимого суддівського розсуду.
Отже, Суд відхиляє доводи скаржника щодо свавільності судового рішення про залучення ТОВ «Маркхолдер» до участі у справі № 912/3035/19 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (про що необґрунтовано зазначає скаржник).
Відповідно відсутні підстави для надання висновку Верховним Судом щодо застосування норм права (пункту 1 частини третьої статті 2, пункту 12 частини третьої статті 2, частин п'ятої-сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України) для випадку відшкодування судових витрат свавільно залученому судом учаснику справи. Адже, як неодноразово наголошував Верховний Суд, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Проте доводи скаржника щодо свавільності залучення судом учасника справи не відповідають фактичним обставинам справи, встановлених, зокрема і судом апеляційної інстанції, та ґрунтуються на незгоді скаржника з оцінкою судом обставин у справі № 912/3035/19, зокрема щодо впливу рішення суду на вказані права (інтереси) і обов'язки ТОВ «Маркхолдер».
Щодо обґрунтованості стягнення з ФОП Погрібної Л.В. на користь ТОВ «Маркхолдер» понесених останнім судових витрат, Суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
В аспекті порушених у касаційній скарзі питань Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною дев'ятою статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Положеннями частини тринадцятої статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У цьому контексті Суд звертається до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.10.2023 у справі № 924/544/22, згідно з яким: «… за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України».
Суд зазначає, що провадження у справі було порушено у 2019 році за позовом ТОВ «Маркхолдер», яке мало статус позивача і було стороною у справі (до заміни правонаступником у 2024 році), як власник свідоцтва України від 25.06.2010 № 124382 на торговельну марку « УКРЗОЛОТО », а тому висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення його заяв про розподіл судових витрат у повній мірі узгоджуються як з положеннями частини четвертої статті 129 ГПК України, так і з положеннями частини тринадцятої цієї статті.
У вирішенні питання щодо стягнення судових витрат ТОВ «Маркхолдер» першочергово підлягає врахуванню його процесуальний статус до 01.08.2024.
Фактично весь обсяг професійної правничої допомоги у цьому спорі, спрямований на використання саме ТОВ «Маркхолдер», як позивачем, своїх процесуальних прав задля ефективного захисту порушеного права інтелектуальної власності до сингулярного правонаступництва.
До близьких за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 07.05.2024 зі справи № 912/3033/19, від 30.05.2024 зі справи № 912/3032/19 у подібних правовідносинах.
Отже, доводи касаційних скарг ФОП Погрібної Л.В. не знайшли свого підтвердження.
Підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційних скаргах, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, а тому підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій в оскаржуваних частинах відсутні.
Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.
Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи доводи касаційних скарг, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційних скаргах не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій в оскаржуваних частинах - відсутні.
Судові витрати
Оскільки за подання касаційних скарг на судові рішення попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат судовий збір не справляється, відповідно Судом не розподіляється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 в оскаржуваній частині, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024 в оскаржуваній частині, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 в частині перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 в частині перегляду додаткового рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024, додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 912/3035/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 в оскаржуваній частині, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024 в оскаржуваній частині, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 в частині перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 в частині перегляду додаткового рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024, додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 912/3035/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов