8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2096/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз ЛВ", м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут» через систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосоюз ЛВ» в якій просить суд стягнути 3% річних у сумі 1 771, 52 грн, інфляційні втрати у сумі 6 272, 09 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив погоджені умови Договору № 0090.05 від 01.01.2019 в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого Відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, що мала місце у період листопада 2022 року по лютий 2023 року, з квітня 2023 року по серпень 2023 року у сумі 39447,86 грн, що встановлена та стягнута рішенням суду у справі №922/5349/23 від 24.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2096/25. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У відповідача немає електронного кабінету, тому ухвала про відкриття провадження у справі від 18.06.2025 направлена судом за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Велика Панасівська, 236 м. Харків, 61139.
Проте відповідачу вказана ухвала вручена не була та повернута відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 27.06.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.
Суд зазначає, що ухвалою суду від 18.06.2025 про відкриття провадження у цій справі було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 . 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву.
Ухвалу суду від 18.06.2025 про відкриття провадження у справі №922/2096/25 повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 27.06.2025.
Відтак, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 27.06.2025.
Отже, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 12.07.2025, проте вказана дата є вихідним днем - суботою, тому останній день на подання відзиву на позовну заяву переходить на наступний робочий день - 14.07.2025.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк та відзив на позов із викладенням своєї правової позиції не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Також, ухвала суду про відкриття провадження у справі оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи суд встановив наступне:
19.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосоюз ЛВ» з боку споживача було підписано заяву - приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, тобто є невід'ємною частиною зазначеного договору (далі по тексту - Заява-приєднання, а.с. №34).
Зі змісту вказаної заяви-приєднання вбачається, що на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об'єктами споживача, наведеними у додатку до цієї заяви - приєднання, учасник роздрібного ринку електричної енергії постачальник універсальних послуг ПрАТ “Харківенергозбут", який діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 19.06.2018 № 505, повідомляє про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом АТ “Харківобленерго» згідно з постановою НКРЕКП від 16.11.2018 №1446 та приєднання споживача з 01.01.2019 р. до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії/договору про користування електричною енергією №0090-05 від 22.12.04 за особовим рахунком №0090,05 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
Додатком заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу є інформація щодо об'єктів споживача (а.с. 11), з якої вбачається, що об'єктами відповідача є: житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, б. 230 присвоєний ЕІС-код точки обліку: 6229782081186868. Оператором системи розподілу/передачі електричної енергії, з яким у відповідача укладений договір, є АТ “Харківобленерго».
Копія договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №0090.05 від 01.01.2019, який не підписаний споживачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосоюз ЛВ», міститься в матеріалах справи. (а.с. 21-24).
Згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №0090.05 від 01.01.2019 (далі - договір) Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергосоюз ЛВ» є Споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (Постачальник).
Порядок розрахунків за Договором № 0090.05 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1, яка є невід'ємним додатком до Договору.
Згідно п. 2.1 Договору № 0090.05 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Договору № 0090.05 розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору № 0090.05 передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.
Умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 1, передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію що включає в себе ціну на постачання електричної енергії і розподіл електричної енергії на фактичний обсяг відпущеної електроенергії за відповідний попередній період. Попередня оплата здійснюється Споживачем самостійно до початку найближчого наступного розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Відповідно до п. 6.2 Договору № 0090.05 Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
У відповідності до п. 5.11 Договору № 0090.05 , якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному Правилами.
Предметом розгляду є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 771, 52 грн та інфляційні втрат у розмірі 6 272, 09 грн нарахованих на заборгованість за договором № 0090.05 від 01.01.2019, що був укладений між позивачем та відповідачем, що мала місце у період листопада 2022 року по лютий 2023 року, з квітня 2023 року по серпень 2023 року у сумі 39447,86 грн, що встановлена та стягнута рішенням суду у справі №922/5349/23 від 24.07.2024. Зокрема позивач здійснив нарахування 3% річних у сумі 1 771, 52 грн за період з 01.10.2023 по 31.03. 2025 та інфляційні втрати у розмірі 6272,09 грн, що нараховані за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 0090.05 від 01.01.2019.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Також, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 922/643/19, від 16 травня 2023 року у справі № 910/17367/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22.
Враховуючи викладене, обставини, що встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 у справі №922/5329/23, яке набрало законної сили, щодо порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 0090.05 від 01.01.2019, та наявності й стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором за період з листопада 2022 року по лютий 2023 року, з квітня 2023 року по серпень 2023 року у сумі 39447,86 грн.
Отже, позивачем у зв'язку із несвоєчасною оплатою суми заборгованості нараховано 3% річних у сумі 1 771, 52 грн за період з 01.10.2023 по 31.03. 2025 та інфляційні втрати у розмірі 6272,09 грн, що нараховані за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно.
Умовою п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
• пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
• 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши періоди нарахування інфляційних та 3% річних та здійснені нарахування за допомогою калькулятору системи “Ліга», враховуючи, що сума заборгованості встановлена рішенням суду у справі №922/5349/23 від 24.07.2024, яке набрало законної сили, вважає нарахування інфляційних та 3% річних арифметично вірним, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 771, 52 грн, інфляційні втрати у сумі 6 272, 09 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 634, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193, 275 Господарського кодексу України, ст. 1, 4, 56, 63 Закону України “Про ринок електричної енергії» та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосоюз ЛВ» (вул. Велика Панасівська, 236 м. Харків, 61139, код ЄРДПОУ: 31153101) на користь Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» (вул. Гоголя, 10, м. Харків, 42206328, код ЄДРПОУ: 42206328) 3% річних у сумі 1 771, 52 грн, інфляційні втрати у сумі 6 272, 09 грн та судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "13" серпня 2025 р.
Суддя Ю.Ю. Мужичук