вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/30/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1 Д код ЄДРПОУ 14360570) до відповідача 1: Фермерського господарства "Бескіди" (35610, Рівненська область, Дубенський район, с. Сатиїв, код ЄДРПОУ 31494117), відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН- НОМЕР_1 ) стягнення в сумі 217 067, 17 грн
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники сторін не з'явилися.
ОПИС СПОРУ.
У січні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фермерського господарства "Бескіди" та ОСОБА_1 про стягнення в сумі 217 067, 17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов кредитного договору від 05.12.2014 року.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 порушено умови Кредитного договору від 05.12.2014 б/н, а саме не виконано зобов'язання щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотками. Також між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки від 07.05.2015 №POR1430995878082, за яким поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яке постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 08.02. 2022 року.
25 січня 2022 року на адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про вступ у справу як представника адвоката Ляхов О.В.
07 лютого 2022 року від Фермерського господарства "Бескіди" надійшли клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про витребування доказів.
08 лютого 2022 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача а у випадку перенесення розгляду справи, вирішити питання про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 08.02.2022 року розгляд справи відкладено на 21.02.2022 року.
Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року клопотання представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на "21" лютого 2022 р. о 11:30 год. задоволити. Провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
21 лютого 2022 року від Фермерського господарства "Бескіди" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21 лютого 2022 року в судовому засіданні судом встановлено, що у відповідності до відповіді відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби у Рівненській області, відповідач - 2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в АДРЕСА_2 . помер, знятий з реєстрації 25.03.2021 року.
Ухвалою від 21.02.2022 зупинено провадження у справі № 918/30/22 до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - 2 ОСОБА_1 . Зобов'язано позивача та відповідача-1 надати інформацію про правонаступництво невідкладно після її отримання.
18.11.2024 до суду надійшла заява від представника позивача про вступ у справу та витребування у приватного нотаріуса Хомич О.С. інформації про коло спадкоємців відповідача 2.
Проте рішенням Вищої ради правосуддя від 24.10.2024 № 3114/0/15-24 тимчасово, строком на два місяці, суддю Церковну Н.Ф. відсторонено від здійснення правосуддя.
Враховуючи приписи підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (із змінами і доповненнями) Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Садовської Л.О. № 03-04/54/2024 від 19.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/30/22.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 дану справу розподілено для розгляду судді Бережнюк В.В.
Суд розглянув клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про витребування у приватного нотаріуса Хомич О.С. інформації про коло спадкоємців відповідача-2 ОСОБА_1 .
Ухвалою від 27.11.2024 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Хомич Ольги Степанівни (35600, Рівненська обл., м.Дубно, вул.Данила Галицького, 26) інформацію про коло спадкоємців відповідача-2 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований в АДРЕСА_2 , помер, знятий з реєстрації 25.03.2021 року, ІПН- НОМЕР_1 ).
05 лютого 2025 року та 07 квітня 2025 року від приватного нотаріуса Хомич Ольги Степанівни надійшла інформація про коло спадкоємців ОСОБА_1 .
05 травня 2025 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 12.05.2025 поновлено провадження у справі № 918/30/22 з 10 червня 2025 року. Розгляд справи призначено на "10" червня 2025 р. на 10:30 год.
03 червня 2025 року від представника АТ КБ "ПриватБанк" надійшло клопотання про проведення засідання без його участі.
10 червня 2025 року від представника ФГ "Бескіди" адвоката Рищука В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки договір про надання правової допомоги укладений лише 09.06.2025 та адвокат не мав достатньо часу аби ознайомитися з матеріалами справи.
Ухвалою від 10.06.2025 розгляд справи відкладено на 02 липня 2025 р. на 11:00 год.
01 липня 2025 року від представника ФГ "Бескіди" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи. Крім того, від представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Ляхова Олександра Валерійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій останній просить суд надати можливість приймати участь у наступному судовому засіданні по справі №918/30/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 02 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 13 серпня 2025 року на 09:45 год. Також задоволено заяву представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Ляхова Олександра Валерійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Провести усі судові засідання, а також судове засідання призначене на "13" серпня 2025 р. на 09:45 год. по справі 918/30/22 у Господарському суді Рівненської області із представником АТ КБ "ПриватБанк" адвокатом Ляховим Олександром Валерійовичем в режимі відеоконференції.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 13.08.2025 не прибули. Повідомлені про дату та час судового засідання належним чином.
Водночас, 12.08.2025 від представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Ляхова Олександра Валерійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у відпустці.
Суд відхилив клопотання представника позивача з огляду на наступне.
Явка учасників не визнавалася обов'язковою.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За умовами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Зібраних у справі доказів достатньо для вирішення спору без участі представників сторін.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
05.12.2014 Фермерським господарством "Бескіди" (далі - Відповідач-1) підписало Заяву про відкриття поточного рахунку.
Згідно із Заявою Відповідач-1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 05.12.2014 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу « 3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови), цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.
Відповідно до Договору Відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
Підписанням Заявки Клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті вьщсотків та винагороди.
Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Свої зобов'язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 500 000,00 грн.
3.2.1.2.2. Клієнт зобов'язується:
3.2.1.2.2.1. Використовувати кредит на цілі, зазначені у п.3.2.1.1.1. цих Умов.
3.2.1.2.2.2. Сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування Кредитом, згідно з п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3.
Пунктом 3.2.1.4.9. передбачено, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, стягнень пені, штрафів, встановлюються Сторонами тривалістю в 5 років. (п. 3.2.1.5.7. Договору).
Пунктом 3.2.1.6.1. Договору передбачено що цей Договір набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором.
Відповідно до розділу Заявки та Умов п. 3.2.1.4. затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуления кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуления дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 -го -числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - «період , в який дебетове сальдо підлягає обнуления» ), розрахунок відсотків проводиться за відсотковою ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуления дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів (п. 3.2.1.4.1.1. Умов).
За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуления кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду , в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду , в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню. Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних. За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 (тридцять три) % річних (п. 3.2.1.4.1.2. Умов).
За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32 (тридцять два) % річних. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
За сумами кредиту, отриманими з 01.04.2016, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 30 (тридцять) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
За сумами кредиту, отриманими з 01.11.2016, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 29 (двадцять дев'ять) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуления кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 91 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 ( п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.2.1.4.1.3. Умов) .
У випадку поручшення Клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.1.8 (Програма Кредитні канікули), будь-якого з грошові« зобов'язаній та при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (п. 3.2.1.1.8), Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованності за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.
За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
В разі невиконання або неналежного виконання Клієнтом, на якого поширюються дії п. 3.2.1.8 (Програма Кредитні Каникули) зобов'язань по погашенню заборгованності за Кредитом та при реалізаціі права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт протягом 3 днів з дати виникнення будь-якої заборгованності за Кредитом зобов'язується надати Банку забезпечення шляхом перерахування грошових коштів в розмірі поточної заборгованності на свій поточний рахунок, відкритий в Банку, далі забезпечення . За невиконання Клієнтом зобов'язань по перерахуванню забезпечення на поточний рахунок, Клієнт сплачує Банку за кожний місяць порушення штраф в розмірі згідно тарифів Банку, що діяли на момент сплати. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуются та не сплачуються.
За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 64 (шістдесят чотири) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернения кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
За сумами кредиту, отриманими з 01.04.2016 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківськихпослуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
За сумами кредиту, отриманими з 01.11.2016 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 58 (п'ятдесят вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов'язань.
* - Банк залишає за собою право продовжити період , в якому дебетове сальдо підлягало обнулению , і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення Клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват- 24 або рекомендованим листом на юридичну адресу Клієнта. При цьому, додаткових погоджень з Клієнтом не потрібно.
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.2.1.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1 -го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь- якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за ного користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку Відповідач-1 етаном на 02.12.2021 року має заборгованість - 217 067.17 грн. яка складаєтьсяз наступного:
- 200 000.00 грн. - заборгованість за кредитом;
- 14 067.17 грн. - заборгованість за відсотками з користування кредитом;
- 3 000.00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 07.05.2015 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) було укладено договір поруки № РОR1430995878082 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов'язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).
Відповідно до приписів ст., ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, Боржник та Поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
У порушення зазначених норм закону та умов Договору Відповідач-1 зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованності.
Тож, Позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 суми заборгованості за Договором банківського обслуговування № б/н від 05.12.2014 р.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з нормами частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Нормами частини 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас нормами частини 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За умовами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Порушення відповідачем - 1 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується виписками по рахунках, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом, та з яких вбачається відсутність повного погашення боргу, та часткова його наявність на теперішній час (розгляду справи).
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повної сплати заборгованості відповідачем-1 у сумі 217 067,17 грн.
Аргументуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем 1 ФГ "Бескіди" порушено умови Кредитного договору №б/н від 05.12.2014, а саме, відповідач систематично не виконував взяті на себе зобов'язанняза Кредитним договором у визначенні Кредитним договором терміни, тому звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, господарський суд зазначає таке.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
В матеріалах справи містяться докази надання кредиту, про часткове повернення кредиту, про сплату відсотків за користування кредитом.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом господарський суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.
Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов'язання з повернення коштів банку перед вкладником.
У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України.
Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився.
Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Таким чином, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 Цивільного кодексу України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.2.1.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1 -го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь- якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коші зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. З.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Дослідивши умови Кредитного договору господарський суд встановив, що проценти за користування кредитом, які заявлені до стягнення є саме процентами за правомірне користування кредитом.
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 14 067,17 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог до поручителя про солідарне стягнення заборгованості суд вказує слідуюче.
Наявність укладеного Договору поруки підтверджується власне Договором поруки № РОR1430995878082 від 07.05.2015 року, поручитель ОСОБА_1 .
До істотних умов договору поруки відносяться визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Суд проаналізував зміст договору поруки, який міститься у справі, та встановив, що предметом цих договорів є надання поруки Поручителем ОСОБА_1 перед Кредитором ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ФГ Бескіди (Боржник) зобов'язань за Кредитним договором.
У даній справі встановлено, що у відповідності до відповіді відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби у Рівненській області, відповідач - 2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в АДРЕСА_2 . помер, знятий з реєстрації 25.03.2021 року.
Частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Пунктом 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Як свідчать матеріали справи, між Акціонерним товариством Комерційним Банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 , як одним із поручителів, був укладений Договір поруки РОR1430995878082 від 07.05.2015 року, за умовами якого останній зобов'язується відповідати перед Акціонерним товариством КБ «Приватбанк» за виконання ФГ "БЕСКІДИ" зобов'язань за Кредитним договором від 05 грудня 2014 року.
При цьому суд зазначає, що порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 Цивільного кодексу України), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
У разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607 Цивільного кодексу України, частини першої статті 608 Цивільного кодексу України, а також сутності поруки, як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.
При цьому, поручитель і майновий поручитель є абсолютно відмінними один від одного суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин.
Так, майновий поручитель - це особа, яка відповідно до договору поруки зобов'язується перед кредитором іншої особи (банком) відповідати за виконання останнім (боржником) свого зобов'язання в повному обсязі або в його частині за рахунок заставленого майна.
Отже, якщо те, чим відповідає поручитель, в Цивільного кодексу України не встановлюється, тобто він відповідатиме всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, то майновий поручитель відповідає предметом застави - конкретно визначеною річчю або майновим правом.
Позивач визначивши позовні вимоги до другого відповідача - ОСОБА_1 , визначив останнього як зобов"язану особу в статусі особи яка виступала в якості поручителя за кредитним зобов"язанням, а оскільки зобов'язання за договором поруки нерозривно пов'язані з особою боржника, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
В розрізі викладеного, з урахуванням наведених положень Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є майновим поручителем у даному спорі.
Згідно з частиною 1 статті 608 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статті 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять особисті права і обов'язки, які невід'ємно пов'язані з померлою особою (спадкодавцем). Обов'язки за договором поруки не можуть бути успадковані.
Виходячи із вищезазначених норм, порука припиняється у разі смерті самого поручителя і не повинна входити до складу спадкової маси.
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки настала смерть ОСОБА_1 , який був поручителем, а порука не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а отже спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 918/30/22 відносно позовних вимог щодо другого відповідача на підставі пункту 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача 1 ФГ "Бескіди" на користь позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором б/н від 05.12.2014 року в розмірі 200 000 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 14 067 грн 17 коп заборгованість за відсотками з користування кредитом, 3 000 грн 00 коп заборгованість по комісії за користування кредитом. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу з другого відповідача ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 3256,01 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідачів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі позов задоволено частково. Відтак, судовий збір в сумі 3256,01 грн., згідно положень статті 129 ГПК України покладається на відповідача 1).
Керуючись ст.ст. 129, пунктом 6 частини 1 статті 231, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Бескіди" (35610, Рівненська область, Дубенський район, с. Сатиїв, код ЄДРПОУ 31494117) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) - 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 14 067 (чотирнадцять тисяч шістдесят сім) грн 17 коп заборгованість за відсотками з користування кредитом, 3 000 (три тисячі) грн 00 коп заборгованість по комісії за користування кредитом та 3 256 (три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 01 коп. витрат по оплаті судового збору.
3. Закрити провадження у справі № 918/30/22 в частині вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до другого відповідача - ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 13 серпня 2025 року.
Суддя Бережнюк В.В.