вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/514/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт"
про стягнення пені 24 232,08 грн. та штрафу 9 065,28 грн.
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники присутні у засіданні 08.07.2025:
від позивача Костючик К.О.
від відповідача Сіра А.В.
У засіданні оголошувалася перерва до 13.08.2025.
Представники присутні у засіданні 13.08.2025:
від позивача Костючик К.О.
від відповідача не з'явився
Суть спору:
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" про стягнення пені 24 232,08 грн. та штрафу 9 065,28 грн.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №53-122-01-23-13621 від 30.06.2023 в частині несвоєчасної поставки товару позивачу. Посилаючись на пункт 9.1 Договору, ст. ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232, 271 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 663, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 129, 162, 171, 176, 180, 232 ГПК України, позивач нарахував пеню 24 232,08 грн. та штраф 9065,28 грн.
02 липня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить відмовити у задоволенні позову в частині 23 958,24 грн пені та 8218,56 грн штрафу. Визнає позов у частині вимог про стягнення 273,84 грн пені та 846,72 грн штрафу. Серед іншого вказує, що матеріали справи не містять жодного повідомлення, яке б надсилалося на адресу відповідача щодо недопоставки товару за заявками від 07.07.2023 р. на суму 54 000,00 грн. та від 23.08.2023 р. на суму 115680,00 грн.; не складено жодного акту щодо приймання-передачі товару за кількістю, який би встановлював факт недопоставки товару за вищевказаними заявками та відповідав вимогам інструкції "Про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та ненаправлено на адресу відповідача жодного повідомлення ( вимоги) про усунення недоліків щодо недопоставки товару протягом 20 днів. Посилання виключно на видаткові накладні не є доказом встановлення факту недопоставки товару за заявками позивача, а тому відсутні будь-які правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді нарахування пені на суму 9990,00 грн. за недопоставку на суму 54 000,00 грн. та пені на суму 13968,24 грн. за недопоставку товару на суму 75504,00 грн. ( квасоля - 54000,00 грн. та горох 21504,00 грн.), що разом складає 23958,24 грн. Отже, приймання продукції позивачем проведено без будь-яких зауважень, тому позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту недопоставки йому продукції ТОВ науково-виробничої фірми "Віконт", оскільки на момент приймання продукції представниками позивача не було складено акту про недостачу в передбачені строки та у відповідному субєктному складі та не направлялась вимога на адресу позивача з зобов'язанням усунути невідповідності, зафіксовані актом.
07 липня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив. У загальному зазначає, що порушення строків поставки, тобто коли товар не поставлено у визначений термін є окремим порушенням умов договору, яке не потребує обов'язкового складання акта приймання-передачі, якщо товар взагалі не був поставлений. Якщо частина товару не була поставлена взагалі - фіксується факт порушення строку поставки, і це є підставою для нарахування пені. Якщо товар не поставлено взагалі - це є невиконанням зобов'язання. Якщо товар поставлено пізніше визначеного строку - це прострочення виконання зобов'язання, яке теж є порушенням. Строк поставки є істотною умовою договору поставки, а його порушення - це самостійне порушення зобов'язання. Щодо заявки від 07.07.2023 про здійснення поставки товару на 12.07.2023 вказує на те, що вона не порушує договір. Заявка подана за 5 календарних днів, таким чином, виконано умову про завчасність подання заявки. Поставка не в понеділок, як вказує Відповідач - формалізм, який не відповідає принципам добросовісності. Ключовою умовою є наявність та зміст заявки, а не день тижня сам по собі. Заявка направлена завчасно і надано Постачальнику достатньо часу для організації поставки. Це все не змінює загального механізму договору. Заявка Замовником подана в межах строків, а з вини Постачальника порушено строки поставки продукції. Зауважує на тому, що твердження Відповідача щодо порушення Позивачем договірних умов в цій частині є надуманим з огляду на те, що попри те, що в заявці вказано дата поставки 12.07.2023 - Постачальником 10.07.2023 здійснена часткова поставка саме по цій заявці (поставлено картоплю, відповідно до видаткової накладної від 10.07.2023 № 149 - додається). Тобто, неможливо стверджувати про те, що заявкою порушено умови договору. Постачальник частково здійснив поставку по даній заявці чим підтверджується попереднє отримання такої заявки.
23 липня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" надійшло клопотання, у якому надає свій обрахунок пені та штрафу, та просить врахувати, що на переконання відповідача, вірний розрахунок штрафних санкцій складає: 20193,4 грн (пеня), 7 554,4 грн (штраф). Також просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу до 50%, а саме: 10096,70 грн (пеня), 3777,20 грн (штраф), що в сукупності складає 13873,90 грн.
У свою чергу позивач 28.07.2025 надав заперечення на клопотання відповідача. Серед іншого зазначає, що факт порушення умов договору зі сторони відповідача підтверджується належним чином, а тому відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити їх в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 12.06.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 02 липня 2025 р. на 11:15 год.
Ухвалою від 02.07.2025 розгляд справи відкадено на 08 липня 2025 року на11:40 год.
У судовому засіданні 08.07.2025 розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позов підтримав. Представник відповідача надав пояснення, за якими підтримав доводи викладені у відзиві.
У судовому засіданні 08.07.2025 оголошено перерву до 13 серпня 2025 року на 13:20 год.
Після перерви 13.08.2025 представник відповідача не з'явився.
Судом продовжено розгляд справи по суті.
Надав пояснення представник позивача.
Суд дослідив письмові докази.
13 серпня 2025 року суд оголосив скорочене рішення.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" (Постачальник) укладено Договір поставки № 53-122-01-23-13621 від 30.06.2023 (03210000-6 зернові культури та картопля) на загальну суму 516 000,00 грн з ПДВ. (а.с. 9-12).
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року за № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", утворено акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно ЄДРПОУ 24584661).
Пунктом 3 Постанови установлено, що: товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Реєстрація акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відбулась 11 січня 2024 року, що підтверджується витягом з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що строк поставки товару за договором - по 25.12.2023. Кількість та асортимент кожної окремої партії товару, який повинен бути поставлений, визначається заявками Замовника, які направляються Замовником на електронну адресу Постачальника, не пізніше ніж за 3 календарні днів до моменту поставки.
Місце поставки - 34400, м. Вараш, склад УРП ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Електронна адреса (e-mail) Замовника з якої направлятимуться заявки: Kuroi@rnpp.atom.gov.ua
Електронна адреса (e-mail) Постачальника на яку направлятимуться заявки: ooonpfvicont_zv@ukr.net
Відповідно до п. 3.1 договору поставки Замовник відправив на електронну адресу Постачальника заявки (а.с. 13-16):
1. Заявкою від 07.07.2023 (надіслано 07.07.2023) визначено кількість та асортимент товару, який необхідно поставити на 12.07.2023 до 09:00 год, згідно специфікації № 1 до договору, на загальну суму 72 720 грн з ПДВ (картопля, квасоля). Недопоставка товару за заявкою від 07.07.2023 на загальну суму 54 000,00 грн (квасоля не поставлена в повному обсязі).
2. Заявкою від 23.08.2023 (надіслано 24.08.2023) визначено кількість та асортимент товару, який необхідно поставити на 28.08.2023 до 09:00 год, згідно специфікації № 1 до договору, на загальну суму 115 680,00 грн з ПДВ (картопля, квасоля, горох). Відповідно до накладної від 08.09.2023 № 26 поставку товару (горох) здійснено на загальну суму 336,00 грн з ПДВ (20 кг) з порушенням строків поставки на 10 днів. Відповідно до накладної від 21.09.2023 № 296 поставку товару (горох) здійснено на загальну суму 11 760,00 грн з ПДВ (700 кг) з порушенням строків поставки на 23 дні. Недопоставка товару за заявкою від 23.08.2023 на загальну суму 75 504,00 грн з ПДВ (часткова недопоставка гороху, квасоля не поставлена в повному обсязі).
Поставка здійснена без порушення строків поставки на суму 374 400,00 грн.
Поставка здійснена з порушеннями строків поставки на суму 12 096,00 грн за наступними видатковими накладними (а.с. 17-18):
- від 08.09.2023 № 262 на суму 336,00 грн (порушення строків поставки на 10 днів);
- від 21.09.2023 № 296 на суму 11 760,00 грн (порушення строків поставки на 23 дні)
Не здійснена поставка повністю на суму 129 504,00 грн.
Пунктом 8.4. договору визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення товару переходить до Замовника з моменту поставки товару.
Пунктом 9.1 договору визначено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) товару понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Пунктом 9.3 договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
На виконання пункту 9.3 договору поставки Замовником направлено на адресу Постачальника претензію від 21.02.2025 за № 22-3317/001-юр, проте вказаний документ залишений Постачальником без відповіді (а.с. 19-20).
За порушення строку поставки продукції позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 24232,08 грн. згідно наведеного розрахунку:
з 13.07.2023 до 13.01.2024 - 54 000,00 грн x 0.1 x 185 : 100 (квасоля 500 кг * 108,00 грн = 54 000,00 грн, заявка від 07.07.2023) 185 9 990,00 грн .
з 29.08.2023 до 07.09.2023 336,00 грн x 0.1 x 10 : 100 (горох 20 кг * 16,80 грн = 336,00 грн
заявка від 23.08.2023) 10 3,36 грн.
з 29.08.2023 до 20.09.2023 11 760,00 грн x 0.1 x 23 : 100 (горох 700 кг * 16,80 грн = 11 60,00 грн заявка від 23.08.2023) 23 270,48 грн .
з 29.08.2023 до 29.02.2024 75 504,00 грн x 0.1 x 185 : 100 (квасоля 500 кг * 108,00 грн = 54 000,00 грн горох 1 280 кг * 16,80 = 21 504,00 грн заявка від 23.08.2023) 185 13 968,24 грн.
За порушення строку поставки продукції понад тридцять діб, Постачальник має додатково сплатити на користь Замовника штраф в розмірі 7 % від суми непоставленої продукції в сумі 9065,28 грн. Розрахунок штрафу: 129 504,00 x 7 % = 9 065,28 грн.
Разом позивач нарахував штраф та пеню: 24 232,08 грн (пеня) + 9 065,28 грн (штраф) = 33297, 36 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов'язання, за якими застосовується неустойка тощо.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 9.1 договору визначено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) товару понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Як передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Умовами пункту 3.1. Договору поставки № 53-122-01-23-13621 від 30.06.2023 р., передбачено, що продукція поставляється Постачальником Замовнику в період по 25.12.2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено умови договору щодо вчасної поставки товар позивачу.
Зважаючи на умови пункту 9.1 договору, ВП "РАЕС" нарахував відповідачу пеню 24 232,08 грн та штраф за прострочення поставки в сумі 9 065,28 грн.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу та встановлено, що вони відповідають вищевказаним положенням законодавства, а також умовам Договору і є арифметично вірними.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності.
При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Крім того, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 50%, та стягнути з відповідача 12 116,04 грн пені та 4 532,64 грн штрафу.
В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 12 116,04 грн пені та 4 532,64 грн штрафу слід відмовити.
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" підлягає задоволенню частково у розмірі 12116,04 грн пені та 4 532,64 грн штрафу. В частині стягнення 12 116,04 грн пені та 4 532,64 грн штрафу слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" сплатило 2 422,40 грн. судового збору за подання позову. Інших витрат заявлено не було.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, сума судового збору, яку Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" має відшкодувати Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" за подання позову становить 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" (10020, місто Житомир, вул. Бялика, буд. 10, код ЄДРПОУ 20423276) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє філія відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська обл. м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) - 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 04 коп. - пені, 4 532 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 64 коп. штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Віконт" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 12 116,04 грн пені та 4 532,64 грн штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 13 серпня 2025 року.
Суддя Бережнюк В.В.