65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1696/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/1696/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБРІЙ ХХІ»
до відповідача: Управління державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про скасування арештів з майна
за участю представників:
від позивача: Казнєвський В. О. ордер ВН №1507904 від 29.04.2025;
від відповідача: Рабюк І .О. довіреність №01-9/41-вих від 03.02.2025;
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» звернулося до Управління державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з позовом, в якому просить Господарський суд Одеської області:
- зняти арешт з нерухомого майна ТОВ «ОБРІЙ ХХІ», накладений Приморським Відділом Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 61954802 та виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» як боржника;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що через накладений арешт на майно в межах виконавчого провадження № 61954802 ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» не може продати належне йому на праві власності майно. Такий арешт позивач вважає неправомірним.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
05.05.2025 господарський суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче провадження призначив на 02.06.2025 о 09:30, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
Також ухвалою суду від 05.05.2025 суд залучив до участі у справі № 916/1696/25 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
12.05.2025 за вх.№150250/25 господарський суд одержав пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
20.05.2025 за вх.№16031/25 господарський суд одержав відзив на позовну заяву.
20.05.2025 за вх.№16053/25 до суду надійшло клопотання відповідача про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
21.05.2025 за вх.№16248/25 господарський суд одержав відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 02.06.2025 за участі представника позивача та представника відповідача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою підготовче судове засідання відкладено на 16.06.2025 о 15:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
14.07.2025 у підготовчому засіданні за участі представників позивача та відповідача, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою закрив підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2025 о 10:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 11.08.2025 за участю представників позивача та відповідача, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення.
Стислий виклад позиції позивача
З метою продажу однокімнатної квартири, що належить позивачу на праві приватної власності, позивач звернувся до нотаріуса. Під час вчинення нотаріальних дій було з'ясовано, що на квартиру накладено арешт в межах виконавчого провадження № 61954802.
Виконавче провадження № 61954802 було відкрито за заявою стягувача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на виконання постанови № 0527/19/427, згідно з якою ТОВ «Обрій ХХІ» визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 72 252,00 грн.
04.05.2020 на підставі постанови про накладення штрафу Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрив виконавче провадження №612954802 та наклав арешт на грошові кошти та майно.
Згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року у справі № 420/8977/22 зобов'язано Другий Приморський Відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знято накладений постановою від 05.05.2020 ВП № 61954802 арешт грошових коштів у сумі 79 746, 20 грн.
17.10.2022 відділом виконавчої служби винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, із зазначенням, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання у строк до 17.01.2023 року.
На переконання позивача, оскільки відповідач не скористався своїм правом повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання, арешт майна ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» є неправомірним, безпідставно обмежує права власності позивача на нерухоме майно.
З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти позову заперечив та вказав, що на його переконання належним відповідачем у справі є Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у відзиві зауважило, що не є суб'єктом правовідносин, що виникають в процесі реалізації примусового виконання рішень, у тому числі щодо зняття арешту з нерухомого майна.
Стислий виклад пояснень третьої особи
Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зауважив, що ст. 40 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) не передбачає зняття арешту з майна, коштів боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
Третя особа наголосила, що за стягувачем зберігається право на пред'явлення повторно виконавчого документа з огляду на встановлене законом переривання строків до моменту припинення чи скасування воєнного воєнного стану.
Обставини справи встановлені судом
11.09.2019 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради винесло постанову №0527/19/427, якою позивача визнано винним у скоєні правопорушення, відповідальність за яке передбачено абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 72 252,00 грн.
04.05.2020 Другий Приморський Відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про накладення штрафу відкрив виконавче провадження №612954802 з виконання постанови №0527/19/427 від 11.09.2019 та наклав арешт на грошові кошти.
Окрім того, постановою від 04.05.2020 Другий Приморський Відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наклав арешт на майно позивача (ВП № 61954802).
У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ ХХІ» звернулося до адміністративного суду з позовом про зобов'язання зняти накладений постановою від 05.05.2020 ВП № 61954802 арешт з грошових коштів у сумі 79 746,20 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі 420/8977/22 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Другого Приморського Відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо незняття арешту грошових коштів у сумі 79746,20 грн; зобов'язано Другий Приморський Відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти накладений постановою від 05.05.2020 ВП № 61954802 арешт грошових коштів у сумі 79746, 20 грн.
Окрім того, у лютому 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльніості, зобов'язання зняти накладений арешт на майно боржника, вчинити інші дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 420/3852/25 провадження у справі закрито з тих підстав, що спір належить вирішувати у порядку господарського судочинства.
За наведених обставин, позивач звернувся до господарського суду про зняття арешту з майна.
Висновки суду
Закон № 1404-VIII визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження та встановлює порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно зі ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Відповідно до ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;
19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;
19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;
21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.
З аналізу викладених статей Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (подібні висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).
Закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження.
Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII, свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку.
На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного випливає і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Тобто, наведене положення свідчить, що повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону № 1404-VIII.
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Тобто, викладені приписи свідчать про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Господарський суд звертає увагу на те, що законодавець у Законі № 1404-VIII передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
Отже, з аналізу наведеного можна дійти висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Відповідний правовий висновок виснувала Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у cправі № 2/1522/11652/11.
Господарський суд вважає за необхідне також зауважити, що повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець указав, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений у строк до 17.01.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Водночас особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22, від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22.
Тобто, з урахуванням викладених положень, стягувач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради має право повторно пред'явити постанову № 057/19/427 від 11.09.2019 до виконання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, а отже, у зв'язку з відмовою у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “ОБРІЙ ХХІ» у задоволенні позову до Управління державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арештів з майна у справі № 916/1696/25.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ОБРІЙ ХХІ».
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 13 серпня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач