ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.08.2025Справа № 910/6762/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/6762/25
Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (03049, місто Київ, пр. Повітрофлотський, 11/15; ЄДРПОУ 40081347)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» (03151, місто Київ, вул. Ушинського, буд. 40, оф. 302; ЄДРПОУ 44577506)
про стягнення 84 958, 01 грн
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки від 30.08.2024 №ЦЗВ-01-04024-01 в сумі 84 958, 01 грн з яких 83 031, 66 грн штрафу та 1 926, 35 грн пені.
30.08.2024 між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ», Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» (далі - ТОВ «ПК «ІНОТЕХ», Відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-01-04024-01 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (гумово-технічні вироби), найменування, марка й кількість якого вказується в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, на умовах, які викладені у цьому Договорі.
Згідно з п. 4.2. Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Партією Товару вважається обсяг одиниць Товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової згоди рознарядки Покупцем.
Пунктом 4.5. розділу 4 Договору Сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється Постачальнику в один з таких способів: - на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручаються уповноваженому представнику Постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
Згідно з п. 4.6. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
07.11.2024 філією «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», на виконання умов Договору Покупцем, на електронну адресу Постачальника було направлено рознарядку від 06.11.2024 № ЦЗВ-20/5496 стосовно готовності прийняти Товар на суму 1 856 281,14 грн.
Рознарядка була направлена Позивачем на адресу Відповідача засобами поштового зв'язку - АТ «Укрпошта». Кінцевою датою поставки за Рознарядкою є 09.12.2024 включно.
Протягом терміну дії Рознарядки Постачальником частково поставлено Товар на суму 1 302 736,77 грн, що підтверджується видатковими накладними від 27.11.2024 № 46, від 09.12.2024 № 52.
Решту Товару на суму 553 544,37 грн поставлено Постачальником з простроченням строку, обумовленого Договором, що підтверджується видатковими накладними від 23.12.2024 № 56, від 30.12.2024 № 66.
Таким чином, ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» неналежно виконало свої зобов'язання за Договором, чим порушило вимоги пунктів 1.1. та 4.2. Договорів.
За неналежне виконання зобов'язань за Договором нараховані штрафні санкції (штраф) у сумі 84 958,01 грн відповідно до умов Договору.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на таке.
ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» сумлінно та у повному обсязі виконало свої договірні зобов'язання. Замовлений позивачем обсяг товару по рознарядці №ЦЗВ-20/5496 був поставлений у повному обсязі.
Затримка поставки товару всього на кілька днів сталася виключно через дію обставин непереборної сили, які не залежали від волі ТОВ «ПК «ІНОТЕХ». При цьому, ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» повідомило своєчасно позивача, відповідно до умов договору №ЦЗВ-01- 04024-01, про настання форс-мажорних обставин та після цього надало Сертифікат №1200-25-0040 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Зазначений сертифікат засвідчує, що період дії форс-мажорних обставин тривав з 28 листопада по 30 грудня 2024 року. Саме в межах цього періоду, а саме 30 грудня 2024 року, ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» здійснило постачання повного обсягу товару, що визнається самим позивачем.
Таким чином, наявність підтверджених форс-мажорних обставин, відповідно до ст. 617 ЦК України, звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань. Отже відсутні підстави для задоволення позову АТ «Українська залізниця» до ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки від 30.08.2024 №ЦЗВ-01-04024-01 в сумі 84 958,01 грн., з яких 83 031,66 грн. штрафу, 1 926,35 грн. пені.
Також у відзиві відповідач зазначає щодо неправильного розрахунку штрафних санкцій (пені). Відповідно до п. 9.3.1. договору №ЦЗВ-01-04024-01 передбачено за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів поставки товару стягнення пені у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару. Строк поставки товару по рознарядці від 06.11.2024 №ЦЗВ-20/5496 спливає 09 грудня 2024 року (включно). 09 грудня 2024 року + 15 календарних днів = 24 грудня 2024 року (включно). Зобов'язання з поставки товару по рознарядці від 06.11.2024 №ЦЗВ-20/5496 було виконано у повному обсязі 30 грудня 2024 року.
Таким чином пеня може бути нарахована виключно за період з 25.12.24 по 29.12.24 (включно).
Стислий виклад заперечень позивача на відзив.
20.06.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із позицію відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 10.3 Договору якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинить несвоєчасність виконання Договору, то умови Договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що Сторони укладають додаткову угоду.
Позивач зазначає, що жоден з доказів, наданих Відповідачем, не свідчить про те, що Відповідачем було ініційовано укладення додаткової угоди до Договору, спрямованої на подовження строку поставки Товару.
Відповідно до умов Договору Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
На переконання Позивача, станом на дату підписання Договору (30.08.2024) Відповідачем повинен був сформований запас виготовленого Товару в обсязі, обумовленому в Специфікаціях № 1, № 2 до Договору. При цьому, Відповідачем не доведено факту відсутності запасу виготовленого Товару, який мав би бути сформований для виконання ним Договору.
Позивач зазначає, що підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором відсутні. Виходячи з системного аналізу положень укладеного між сторонами Договору, матеріалів справи та чинного законодавства України, з урахуванням того, що строк поставки Товару не було продовжено, тому Позивачем правомірно застосовано штрафні санкції у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем Договору.
Стислий виклад заперечень відповідача на відповідь на відзив.
25.06.2025 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях Відповідач зазначає, що положення пункту 10.3. Договору передбачає право, а не обов'язок сторін укладати додаткову угоду щодо продовження дії Договору у випадку настання форсмажорних обставин. Відсутність такої угоди не є підставою для заперечення факту форс-мажору або для покладення відповідальності на відповідача. Відповідач зазначає, що у справі наявний причинно-наслідковий зв'язок між обставинами непереборної сили та порушенням строку поставки. У відповідача були відсутні об'єктивні можливості для належного виконання зобов'язання у строк виключно з огляду на дію таких обставин.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця». Надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом: - зазначення відомостей про наявність/відсутність в сторін електронного кабінету; - зазначенням прохальної частини позовної заяви окремо суми пені та штрафу; - доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.
04.06.2025 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Визнано справу №910/6762/25 малозначною. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.06.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» надійшов відзив на позовну заяву.
20.06.2025 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла відповідь на відзив.
25.06.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
30.08.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» «АТ «Укрзалізниця» (далі- Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» (далі - Постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-01-04024-01 пор закупівлю матеріально-технічних ресурсів. Цей Договір укладено за результатами проведення закупівлі №UA-2024-07-12-009346-a (лот №1).
Умовами п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору,а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору.
Найменування Товару: Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (гумово-технічні вироби) (п. 1.2 Договору).
Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України (п. 1.5 Договору).
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Догвоору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка ввжаєаться дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Партією Товару вважається обсяг одиниць Товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем. Місце поставки - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки Покупця). Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару (п. 4.2 Договору).
Сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договору (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договору) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця (п. 4.5 Договору).
Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6 Договору).
Акт прийому-передачі товару зі сторони Покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього Договору,а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього Договору підписується особами, відповідальними за приймання Товару (п. 4.7 Договору).
Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за ціною, вказаною у Специфікації до цього Договору. Ціна Товару включає вартість Товару, тари (упаковки), а також інші витрати Постачальника, пов'язані з виконанням цього Договору (п. 6.1 Договору).
Сума Договору становить - 1 821 999, 18 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 364 399, 84 грн, усього з ПДВ - 2 186 399,02 грн (п. 6.3 Договору).
Оплата за поставлений Товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 7.1 Договору).
Оплата за кожну партію поставленого Товару за цим Договором проводиться Покупцем на 45 календарний день з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію Товару, обумовлену п. 4.2, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору (п. 7.2 Договору).
У разі прострочення Постачальником строків поставки Товару, строк оплати за такий Товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки Товару на 1 робочий день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття Товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього Договору та датою фактичної поставки Товару (п. 7.7 Договору).
Відповідно до п. 8.1, п. 8.1.1 Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отриманий Товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього Договору.
Умовами п. 8.3, п. 8.3.1 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України (п. 9.1 Договору).
Сторони відповідно до частини другої статті 625 ЦК України встановили, що розмір відповідальності Покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором (п. 9.2 Договору).
Відповідно до п. 9.3, п. 9.3.1 Договору, Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність: при порушенні строків поставки Постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк ТОВАРУ, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ зобов'язання щодо поставки ТОВАРУ або"до останнього дня строку дії цього Договору (якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов?язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому ПОСТАЧАЛЬНИК не звільняється від виконання своїх зобов?язань поставити ТОВАР, якщо про інше його не попередив письмово ПОКУПЕЦЬ.
Сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням. підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими не. регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 Договору).
Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання Договору, то умови Договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що Сторони укладають додаткову угоду (п. 10.3 Договору).
Відповідно до п. 16.1 Договору, строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2024.
Специфікацією №1 до Договору поставки «ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024 визначено найменування продукції, технічні характеристики, гарантійний строк експлуатації, гарантійний строк зберігання, кількість та суму без ПДВ. Відповідно до Специфікації всього з ПДВ 2 186 399, 02 грн.
06.11.2024 Позивачем на електронну адресу Відповідача надіслано рознарядку на виконання п. 4.2 Договору поставки від 30.08.2024 №ЦЗВ-01-04024-01 про надання дозволу на поставку партії гумовотехнічних виробів на загальну суму 1 856 281,14 з ПДВ.
Кінцевою датою поставки є 09.12.2024 включно.
Протягом терміну дії рознарядки Відповідачем частково поставлено Товар на загальну суму 1 302 736 грн 77 коп., що підтверджується видатковими накладними від 26.11.2024 №46 на загальну суму 180 579, 08 коп з ПДВ, №52 від 06.12.2024 на загальну суму 1 122 157, 69 коп з ПДВ.
Відповідно до видаткових накладних №56 від 19.12.2024 на загальну суму 340 459, 68 грн з ПДВ, №66 від 30.12.2024 на загальну суму 385 272, 00 грн з ПДВ.
Отримання вказаного товару підтверджується наявними на видаткових накладних підписи уповноважених представників позивача та відповідача та відтиском печатки.
Проте, як вказує позивач у позовній заяві, Відповідачем було поставлено товар з простроченням строку, обумовленого Договором, відповідно ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» неналежне виконало свої зобов'язання за Договором, чим порушило п. 1.1 та п. 4.2 Договору.
Позивачем за неналежне виконання зобов'язань за Договором нараховані штрафні санкції, а саме штраф у сумі 83 031, 66 грн, пеня у сумі 1 926, 35 коп.
28.03.2025 Позивач на адресу Відповідача направляв претензію про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки Товару в сумі 84 958, 01, однак дана претензія залишилася без задоволення.
При цьому, зазначає відповідач, ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» повідомило своєчасно позивача, відповідно до умов договору №ЦЗВ-01-04024-01 про настання форс-мажорних обставин та надало Сертифікат №1200-25-0040 про форс-мажорі обставини (обставини непереборної сили).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: претензії про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки Товару в сумі 84 958, 01 від 28.03.2025 з підтвердженням направлення відповідачу, видаткової накладної №46 від 26.11.2024, видаткової накладної №52 від 06.12.2024, видаткової накладної №56 від 19.12.2024, видаткової накладної №66 від 30.12.2024, рознарядки від 06.11.2024 з підтвердженням направлення, Договору поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024, специфікації №1 до Договору поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024, довідки з ЄДР Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ІНОТЕХ» станом на 19.05.2025 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» станом на 17.01.2025, витягу з протоколу №Ц-85/20 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 10.04.2023, положення про філію «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповіді на претензію №ЦЗВ-33/335 від 28.03.25 про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки Товарів в сумі 84 958, 01 грн, лист ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» від 02.12.2024 №Т-2124-2 з доказами направлення на електронну пошту позивачу, лист ТОВ «ПК «ІНОТЕХ» від 10.01.2025 №Т-1015-1, сертифікат №1200-25-0040 про форм мажорні обставини з доказами направлення листа від 10.01.2025 №Т-1015-1 на електронну пошту позивача, статистика щодо кількості повітряних тривог у Дніпропетровській області за період з 07.11.2024 по 28.11.2024, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною першою ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша ст. 202 ЦК України).
При цьому, за правилами ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024, договір укладено за результатами проведення закупівлі №UA-2024-07-12-009346-a (лот №1), за умовами якого Постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти та передати Покупцю у власність товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору. Найменування товару: Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (гумово-технічні вироби).
За змістом ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи встановлено, що Постачальник Товар Замовнику було частково поставлено 27.11.2024, що підтверджується видатковою накладною №46 та 09.12.2024, що підтверджується видатковою накладною №52.
Відповідно до умов п. 4.2 Договору, Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Партією Товару вважається обсяг одиниць Товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.
Відповідно до рознарядки, товар повинен був бути поставлений до 09.12.2024 включно.
Разом з тим, решта товару Постачальником була поставлена Замовнику 19.12.2024, що підтверджується видатковою накладною №56 та 30.12.2024, що підтверджується видатковою накладною №66.
Як зазначає позивач у позовній заяві кількість днів прострочення Товару складає 5 днів від обумовленого Договором строку.
Відповідно до п. 9.3, п. 9.3.1 Договору, Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність: при порушенні строків поставки Постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк ТОВАРУ, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ зобов'язання щодо поставки ТОВАРУ або"до останнього дня строку дії цього Договору (якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов?язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому ПОСТАЧАЛЬНИК не звільняється від виконання своїх зобов?язань поставити ТОВАР, якщо про інше його не попередив письмово ПОКУПЕЦЬ.
Позивач просить у позовній заяві стягнути з Відповідача штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки від 30.08.2024 №ЦЗВ-01-04024-01 в сумі 84 958, 01 з яких 83 031, 66 грн штрафу та 1 926, 35 пені.
Матеріалами справи встановлено, що на електронну пошту 04.12.24 було направлено лист від 03.12.2024 №Т-3124-1 щодо настання форс-мажорних обставин, 10.01.2025 було направлено лист від 10.01.2025 №Т-1015-1 та Сертифікат №1200-25-0040 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
10.01.2025 Дніпропетровською торгово-промисловою палатою видано сертифікат №1200-25-0040 про форс-мажорні обставини, і яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України,що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили аварійні та стабілізаційні відключення електропостачання, що період дії форс-мажорних обставин тривали з 28.11.2024 до 30.12.2024 та унеможливили виконання відповідачем зобов'язань за Договором протягом зазначеного терміну.
Листом від 10.01.2025 № Т-1015-1 відповідач на підтвердження періоду дії форс- мажорних обставин (обставини непереборної сили) надано позивачу сертифікат №1200-25-0040, а також листом від 03.12.2024 №Т-3124-1 повідомив, що відповідач не відмовляється від виконання зобов'язань та планує відвантажити продукцію в повному обсязі до 31.12.2024 за рознарядкою від 06.11.2024 та до 20.01.2025 за рознарядками від 20.11.2024.
Відповідно до частини 1,2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Розпорядженням Торгово-промислової палати України, за підписом Президента Торгово-промислової палати України від 25.02.2022 за № 3 встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України.
Відтак, Торгово-промислова палата України уповноважила Дніпропетровську торгово-промислову палату засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належить до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2024 №44 (5), зі змінами та доповненнями (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24, та від 10.10.2024 у справі № 910/1509/24).
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом..
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Як було зазначено вище, умовами договору передбачено, що якщо сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими не. регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 Договору).
Матеріалами справи встановлено, що листом від 03.12.2024 №Т-3124-1 відповідач
повідомив позивача про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажор) з 28.11.2024 та зазначив, що на виконання умов Договору надасть Сертифікат торгово-промислової палати в підтвердження періоду дії (дати настання та закінчення, перебігу, періоду тривалості, строку дії) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Таким чином, що відповідач вчасно повідомив іншу сторону (позивача) про виникнення форс-мажорних обставин, про що листом від 10.01.2025 №Т-1015-1 надано сертифікат №1200-25-0040 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 10.01.2025 за №27/08-15.
Сертифікатом № 1200-25-0040 про форм мажорні обставини (обставини непереборної сили) Дніпропетровська торгово-промислова палата ТОВ «Промислова компанія «ІНОТЕХ» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024 щодо обов'язку (зобов'язання) поставити та передати у власність Товар-частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (гумово-технічні вироби), виробництва ТОВ «ВО «АВК», в кількості та асортименті, зазначених у Специфікації №1 до Договору поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024, у термін до 07.12.2024, до 21.12.2024, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): - дата настання: 28.11.2024, дата закінчення: 30.12.2024.
Так, сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-25-0040 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024, які унеможливили його виконання в період з 28.11.2024 по 30.12.2024, береться судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оцінивши докази та пояснення сторін у справі в їх сукупності, враховуючи своєчасне повідомлення відповідачем позивача про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажор), наявність в матеріалах справи сертифікатів Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, приймаючи до уваги характер та вид обставин, які зумовили затримку у виконанні спірних договірних зобов'язань, а також неможливість відповідача запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам, суд приходить до висновку щодо доведеності наявності в даному випадку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними та простроченням відповідачем виконання за Договором, відтак в даному випадку відповідачем доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання по Договору.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки також викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Виходячи з обставин цієї справи, суд вважає, що відповідач дотримався визначеної у Договорі процедури повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, повідомивши про їх настання та в подальшому засвідчивши відповідним сертифікатом, натомість позивач ані в позасудовому порядку, ані під час судового розгляду справи не заперечив настання для відповідача форс-мажорних обставин, що унеможливили вчасне виконання договірних зобов'язань.
Беручи до уваги вищенаведений сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-25-0040 про форс-мажорні обставини від 10.01.2025 №27/08-15, а також зважаючи, що зобов'язання по рознарядці від 06.11.2024 №ЦЗВ-20/5496 було виконано у повному обсязі 30.12.2024, враховуючи при цьому загальновідомі обставини завдання Російською Федерацією ракетних ударів по об'єктах критичної та цивільної (у тому числі енергетичної) інфраструктури України, які в силу ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем належними доказами настання для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливили своєчасне виконання зобов'язання з поставки товару за Договором.
З огляду на відсутність у діях відповідача вини у неналежному виконанні договірних зобов'язань, враховуючи доведеність відповідачем неможливості вчасного виконання договірних зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин, а також зважаючи на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до умов договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання з боку боржника, та наявність яких не було доведено позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, оскільки позивачем не доведено сукупності обставин для захисту порушено права в порядку статті 391 ЦК України, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА